Чеський аналітик з питань безпеки Лукаш Візінгр коментує російсько-українську війну
«Irozhlas.cz», Чехія
На популярному чеському сайті iROZHLAS з’явився черговий коментар постійного автора Лукаша Візінгра про події в Україні. Цей коментар резонує з такими розміщеними поруч на сторінці останніми новинами, як отримання Україною від Німеччини першої системи IRIS-T (а їх Берлін обіцяє надати три для знешкодження протиракетних ударів росіян) чи заборона відкривати гуманітарні візи росіянам, які намагаються пересидіти у Європі оголошену в Росії мобілізацію до війська, щоб з призовом не потрапити, наприклад, на ту ж Запорізьку АЕС, де вдалося відновити електропостачання (про що також розповідається на цій же електронній сторінці). Але щодо коментаря Візінгра, то йдеться про останні події російсько-української війни, які на собі відчувають українці безпосередньо щохвилини, а чеський читач може дізнаватися саме за сприяння тих, хто за такими подіями щоденно стежить. Бо інакше зацікавленому мешканцю Європи не змалювати для себе всю картину войовничого «русского мира».
«У росіян закінчуються запаси. На мою думку, у них вже немає сил для багатьох таких атак, — повідомляє військовий аналітик про черговий напад Росії на українські міста. — А в українців також закінчуються системи протиповітряної оборони, і подальша ситуація залежатиме від того, у якої зі сторін необхідні запаси вичерпаються швидше. В Україну доправляють два види техніки протиповітряної оборони, але ще потрібен час для її освоєння українцями і створення матеріально-технічного забезпечення».
Автор далі розповідає, що головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомив, що 10 жовтня Росія випустила по Україні 75 ракет, з яких ППО вдалося збити 41. І ставить риторичне запитання: наскільки вдалий цей баланс порівняно із загальним успіхом інших систем ППО? І сам же відповідає, що не можна дізнатися напевно, наскільки такі цифри відповідають дійсності. Але якщо ми поглянемо на підсумки діяльності української протиповітряної оборони з початку конфлікту, то переконаємося, що вони постійно покращуються. Адже якщо на початку конфлікту їм вдавалося збити лише 10 чи максимум 20 відсотків російських ракет, то вже згодом вони змогли піднятися до показника понад 80 відсотків у деяких областях. І якщо у чеського читача виникне питання, наскільки ефективна українська ППО, то автор намагається на нього відповісти наступним чином:
«Зрозумійте, що українська ППО не має змоги покривати всю територію рівномірно. Тому успішні показники завжди відрізняються. Все залежить від того, скільки ракет росіяни вистрілюють одночасно, з яких напрямків вони прилітають, які вони за потужністю тощо. Але в цілому можна сказати, що українська протиповітряна оборона з початку війни значно покращилася. Крім того, ця оцінка ще більше поліпшиться з постачанням більш сучасних західних систем».
А далі аналітик з питань безпеки сам запитує: чому ж атаки у понеділок стали такими відчутними для України? І чи могли українці взагалі підготуватися до такого удару? На його думку, якщо росіяни одночасно запускають велику кількість ракет, що прилітають з різних боків, то не можна бути впевненим, що перевантажена протиповітряна оборона впорається з ними усіма одночасно. «Це класичний спосіб подолання протидії ППО — тобто пуск великої кількості ракет одночасно». Бо певній кількості з усіх випущених ракет обов’язково вдасться подолати захист. Також не виключено, що в українців закінчуються запаси зенітних ракет для систем радянського походження, тому Заходу треба поспішати з постачанням сучасних систем.
Про ресурси і їх кількість
Наскільки відкрита інформація про кількість таких систем в Україні? Автор на це запитання відповідає, що малих портативних систем поставлено українцям вже чимало. Таких, наприклад, як популярний Stinger чи польський Piorun. Але якщо вести мову про більш потужні системи середньої та великої дальності дії, то в Україні є практично лише радянські, такі як «Бук» чи С-300. Нещодавно з’явилася інформація про постачання американсько-норвезьких систем NASAMS, які Україна, мовляв, вже отримала. Потім з’ясовується, що це була неточна транскрипція виступу президента Зеленського. Він говорив, що системи прибудуть дуже скоро, та американці виправили це, повідомивши, що вони повинні надійти наприкінці жовтня чи на початку листопада.
