Бізнес на крові: «Росіяни своїх не кидають»

Іван Січень

Одним із трендів інформаційної кампанії Москви з виправдання путінської війни проти України є гасло «росіяни своїх не кидають». Як вони їх «не кидають» — ми переконалися ще у квітні 2022 року на півночі та північному сході нашої держави та в серпні-травні минулого року у Харківській області. Але й це не все. За російською традицією, на війні та пов’язаними з нею проблемами (в тому числі — з горем пересічних громадян) наживаються різного роду шахраї, які використовують відверто кримінальні схеми. Останнім часом така «діяльність» невпинно поширюється і її не вдається приховати навіть промосковським ЗМІ. Також це можна вважати ще однією з причин невдач Росії на фронті, а тому привертає до себе увагу.

Спочатку зробимо короткий історичний екскурс, який свідчить про ідентичність проблем Червоної армії колишнього Радянського Союзу та збройних сил сьогоднішньої Російської Федерації. Так, усім добре відомо, як на початку війни між Німеччиною та СРСР влітку та восени 1941 року радянське військове командування фактично покинуло напризволяще кілька мільйонів солдат та офіцерів Червоної армії. Більшість із них загинула, потрапила у полон або пропала без вісті. А останки сотень тисяч загиблих досі залишаються у лісах та полях непохованими. Що вже й казати про інвалідів, які, повернувшись з фронту скаліченими, не тільки не отримали належної допомоги від влади, але й були переселені у віддалені північні регіони Радянського Союзу.

Або ще такий факт. Після війни радянські вчені з разом представниками органів державної безпеки виконали закрите дослідження причин смерті від голоду сотень тисяч мешканців м. Ленінград взимку 1941–1942 роках. На подив дослідників, офіційні обсяги постачання продовольства з неокупованих територій СРСР до блокованого міста через озеро Ладога водним та автомобільним транспортом (по замерзлій кризі), а також літаками транспортної авіації могли цілком забезпечити харчування містян на середньому рівні споживання. Та цього не сталося. Чому? Бо транспортоване продовольство масово розкрадалося військовими інтендантами та представниками місцевих органів влади як в тилу, так і в оточеному німцями місті.

Аналогічно інтенданти розкрадали продовольство, пальне та інше армійське майно, що не могло не позначитися на бойових можливостях армії. Це і стало однією з основних причин поразок Червоної армії на фронті. Саме це спостерігається і сьогодні, хоча поки що у менших масштабах. Російська Федерація дійсно є спадкоємницею Радянського Союзу, щоправда, у найгіршому сенсі…

У всіх арміях нормальних країн світу заведено, що кожен командувач/командир, відповідаючи за виконання бойових завдань, несе особливу відповідальність за особовий склад, зброю, документи тощо. Зрозуміло, під час війни чи збройного конфлікту зберегти і убезпечити все це досить непросто, бо втрати невідворотні. Разом з тим злочинно використовувати чи нищити людей або зброю просто так, як це робить командування ЗС РФ в Україні.

Відомо, що російські військовослужбовці, які відстали з різних причин від своїх підрозділів на півночі та північному сході України, до середини травня минулого року все ще виходили з лісів та здавалися в полон українським військам. А командири про таких своїх підлеглих просто забували, вважаючи «безвісті зниклими». Під час відступу російські війська покидали чимало своєї військової техніки, яка зав’язла у болотах та у полях або залишилась без пального. Зауважмо, що зі згаданих українських регіонів російські військові підрозділи виводилися більш-менш організовано.

А з північного сходу Харківської області вони панічно втекли. При чому знову були покинуті як російські військовослужбовці (в основному насильно призвані з числа населення окупованих територій Донбасу), так і бойова техніка з боєприпасами. Як у першому, так і другому випадках, техніка після ремонту була взята на озброєння українських підрозділів.

Іноземні та українські експерти вже неодноразово називали причини виникнення такої ситуації. Їх можна доповнити злочинними діями російського військового командування, що переймається винятково власними інтересами, включно особистим збагаченням за рахунок награбованих цінностей в Україні та розкраданням майна своїх же збройних сил. Постійно прибирається до рук начальників і гуманітарна допомога, яку направляє Україна та міжнародні організації мирним жителям з окупованих територій. За прикладом своїх командирів чинить рядовий та сержантський склад російської армії і флоту.

Як російські нападники грабували населення, магазини, склади, підприємства, банки та різні установи на окупованих територіях України — ми ще з 2014 року вже неодноразово чули і бачили у ЗМІ. Однак і до розв’язання війни проти України в Росії масово розкрадалися військові склади з пальним, продовольством, речовим майном та іншими запасами, а також розукомплектовувалася або продавалася значна частина бойової, допоміжної і транспортної техніки, яка знаходилась на базах довготривалого зберігання. Масове поширення таких явищ переросло у гострі проблеми з матеріально-технічним забезпеченням російських військ на фронтах в Україні.

