Увага світових політиків все більше звертається до потенційно наступної точки напруги і конфліктонебезпечного регіону Китаю

Тепер це інший Китай

05.09.2022 р. «Frankfurter Allgemeine Zeitung», Швейцарія

Європейські країни та уряди стурбовані наближенням зими та вже прогнозовано втомилися від війни Росії в Україні. Відверто й погоджено лунають заклики, насамперед від лідерів Німеччини та Франції, щодо необхідності проведення переговорів з Росією з метою замороження ситуації та встановлення бодай тимчасового миру в Україні, який уможливить постачання російського газу до Європи. Окремим напрямком у вимогах протестантів на вулицях міст Німеччини звучить необхідність припинити постачання зброї для України.

Очевидно, що Путін розраховував саме на такий стан громадської думки та загалом переконань європейського істеблішменту, коли планував та здійснював газовий шантаж Європи, коли готував європейську «п’яту колону» та підкуповував своїх агентів впливу серед європейських лідерів та впливових чиновників. Саме такий мир на умовах Москви влаштує наразі і багатьох європейців, які не дуже переймаються долею України та які забули про смерті і поневіряння тисяч українців. Або бажають за краще не звертати на них уваги та зосередитися виключно на власних невоєнних, економічних питаннях. З наближенням опалювального сезону німецькі бюргери будуть волати ще голосніше, долучаючи свої голоси до вимог промосковських колон протестантів у містах Німеччини.

Поки що політичне керівництво Німеччини в особі Федерального канцлера Олафа Шольца та Федерального міністра закордонних справ Анналени Бербок залишаються на принципових позиціях щодо збереження санкцій проти Росії. Але надзвичайно потужна хвиля протестів щодо такої принциповості та тиск всередині Німеччини на власних керівників залишають сумніви в її стійкості та збереженні з настанням холодів. Особливо, якщо на полях війни в Україні у Росії не буде успіхів, а бажання досягти оголошених цілей буде зберігатися і зростати, оскільки вони є умовою виживання путінського режиму. Зрозуміло, що на такі акції і збурення ситуації в Європі загалом та в Німеччині зокрема у Москві коштів не шкодуватимуть.

Гарантом дотримання лінії санкційного тиску на Москву залишаються США, Велика Британія та країни-сусіди України в Європі, насамперед Польща та країни Балтії. Зима у поєднанні з війною визначить справжніх та удаваних друзів України, створивши грунт для формування нової Європи, після її визволення від газового шантажу, звільнення від впливів промосковського лобі та визначення нових форматів країн світу у відносинах з Росією. Очевидно, що ці процеси будуть відбуватися синхронно зі зростаючими економічними втратами Росії від санкцій, що призведуть до зменшення фінансування московських маріонеток, зокрема й в Угорщині, Сербії тощо. Політика Німеччини та Франції поки залишається складно прогнозованою, оскільки значною мірою спирається на економічні союзи, економічні зв’язки та впливи інших потужних геополітичних гравців, насамперед США і Китаю.

З огляду саме на динаміку міжнародних подій, що пов’язані з Китаєм, в Європі формується переконання щодо необхідності більш ретельно оцінювати та вибудовувати політику європейських країн з Пекіном.

Впливове швейцарське видання «Frankfurter Allgemeine Zeitung» 4 вересня ц. р. надрукувало статтю власного політичного кореспондента у Берліні Йоганнеса Ляйтхойзера (Johannes Leithäuser), в якій автор аналізує ставлення до означеної проблеми колишнього прем’єр-міністра Австралії Кевіна Радда (Kevin Rudd).

Кевін Радд у червні ц. р. у Швейцарії.
Джерело: https://www.faz.net/

Колишній прем’єр-міністр Австралії Кевін Радд знайомий з Китаєм, зазначає швейцарське видання. Він заявляє наразі, що необхідно створити надійний стримуючий фактор проти Пекіна. У своїх міркуваннях австралійський політик захищає канцлерів Ангелу Меркель і Олафа Шольца, водночас підкреслюючи необхідність приділяти більше уваги діям Китаю.

