Удари по авіабазах Росії. Наслідки, оцінки та висновки

Іван Січень

На початку грудня 2022 року сталася досить резонансна подія у протистоянні України з російськими загарбниками, яка, по суті, відкрила нову сторінку у війні. Маються на увазі удари Збройних сил України по базах стратегічної авіації Росії в глибині її території. Таким чином продемонстрована здатність ЗСУ адекватно відповідати супротивнику на ракетні обстріли міст та інших населених пунктів України, а також критичних об’єктів української енергетичної інфраструктури. Як наслідок, у російської авіації виникли серйозні проблеми у здійсненні терористичних атак на нашу державу, в тому числі з віддалених аеродромів. А вони вважалися недосяжними для українського війська. Ба більше, вперше в історії під прямий вогневий удар потрапили об’єкти та бойові засоби ядерної тріади Росії, що є її головним засобом стримування супротивників. Все це створює для Російської Федерації низку негативних наслідків як політичних, так і військових за характером. Це безпосередньо впливає не тільки на хід путінської війни проти України, але й на положення Росії у світі як ядерної держави. Тому згадане питання потребує окремого аналізу, щоб зробити відповідні оцінки та висновки.

Як відомо, першого удару ЗСУ по інфраструктурі базування дальньої (стратегічної) авіації Повітряно-космічних сил ЗС РФ було завдано ще 7 жовтня ц. р. Тоді на аеродромі «Шайковка» у Калузькій області Росії, що за 350 км від кордону з Україною, дістали пошкодження два дальні бомбардувальники Ту-22М3 зі складу 52-го важкого бомбардувального авіаційного полку 22-ї важкої бомбардувальної авіаційної дивізії Командування дальньої авіації Повітряно-космічних сил ЗС Росії. Після цього решта літаків передислокувалися на авіабазу дальньої авіації «Оленья» на Кольському півострові.

Наступний такий удар 5 грудня ц. р. був більший за масштабом і прийшовся вже по авіабазах «Энгельс» у Саратовській області, де знаходяться основні сили 22-ї важкої бомбардувальної авіаційної дивізії, та «Дягилево» у Рязанській області, де дислокується 43-й Центр бойового застосування та перенавчання особового складу дальньої (стратегічної) авіації. У першому випадку зазнали пошкодження два літаки Ту-95МС, а в другому — літак Ту-22М3. Частина зі вцілілих літаків відразу ж перебралися на інші аеродроми.

Звичайно, такі збитки суттєво не зашкодили дальній (стратегічній) авіації Росії, яка в черговий раз атакувала Україну вже 7 грудня ц. р. Втім, як згадувалось вище, завдані удари мали важливе політичне і військове значення і стали символом ще однієї перемоги України над Росією. Спираючись на аналіз ситуації довкола згаданого питання, можна надати оцінку і зробити кілька висновків стосовно національних інтересів України, що характеризують реальний стан російських збройних сил.

По-перше, Україна продемонструвала, що спроможна завдавати ударів по тилових, в тому числі військових об’єктах супротивника в глибині його території, чим були зведені нанівець сподівання ворога, що він уникне справедливої відплати з боку ЗСУ, розміщуючи свої ударні засоби та критично важливу військову інфраструктуру на недосяжних для нас відстанях.

Однак це тільки «вершина айсберга». Було остаточно підірвано імідж Російської Федерації як «великої світової держави», здатної захистити себе своїм політичним авторитетом та військовою міццю. Ніякі погрози з боку Москви щодо «нищівної відповіді» на удари по її території не зупинили і не зупинять Україну. Тим самим Росії завдано ще однієї поразки, тепер вже у геополітичній сфері в плані підриву її спроможності залякувати інші країни. Про це свідчить позиція західних партнерів України, які вже фактично не намагаються уникати конфронтації з Росією та нарощують обсяги військово-технічної допомоги нашій державі.

По-друге, під удари вперше потрапили авіабази і літаки дальньої (стратегічної) авіації Росії, що вважаються однією зі складових частин її ядерної тріади та ударним засобом дальньої дії.

Даний факт засвідчив неспроможність Російської Федерації забезпечити стійкість та надійність функціонування її стратегічних ракетно-ядерних сил, принаймні, в частині, що стосується їх авіаційної компоненти. Відносно легкі дрони України не змоги суттєво зашкодити авіабазам Росії, але продемонстрували таку можливість із застосуванням більш потужних засобів, які є у США та НАТО. А це значить, що у випадку війни між ними інфраструктура стратегічних ядерних сил Росії буде досить швидко знищена, внаслідок чого не зможе виконати визначені для неї завдання.

Ще більш складна ситуація з російськими літаками дальньої (стратегічної) авіації. Зараз Росія формально має понад 100 літаків Ту-22М3, 60 — Ту-95МС, 15 — Ту-160М. У робочому стані — не більше 30 літаків першої групи, 20 — другої та 3–4 — третьої. При цьому Росія вже давно втратила промислову базу не тільки з виробництва, але й з виконання капітального ремонту згаданих літаків. А тому їх знищення чи ушкодження ніяк не може бути компенсовано. Отож навіть виведення з ладу одного-двох ракетоносців-бомбардувальників ПКС ЗС РФ внаслідок ударів по їх базах завдає непоправних збитків повітряному компоненту стратегічних ядерних сил та ударному потенціалу Росії.

По-третє, Росія змушена змінювати систему базування та тактику бойового застосування своєї дальньої (стратегічної) авіації, що погіршує її можливості.

Удари по російських авіабазах змусили Росію розмістити стратегічні бомбардувальники на допоміжних аеродромах подалі вглиб країни або у віддалених північних регіонах, які призначені лише для тимчасового такого базування та не мають всієї необхідної інфраструктури забезпечення їх функціонування. Порушена також і система логістики авіаційних підрозділів.

