У війні з Росією ЄС проявляє себе як ніколи міцним
До кризового саміту Євросоюзу у Франції.
10.03.2022 р. «Die Zeit», Німеччина
Довгий час Європейський Союз мав досить впевнені позиції з питань геополітики, що відчували і громадяни в Німеччині. Люди торгували, будували внутрішній ринок, їм подобалося бачити себе у позитивному світлі історії; за безпеку відповідали інші, а саме НАТО і, таким чином, США. Фактично, ЄС зумів порівняно м’якими засобами поширити прогрес та демократію на континенті та внести свій внесок у європейський мирний порядок. У 2012 році Євросоюзу справедливо присудили Нобелівську премію миру.
Проте Євросоюз швидко забув, що він є породженням війни, а не миру. Точніше, він навіть дитя двох воєн: його збудували на уламках Другої світової війни, а до 1989 року він існував в рамках, створених холодною війною.
У Брюсселі, а також у Бонні та пізніше в Берліні довго не помічали, що ЄС завжди був геополітичним гравцем. Від 1973 року він кількісно збільшився з шести до 28 країн-членів, і з кожним раундом розширення він розширював сферу свого впливу — на північ, південь, захід і останнім часом на схід.
Самоусвідомлення всередині ЄС було дещо іншим. ЄС бачив себе як економічну силу, як ринок без кордонів, а не як територію. Але потім, у 2014 році спалахнув конфлікт з Росією через Україну. Безпосередньою причиною стала угода про торгівлю та асоціацію, яку тодішній український уряд хотів укласти з ЄС. Про організацію НАТО, яка сьогодні вважає Владіміра Путіна відповідальним за все зло, що він робить, згадувалася лише мимохідь. Тоді лідерам ЄС знадобився деякий час, щоб зрозуміти, що те, що вони завжди робили, а саме, сприяли торгівлі, відкривали ринки, у цьому випадку мало далекосяжні геополітичні наслідки.
Російське вторгнення все змінює
Ще через вісім років, перед російським вторгненням в Україну у 2022 році, все було по-іншому. Коли глави держав і урядів Європейського Союзу зустрінуться цього четверга та п’ятниці у Версальському палаці поблизу Парижа, у центрі уваги будуть майже виключно питання безпеки та геополітики. Представники 27 країн ЄС будуть обговорювати як краще в майбутньому забезпечувати безпеку і оборону, де можливо отримати гроші на нову зброю і як підготуватися до припинення поставок газу з Росії. Олаф Шольц та його колеги також будуть обговорювати бажання Молдови, Грузії та України вступити до ЄС.
Приймаюча сторона у Версалі — Еммануель Макрон. Президент Франції ще раніше відстоював ідею сильної, добре укріпленої та суверенної Європи. І довгий час він сумнівався, що його турботи не зрозуміють або будуть ігнорувати, особливо в Берліні. «Ілюзіям» «європейської стратегічної автономії» потрібно нарешті покласти край, хоча Федеральний міністр оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер (Annegret Kramp-Karrenbauer) була рішуче проти наміру Макрона ще два роки тому. Сьогодні вона серед тих, хто засуджує, що Німеччина занадто довго ігнорувала російські погрози.
Відтоді як Макрон прийшов до влади в 2017 році, він виступав за більший «європейський суверенітет». Правда, він не завжди діяв вдало. Своїми заявами про НАТО («смерть мозку») Макрон розбурхав підозру, що хоче поставити під сумнів Атлантичний оборонний альянс. Крім того, він довгий час і багато говорив про європейську згуртованість, але ігнорував східноєвропейські країни, особливо Польщу.
Макрон виправляє свої помилки
Президент Франції тим часом виправив обидві свої помилки. Згідно з позицією Парижа, європейську оборону можна організувати лише в рамках НАТО. Щоб посилити східний фланг Альянсу, Макрон щойно віддав наказ на передислокацію підрозділів ЗС Франції до Румунії.
Європейський Союз не воює з Росією. Але заявлена мета його нинішньої політики — використовувати санкції, щоб послабити Росію настільки, щоб Владімір Путін зупинив свою військову агресію. Євросоюз явно є стороною війни між Росією та Україною. Він надав Україні зброю та оснащення на суму 500 млн. євро, що є безпрецедентною подією. Ще вчора ЄС був м’яким і слабким, але ніколи не був таким міцним, як наразі, у протистоянні з Росією. У Версалі глави держав і урядів проведуть у четвер своєрідну військову раду.
Чи правильним є це? Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан (Jean-Yves Le Drian) вже десять років на дипломатичній службі, раніше він був міністром оборони. 74-річний політик каже, що світ за це десятиліття «став більш брутальним». Європейський Союз не зобов’язаний підтримувати цю жорстокість, але має пристосуватися до неї. Саме це він зараз і робить, — набагато швидше, ніж очікувалося.
https://www.zeit.de/politik/ausland/2022-03/eu-gipfel-krieg-ukraine-russland
