Від протиріч між Німеччиною і Францією виграє тільки росія

Німеччина перетворює себе на корисного ідіота путіна

Neue Zürcher Zeitung, Швейцарія

Федеративна Республіка Німеччина традиційно перебуває серед найбільш вагомих партнерів України у відбитті російської навали, надає суттєву військову, матеріальну і фінансову допомогу задля збільшення бойових спроможностей ЗС України. На сьогодні Німеччина надала Україні більше військової техніки і боєприпасів, ніж будь-яка інша європейська країна. Хоча кожного разу постачання військових систем від Німеччини до України супроводжувалося певними коливаннями і затягуваннями із прийняттям рішень, проте танки Leopard, зенітні артилерійські системи Gepard, артилерійські боєприпаси дефіцитних калібрів, сучасні зенітно-ракетні комплекси та радіолокаційні системи Україні таки поставлені та успішно застосовуються у боротьбі з російськими загарбниками.

Водночас з плином часу виокремлюється тенденція дивної поведінки федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца, який всіляко уникає надання Україні найбільш ефективних та необхідних для ЗС України типів озброєння. Наприклад, він має можливість надати Україні крилаті ракети повітряного базування Taurus, але не робить цього. Вірогідно, канцлер Німеччини вирішив «увійти в історію» як лідер, що не застосував вирішальні типи зброї, щоб не нашкодити своєму давньому економічному та політичному партнеру путіну. Така патологічна впертість Шольца нагадує політику колишньої федеральної канцлерки Німеччини Ангели Меркель, яка також намагалася вирішувати питання глобальної політики за рахунок балансів і противаг, уникаючи загострення ситуації та стримуючи інших партнерів від прийняття надмірно антиросійських рішень.

Але на сьогодні ситуація у війні росії проти України виводить на передній план ядерну Францію та її президента Еммануеля Макрона. Президент Макрон намагається відігравати першу скрипку в Європі та впевнено відсуває на задній план Німеччину з її нерішучим Шольцом. Особисті непорозуміння між лідерами двох держав лише підтверджують їх принципову розбіжну позицію. Шольц у питаннях російсько-української війни намагається грати роль економічного та політичного миротворця Європи, Макрон загострює ситуацію та говорить про готовність надіслати до України французькі війська. Однак виграє від протиріч між Німеччиною і Францією, двома провідними геополітичними гравцями Європи, звичайно тільки росія.

Швейцарське впливове видання Neue Zürcher Zeitung надрукувало з цього приводу статтю власного головного редактора Еріка Гуєра (Eric Gujer), в якій автор дає оцінку стану протистояння між двома європейськими лідерами і державами та визначає головного бенефіціара цього протистояння, а саме — кремль і путіна.

Автор статті зазначає, що протиріччя між Німеччиною і Францією влаштовують кремль і він при цьому приховано сміється з Німеччини. У суперечці про правильну українську політику так звана світлофорна коаліція уряду Німеччини виглядає зібранням дурнів, тоді як німецька опозиція демонструє надмірну критичність своєї позиції. Громадянське суспільство Німеччини збентежене. Цим користується путінська пропаганда.

Солдати Бундесверу під час навчань із протитанковою зброєю.
Джерело: Sean Gallup/Getty

Війна на сході Європи триває третій рік, зазначає автор статті. За цей час і українці, і росіяни кілька разів адаптували свою тактику на полі бою, пристосовуючи її до реалій бойових дій. Сьогодні вони ведуть війну інакше, ніж у 2022 році. З іншого боку, прихильники України не навчилися нічого або мало чого навчилися, а найменше навчилися саме німецькі політики, критично заявляє автор статті.

Уряд і опозиція в Берліні палко сперечаються про постачання Україні крилатих ракет Taurus. Водночас два роки запеклих боїв показали, що одна система зброї не може істотно змінити хід війни. Танки Leopard мали дати українцям необхідну бойову здатність для наступу, допоки російські безпілотники та наземні міни не зупинили їх. Американські винищувачі F-16 мали здолати перевагу росії в повітрі. Але дотепер бойові літаки Україні так і не поставлені. Чудодійних систем конвенціональної зброї не існує. Тому покладати всі надії на єдину систему зброї небезпечно. Це неминуче призводить до розчарування.

