Журнал «Бінтел» № 4, 2021 рік (.pdf)

120.00

 

Журнал видається українською та англійською мовами, матеріали не дублюються на сайті центру «Борисфен Інтел».

Надсилання Вашого замовлення виконується відразу після отримання нами банківської інформації про сплату коштів.

 

The journal is published in Ukrainian and English and is not duplicated on the website of the “Borysfen Intel” Centre.

As soon as we receive the bank information about the payment, we will send off the order to you.

 

Category:

Description

Вийшов друком підсумковий випуск журналу «БІНТЕЛ» за 2021 рік

 

 

 

У журналі геополітичної аналітики «БІНТЕЛ», що вийшов друком наприкінці 2021 року, за традицією розміщені матеріали, де йдеться про події, які так чи інакше стосуються сьогодення України, її історичної спадщини, окремих проблем нашого суспільства. Також є статті з міжнародної тематики, зокрема такі, якою відкривається цей журнальний номер —  «Геополітичні загрози за оцінками розвідувального співтовариства США». 

Це одна з останніх робіт Віктора Гвоздя. Ще на початку року, за кілька місяців до своєї трагічної загибелі, він вказував, що «ефективність політичної діяльності президента США багато в чому залежить від інформації американських розвідувальних служб. Про це свідчать певні здобутки у справі з відновлення чіткої та прогнозованої політики США за кількамісячного перебування у Білому домі Дж. Байдена, що також підтверджують деякі розвідувальні оцінки, оприлюднені у США з початку поточного року», а у своїх висновках посилався на березневу 2021 року фактуру зі звіту офісу директора Національної розвідки США та на доповідь Розвідувального управління міністерства оборони США у квітні того ж року. Як тоді писав В. Гвоздь, загрози національним інтересам США викликаються наслідками епідемій і кліматичними змінами, збільшенням у світі кількості ядерних арсеналів, хімічної і біологічної зброї, тероризмом, технологіями, які переміщають військове протистояння у інформаційні, кібернетичні і космічну сфери. Реагуючи на них, розвідувальне співтовариство США відкрито не надає держкерівництву рекомендацій щодо належної протидії, але можна бути впевненим, що президент Дж. Байден і його адміністрація у своїй діяльності обов’язково зважатимуть на наявну інформацію, що підтверджується основними напрямами зовнішньої політики Вашингтону. В. Гвоздь у своєму матеріалі констатує, що «діяльність президента США та його адміністрації відповідає американським інтересам, що підтверджується серйозною розвідувальною роботою із забезпечення процесу ухвалення важливих державних рішень». Отож вважаємо, що такий матеріал лише підтвердить правильність рішення українських можновладців ґрунтовно реформувати спеціальні структури, що відповідають за державну безпеку.

Під рубрикою «Геополітика і нацбезпека» на сторінках журналу друкується стаття Валерія Іващенка  «До яких наслідків готуватися Європі в разі повномасштабної війни Росії проти України».  Оскільки автор обіймав свого часу посаду першого заступника міністра оборони України, то зрозуміло, що він досить добре на цьому знається, і аналізуючи відповідні факти, не може помилятися у своїх висновках чи надмірно їх загострювати, вже не кажучи про те, що вважає підставою для порушення сьогодні такої теми. У статті йдеться про ймовірні техногенні та екологічні наслідки бойових дій та терористичних атак на території України, що можуть завдати непоправних збитків не лише місцевому населенню, а й загалом усьому українському суспільству. Умисні техногенні аварії, пише автор, є одним із новітніх військових механізмів створення так званої смуги забезпечення, інструментом психологічного впливу на населення, його залякування і деморалізації, а крім того, і звинувачування супротивника у причинах техногенних аварій, що своєю чергою, є інформаційно-психологічною складовою так званих «гібридних» методів ведення війни. Обсяг економічних збитків від екологічних катастроф, спричинених техногенними аваріями під час бойових дій, часто досить важко підрахувати, вказує автор статті, одночасно вважаючи, що у більшості випадків дешевше і технологічно простіше відновити населений пункт або підприємство на новому місці, аніж рекультивувати територію, що постраждала від техногенної аварії, спричиненої бойовими діями. А такі природно-господарські об’єкти, як шахти, кар’єри, греблі, канали, у більшості випадків взагалі не підлягають відновленню. Цікаво, чи усвідомлюють нині це ті, хто прагне порядкувати на так званих територіях ОРДЛО?

