Коронавірус та майбутнє світу і України

Віктор Гвоздь
доктор військових наук

Глобальне поширення епідемії коронавіруса порушує стратегічне питання: які геополітичні наслідки викличе цей процес у найближчій та подальшій перспективах? На сьогоднішній день відповідь вже намагаються дати чимало експертів, у т. ч. досить відомих. Щоправда, їхні прогнози різні, часом навіть протилежні за змістом. Втім, такі розбіжності можна пояснити складністю подій, явищ і тенденцій, спричинених пандемією у політичній, економічній, військовій та інших сферах. Тому фактично немає можливості зробити однозначні висновки стосовно порушеної тематики. Разом з тим, цілком можливо визначити певні граничні межі розвитку світових подій за найкращим (помірним) та найгіршим варіантами. Розглянемо їх більш детально.

Перший варіант — масштаб наслідків епідемії буде відносно невеликий. А саме: кількість хворих становитиме у середньому не більше 3–5 % населення окремих країн та, загалом, у світі; економічний спад не перевищуватиме 5–7 % (до 10 %) у розвинутих країнах та не більше 3–4 % — на світовому рівні; витрати національних та міжнародних резервних фондів залишатимуться на прийнятному рівні — до 50–60 %. За такої ситуації слід сподіватися на наступне:

• на національних рівнях — збережеться стійкість державних структур більшості країн та їх спроможність контролювати розвиток внутрішнього становища; стабільність соціально-політичної обстановки буде відносна, без масових заворушень та антивладних виступів; національні економіки зможуть відновитися досить швидко.

Разом з тим, навіть відносно обмежені масштаби кризових явищ обов’язково погіршать побутові умови населення, а також змушуватимуть уряди вживати антикризових заходів, в т. ч. непопулярного характеру. Зокрема, можуть скорочуватися соціальні видатки, підвищуватися податки та обмежуватися демократичні свободи (в т. ч. вільне переміщення людей, заборона зібрань тощо).

Подекуди це викличе невдоволення урядовою політикою, активізуються виступи опозиції, виникнуть несанкціоновані акції протестів, а також зросте рівень злочинності, що змусить уряди вдатися до нових обмежувальних, в т. ч. силових дій, що запускатиме циклічні процеси зростання внутрішньої напруженості. А в окремих країнах навіть можливе повторення ситуацій «Арабської весни» початку 2010-х років;

• на міжнародному рівні — спостерігатиметься зростання напруженості у відносинах між провідними державами світу, насамперед, у «трикутнику» США — Китай — Росія, коли вони взаємно звинувачуватимуть один одного у тому, що виникла епідемія, що не всі сумлінно їй протистоять, а лише намагаються скористатися обставинами у своїх цілях і на шкоду іншим країнам. Водночас зберігатимуться і традиційні геополітичні суперечності між різними центрами сили.

В той же час однакова небезпека світової пандемії для всіх країн може спонукати їх до пошуку певних компромісів. Це ж стосується і геополітичних суперників та тих країн, які перебувають у стані конфліктів, у т. ч. довготривалих. Однак, подібні компроміси навряд чи будуть довгостроковими, оскільки принципові суперечності між різними країнами не усуватимуться.

Другий варіант — це коли через епідемію виникнуть гострі проблеми як в окремих країнах, так і загалом у світі. Зокрема, від епідемії постраждає 50–80 % населення провідних держав світу та інших розвинених країн; рівень економіки, як окремих держав, так і всього світу, впаде у півтора–два і більше разів; національні і світові фінансові резерви повністю будуть використані, що унеможливить подальше фінансування антикризових заходів. Все це матиме катастрофічні наслідки, у т. ч.:

• на національних рівнях — у деяких країнах, що втратять контроль над ситуацією, зруйнуються державні системи; національні економіки не функціонуватимуть, виникне дефіцит продовольства і товарів першої необхідності; через масові заворушення і безлад різко зросте злочинність та мародерство; не виключені спроби державних заколотів, загостриться протистояння між різними групами, кланами та мафіозними структурами; різко зростуть настрої сепаратизму аж до розпаду деяких країн та збройних конфліктів на їх території; виникнуть масові потоки біженців;
• на міжнародному рівні — більшість країн обере егоїстичну політику та самоізолюється, зосереджуючись на вирішенні внутрішніх проблем.