Танки Leopard та крилаті ракети Taurus, як відомо, мають особливі технічні переваги. Зокрема, крилата ракета має високу дальність вогневого впливу і точність ураження цілі, надійно знищує захищені цілі, такі як бункери. Це відрізняє Taurus від французьких і британських крилатих ракет. Але кожна з цих переваг є недостатньою сама по собі, щоби досягти стратегічного перелому у війні.

Набагато важливіше, вважає автор статті, тримати у полі зору та аналізувати війну у комплексі. Українці досягнуть успіху лише тоді, коли стануть дієвими багато факторів. Потрібні свіжі підрозділи, достатня кількість артилерійських боєприпасів та ефективне матеріально-технічне забезпечення.

Зрештою, справа навіть не у Taurus

Правильно було б поставити Україні цю крилату ракету, вважає головний редактор швейцарського видання. Але якщо це політично неможливо через те, що канцлер Шольц зайшов у глухий кут, Німеччина може зробити вирішальний внесок у перемогу України навіть без крилатих ракет.

Якщо Берлін нарешті наростить виробництво боєприпасів, а тим часом закуповуватиме артилерійські снаряди на світовому ринку, то це допоможе Україні втриматися. Німеччина має фінансову спроможність платити високі ціни за боєприпаси — так само як вона погодилася на астрономічні ціни на газ під час енергетичної кризи.

Існує багато чинників впливу. Але не брати до уваги факти — це прерогатива політиків, вважає Ерік Гуєр. Опозиція не може і не має іншого вибору, ніж завдати удару Олафу Шольцу за його вперте «ні» з приводу постачань в Україну крилатих ракет Taurus. Внаслідок такого перебігу внутрішньополітичної ситуації, вважає автор статті, федеральний канцлер Німеччини знову виглядає нерішучим кроликом, а його коаліція — кліткою, повною дурнів.

Навіть слово «коаліція» тут недоречне, оскільки «світлофорний» характер партійних кольорів правлячої коаліції навряд чи дає підстави говорити про співпрацю на основі спільних цілей. Численні депутати Бундестагу від Вільної демократичної партії та партії «Зелені» не схвалювали в парламенті курс федеральної канцелярії Шольца. Лідер парламентської фракції коаліційної Соціал-демократичної партії Рольф Мютценіх також виступив із різкою критикою політики федерального канцлера. Правляча коаліція тим часом перетворилася на окреме внутрішнє поле бою. Кремль насміхається над Німеччиною.

Внутрішні протиріччя у провідній європейській державі завдають Україні більше шкоди, ніж відмова Німеччини поставити крилаті ракети Taurus. Кожна тріщина в альянсі друзів зміцнює моральний дух ворога.

Як вважає автор статті, Німеччина перетворює себе на корисного ідіота путіна. Він шукає ознаки зменшення згуртованості в таборі коаліції. Це підіймає настрій у росії та розпалює невпевненість у собі на Заході. Тому було б правильно, якби опозиційні ХДС і ХСС подумали про те, як далеко вони хочуть зайти у своїй критиці федерального канцлера Німеччини. Державний розум стосується як влади, так і опозиції.

Проте головною відповідальною особою залишається Олаф Шольц. Він хотів би представити себе канцлером миру, голосом розуму проти розпалювачів війни; як розважливий стратег, який підтримує Україну, але не провокує путіна на крайнощі.

На перший погляд, такий план непоганий. Ґерхард Шредер свого часу переміг на федеральних виборах 2002 року своєю критикою американської війни в Іраку. Однак Шредер був головою коаліції, яка мала спільну позицію як в цьому, так і багатьох інших питаннях.

Крім того, Шредер не мав жодних ризиків від свого псевдопацифізму. Німеччина була зайвою у війні в Іраку. Адміністрація Буша змогла відкинути звинувачення Німеччини та Франції як недоречні закиди зі сторони «Старої Європи». Шредер зручно влаштувався серед світових політичних воронів.

Однак цього разу мова йде про Німеччину, яка перебуває в центрі епохального геополітичного протистояння. Берлін втримує альянс задля підтримки України і в абсолютних цифрах надає найбільше допомоги у системах озброєння з усіх європейських держав. Його важливість ще більше зросте, якщо Америка залишиться паралізованою з цього питання після президентських виборів у США у листопаді поточного року. За таких обставин, якщо Київ опиниться на межі поразки, то не тільки опозиція в Берліні буде вказувати пальцем на канцлера.