До речі, автор вже не раз порушував таку надважливу тему, зокрема, і на сайті «Борисфен Інтел», наводячи переконливі факти, надаючи висновки авторитетних фахівців, що знаються на наших техногенних проблемах. Досить лише навести одне речення з таких текстів, щоб зрозуміти, чим нині ми по-справжньому повинні перейматися: «Екологічні наслідки більш ніж 7-річної війни, яку розв’язала путінська Росія і яка сьогодні триває на Донбасі, можна без перебільшення порівняти з наслідками Чорнобильської катастрофи або ймовірного застосування зброї масового ураження. Тобто, екологічні наслідки техногенних аварій, спричинених бойовими діями, за своїм масштабом істотно перевищують збитки внаслідок безпосереднього застосування зброї».

Під рубрикою «Школа геополітики» постійний автор Мирослав Дністрянський продовжує знайомити читачів з геополітичними ідеями, що висувалися у різні роки відомими вченими. Цього разу автор вже у заголовку своєї статті конкретно ставить питання —  «Британські геополітичні ідеї: реакція на зовнішньополітичні виклики чи фундаментальні принципи організації світоустрою?»  і відповідає на нього, викладаючи погляди на геополітику таких англійських учених, як Г. Т. Бокль, Ф. Г. Коломб, Г. Маккіндер, Д. Керзон, Р. Сетон-Вотсон, П. Тейлор. Всі вони намагалися пояснити місце держави у сучасному світовому устрої, її функції, підґрунтя її існування і умови територіально-політичної стабільності, а також вказували на причини, які спонукали таку країну, як Велика Британія, перейматися своїм геополітичним становищем в тому числі і за новітнього часу, коли їй довелося вийти зі складу Європейського Союзу після референдуму у 2016 році (Брекзиту). Зокрема, автор вважає, що «ця подія має суперечливі наслідки, послаблюючи, з одного боку, Захід загалом (тому Брекзит усіляко проштовхувала Росія), але з боку іншого — Велика Британія дістала змогу активізувати свою зовнішню політику і знову стати окремим геополітичним лідером Заходу. І на такі її дії є міжнародний запит з огляду на суттєве послаблення геополітичних позицій Франції, Німеччини, Японії, а також до певної міри і США».

Під рубрикою «Історія української геополітики» відомі нашому читачеві вчені Ігор Дацків і Мар’яна Полич пропонують ознайомитися зі своєю роботою  «Організація і функціонування дипломатичного корпусу гетьманату Павла Скоропадського за кордоном».  Слід нагадати, що вони не вперше розповідають про події тих часів. У декількох попередніх номерах журналу «БІНТЕЛ» йшлося про те, як представники Української держави на початку ХХ століття налагоджували роботу дипломатичних представництв, встановлювали зв’язки з урядами країн Заходу і Близького Сходу. І якщо ті історичні події нині є темою для викладання у вишах, то саме напрацювання авторів пропонованої статті лише розширюють коло таких відомостей, даючи в тому числі змогу усвідомити те, що сьогодні нам доводиться спостерігати у міжнародних відносинах. Як і пояснювати події, пов’язані з міжнародною політикою нашого сусіда — Туреччини, що однозначно позитивно ставиться до України і підтримує її у протистоянні з Росією.

Цій темі також присвячена стаття Олексія Воловича  «Туреччина — Росія: гібридне партнерство та протистояння»,  що розміщена на сторінках журналу під рубрикою «Міжнародна політика». Якщо коротко про її зміст, то у цій роботі підбиваються підсумки політичних кроків, зроблених останнім часом турецьким державним керівництвом. І якщо їх хтось вважав подекуди не зовсім послідовними, то саме узагальнюючи такі кроки наприкінці року, автор вказує на передчасність таких висновків. Інакше кажучи, на прикладі стосунків з Росією керівництво Туреччини демонструє як саме необхідно відстоювати свої інтереси і жодним чином при цьому не поступатися.