Як наслідок, можуть розпастися існуючі союзи та інші міждержавні об’єднання чи суттєво порушиться їх єдність, а також втратять дієвість всі системи колективної безпеки у світі, включно з ООН та ОБСЄ. Обмежать або припинять свою роботу і міжнародні фінансові інституції, в т. ч. Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та Європейський банк реконструкції і розвитку. Так виникнуть передумови дезінтеграції світової економічної системи внаслідок суттєвого обмеження економічних зв’язків та транспортного сполучення між країнами.

Деякі з держав, яким вдасться зберегти відносну внутрішню стабільність та певні економічні та військові потенціали, можуть спробувати скористатися проблемами інших країн, щоб реалізувати свої зовнішньополітичні інтереси. В тому числі, включити їх до зони свого впливу, захопити території чи встановити контроль над окремими галузями економіки та природними ресурсами. Для цього можуть застосовуватися як політико-економічні, так і спеціальні чи військові методи. Зважаючи на історичний досвід, це притаманне насамперед тоталітарним країнам з агресивною зовнішньою політикою.

Внаслідок цього може змінитися геополітична мапа світу, в тому числі зникнуть одні і з’являться інші центри сили. Зокрема, цілком можливо, що Росія втратить певну частину свого суверенітету і фактично перейде під контроль Китаю.

Станом на сьогоднішній день поки-що розвиток ситуації у світі більше нагадує перший варіант. Так, Китай, як першоджерело епідемії, вже фактично вийшов із неї без відчутних жертв для свого населення (зважаючи на загальну чисельність) та критичних втрат китайської економіки.

Темпи зростання захворювань у Європі сповільнюються, що дозволяє окремим країнам послідовно пом’якшувати карантинні заходи. А керівництво ЄС обіцяло відкрити європейські кордони щойно завершиться епідемія. Більш складна ситуація поки що у США. Разом з тим, уряд країни повідомляє про поступове проходження піку пандемії.

Важкі, однак поки що не катастрофічні наслідки епідемії коронавірусу у економіці. Зокрема, за оцінкою МВФ, економіка США може скоротитись на 5,3 %, Китаю — на 6 %, а європейської зони — на 7,7 %.

В той же час низка інших економічно розвинених країн менше потерпають від епідемії, в т. ч. в економічній сфері. Мається на увазі Індія, Японія, Південна Корея (незважаючи на найвищий після КНР рівень захворюваності в Азії, змогла швидко подолати епідемію), а також Бразилія, Аргентина та Туреччина. З урахуванням цього загальний спад світової економіки дорівнює показнику не більше 3–4 %. Причому, вже у 2021 році її зростання відновиться.

Геополітична ситуація у світі поки що розвивається згідно з першим варіантом. Так, в рамках ООН, «Великої сімки», «Великої двадцятки» та інших міжнародних організацій визначаються можливості для спільної боротьби з поширенням коронавірусної інфекції. У квітні ц. р. МВФ та члени G20 домовилися про списання боргів та відсотків за кредитами для 25 найбідніших країн та 40 країн Африки. Своєю чергою рада директорів Європейського інвестиційного банку вирішила створити Європейський інвестиційний фонд COVID-19 на 25 млрд євро. Насамперед, кошти підуть на підтримку середнього та малого бізнесу. Внески до фонду робитимуть всі країни-члени ЄС. Він також може приймати внески інших країн чи міжнародних організацій.

Цікаво, що поступаються один одному навіть ті країни чи організації, які знаходяться у стані протистояння. Так, керівництво НАТО дозволило країнам-членам Альянсу надавати допомогу Росії у боротьбі з коронавірусом. Досить показовою є також домовленість між Індією і Пакистаном, які перебувають у багаторічному прикордонному конфлікті, про тимчасове примирення для об’єднання зусиль у боротьбі з пандемією.

Слід також відзначити компроміс між провідними країнами-виробниками нафти щодо стабілізації обстановки на світовому нафтовому ринку. У квітні ц. р. країни-члени ОПЕК, за підтримки США, Росії та Саудівської Аравії, вирішили скоротити обсяги видобутку нафти. У такий спосіб зроблено спробу усунути ще однин ключовий чинник негативного впливу на світову економіку.

Разом з тим, західні країни та міжнародні організації не поступаються своїми позиціями у протистоянні з Росією через її неоімперський курс. Як приклад — США і ЄС відмовилися зняти з неї санкції задля, як наполягали росіяни, «спільної боротьби з епідемією».