У той момент, коли Німеччина перебуває в очікуванні спричиненої Росією газової кризи та спостерігає за наступальними рухами українських військ у бік Чорного моря, що відбуваються на шостому місяці війни в Україні, колишній прем’єр-міністр Австралії Кевін Радд звертає увагу на наступний, ще більш небезпечний конфлікт. Він визріває між Америкою та західним світом з одного боку та Китаєм під керівництвом його президента Сі Цзіньпіна з іншого.

Радд вивчав синологію, китаєзнавство, розмовляє китайською мовою, щойно подав докторську дисертацію в Оксфорді про світогляд Сі Цзіньпіна під впливом ленінізму та двічі протягом трьох років був прем’єр-міністром Австралії – країни, яка через відносну географічну близькість до Китаю першою відчула наслідки свого з ним сусідства. Роль Австралії заявив Радд, була на зразок ролі канарки в шахті, яка подавала сигнал тривоги, коли відчувалася нестача повітря для дихання.

«Frankfurter Allgemeine Zeitung» зазначає, що у початковій фазі  нападу Володимира Путіна на Україну в демократичному світі було велике занепокоєння, що Сі Цзіньпін скористається нагодою і спробує анексувати острівний Тайвань до складу Китайської Народної Республіки шляхом військового нападу на нього.

Президент Тайваню Цай Ін Вень під час візиту до військ на островах Пенху.
Джерело: https://www.faz.net/

Водночас, в інтерв’ю F.A.Z. Радд повідомив, що якщо порівнювати війну в Україні з можливим військовим конфліктом з Тайванем, то відмінностей виявиться більше, ніж подібностей. З одного боку, Україна є визнаною суверенною державою від 1991 року, тоді як Тайвань розглядається в рамках доктрини Єдиного Китаю. З іншого боку, Тайвань вже давно є стабільною, життєздатною демократією. Певно, що китайське керівництво під керівництвом Сі було вражене єдиною відповіддю західного світу на агресію Путіна. Але в той же час, коли мова йде про Тайвань, Китай твердо дотримується своїх власних планів.

«Уникнути випадкової ескалації»

Зараз Сі усвідомлює, що існує дивовижна солідарність Європи з Україною, а економічні та фінансові санкції проти Росії застосовуються, незважаючи на енергетичну кризу, що насувається. Однак, перш за все, це призводить до ефекту навчання Китаю, який засвоює, що повинен бути підготовлений та озброєний проти такої реакції, якщо він коли-небудь вирішить напасти на Тайвань.

Колишній прем’єр-міністр  Австралії передбачає, що європейські країни, вірогідно незабаром «можуть стикнутися з вишуканим китайським наступом, що допоможе їм позбутися сумнівів, що виникли у  них нещодавно».

Австралійський політик Радд щойно опублікував книгу під назвою «Війна, якої можна уникнути», в якій після стратегічного аналізу висловлює думку, що в якості противаги конкуренції та конфлікту між Китаєм під проводом Сі Цзіньпіна та очолюваним Америкою демократичним світом відносини між державами можна скерувати в упорядковане русло, не означене військовою ескалацією. Він заявляє, що найближчим часом важливо уникнути саме випадкової ескалації, яка може виникнути через військовий інцидент поблизу Тайваню або в Південно-Китайському морі.

Китай намагається виснажити Тайвань за допомогою цивільних безпілотників.
Тепер тайванські військові вперше збили літаючий об’єкт.
Джерело: https://www.faz.net/

У середньостроковій перспективі демократичний світ повинен розробити надійний сценарій стримування, який варіюється від надання можливої ​​військової допомоги, допомоги військовим обладнанням та запровадження санкцій до дипломатичної ізоляції. Тоді завданням політики та дипломатії стане створення елементів довіри, за допомогою яких можна буде надійно керувати стратегічним суперництвом між Китаєм і Сполученими Штатами Америки та їхніми союзниками.

На першому етапі це означатиме, що обидві сторони визначають червоні лінії для можливих дій іншої сторони та готові брати до уваги розрахунки одна одної. Колишній прем’єр-міністр Австралії Радд визнає, що це складне завдання вже хоча б тому, що воно не відповідає китайській дипломатичній звичці посилювати впливи на опонентів шляхом власної неоднозначності.

Сі дотримується ленінського світогляду

З точки зору Китаю, Європа досі вважалася «м’якою зоною», те ж саме стосується і регіону Східної Азії. Протягом кількох десятиліть обидва регіони покладалися на принцип «зміни через торгівлю». Але зараз є ознаки змін, зазначає швейцарське видання. НАТО, а також і уряд Німеччини, змінили свою думку і характеризують свої відносини з Китаєм вже іншими словами.

