Восьма річниця нападу Росії на Україну. Наслідки для Криму

Іван Січень

З початку збройної агресії Росії проти України у лютому 2014 року ми традиційно з’ясовуємо її щорічні наслідки для населення окупованих та анексованих територій нашої держави. У цьому році це стає особливо актуально у зв’язку зі зростаючою загрозою відновлення такого нападу.

Про захоплені Росією райони Донбасу зайве згадувати, бо все можна описати кількома словами: «де Росія — там війна». Тому подивімося на Крим, який нібито є одним із головних пріоритетів для нинішнього керівництва Росії. За офіційними твердженнями російської правлячої верхівки та кремлівських пропагандистів, РФ витрачає величезні кошти на розвиток півострова, — більші, аніж на російські регіони. Одначе, ситуація в Криму вкрай складна, що викликає у місцевого суспільного середовища щораз більші антиросійські настрої. Саме це і вважається для Росії найбільшою небезпекою.

У лютому-березні 2014 року багато хто з кримчан дуже тішився «возз’єднанням Криму з Росією». Хтось вважав його «захистом від українських націоналістів», які мовбито прагнули «знищити російськомовне населення півострова». Чимало було таких, які волали про «повернення» Кримського півострова Росії як «великій світовій державі».

Ну а дехто просто сподівався на покращення свого побуту, як це обіцяла Росія. Включно завдяки збільшеним зарплатам і пенсіям, а також зниженню до російського рівня вартості комунальних послуг та цін на бензин/газ. Були й такі серед кримчан, які дуже сподівався уникнути заслуженої кари за різноманітні злочини, за порушення українського законодавства (включно з корупцією в органах кримської влади та фактичним захопленням її мафіозними структурами під орудою нинішнього «глави» Криму С. Аксьонова).

Всіма такими сподіваннями та мріями кримського населення Росія скористалася для привласнення півострова. Втім, у більшості своїй її обіцянки про поліпшення побуту кримчан так і не були виконані. Винятком стали хіба що місцеві кримінальні структури та деякі кримські бізнесмени. Хоча і вони відчули жорстку конкуренцію з російськими «колегами». Щоправда, це сталося пізніше, коли Москва почала процес зміни кримської «еліти».

Росія скористалася сподіваннями та мріями кримського населення для привласнення півострова

Першими наслідки появи «російського світу» відчули на собі військовослужбовці Збройних сил України, які перейшли на бік Росії. Спочатку у них все було ніби непогано. Удостоїлися збільшеного грошового утримання — майже втричі більшого у порівнянні з тим, що отримували в Україні. А декого з тих, хто особливо вислужувався перед Росією, ще і підвищили на службових посадах у російській армії чи флоті. Та незабаром більшість із них перевели служити з Криму до віддалених районів Росії… А тих, хто відмовився переїжджати, «попросили» піти геть з військової служби. І разом з тим позбавили службових квартир, отриманих ними колись від міністерства оборони України.

Різке зменшення кількості відпочиваючих на півострові болюче вдарило по туристичній галузі, як основі кримської економіки

З часом «російський світ» безпосередньо обпік більшість інших кримчан. По-перше, як відомо, різко зменшилася кількість відпочиваючих на півострові, що болюче вдарило по туристичній галузі, як основі кримської економіки. Гострота цієї проблеми дещо зменшилася у 2020–2021 роках внаслідок ускладнення доступу росіян до турецьких, єгипетських та інших закордонних курортів через пандемію COVID-19.

В той же час, за оцінками російських експертів, у зв’язку зі спадом пандемії та полегшенням умов в’їзду у провідні курортні країни, у 2022 році знову передбачається зменшення кількості відпочиваючих у Криму. І одночасно визнається, що туристична галузь Кримського півострова аж ніяк не конкурентоспроможна з іноземними місцями для відпочинку. Тим паче в умовах постійних стихійних лих в Криму (посухи та повені), що багато в чому стали наслідком російської економічної діяльності на півострові, яка не зважала на дотримання екологічних норм. До речі, теж саме спостерігається і в місті Сочі на Північному Кавказі РФ після бездумної забудови при підготовці до зимових Олімпійських ігор 2014 року.

Можна згадати ще багато чого про проблеми Криму, що добре відомо кожному з нас. Та цікаво, як до цього ставляться самі російські окупанти, на що нині вони змушені звертати увагу і що пояснюють. Так, згідно зі звітом «Крымстата» про соціально-економічний стан республіки, у 2021 році темпи скорочення населення півострова зросли майже вдвічі. І це не зважаючи на цілеспрямоване переселення до Криму російських громадян з різних регіонів РФ…

За захворюваністю на COVID-19 Крим ще у 2020 році вийшов на одне із чільних місць серед власне регіонів Росії

Пояснюється це великою смертністю та скороченням народжуваності на півострові через пандемію COVID-19 та погіршення життєвого рівня кримчан. Наприклад, за захворюваністю на COVID-19, Крим ще у 2020 році вийшов на одне із чільних місць серед власне регіонів Росії. А з початку поточного року півострів знову охопила пандемія, масштаби якої по-справжньому загрозливі. Це вже визнає й окупаційна влада республіки. У січні поточного року, згідно з указом «глави» Криму, на півострові знову вимагають пред’являти QR-коди з інформацією про вакцинацію при відвіданні закладів громадського харчування, торговельних центрів, кінотеатрів, перукарень, саун тощо. Заборонені розважальні заходи у ресторанах, їдальнях і кафе. Всі громадяни, яким за 60 років, в обов’язковому порядку відправлені на самоізоляцію.

