Найближчим часом слід очікувати серйозних змін на політичному Олімпі Афганістану

Вадим Волохов

28 вересня 2019 року в Афганістані відбудуться чергові президентські вибори. У цьому зв’язку вважається за доцільне розглянути політичну ситуацію в країні та розстановку сил.

Останніми роками політичний курс країни практично повністю залежав від діяльності політиків і значно меншою мірою залежав від політичних процесів. Після чотирьох десятиліть активної збройної боротьби, кривавих переворотів та конфліктів в країні народилось та викарбувалось ціле покоління політичних діячів та воєначальників, які визначали та досі визначають курс Афганістану.

Переважно всі вони є вихідцями зі старих пуштунських та таджицьких кланів. Безумовно, під час збройної боротьби в рядах опозиції проти Радянських військ та Народно-демократичної партії Афганістану, яка в 1978 році прийшла до влади, за роки боротьби проти руху «Талібан» досить багато лідерів кланів або загинули, або на сьогодні зійшли з політичної арени. Але практично всі впливові політики залишили на сьогодні після себе не менш впливових спадкоємців. Тому існування політичних кланів в країні, де досі головну роль відіграють родоплемінні відносини, стало невід’ємною деталлю сьогодення, коли влада передається в спадщину по партійній лінії.

Ясно, що покоління молодих політиків знаходиться під впливом авторитету їх батьків, але кожен з них вже встиг отримати освіту, переважно за кордоном, та набути свого особистого бойового або політичного досвіду. Тому слід очікувати, що майбутнє Афганістану в наступні 3–7 років характеризуватиметься новими курсами політичних партій, альянсами та перетвореннями.

Однією з головних рис, що відрізняє молодих політиків та керівників силових відомств від «старої гвардії» є «афганський патріотизм і афганський націоналізм». Старше покоління, перш за все, позиціонувало себе по національній належності: пуштуни, таджики, хазарейці або узбекі. Нове покоління називають себе афганцями, а потім вже по належності до національної спільноти. Всі вони не сприймають рух «Талібан», його терористичної ідеології та практики. Тому, «антіпакистанізм» можна назвати другою важливою рисою молодого покоління афганської політичної еліти.

Повертаючись в сьогоднішні реалії слід згадати, що протягом поточного року президент Афганістану Мохаммад Ашраф Гані замінив багато фігур на ключових посадах в системі керування державою, в силових відомствах та службах. Пропоную розглянути представників молодої афганської еліти більш детально.

Хамідулла Мохіб — один з молодих та впливових політиків Ісламської Республіки Афганістан, голова Ради національної безпеки ІРА з серпня 2018 року.

Йому 36 років, був послом Афганістану у Вашингтоні. Х. Мохіба ще називають «сірим кардиналом», автором багатьох неординарних кадрових та політичних ініціатив.

На сьогодні він реально вважається одним із самих впливових політиків, які формують курс офіційного Кабулу.

Амрулла Салех — 47 років, таджик.

Віце-президент Афганістану. До цього був міністром внутрішніх справ країни (посаду міністра обіймав всього 27 днів).

Має репутацію непримиренного борця з талібами. Постійно звинувачує Пакистан у втручанні у внутрішні справи Афганістану, зокрема за підтримку талібів.

Генерал-майор Масуд Андарабі — міністр внутрішніх справ Афганістану.

До призначення очолював Управління національної безпеки країни (служба розвідки та контррозвідки). Відноситься до непримиренних противників талібів, сміливий, жорсткий, користується великим авторитетом.

Підібрав та призначив на керівні посади своїх однодумців, послідовників боротьби з талібами, серед яких:

– перший заступник міністра внутрішніх справ Абдул Сабур Кані;

– заступник міністра з питань безпеки Хушаль Садат. Біля 30 років, має репутацію одного з самих ефективних та жорстких поліцейських командирів. Сміливий та авторитетний керівник. Полковник Х. Садат особисто планував та керував багатьма нічними операціями проти талібів. Колишній президент Афганістану Хамід Карзай неодноразово звинувачував Х. Садата «у занадто великих жертвах серед бойовиків». Під час проведення спеціальних операцій у східних провінціях країни забороняв бойовиків брати у полон;

– начальник управління по боротьбі з тероризмом Махір Якубі. Дані відсутні.

Асадулла Халід — 49 років, пуштун.

Міністр оборони Афганістану. Активно виступає проти примирення з талібами, не скриває своїх антіпакистанських настроїв.

Салахуддін Раббані

Вийшов на політичну арену тільки після загибелі свого батька Бурхануддіна Раббані, лідера партії «Хезб-е Джаміат-е-Ісламі» (ІТА), четвертого президента Афганістану, який загинув 20 вересня 2011 року в результаті терористичного акту.

