Країни-партнери в оперативно-стратегічних планах Альянсу. Частина 2

Віктор Гвоздь
доктор військових наук

Частина 1

Менш відоме, але досить цікаве військове та військово-технічне співробітництво між США/НАТО та Фінляндією і Швецією.

Так, окрім надання в 2014 році Фінляндії і Швеції статусів учасників Програми розширених можливостей, було підписані угоди у форматі Host Nation Support, за якою Альянс має право проводити навчання на території згаданих країн і направляти туди свої сили реагування у разі виникнення кризових ситуацій. В подальшому згадані угоди доповнювалися низкою інших домовленостей. В травні 2018 року ухвалено тристоронню декларацію про поглиблення військового співробітництва між США, Фінляндією і Швецією. Серед іншого документ передбачає обмін розвідувальною інформацією, підвищення оперативної сумісності збройних сил сторін, проведення спільних навчань, покращення можливостей здійснення спільних операцій, посилення взаємодії в галузі розробки озброєнь та військових досліджень. В червні того ж року Фінляндія і Швеція уклали ще одну угоду про участь їх армій в об’єднаних експедиційних силах під командуванням Великобританії.

Міністри оборони США, Фінляндії та Швеції на тристоронній зустрічі в травні 2018 року

Досить показова за характером домовленість між Норвегією, як країною-членом НАТО, та Фінляндією і Швецією про поглиблення співробітництва у військовій сфері, яка була досягнута у вересні 2020 року. Передбачається координувати військові плани трьох країн та узгоджувати їх з планами НАТО, а також проводити спільні навчання. Домовленість підписувалась на норвезькій військовій базі Порсангмоен в 200 км від кордону з Росією. При цьому такий крок визначався як «чіткий сигнал Москві щодо неприпустимості агресивних дій в регіоні».

Підписання спільної декларації про поглиблення військового співробітництва між Норвегією, Фінляндією і Швецією у вересні 2020 року

В рамках практичної реалізації згаданих угод сили НАТО та окремі країни-члени Альянсу отримали широкий доступ до військово-морських і військово-повітряних баз Фінляндії та Швеції. Крім того, фінські та шведські підрозділи будуть систематично залучатися до багатонаціональних військових навчань НАТО у Балтійському і Арктичному регіонах, зокрема: Arctic Challenge Exercise, Baltops та Trident Juncture. В той же час підрозділи НАТО беруть участь у навчаннях національних збройних сил Фінляндії та Швеції, де опрацьовуються завдання з протистояння Росії та НАТО на згаданих напрямках.

Слід також відзначити пожвавлення військово-технічного співробітництва між США/НАТО та Фінляндією і Швецією. В поточному, 2020 році, було узгоджене придбання Фінляндією у США 64 винищувачів п’ятого покоління F-35, 58 винищувачів F/A-18E та F/A-18F, а також 14 літаків радіоелектронної боротьби. При цьому, для покращення можливостей стримування Росії, в 2021 році оборонний бюджет Фінляндії планується збільшити на 54 %. Швеція планує підвищити свої військові видатки до 2025 року на 40 %.

Зважаючи на наведені обставини, західні експерти відзначають факт фактичного включення України, Грузії, Фінляндії та Швеції до оперативно-стратегічних планів НАТО. Попри те, що вони не підпадають під дію 5-ї статті Північноатлантичного договору щодо колективної безпеки, Північноатлантичний союз, насправді, покладає на себе відповідальність за їх захист від зовнішньої агресії.

Розширення НАТО і дати вступу країн-членів

Загалом всі такі процеси можна порівняти з черговим етапом розширення НАТО, що суттєво покращує ситуацію на Європейському ТВД. Адже вступ до НАТО країн Центрально-Східної Європи та Балтії у 1999–2004 роках вже призвів до безпосереднього зближення Росії та Північноатлантичного союзу у Балтійському і Чорноморському регіонах. Разом з тим, на той час Північноатлантичний союз, а з ним і війська НАТО вийшли лише на кордони Польщі (в районі Калінінградської області РФ) та Литви, Латвії і Естонії.

З 2014 року така ситуація стала за своїм характером принципово новою. Що мається на увазі: за рахунок започаткованих НАТО якісно нових форм взаємодії з країнами-партнерами Північноатлантичний союз, по суті, виходить на кордони України та Фінляндії з Росією — довжиною 2295 та 1272 км відповідно. НАТО навіть впритул наближається до стратегічно важливих центрів Росії політичного, економічного та військового характеру. Це вже змусило Росію розгорнути додаткові угруповання військ на Балтійському та Чорноморському напрямках, в т. ч. 1-у танкову армію та 20-у загальновійськову армію у складі Західного військового округу, 8-у загальновійськову армію у складі Південного військового округу, а також 11-й армійський корпус берегових військ у складі Балтійського флоту, 22-й армійський корпус у складі Чорноморського флоту та 14-й армійський корпус у складі Північного флоту ЗС РФ.

Разом з тим, практично неприкритим залишається кордон між Росією і Фінляндією. На цьому напрямку розгорнуто 6-у загальновійськову армію (штаб м. Санкт-Петербург) зі складу Західного військового округу, яка має у своєму складі лише дві мотострілецькі бригади в районах міст Виборг та Луга. Ще дві мотострілецькі бригади зі складу 14-го армійського корпусу берегових військ Північного флоту ЗС РФ знаходяться в районах міст Алакуртті та Печенга на заході від Кольського півострова. Між 6-ю армією та 14-м корпусом ЗС РФ на ділянці російсько-фінського кордону завдовжки близько тисячі кілометрів знаходяться лише російські прикордонні застави.

Оскільки Фінляндія фактично перейшла на бік НАТО, то це змусило Росію нарощувати угруповання своїх військ також і на фінському напрямку. За оцінками російської сторони, там слід розгорнути, як мінімум, ще одну загальновійськову армію у складі 3–4-х мотострілецьких бригад. Але сьогодні у Росії немає такої можливості через загострення внутрішніх економічних проблем, тому вона змушена скорочувати військові видатки.

В цілому вищезгадані процеси сприяють зміцненню позицій НАТО на Європейському ТВД та служать додатковим фактором стримування експансії Росії у Чорноморському, Балтійському та Арктичному регіонах. Водночас посилення НАТО змушує Росію шукати певні компроміси з Заходом, в т. ч. у питанні врегулювання ситуації довкола України. А це створює більш сприятливі умови для відстоювання Україною своїх інтересів перед Росією, а також прискорює процес євроатлантичної інтеграції нашої держави та надає йому реального практичного змісту.