Ще одним джерелом подібних проблем можна вважати корупцію у військово-промисловому комплексі РФ. Наведемо лише один приклад. На початку поточного року ФСБ Росії взялася за розслідування фактів зловживань керівництвом заводу «Звезда-Стрела» у м. Таганрог Ростовської області, зокрема — махінацій при виконанні державного замовлення. Серед іншого суттєво завищувалася вартість деталей та комплектуючих для тактичних ракет, що завдало бюджету збитків в обсязі 800 млн рублів.

Таке ж зловживання прикривало командування Південного військового округу ЗС Росії. В березні 2023 року ФСБ РФ заарештувало начальника автобронетанкової служби управління технічного забезпечення округу та його поплічників. Підстава для арешту — викрадання і збут деталей для танків.

До того ж російські військовослужбовці в зоні бойових дій на території України викрадають стрілецьку зброю та боєприпаси для того, щоб незаконно доправляти їх до Росії. Частина з вкраденого потрапляє до рук кримінальних елементів і структур, що вже позначається на криміногенній обстановці в країні. За даними російських правоохоронних органів, з початком «спеціальної операції» в Україні кількість злочинів з використанням вогнепальної зброї в РФ збільшилась на 30–40 відсотків.

Майже щодня на російсько-українському кордоні затримуються російські військові та інші особи, які намагаються нелегально переправити зброю і боєприпаси. Крім того, у прикордонних районах Росії систематично виявляють схрони зі зброєю. Вона вилучається, а особи, які її переправляють або зберігають, притягуються до кримінальної відповідальності. Прикордонники, Росгвардія та ФСБ РФ марно намагаються хоч якось запобігти згаданому процесу.

Також в Росії поширюються афери, що пов’язані з пропозиціями зловмисників родичам зниклих безвісті військовослужбовців. Зловмисники обіцяють знайти їх за чималі гроші. «Доброхоти» називають себе волонтерами, ясновидцями або навіть командирами військових підрозділів. Вони виходять на зв’язок з родичами солдат та офіцерів через соціальні мережі, а після того, як отримають за обіцяне кошти, видаляють всю переписку та блокують користувачів.

За внесення військовослужбовця до списків обміну полоненими зловмисники вимагають щонайменше 700 тис. рублів; за дзвінок пораненому, який знаходиться у шпиталі — до 800 рублів; за проведення «ясновидцем» обряду з визначення місцезнаходження військового — до 5 тис. рублів; за перевезення тіла загиблого — до 30 тис. рублів.

При цьому родичам солдат та офіцерів обіцяють різні неприємності аж до розстрілу військовослужбовця. Отож родичі часом розпродають все своє майно аби зібрати затребувані пройдисвітами кошти, однак жодного результату не отримують.

Окремий у РФ вид корупційної діяльності — звільнення злочинців із в’язниць та виправних колоній через приватну військову кампанію «Вагнер». Передусім до такого вдаються кримінальні «авторитети» та бізнесмени, засуджені за економічні махінації. У них є гроші для хабарів командирам частин за припинення своєї участі у війні «внаслідок поранення». Наразі на волі знаходиться більше відпущених злочинців, ніж мобілізованих осіб, які повернулися додому через поранення. Для них доля складається зовсім інакше.

Ті, хто мав гроші, змогли відкупитись від служби ще на етапі призову у військкоматах. Інших не випускають навіть у випадку отримання ними важких поранень. Причому лікарі у шпиталях свідомо переробляють діагнози, знижуючи рівень важкості поранень, а також зволікають з наданням довідок, за якими військовослужбовці можуть отримати компенсації. Тим самим створюються підстави для повернення військових на фронт, а також заощаджуються бюджетні кошти. Щоправда, від такого виду лікарської «діяльності» також можна відкупитися. Якщо є кошти…

Останнім часом ще однією формою зловживань та корупції стали протизаконні дії, пов’язані з будівництвом Росією оборонних ліній на російсько-українському кордоні та тих ділянках лінії фронту, де передбачається контрнаступ українських військ. Так, органи місцевої влади РФ, окупаційні адміністрації та підрядники збільшують вартість будівельних робіт і матеріалів, а різницю розподіляють між собою. Це об’єктивно знижує якість інженерних загороджень. Така ситуація викликає різку критику з боку деяких реваншистських сил в Росії, включно з комуністами, на яких, однак, ніхто не звертає уваги.

Звичайно, в рамках одного допису неможливо навести всі прояви подібних проблем у російських збройних силах. Але навіть таких прикладів достатньо, щоб зробити певні висновки.

Так, як і вся Російська Федерація, її силові структури і оборонно-промисловий комплекс повністю і на всіх їх рівнях охоплені зловживаннями та корупцією. Такій країні не до снаги перемогти Україну, не кажучи вже й про США і НАТО. Саме тому Москва робить ставку на інформаційне «зомбування» російського населення, на організацію різноманітних «побєдобєсних» свят з тим, щоб продемонструвати «велич» Росії. Вона тероризує мирних жителів України далекобійними ракетами, масово застосовує на фронті безправне «гарматне м’ясо», а також продовжує підривну роботу проти Заходу. Однак вона ніколи не зможе досягти своїх цілей стосовно нашої держави. Як зауважив президент України В. Зеленський, чергові ракетні удари Росії по мирних містах та цивільній інфраструктурі лише згуртовують українську націю довкола ідей з протидії агресору і його знищення.