Крим також б’є негативні рекорди за низкою інших показників. Мається на увазі, що за рівнем середніх зарплат кримчани на 57-му місці, якщо порівнювати з зарплатнею у власних регіонах Росії. Якщо ж казати про Севастополь — то він у такому рейтингу на 34-му місці. Та й то, такі статистичні показники можуть «завдячувати» статистиці грошового утримання російських військовослужбовців-окупантів на півострові.

Те ж саме стосується і цін в Криму. У минулому році вони виросли більше, ніж у середньому по Росії. Так, ціни на продовольчі товари в Криму зросли на 11,04 %, а в Севастополі — на 14,09 %. І це незважаючи на примусове регулювання ціноутворення на півострові місцевим «урядом». Такий ось показник: вартість картоплі, буряка та інших овочів перевищила мінімальний для виживання рівень майже втричі. А вже з початком 2022 року збільшилася і вартість комунальних послуг, відмінено знижки для пільгових категорій населення. Ще що: на додаток до транспортного та земельного податків, запроваджених Росією після захоплення Криму, місцеві жителі змушені платити ще і податок на нерухоме майно. Хто не може цього зробити — отримує додаткове нарахування пені за кожен день затримки, борг стягується примусово, арештовується майно, забороняється виїзд за кордон. Загальний майновий борг мешканців Севастополя склав 160 млн руб, а по всьому Криму — понад 500 млн руб.

Як може бути інакше, якщо населення Криму просто не має грошей? Тим паче, що доходи кримчан в основному сезонні, і як ми вже згадували, залежать від кількості приїжджих туристів. А всі обіцянки Москви створити в Криму сучасну промисловість є не більш ніж інформаційна кампанія з метою виправдати російську анексію півострова, а також забезпечити оточенню В. Путіна можливість розкрадати державні кошти під виглядом реалізації різних економічних проєктів.

Головним осередком злочинності в Криму є саме кримська влада

І чого тут дивуватися тому, що у минулому році кількість важких та особливо важких злочинів у Криму зросла на 4,1 %, а у Севастополі — на 7 %. Своєю чергою, рівень злочинності на півострові у сфері обігу наркотиків зріс на 12,8 %. За такими показниками Крим після Краснодарського краю РФ посів друге місце серед регіонів самої Росії. Хоча, скажімо відверто, головним осередком злочинності в Криму є саме кримська влада. Раніше мені вже доводилося згадувати, що Крим вийшов на перші місця серед власних регіонів Росії по рівню захворюваності на COVID-19. І це при тому, що саме Москва повідомляє про виділення величезних коштів на розвиток системи охорони здоров’я на півострові, включно для протидії поширенню коронавірусної інфекції.

Відповідь на це питання досить проста — масова корупція у державних органах влади Криму, яка вийшла на якісно новий рівень після його «возз’єднання» з Росією. Як приклад — спритність колишнього «заступника директора департаменту охорони здоров’я Севастополя» В. Нусінова, який разом зі своїми подільниками привласнив близько 200 млн руб. бюджетних коштів.

На цьому фоні вже зовсім мають вигляд «дитячих розваг» новорічні свята, влаштовані для себе «урядом» Севастополя у грудні минулого року. Всупереч жорстким антиковідним обмеженням, відбулася ціла серія банкетів у найдорожчих ресторанах міста. Загалом, під виглядом «обслуговування парламентських та урядових делегацій» на гульки було виділено близько 2 млн рублів державних коштів. Аналогічна схема застосовувалась і навесні 2021 року, коли на різні ресторанні розваги севастопольських чиновників із міського бюджету втрачено 1,2 млн руб.

Рейтинги «глави» Криму С. Аксьонова та «губернатора» Севастополя М. Развожаєва продовжують стрімко падати

Звичайно, все це не збільшує авторитет російської влади в Криму. За даними соціологічних опитувань, у січні поточного року рейтинги «глави» Криму С. Аксьонова та «губернатора» Севастополя М. Развожаєва продовжують стрімко падати. Так, «глава» Криму отримав усього 5,33 бала та опустився з 12-го на 41-ше місце. «Губернатор» Севастополя набрав 5,43 бала та змінив місце у рейтингу з 23-го на 37-ме. Рейтинги складаються російською Агенцією політичних та економічних комунікацій на основі синтезу експертних оцінок, а також обробки даних опитувань населення.