С. Раббані народився в 1971 році. В 1995 році отримав вищу освіту та ступінь бакалавра з маркетингу і менеджменту в університеті короля Фахда (Саудівська Аравія). Навчання продовжив у Кінгстонському університеті (Великобританія), де отримав ступінь магістра. Другу ступінь магістра з міжнародних відносин отримав в Колумбійському університеті (США).

Деякий час працював у саудівській нафтовій компанії, в 2003–2006 рр. був консультантом з політичних питань місії Афганістану при ООН. З серпня 2010 року працював в міністерстві закордонних справ Афганістану. В 2011 році був обраний головою партії «Джаміат-е-Ісламі». В березні 2012 року Х. Карзай призначив Раббані-молодшего головою Вищої ради миру Афганістану. В 2015 році, коли було сформовано уряд національної єдності, С. Раббані був призначений на посаду міністра закордонних справ Афганістану.

Адіб Фахім — син маршала Мохаммад Касім Фахіма, першого віце-президента Афганістану.

Фахім-молодший має вищу освіту, отримав диплом правовіда та спеціаліста у сфері міжнародних відносин Американського університету в Шарджі (ОАЕ). Має ступінь магістра публічної політики одного із університетів США. Вийшов на політичну арену ще при житті його батька, в 2010 році обіймав посаду заступника начальника управління поліції та нагляду у Раді безпеки Афганістану. В 2011 році був призначений заступником начальника економічного департаменту МЗС Афганістану, а в 2013 році очолив другий політичний департамент в МЗС Афганістану.

Після смерті батька А. Фахім пішов з державної служби і повністю переключився на політичну діяльність. За часів формування уряду національної єдності прем’єр-міністр А. Абдулла призначив А. Фахіма першим заступником голови Управління національної безпеки Афганістану. На сьогодні А. Фахім отримав достатній досвід політичної боротьби і зайняв досить вагоме місце у політичній системі Афганістану.

Батур Дустум — старший син легендарного генерала Абдул Рашида Дустума.

Батур Дустум є спеціалістом у сфері права і політології, має ступінь магістра Університету Газі (Туреччина). Обіймає посаду старшого радника Молодіжного руху Афганістану і у якості представника свого батька бере активну участь у роботі урядових делегацій Афганістану. На сьогодні очолює фонд «Дустума». На афганському телебаченні має спеціальний телевізійний канал «Батур-ТВ» та канал «Аіна».

Вірогідно, що в майбутньому займе місце лідера афганських узбеків.

Мохаммад Такі Халілі — старший син колишнього другого віце-президента Афганістану Мохаммада Каріма Халілі, хазареєць.

М. Т. Халілі отримав вищу освіту в Джорджтаунському університеті (США), був першим секретарем посольства Афганістану в Женеві. Протягом трьох років обіймав посаду політичного радника посольства ІРА в Вашингтоні. Згодом був призначений радником та повноважним міністром у складі місії Афганістану при ООН у Нью-Йорку.

Безумовно він є достатньо впливовим та визнаним політиком у клані Халілі і вірогідно, що саме М. Т. Халілі стане спадкоємцем свого батька.

Мохаммад Джавад Мохсені — син радника президента Афганістану Асіфа Мохсені та онук головного шиїту Афганістану шейха Мохсені.

Джавад Мохсені є представником третього покоління клану Мохсені. На теперішній час є громадським директором телевізійного каналу «Тамадон» і очолює релігійний університет «Хатам аль-Набіїн». Вищу освіту отримав в одній з країн Перської затоки, володіє арабською та англійською мовами.

Вважається, що після смерті діда він очолив політичну сферу клану Мохсені.

Мохаммад Алі Мохакік — старший син Мохаммада Мохакіка, хазареєць.

Отримав вищу освіту у приватному університеті «Катеб» і є фахівцем у сфері міжнародних відносин. Його офіційна політична кар’єра розпочалась шість років тому з призначення на посаду голови північного відділення та заступника фінансового директора партії «Вахдат-е-Ісламі». Крім цього, Мохаммад Алі Мохакік є фінансовим директором приватного телевізійного каналу «Рах-е-Фарда» («Дорога у завтра»).

Вірогідно, що у майбутньому він стане політичним спадкоємцем лідера партії «Вахдат-е-Ісламі».

Хабібур-Рахман Сайяф — старший син одного із найвпливовіших політиків Афганістану Абдул Расула Сайяфа.

Хабібур-Рахман Сайяф-молодший є деканом факультету права і політичних наук приватного університету «Даават», займається науковою діяльністю, його ім’я не часто можна почути у політичних новинах. Одночасно він очолює молодіжне крило партії «Даават-е-Ісламі».

Беззаперечно стане спадкоємцем лідера партії та перебере на себе політичне надбання свого батька.