Втім, все це не гарантує, що у світі не виникне більш складна ситуація, тобто, інший варіант з катастрофічними наслідками. Тим паче, зважаючи на ймовірність наступної хвилі епідемії восени поточного року. Адже за оцінками експертів МВФ, світ може зануритися у нову, набагато масштабнішу, ніж це було у 1930-х роках, «Велику депресію». Ймовірність такої перспективи підтверджують також американські і європейські економісти.

Вкрай важкі економічні проблеми можуть охопити і Росію. Згідно з прогнозами Національної рейтингової агенції РФ, втрати російської економіки через пандемію коронавірусу можуть скласти 17,9 трлн рублів, а прибутки від експорту нафти скоротяться у вісім разів. При цьому загальний обсяг накопичених резервних коштів у Фонді національного добробуту становлять лише 12,9 трлн рублів. З них реально доступними є лише близько 10 трлн руб. Тому Росія може використати свої резервні фонди вже до кінця поточного року, після чого настане повномасштабна криза російської економіки.

Всі вищезгадані негативні процеси не оминуть і Україну. За оцінками МВФ, у 2020 році ВВП України може впасти на близько 8 %, інфляція — зрости до 7 %, інвестиції — скоротитися на 15 %, а дефіцит державного бюджету досягне 5,6 %. Відчутно зростатиме і безробіття. Крім того, свою негативну роль відіграватиме конфлікт України з Росією. Тому Україні знадобиться зовнішня економічна допомога, за надання якої ті ж Міжнародний валютний фонд та ЄС вимагають виконати непопулярні в українському суспільстві або неприйнятні для певних політико-олігархічних кіл нашої держави програми.

Росія також прагне скористатися такою непростою ситуацією, нав’язуючи Україні свою допомогу за умови, що вона повернеться до сфери російського впливу. І ставку для цього знову ж таки робить на російське лобі в Україні, що озвучує відповідні ініціативи. При цьому свої політико-економічні дії на українському напрямі Росія підкріплює демонстраціями військової сили поблизу кордонів України, а також в анексованому Криму та на окупованих територіях Донбасу. Більш детально ця тема подається в моїй попередній статті «Війна» в умовах епідемії. Росія проти США і НАТО».

В той же час, епідемія коронавірусу у світі відкрила нові можливості для розвитку співробітництва України зі США, НАТО та ЄС. Так, Україна бере участь у забезпеченні стратегічних авіаційних комунікацій Європейського Союзу, що надає доступ до ресурсів інших країн у боротьбі з коронавірусом. Наприклад, для цього залучається найбільший у світі український транспортний літак Ан-225 «Мрія», що перевозить медичні вантажі з Китаю до Європи. Таким чином Україна постає не тільки форпостом Заходу зі стримування неоімперської політики Росії, але й важливим партнером у справі протидії коронавірусній пандемії. Це вже відзначив генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг, оприлюднюючи плани Альянсу з подальшого поглиблення взаємодії з Україною та виведення її на якісно новий рівень. Зокрема, Є. Столтенберг повідомив, що НАТО може надати Україні новий пакет допомоги для зміцнення її оборонного потенціалу.

До України аналогічно ставляться США та Європейський Союз. Так, міністерство оборони США підтвердило, що має намір і далі надавати військову підтримку Україні, навіть незважаючи на свої проблеми через епідемію. А Євросоюз надав Україні 190 млн євро в рамках загальних коштів, що виділяються з європейських фондів на протидію коронавірусній інфекції. Крім того, Україна веде переговори з Міжнародним валютним фондом стосовно нової кредитної програми. Загалом від МВФ та інших кредиторів Україна розраховує отримати близько 10 млрд дол. США.

Завдяки цьому та власному потенціалу Україна може «утриматися на плаву» навіть за умов найгіршого розвитку ситуації в зв’язку з подальшим розширенням масштабів епідемії. Так, відновлення позитивної динаміки роботи української економіки на рівні близько 3 % очікується вже у наступному році.

Україна навіть зможе відбити і нову російську агресію у випадку, коли Росія намагатиметься скористатися проблемами нашої держави для «остаточного вирішення українського питання».

А відтак і віддамо належне нашим бійцям на Донбасі, які захищають Батьківщину від зовнішнього ворога, поки ми протистоїмо епідемії в середині країни. Головне, щоб їх, а з ними і всю Україну не зрадили наші внутрішні вороги.