Водночас кримські соціологи відзначають зростання серед населення півострова антиросійських настроїв.

Такий розвиток подій в Криму не тішить Москву, яка нібито принесла туди «процвітання». Втім, вона аж ніяк не поспішає брати на себе відповідальність за згадані проблеми півострова, хоча вони виникли не без її сприяння і не без її безпосередньої участі. Але хтось повинен за все відповідати, тому місцева влада півострова потрапила під її «караючу сокиру», бо саме, так звана, місцева еліта, як намагається переконати Москва, спричиняє кримські проблеми. Тому восени минулого року були звільнені з посад або «добровільно» пішли у відставку: «віцепрем’єр-міністр» Криму Є. Кабанов (курував виконання федеральних цільових програм); «міністр охорони здоров’я» О. Остапенко; «міністр будівництва та архітектури» М. Храмов; «міністр транспорту» Є. Ісаков; «глава адміністрації» Сімферопольського району Д. Алєксанов; низка посадових осіб з адміністрації Євпаторії та Судака. Стосовно багатьох із них відкриті кримінальні провадження зі звинуваченнями у корупції.

Під реальною загрозою втратити свою посаду опинився і «губернатор» Севастополя М. Развожаєв. В листопаді минулого року В. Путін вже вивів його зі складу Державної ради Росії — нехай і не найбільш важливого, однак досить престижного органу російської влади, — з тим, щоб таке виключення було повчальним для інших. А за М. Развожаєвим неминуче «підуть під ніж» і його спільники із «уряду» Севастополя.

Щодо реакції на корупцію, то вона послужила лише одним із приводів для масової «зачистки» Москвою керівництва Кримського півострова. Насправді такі дії мають на меті створити нову, російську «еліту» в Криму, яка повинна остаточно завершити його інтеграцію з Росією, повністю придушити на півострові всі проукраїнські настрої та забезпечити інтереси російських олігархів на його території.

Чому це не було зроблено ще у 2014 році — цілком зрозуміло. Адже зміна кримських чиновників тоді б відверто підтвердила факт окупації та анексії Криму, а не його «добровільного приєднання до Росії». А тепер стара «еліта» Кримського півострова вже нікому не потрібна і може бути замінена Росією на вірних їй доморощених прибічників. Особливо, коли це здійснюється під приводом боротьби з корупцією, що так подобається більшості населення півострова. Так що Москва не тільки реалізує плани зміни правлячої «еліти» Криму, а і зміцнює свій авторитет серед його жителів.

Однак, це знову ж таки не створює умов для усунення проблем кримчан, а лише змінює одні корупційні та мафіозні структури на інші. Що ж до проблем населення Криму, то вони аж ніяк не турбують Москву, точно так же, як її не хвилюють проблеми жителів самої Росії.

А всі інфраструктурні проєкти Російської Федерації, включно зі спорудженням мосту через Керченську протоку, автотраси «Таврида», технопарків (яких, до речі, ще немає), готелів та торговельних центрів, мають на меті лише розширити можливості для переміщень військ та військової техніки, а для російських олігархів — отримати додаткові джерела доходів. Для самих же кримчан вони не тільки не будуть корисними, а навпаки, зашкодять. Бо вони втрачають свій бізнес у конкуренції з великими бізнесовими структурами Росії. А ще — у жителів Криму насильно експропріюють їх земельні ділянки (в тому числі з дачними та житловими будинками) для вищезгаданих інфраструктурних проєктів. Одночасно безжалісно знищується кримська екологія.

Ну а для тих, хто не згоден з цим, Росія вже підготувала широкий спектр заходів, починаючи від простого звільнення працівників бюджетної сфери і закінчуючи арештами та тюрмами для всіх супротивників «російського світу». За свідченням кримчан, які все ще наважуються широко висловлювати свої думки, у сучасному Криму кожен ризикує опинитися за ґратами. Як і в 1937 році, ФСБ, поліція та всі фіскальні структури Росії мають план — скільки осіб потягом доби вони повинні притягнути до відповідальності за ті, чи інші злочини, навіть відверто сфальсифіковані. Крим вже став частиною поліцейської держави, яка має одну мету: затримання, посадки та арешти для того, щоб «тюрми були заповнені».

Ось це і стало реальним проявом «імперської величі Москви», яка так сильно приваблювала кримчан. І кому тепер потрібна така «привабливість», коли в результаті своєї неоімперської та загарбницької політики Росія насправді стала в цивілізованому світі вигнанцем?

Тому багато хто із мешканців Криму вже давно мислять зовсім іншими категоріями, а саме — як їм позбутися Росії. Якраз проти них, а не «загроз» з боку України, терористів та США/НАТО, і спрямована вся діяльність репресивної російської військової машини на Кримському півострові.

Але аби як Москва не намагалася зробити Крим російським, їй цього не вдасться.