Гірко, але реально: після війни ми знову будемо змушені розмовляти з Путіним
24.03.2022 р. «Focus», Німеччина
Впливове німецьке видання «Focus» надрукувало 23 березня ц. р. аналітичну статтю власного онлайн-дописувача, експерта в галузі міжнародної та зовнішньої політики з Університету міста Кьольн Томаса Єгера (Thomas Jäger).
Почав як пан’європеєць, а закінчив як загарбник: президент Росії Путін.
Джерело: Mikhail Metzel/SPUTNIK/REUTERS
Путін буде вести війну в Україні до кінця, зазначає аналітик. Навіть якщо він в ній не зможе перемогти. І тоді, коли всім буде боляче, доведеться вести переговори з російським агресором про умови миру. Чим швидше, тим краще. Оскільки, чим довше триватиме війна, тим більші ризики для Заходу вона в собі приховує.
У багатьох суспільствах є значним моральне обурення російською загарбницькою війною в Україні, зазначає експерт. Уряди висловлюють це, посилаючись на скоєні Росією військові злочини. Зараз вони документуються кількома установами, а їхні відповідальні встановлюються. Цілком ймовірно, що їх вдасться ідентифікувати. Велика кількість біженців у Європі, зображення розбомблених вщент міст та сіл, які наразі викликають моральне обурення, знайдуть у подальшому якісь виправдання у процесі припинення війни.
У цій ситуації думати про політичні наслідки війни настільки ж необхідно, як і сумнівно. Бо якщо російське керівництво не буде повалено, про що жодних свідчення зараз немає, воно буде адресатом повоєнного ладу. Це означає, що переговори, які необхідно провести для вирішення міжнародних та регіональних питань, мають проводитися з урядом президента Путіна. Як свідчить погляд на дискусію у Німеччині з цього питання, багатьом з цим зараз важко погодитися. Але політика починається з оцінки реальності.
Ізолюватися від Росії та Путіна буде недостатньо
Судячи з усього, президент Путін буде вести цю війну до кінця. Він в ній не переможе, бо він її вже програв за всіма політичними цілями. Але поки його не скинуть, про що наразі немає достатніх доказів, він є представником Росії.
У майбутньому Захід розглядатиме Путіна з певною недовірою. Але цього буде недостатнім для Заходу, лише закритися від Росії. Існує багато міжнародних завдань, починаючи від зміни клімату та контролю над ядерними озброєннями до політики в Арктиці, які повинні передбачати участь в них Росії. Європейські держави не повинні розглядати Росію лише як європейську потугу. Проте Росія матиме тривалий вплив на європейський безпековий порядок. Європейські країни зараз зосереджені на стримуванні. Але згодом з російським урядом доведеться обговорювати питання контролю над озброєннями та обміну інформацією. Це також потрібно буде донести до суспільств, які зараз з великою готовністю допомагають біженцям. Західним урядам у майбутньому також доведеться розмовляти з російським урядом, навіть якщо першим адресатом переговорів зараз є уряд України.
Західні держави чітко визначалися на кожному етапі цієї війни і діяли таким чином, щоб не стати стороною війни. При цьому вони з самого початку вирішили що це є прерогативою США та їх залучених союзників, а вони не мають говорити з Росією про Україну та її статус. Основними константами позиції Заходу були неведення дискусій про зони впливу та недопущення перетворення себе на сторону війни. Проте, не зважаючи на таку позицію, США та країни ЄС все одно залишилися адресатами російських претензій.
Росія і Китай та «наркозалежні нацисти»
Ще у грудні 2021 року у Пекіні була висунута перша вимога, щоб США і НАТО вели переговори з Росією про обмеження суверенітету України. Ця вимога була повторена Китаєм останніми днями. Після цього послідували заклики припинити підтримку України та здійснити тиск на українське керівництво з метою оголосити про капітуляцію. Ці вимоги були підкріплені двома ознаками, які, однак, носять суто пропагандистський характер: уряд у Києві, який президент Путін описує як наркозалежних нацистів, є маріонетковим урядом США. Іноді навіть повідомляється, що якби український уряд навіть погодився на угоду, то Вашингтон перешкодив би цьому. А по-друге, позиції «українських нацистів» на Заході отримали би підтримку. Росія і Китай включили це в свою пропаганду.
У закритих комунікаційних середовищах тоталітарних держав ці характеристики можуть здаватися безперечними. Але вони втрачають цей ефект, як тільки відкриваються простори для спілкування або об’єктивні факти, які неможливо заперечити, руйнують створену штучно картину.
Росія все більше закриває свій громадський простір і в цьому плані також стає схожою на Радянський Союз. Однак у цифровому світі контроль над комунікаціями стає все більш складним завданням. Це важливо, оскільки саме в диктатурах за громадською думкою уважно стежать.
Тривала війна приховує для Заходу суттєві ризики
Джерело: фото The Atlantic Council / https://www.atlanticcouncil.org/
Це відкриває можливість для західного впливу через поширення інформації. Тому що те, що відбувається в Україні, ментально близьке російському суспільству і, таким чином, може поставити під сумнів довіру до російської влади.
Однак це не буде вирішальним чинником для виходу з війни, оскільки російська влада обрала шлях репресій, які вона буде впроваджувати протягом війни настільки жорстоко, наскільки вона вважає це за потрібне. Вона не буде брати до уваги власне населення. Війна в Україні посилюється порушеннями прав людини в Росії.
Чим довше триває війна і чим очевидніше Росія зазнає поразок у своїх військових цілях, тим більшою для багатьох здається небезпека того, що російський президент продовжить ескалацію застосування сили. Контрольоване застосування зброї масового знищення не змінило б основних рішень НАТО, але закріпило б статус Росії в якості держави-ізгоя.
Водночас із точки зору Заходу, тривала війна пов’язана для нього з трьома ризиками:
- Неправильні оцінки ворогуючих сторін можуть призвести до спроб втягнути у війну інші держави, зокрема Росія вже відверто намагається це зробити з Білоруссю.
- Наслідки санкцій призведуть до економічних витрат, які зруйнують єдність Заходу, про що Китай уже заявляє, оскільки він зацікавлений лише в тому, щоб санкції провалилися.
- Триваюча втеча мільйонів людей з України здійснює тиск на європейські держави, а Росія підбурює в них праві ксенофобські партії.
Білорусь і Україна: де пролягатиме залізна завіса в майбутньому?
У цьому плані Захід зацікавлений у тому, щоб конфлікт закінчився в короткостроковій перспективі, якщо Україна зможе погодитися на відповідні угоди. Наразі також ще незрозуміло, наскільки європейські держави чи США будуть залучені до гарантій безпеки для України. Так само як і питання про те, чи буде інтегровано в цей процес збереження або зміни санкцій. Оскільки це найсильніший важіль впливу Заходу проти Росії, він може бути застосованим обома сторонами по-різному, у власних інтересах.