Крім того, збільшилась дальність виходу стратегічних бомбардувальників на позиції пусків ракет. А це — додаткові витрати пального, перенапруження особового складу та техніки, ускладнення процедури формування бойових порядків та управління діями ракетоносців-бомбардувальників.

По-четверте, безперешкодний проліт БПЛА у внутрішні райони РФ на дальність близько 600 км свідчить про низьку ефективність російської системи ППО, яку Кремль оголошував «найкращою у світі».

По суті, розв’язана Росією війна проти України стала першою перевіркою ефективності російської системи ППО в умовах реальних бойових дій. При цьому навіть за умов обмеженого застосування Україною засобів повітряного нападу ця система показала свою неспроможність надійно захистити Російську Федерацію.

Звичайно, засоби російської системи ППО знешкоджують частину українських ракет і БПЛА, що застосовуються для ураження позицій супротивника, скупчення його техніки та військ, а також військових об’єктів як на фронті, так і в тилу. Втім, вони все ж досягають визначених цілей. Причому не тільки на окупованих територіях України, але й у прикордонних районах Росії. Про що свідчать систематичні вибухи на нафтобазах, складах з боєприпасами, у військових містечках та на аеродромах у Брянській, Курській, Бєлгородській та Ростовській областях Росії.

І це все — при розгорнутій, досить високої щільності системи ППО ЗС РФ, побудованої у кілька ешелонів і що включає всі необхідні складові. А саме — радіотехнічні засоби виявлення і супроводження повітряних цілей та придушення систем управління БПЛА, а також зенітні ракетні комплекси різного призначення, в тому числі «Стрела-10», «Оса», «Бук-М1» і «Бук-М2», «Панцирь» та С-300, а в глибині — і С-400. А ще винищувальну авіацію.

Разом з тим всі ця потуга так і не змогла «закрити російське небо», чого слід було очікувати ще з досвіду дій Росії в Сирії. Так, попри створення Росією потужного вузла ППО довкола аеродрому «Хмеймім» сирійські повстанці кілька разів влучали саморобними БПЛА по російських літаках на цьому аеродромі. Але російське військове командування проігнорувало сирійський досвід, покладаючись на те, що Україна не наважиться і не матиме можливості завдати ударів по території Росії (тим паче в глибині країни).

По-п’яте, ситуація довкола ударів ЗСУ по російських авіабазах стала ще одним провалом режиму Путіна у війні проти України та вкотре негативно позначилася на його авторитеті.

Дійсно, як відзначалося вище, російська система ППО не змогли захистити країну, включно зі стратегічно важливими об’єктами. Фактично ЗС РФ зазнали чергової поразки, яку можна прирівняти до невдач російських військ безпосередньо на лінії фронту. Своєю чергою, це викликало нову хвилю критики на адресу В. Путіна з боку різних політичних сил, які звинувачують керівництво країни у неприпустимих прорахунках при створенні системи ППО та введенні в оману суспільства щодо її можливостей. Висуваються також вимоги стосовно покарання винних. Як і слід було очікувати, наведені проблеми стали додатковим чинником негативного впливу на рейтинги В. Путіна та російської правлячої верхівки, які і без того вже скочуються вниз через наслідки війни, що вже вдарили по всьому російському суспільству.

По-шосте, досвід завданих ЗСУ ударів по аеродромах та авіабазах ПКС ЗС РФ вивчатиметься Сполученими Штатами Америки і НАТО у їх оперативних планах дій на випадок можливого військового зіткнення з Росією.

Погрози застосувати ядерну зброю були та залишаються одним з основних інструментів путінського режиму, який використовується В. Путіним для залякування і шантажу своїх супротивників. З огляду на це, сили та засоби стратегічних ядерних сил Росії розглядаються США та НАТО в якості першочергових цілей для ураження. Україна вже показала як це слід робити на практиці, а тому її досвід ретельно вивчають її західні партнери.

За словами генерального секретаря НАТО Є. Столтенберга, такий досвід вже знайшов своє відображення в оборонних концепціях і планах Альянсу, що опрацьовуються під час різноманітних навчань. Ще далі пішли США, створивши спеціальні диверсійні підрозділи, призначені для знищення об’єктів стратегічних ядерних сил супротивників на початковому етапі війни. Вони також спираються на досвід Збройних сил України.

І, нарешті, було серйозно підірвано самовпевненість росіян та їх довіру до російської армії, як «другої у світі». Багато хто вже не вірить не тільки у систему ППО Росії, але й у здатність керівництва та військового командування країни переломити хід війни на свою користь.

Зрозуміло, що Москва не залишить цього просто так, намагатиметься робити все для того, щоб виправити наслідки ударів по її авіабазах. Так, слід очікувати посилення їх протиповітряного захисту за рахунок розміщення на них додаткових засобів ППО із резервів та інших регіонів країни. Крім того, Росія буде мститися Україні, виконуючи нові ракетні атаки по об’єктах української критичної інфраструктури та мирних населених пунктах. Як завжди, подібні дії Москви будуть супроводжуватись активною інформаційною кампанією з приховуванням своїх втрат та проблем, а також перебільшенням власних успіхів.

В той же час Москві навряд чи вдасться щось змінити для себе на краще. Загалом наведені обставини підтверджують факт глибокої кризи у всій військовій системі Росії, що вже зачепила і її стратегічну ракетно-ядерну складову. Досить очевидно, що це стосується не тільки авіаційного, але й інших компонентів російської ядерної тріади. З одного боку, це знижує можливості Москви щодо ядерного стримування супротивників, а з іншого — може підштовхнути Росію до застосування проти них ядерної зброї.