Крім того, протягом кількох тижнів мають надійти з Німеччини системи IRIS-T SL. Можна сподіватися, вважає автор, що у разі подальших подібних атак Захід збільшить постачання Україні систем ППО. Донедавна це не було пріоритетом, бо українці в основному потребували артилерію і танки.
Автор у своєму коментарі ставить питання більш широко: чи довго росіяни зможуть так вчиняти? За деякими джерелами, у них теж з такими запасами, як мовиться, не густо… У такому разі, вважає автор, важливо те, хто першим встигне зробити відповідний крок. Чи то українцям вдасться швидко поповнити свої запаси оборонних ракет, чи росіяни отримають відповідні ракети зі своїх складів. Тобто все залежить від того, якими темпами будуть поставлятися західні системи в Україну.
Без точної інформації, вважає аналітик, не можна передбачити, чи спроможна Росія виконати ще один подібний напад в осяжному майбутньому, а також чи встигнуть українці якось підготуватися і, можливо, захиститися від нього? Щодо російської потужності, то про це можна лише здогадуватися. У росіян, очевидно, закінчуються запаси російської зброї, особливо високоточної. Тому вони починають витягати зі сховищ більш старі типи зброї або навіть таку, яка взагалі не призначена для застосування проти наземних цілей. Вони неодноразово використовували, наприклад, протикорабельні ракети проти наземних цілей, і, як наслідок, ракети взагалі влучали у зовсім інші цілі, ніж планувалося.
Тероризм стосовно мирного населення
Оскільки у росіян велика проблема з ураженням малорозмірних військових цілей, то вони часто стріляють і по житлових кварталах. Можна подумати, зауважує автор, що їхня мета не завдати військової шкоди, а насправді тероризувати і таким чином психологічно впливати на українців. Але якщо росіяни сподіваються, що так зламають волю українців до опору, то вони фатально помиляються, бо в історії це ніколи не спрацьовувало. Навпаки, внаслідок таких нападів люди загартовувалися і боронилися ще запекліше.
У російської сторони обмежені можливості ще й тому, що вона може використовувати лише ракети, оскільки українська оборона успішно збиває російські літаки. А оскільки вони бояться посилати свої літаки безпосередньо на українські території, що активно обороняються, то їм доводиться атакувати з далекої відстані. «Як я вже згадував, у росіян, ймовірно, закінчуються запаси, і питання в тому, як довго вони можуть атакувати. Вважаю, що атак буде не так багато. Українці повинні працювати над тим, аби вчасно перехоплювати ракети з максимально можливої відстані, а потім оптимально розгортати системи для відбиття атаки. Тобто необхідно вчасно проаналізувати поточну атаку, зробити потрібні висновки та відповідно перемістити деякі системи. Також потрібно, щоб Захід постачав сучасні системи, такі як згадані NASAMS чи німецький IRIS-T SL, оскільки вони, безперечно, можуть неабияк допомогти Україні».
Таким чином, доходить висновку автор, Україна, швидше за все, звертатиметься до союзників із проханням поставити додаткові системи ППО. Коли вони прибудуть в Україну? Деякі вже в дорозі, мають надійти протягом тижня. Щодо інших, то існує досить широкий спектр зброї, яку Україна могла б отримати. Але справа не тільки в доставці, переконує автор. Недостатньо просто привезти і розгорнути таку систему. Потрібно ще навчити оператора, на що можуть піти місяці часу, організувати матеріально-технічне забезпечення, адже зенітні комплекси досить складні в обслуговуванні.
Це нагадує, наприклад, ракетні системи залпового вогню HIMARS. Кілька таких ракетних установок не так важко доправити, як налагодити цілу, як кажуть американці, екосистему. Тобто навчити операторів, техніків з обслуговування та ремонту, організувати постачання боєприпасів, що зробити «з нуля» у багато разів складніше. Те, що зараз прибуватиме в Україну (йдеться про системи NASAMS і IRIS-T SL), готувалося не один і не два місяці. А це означає, що якби зараз розпочалися абсолютно нові постачання, не впевнений, що їх можна було б завершити до кінця поточного року.
Підготував Олег Махно