Зазвичай у гості до журналу «БІНТЕЛ» ми запрошуємо для інтерв’ю, на наш погляд, цікавих особистостей з тим, щоб вони дали відповіді на наші запитання стосовно поточної української політики. Наші постійні читачі мали змогу переконатися у цьому, коли читали такі інтерв’ю під рубрикою «В гостях у «БІНТЕЛ».

Цього разу ми дещо урізноманітнили таку традицію, хоча йдеться тільки про рубрику, а не про нашого «гостя». Чому це слово в лапках? Бо Олександр Бєлов (а це він погодився вести з нами розмову на актуальну тему) практично з наступного, 2022 року стає нашим колегою по роботі у Незалежному аналітичному центрі геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» і перебирає на себе значну частину керівних обов’язків. Матеріал, зазвичай, у скороченому варіанті розміщується на нашому сайті, тому немає сенсу детально переповідати відповіді О. Бєлова. Достатньо лише зауважити, що у своєму інтерв’ю  «Вступ до НАТО не означає, що Україна обов’язково нападатиме на Росію! Членство — передусім стримуючий фактор!»  Олександр Федорович порушує надзвичайно насущну тему, що перебуває на вістрі не лише європейської, але й світової геополітики. Судячи з усього, з початком нового року роль Альянсу на політичній арені ставатиме не просто головною. Вона може стати ще й надзвичайною, особливо з огляду на кроки, до яких може вдаватися Росія у своїх намаганнях втриматися у когорті першорядних світових країн. І тут вже не до гібридності протистояння, коли РФ починає робити ставку на військову потугу. Зрештою, О. Бєлов на прикладах зі свого чималого досвіду розповідає що здійснювало протягом попереднього тридцятиріччя для відстоювання нашої незалежності наше державне керівництво, в тому числі як осучаснювалася діяльність українських силових структур.

Щодо матеріалу ще одного нашого колеги, військового і політичного експерта Івана Січня, то ми добре знаємо, що його читатимуть практично всі, хто намагається зорієнтуватися у подіях 2021 року, що минає. Під заголовком  «Особливості розвитку ситуації в світі у 2021 році в контексті національних інтересів України»  автор послідовно викладає вивчені ним події і факти, підбиває підсумки політичної діяльності нашого уряду, вказує на підґрунтя тих чи інших його рішень, прогнозуючи одночасно наслідки і можливу протидію наших супротивників та рівень підтримки, яку нам надають союзники. У цьому підсумковому матеріалі читач знайде також цікаву фактуру про військові формування, які Росія розгортає біля наших східних кордонів. Адже аби що там не намагався стверджувати наш «надійний сусід», та слід пам’ятати: факти — річ уперта, і їх не закамуфлювати жодними приємними словами чи «братерськими» обіймами, нагадуваннями про історичне минуле і обіцянками стосовно майбуття. І чи варто нині вкотре сідати за стіл переговорів, щоб зайвий раз переконуватися у цьому?

Ось перелік заголовків деяких розділів підсумкової статті І. Січня: «Збройна агресія Росії проти України. Дії Російської Федерації і партнерів та союзників України», «Основні події та тенденції у розвитку ситуації довкола України», «Партнери та супротивники. Основні аспекти діяльності провідних держав світу та міжнародних організацій, які стосуються інтересів України», «Форми, напрями і особливості співробітництва України зі США, НАТО і ЄС» тощо.

Вважаємо, що такого переліку достатньо, щоб зацікавлений читач неодмінно не просто погортав сторінки журналу, а й уважно ознайомився з кутом зору автора цієї підсумкової статті. Хто знає, може після цього у нього виникне бажання посперечатися чи, навпаки, підкріпити таку його позицію.

Олег Махно

 

 

Журнал видається українською та англійською мовами, матеріали не дублюються на сайті Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел».

 

 

Reviews

There are no reviews yet.

Be the first to review “Журнал «Бінтел» № 4, 2021 рік (.pdf)”

Top