Ахмад Масуд-молодший — 30 років, син національного героя Афганістану, «пандшерського лева», символу боротьби за незалежність Афганістану Ахмад Шаха Масуда.

Коли загинув його батько, Масуд-молодший був ще дитиною. Дитячі роки він провів в Таджикистані і Ірані. Начальну освіту отримав в Ірані, ступінь бакалавра отримав в Кінгстонському університеті (Великобританія). Продовжив навчання в університеті «Сіті Лондон», де і отримав ступінь магістра міжнародних відносин.

Вищу військову освіту отримав в Королівській військовій академії в Сандхерсті (Великобританія).

На теперішній час Масуд-молодший працює у фонді «Масуд», яким керує його дядько Ахмад Валі Масуд. Стоїть на позиції розбудови незалежного Афганістану на базі поміркованого ісламу. Користується великою повагою серед афганських таджиків.

Протягом трьох–чотирьох останніх років все частіше з’являється на публіці серед провідних політиків та воєначальників країни. У своєму інтерв’ю кореспонденту «Радіо Свобода» Масуд-молодший наголосив, що має наміри продовжувати боротьбу свого батька проти екстремістської ідеології талібів. Дуже негативно відносився до переговорів Вашингтону з талібами. Наголошує, що будь-яке рішення щодо системи влади в Афганістані має бути прийняте на всенародному референдумі.

Масуд-молодший не має достатнього політичного досвіду, але це компенсується авторитетом його батька в країні і практично всенародною підтримкою сина національного героя.

Після його загибелі соратники Масуда-старшого зайняли самі високі посади в країні. Двоє братів А. Ш. Масуда — Ахмад Зія Масуд та Ахмад Валі Масуд залишаються на політичній арені. Так, А. З. Масуд певний час займав посаду віце-президента Афганістану, на тепер є представником президента по реформах та державному будівництву.

До речі, Масуд-молодший не є єдиним спадкоємцем А. Ш. Масуда.

Зобайр Масуд — син А. З. Масуда та дочки колишнього президента Афганістану Б. Раббані.

Воєнну освіту отримав в Індії.

До недавнього часу був помічником радника президента з питань національної безпеки. На даний час керує благодійним фондом.

Хабібур-Рахман Хекматіяр — син лідера «Ісламської партії Афганістану» Гульбеддіна Хекматіяра.

Вищу освіту отримав в Пешаварському університеті.

На сьогодні живе в Кабулі і є офіційним представником свого батька на мирних переговорах з урядом Афганістану.

На сьогодні поточна ситуація на політичній арені Афганістану склалася таким чином, що з 18 кандидатів на посаду президента країни реальні шанси ним стати мали троє кандидатів:

1. Діючий президент Афганістану, пуштун, Мохаммад Ашраф Гані.

2. Голова виконавчої влади Афганістану, таджик, доктор Абдулла Абдулла.

3. Колишній голова Ради національної безпеки, відомий політик, лідер блоку «Мир і рівновага», пуштун, Мохаммад Ханіф Атмар.

Мохаммад Ханіф Атмар

28 липня ц. р. в Афганістані офіційно розпочалась передвиборча кампанія, але вже через кілька днів, 8 серпня Х. Атмар заявив про припинення передвиборчої боротьби. Відомо, що він користується підтримкою Москви і його блок фінансувався Росією. За деякими даними, Москва вклала у передвиборчу кампанію Х. Атмара до 60 млн дол. США. Крім цього, за блоком «Мир і рівновага», як вважається, стоїть колишній президент Афганістану Х. Карзай.

Через добу після старту передвиборчої кампанії з блоку «Мир і рівновага» вийшли два таджика — Атта Мохаммад Нур та Юнус Кануні, які займають важливі посади в «Ісламському товаристві Афганістану» і мали забезпечити голосування за Х. Атмара у таджицьких провінціях північного Афганістану. Вважається за вірогідне, що причиною виходу А. М. Нура з блоку є відмова Х. Атмара пообіцяти йому посаду прем’єр-міністра Афганістану.

Наприкінці липня ц. р. кандидат на посаду віце-президента Мохаммад Мохакік також вийшов з блоку «Мир і рівновага», що фактично загальмувало його передвиборчу кампанію. 23 серпня ц. р. М. Мохакік об’явив своє рішення щодо об’єднання з виборчим блоком прем’єр-міністра А. Абдулли «Стабільність і партнерство», що значною мірою підвищило шанси останнього на перемогу на президентських виборах.

Таким чином, проросійський кандидат у президенти Афганістану Ханіф Атмар залишився без підтримки політиків-таджиків. Фактично це провал політики Москви у президентських перегонах.

Найближчим часом слід очікувати серйозних змін на політичному Олімпі Афганістану, насамперед це буде пов’язане з появою нових політичних облич, які прийдуть на заміну старим, і на які народ покладає великі надії у досягненні миру та безпеки.