Для Шольца довго стояло питання про те, що його імовірно короткий термін на посаді федерального канцлера увійде в історію. «Поворотний момент» — відхід від невдалої політики Меркель щодо росії та її безпекової політики — заслуговує на повагу. Але саме зараз Шольц втрачає таку повагу. Для одних він занадто «військовий» канцлер, для інших — недостатньо рішучий і войовничий.

Здається, що Шольц дедалі більше виглядає рішучою людиною, що затиснута між типовим пацифізмом фракції Соціал-демократичної партії та критиками його політики з партії «Зелені» і Вільної демократичної партії. Він маневрує і це нікому не подобається. Незважаючи на зростаючу втому від війни в Німеччині, зигзагоподібний курс Шольца не є переконливим, якщо враховувати слабкі рейтинги популярності канцлера.

Подібно до того, як акула відчуває запах крові на великій відстані, офіцер КДБ путін гостро відчуває слабкі місця своїх опонентів. Наразі Шольц, СДП і Німеччина видаються йому найлегшою здобиччю на Заході. У москві фіксують нерішучість федеральної канцелярії Німеччини та зростаючий хор тих, хто хоче за будь-що припинити або «заморозити» війну, спонукаючи тим самим Київ до капітуляції.

За російським сценарієм: сварка Шольца і Макрона

Російська пропаганда реагує, підживлюючи образ Німеччини як ворога. Антинімецька риторика москви стає все більш агресивною. Німецьке суспільство має бути заляканим. Воно має боятися нападу з боку росії і тому наполягатиме на припиненні війни на умовах путіна. Насіння проростає. Бізнесом кремля вже опікується не лише партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD), але й «Альянс Сари Вагенкнехт» (BSW).

До цього додається недовіра між Олафом Шольцом та Еммануелем Макроном. Канцлер Німеччини вважає президента Франції непередбачуваним і неправим, Макрон вважає Шольца нерішучим пуделем Байдена без стратегічного передбачення. Для путіна справи не можуть бути кращими.

Великий розрив між Німеччиною та Францією у підтримці України.
Погоджені обсяги військової допомоги від європейських країн з початку війни, в мільярдах євро

Військова допомога у вигляді зброї та обладнання, а також фінансова допомога з військовими цілями (лише двосторонні публічні зобов’язання). Внески ЄС (Єврокомісії та Євроради) не враховуються.
Джерело: Trebesch et al. (2024): The Ukraine Support Tracker

Макрон навряд чи згадував би про розміщення французьких військ в Україні, якби не мав серйозних намірів стосовно цього. Путін не повинен мати можливість розрахувати, наскільки далеко зайде Захід у підтримці Києва. Це називається стратегічна невизначеність. Шольц рішуче виключив розгортання німецьких військ в Україні, зводячи нанівець таку стратегічну невизначеність.

Таким чином канцлер Німеччини полегшує життя путіну. Кремль тепер ще точніше знає, де пролягають червоні лінії для Берліна. За це Макрон різко розкритикував Шольца на зворотному рейсі з Берліна, підтвердивши його пропозицію щодо розміщення французьких військ в Україні.

Німецько-французька суперечка призводить до того, що ЄС і його лідерський дует (Німеччина і Франція) не отримують належної вагомості у конфлікті, на яку вони могли б фактично претендувати. Війна в Україні теж колись закінчиться. Для цього потрібні дипломати, які можуть підготувати рішення, прийнятне як для українців, так і для росіян. Як європейські лідери, Берлін і Париж приречені розвивати ідеї та будувати довіру в діалозі з обома сторонами та разом з Вашингтоном.

Ніхто не може нав’язати путіну мирну угоду, і Зеленського не можна змусити це зробити. Зрештою, протиборчі сторони мають вирішити таке питання особисто. Але Німеччина і Франція могли б допомогти створити необхідні для цього умови. Проте політична роз’єднаність зменшує їхню здатність впливу. Зрештою, це важить набагато більше, ніж заблоковане постачання кількох крилатих ракет Taurus.

Підготував Сергій Польовик