Цього разу такий недолік острівних країн, як віддаленість від решти світу, став їх справжнім здобутком

Динаміка поширення пандемії COVID-19 відслідковується в одному зі швейцарських видань — Neue Zürcher Zeitung (NZZ), де зазначається, що до більшості країн, розташованих у південній частині Тихого океану, хвороба поки що не дісталася. За повідомленням власного кореспондента Патріка Цолля, віддаленість острівних держав у Тихому океані від цивілізаційних світових центрів, що завжди вважалося проблемою, цього разу поки що дозволяє місцевому населенню уникнути інфікування.

Острівні держави Південно-Тихоокеанського регіону

Сьогодні епідемія практично накрила всі країни, зауважується у статті NZZ, окрім десяти невеликих острівних держав Тихого океану, за що слід завдячувати їх природній ізоляції. Представник аналітичного центру Lowy Institute Джонатан Прайк, який вивчає згаданий регіон, відзначив, що цього разу такий недолік острівних країн, як віддаленість від решти світу, став їх справжнім здобутком.

У всіх острівних країнах південної частини Тихого океану проживає незначна кількість населення — від кількох десятків тисяч до кількох сотень тисяч, — за винятком таких країн, як Австралія, Нова Зеландія та Папуа Нова Гвінея.

Перелік країн Південно-Тихоокеанського регіону, що дотепер не уражені коронавірусом.
За даними ВООЗ, станом на 19.04.2020 року. Джерело: https://covid19.who.int/

Всі вони здебільшого незаможні, зазначається у швейцарському виданні, тому, якби зараз сталося кілька серйозних випадків захворювання на COVID-19, то робота місцевих систем охорони здоров’я негайно б захлиснулася. Навіть без новітнього вірусу ці країни повсякчас борються з такими захворюваннями як туберкульоз, тропічна лихоманка Денге чи діабет.

У деяких державах цього регіону вже зафіксовані вірусні захворювання. Зокрема, на Маршаллових островах з населенням 59 тис. чол., з липня 2019 року впроваджено надзвичайний стан, через найбільш потужний за весь час спостережень спалах лихоманки Денге. Міністр охорони здоров’я архіпелагу Джек Нієдентал повідомив, що офіційно підтверджено понад 3,2 тис. випадків такого захворювання. Однак, якщо зважати на неофіційні дані, то ймовірно, що постраждало близько 10 тис. осіб.

Коли вперше з’явилося повідомлення про спалах у світі коронавірусу, представники цих країни визнали, що власними силами не зможуть одночасно протистояти двом інфекційним захворюванням.

Вже з 24 січня ц. р., повідомляє NZZ, тобто на один день пізніше після запровадження владою Китаю тотальної ізоляції міста Ухань, на Маршаллових островах обмежили пересування місцевого населення. З 8 березня ц. р. суворо заборонено в’їзд до країни, навіть включно власним громадянам. Місцеве населення налякане новітньою інфекцією COVID-19, повідомив міністр Дж. Нієдентал, бо у чималої кількості людей слабка імунна система, а туберкульоз, лихоманка Денге чи діабет сприяють інфікуванню коронавірусом.

Міністр Дж. Нієдентал розуміє, що Маршаллові острови не зможуть бути довго ізольованими від решти світу. Але потрібен час, аби краще підготуватися до пандемії. З початку року у країні було лише п’ять систем для штучної вентиляції легенів (ШВЛ), наразі придбано ще 10. Незважаючи на загальні ускладнення у пересуваннях, міністру вдалося швидко організувати постачання медичного обладнання, у чому допоміг Тайвань.

У статті також зазначається, що такому локальному успіху сприяв і певний геополітичний чинник: Маршаллові острови є однією з тих небагатьох 15 країн світу, що визнали Тайбей столицею Тайваню, замість Пекіну.

Також повідомляється, що вже завершується будівництво інфекційного відділення у столичному місті Маджуро, розташованому на головному атолі архіпелагу Маршалові острови. Незабаром місцеві медики матимуть змогу самостійно тестувати на коронавірус. Перші два проведені тестування виявилися негативними. Зразки надсилали на перевірку до Гуаму та Гаваїв, що потрібно було кілька днів. Оскільки повітряний рух зараз припинений, така процедура більше не доступна.

Досвід подолання інфекційних захворювань у регіоні

Швейцарське NZZ нагадує, як пів року тому державі Самоа довелося відчути, як на віддаленому острові Тихого океану може зашкодити інфекційна хвороба. Тоді з різних причин різко знизився рівень вакцинації проти кору. Коли з Нової Зеландії на острів, де проживає велика самоанська громада, потрапив вірус кору, то внаслідок погано захищеності населення померло 83 людини, переважно маленькі діти.

Експерт Дж. Прайк застерігає, що досить лише однієї інфікованої особи, щоб заразна хвороба враз поширилася. Це усвідомлюють тамтешні відповідальні особи, які зараз намагаються запобігти зараженню. Однак населення живе на невеликих островах, як правило у дуже бідних умовах, тому острівні держави Тихого океану змушені були закрити власні кордони.

Особливе занепокоєння викликає найбільш густонаселена, після Австралії, країна Папуа Нова Гвінея. На відміну від своїх сусідів, у неї мало контрольований сухопутний кордон з Індонезією, де зафіксовано найбільше випадків коронавірусу в Південно-Східній Азії. Тому експерти передбачають, що там незабаром обов’язково спалахне захворювання, що матиме руйнівні наслідки для колишньої австралійської колонії. На всю країну з населенням близько 10 млн осіб є лише з десяток систем штучної вентиляції легенів, констатує Дж. Прайк.

Необхідна зовнішня допомога

Південний Тихий океан — популярний регіон маршрутів круїзних суден. У Австралії, що є регіональним центром круїзних подорожей, сталася серія поломок суден, і такий круїзний лайнер, як Ruby Princess, на якому можуть перебувати понад 3 тис. осіб, перетворився на епіцентр коронавірусу. Щонайменше 600 пасажирів лайнеру Ruby Princess було інфіковано, 20 — померли.

До малих острівних держав Південно-Тихоокеанського регіону коронавірус поки що не дістався. Цьому сприяв збіг позитивних обставин, і те, що уряди країн регіону оперативно відреагували на загрозу, заборонивши круїзним кораблям швартуватися у місцевих портах.

Оскільки прибутки країн регіону у значній мірі залежать від туризму, то австралійський банк ANZ прогнозує, що економіка такої країни, як Острови Кука, може втратити до 60 % своїх статків. А таким державам, як Фіджі, Палау, Самоа та Вануату, загрожує падіння економіки вдвічі. Без зовнішньої допомоги економічно та технологічно відсталі країни Південно-Тихоокеанського регіону не зможуть ані впоратися з пандемією, ні пережити викликану нею економічну кризу. У статті видання зазначається, що це стосується також Австралії та, меншою мірою, Нової Зеландії. США, ймовірно, надаватимуть якусь допомогу населенню Маршаллових островах, Федеративних Штатів Мікронезії та Палау, з якими у них укладені угоди про асоціацію.

Як бачимо, пандемія поставила «на одну планку» багато країн, тимчасово вгамувавши агресивні амбіції деяких, і змусила лідерів держав дбати про національні інтереси, про ефективний захист свого народу, окремої людини чи її сім’ї.

У класичному вигляді геополітика, як наука контролю простору та природних багатств, більше не спрацьовуватиме. Потрібні нові підходи та організація співіснування суспільств на планеті Земля.