Іван Січень
Досягнення певних зрушень у переговорному процесі між Україною та Росією, а також зміни ситуації на фронті ставлять нагальне запитання: що буде далі? Насамперед це стосується можливості переходу війни у нову фазу або її припинення. Відповісти на згадане запитання досить складно, що пов’язано з неможливістю однозначної оцінки перспектив розвитку ситуації довкола нашої держави. Вона залежить від багатьох чинників політичного, економічного та військового характеру. Тому, вважаємо за доцільне розглянути декілька варіантів подальшого перебігу подій за найбільш важливими напрямами.
На початку квітня поточного року Україна розгромила війська загарбників під Києвом, Черніговом та Сумами. Всупереч об’єктивній реальності, Росія продовжує називати свою поразку «завершенням першого етапу спеціальної операції в Україні» і намагається взяти реванш на сході та півдні нашої держави.
Разом з тим посилення негативних наслідків війни проти України для самої Російської Федерації змушує Москву шукати можливості виходу із ситуації з мінімальними втратами для власних інтересів. Саме тому Кремль погоджується на переговори з Україною щодо умов припинення військових дій та досягнення мирних домовленостей.
При цьому, як стверджують українські учасники переговорного процесу, Москва поступово відмовляється від висування ультиматумів Україні та починає переходити на більш прагматичні позиції. Звичайно, це не означає відмови Росії від її стратегічних цілей стосовно України. Москва лише змінює форми та методи реалізації її намірів з урахуванням провалів на першому етапі війни проти нашої держави.
Водночас суттєвий вплив на плани та кроки агресора здійснює низка обставин, які включають: відсутність у Москви достатніх можливостей для поповнення втрат російської армії та захоплення всієї української території; посилення негативного впливу західних санкцій на економіку Росії; збереження у України достатнього потенціалу для продовження жорсткого опору російсько-фашистським загарбникам.
В залежності від характеру дії згаданих чинників та їх наслідків, можливо очікувати наступних основних сценаріїв (варіантів) подальшого розвитку ситуації довкола війни Росії проти України.
Перший сценарій – Росія відновить боєздатність своїх військ, які були виведені з Київської, Чернігівської та Сумської областей, накопичить і підтягне резерви та розпочне новий наступ з північного та північно-східного напрямків. При цьому Москва продовжить наступальні дії також і на інших напрямках. Все це буде супроводжуватись посиленням жорсткості позиції Росії на переговорах з Україною, включно із висуванням всіх попередніх ультиматумів, а також – додаткових вимог стосовно визнання нових самопроголошених «республік», які можуть бути створені Росією на тимчасово окупованих територіях України.
Такі дії Москви матимуть на меті «остаточне вирішення українського питання» шляхом фактичного знищення України як незалежної держави. Водночас Кремль зможе продемонструвати власному населенню «успіхи у перемозі над Україною», що сприятиме підвищенню авторитету В. Путіна та його режиму в Росії, а також дозволить йому перейти до проведення більш агресивної політики на пострадянському просторі та у відношенні Заходу.
В той же час вирішення наведених питань потребуватиме від Росії значних військових та економічних ресурсів для розгрому української армії, встановлення контролю над окупованими територіями та протидії західним санкціям.
Другий сценарій – Росія обмежиться продовженням спроб встановлення повного контролю над Луганською та Донецькою областями, а також захоплення південних територій України, в тому числі м. Маріуполь, Миколаївської і Одеської областей та частини Харківської області. Крім того, збройні сили Росії будуть завдавати ракетних ударів по військових і економічних об’єктах та населених пунктах по всій Україні. Разом з тим керівництво РФ може погодитись на певні компроміси під час переговорів з Україною, зокрема, обмежитись лише вимогами щодо її нейтрального статусу та нерозміщення ударних озброєнь.
Головними цілями Росії у наведеному сценарії стануть: розширення підконтрольних Москві українських територій, позбавлення нашої держави виходів до Азовського та Чорного морів, а також послаблення її військового потенціалу та підрив економіки. Крім того, як і у попередньому випадку, Кремль зможе оголосити власному населенню про «перемогу над Україною» та «досягнення цілей спеціальної операції».
Втілення зазначених планів вимагатиме від Москви менших ресурсів, ніж у першому варіанті, однак, – також досить суттєвих за своїми обсягами. На додачу – Росія неминуче залишиться під тиском санкцій США та ЄС.
Третій сценарій – Кремль погодиться припинити бойові дії, звільнити окуповані території України (за виключенням Криму, «ДНР» і «ЛНР») та повернутись до ситуації, яка існувала до 24 лютого ц. р. Вимоги до України будуть аналогічними до другого сценарію.
Таким чином Росія намагатиметься досягти скасування західних санкцій та, водночас, зберегти контроль над Кримом і важелі впливу на Україну через самопроголошені республіки на Донбасі. В результаті Москва зможе певним чином вийти із ситуації війни з Україною, але буде змушена докласти набагато більше зусиль для того, щоб виправдатися перед російським населенням за провал нападу на Україну.
На сьогодні досить очевидними є наміри Москви реалізувати другий із розглянутих варіантів. Зокрема, свідченням зазначеного є заходи Росії з відновлення боєздатності її військ, які брали участь у бойових діях на півночі України, та їх зосередження на Донбаському напрямку.
При цьому керівництво РФ розраховує на спроможність російської економіки витримати санкції США, ЄС та їх партнерів. Тим паче за умов, коли вони не повною мірою виконуються деякими із європейських країн. І це вже не кажучи, що Німеччина, Австрія, Угорщина та деякі інші члени Європейського Союзу взагалі не бажають відмовлятися від російських енергоносіїв.
Втім, за прогнозами експертів у фінансово-економічній сфері, Росія повністю втратить можливості з протидії західним санкціям вже через декілька місяців, а фактично – вже до кінця квітня поточного року. Приблизно на цей період – до 9 травня ц. р. Москва і розраховує отримати хоч якусь перемогу в Україні. Хоча, їй навряд чи вдасться це зробити, навіть за допомогою додаткових резервів з Далекого Сходу РФ.
А відтак – Росія, скоріш за все, буде вимушена переходити до третього варіанту, або, принаймні, вона демонструватиме таку можливість. Крім того, Москва може пообіцяти Україні і «гарантії її безпеки». Однак, у будь-якому випадку подібні «гарантії» не матимуть ніякого реального значення. Як показує досвід, жодний договір з Москвою не вартий того паперу, на якому він написаний.
Навіть у випадку укладення мирного договору між Росією та Україною, після відновлення своїх військових втрат Москва знову вдасться до агресії проти нашої держави. Цілі Росії у відношенні України і надалі залишатимуться беззмінними, попри те, хто буде при владі в Кремлі. А тому єдиною гарантією безпеки України можуть бути лише її збройні сили та інші силові структури і військові формування.