Відповідаючи на запитання видання, чи є реалістичною оцінка німецької формули, що діє вже протягом деякого часу, та яка розглядає Китай як противника системи, як конкурента та партнера, Радд нагадує останню оцінку Китаю, зроблену держсекретарем США Ентоні Блінкеном (Antony Blinken).

Першим пріоритетом він визначив те, що Америка повинна стати повністю економічно та технологічно конкурентоспроможною з Китаєм завдяки власним інвестиціям.

По-друге, Америка повинна сприяти створенню альянсу союзників проти Китаю.

По-третє важливо активно протидіяти Китаю в його зовнішньополітичній діяльності в усьому світі замість пасивного сприйняття китайського впливу.

І, нарешті, по-четверте, актуальною є вимога працювати разом, де це можливо, зокрема, у боротьбі зі зміною клімату.

Отже, американська офіційна точка зору та позиція США, безперечно, розвивається в тому ж напрямку, який передбачає Кевін Радд, зазначає «Frankfurter Allgemeine Zeitung».

Радд вважає, що Сі суттєво змінив і сформував поведінку Китаю у світі протягом останніх п’яти років. Його особистий світогляд був сформований ленінізмом і він принципово дотримувався цього спрямування. Австралійський експерт проводить порівняння з НДР у часи, коли Еріх Хонеккер (Erich Honecker) перебував там на вершині своєї влади: «Це було не суто прагматичне правління, воно міцно ідеологічно базувалося на марксизмі-ленінізмі».

Якщо Німеччина зараз буде обмірковувати, як їй впоратися з Китаєм під керівництвом Сі Цзіньпіна, вибір вербальних оцінок та реакцій буде дуже схожий на той, що існує в інших західних країнах: «Індустрія каже, о, який великий ринок. Політики з безпеки кажуть «так-але», а правозахисники та активісти скажуть «о, Боже мій». Якщо зараз у Німеччині час від часу лунає критика щодо політики колишнього канцлера Ангели Меркель чи її наступника Олафа Шольца, чи не помилилися вони Китаєм, тоді потрібно було би відповісти, що Китай вже докорінно  змінився під керівництвом саме Сі Цзіньпіна. Президент Сі особисто часто використовує термін «нова ера». Політичний експерт та аналітик Кевін Радд заявляє, що «Тепер це інший Китай».

Броньовані машини-амфібії Народно-визвольної армії Китаю беруть участь у навчаннях у Чжанчжоу.
Джерело: https://www.faz.net/

Увага світових політиків та експертів у галузі безпеки останнім часом все більше звертається до потенційно наступної точки напруги і конфліктонебезпечного регіону Китаю. Наближення чергового ХХ Всекитайського з’їзду Комуністичної партії Китаю, що має відбутися у країні восени поточного року,  загроза економічної рецесії в Китаї та необхідність зафіксувати свою керівну позицію на наступний термін можуть спонукати Сі Цзіньпіна до застосування тактики силового подолання зовнішнього ворога, Тайваню. Приклад путінської Росії свідчить, що це непевний шлях, пов’язаний з численними ризиками та економічними проблемами.

Проте, це є лише один з вірогідних напрямків та сценаріїв загострення обстановки за участі Китаю, який намагається відігравати провідну роль у світовій геополітиці, конкуруючи зі США та створюючи все нові важелі впливу. На додаток до економічних способів впливу Китаю на сусідні країни у просуванні власних інтересів на всіх континентах світу, на зразок Стратегічної ініціативи Китаю «Один пояс. Один шлях», наразі може додатися суто військовий, спрямований на загарбання острівного Тайваню та встановлення власного китайського домінування у регіоні.

Події в Україні та реакція світової спільноти на невиправдану агресію Росії, відверте задіяння надмірної сили та використання широкого арсеналу «гібридних воєн», що наразі широко застосовуються Путіним, може бути використане Пекіном для оцінки актуальної обстановки навколо намірів Китаю та обрання ним оптимальної тактики.

https://www.faz.net/aktuell/politik/ausland/kevin-rudd-dies-ist-jetzt-ein-anderes-china-18287499.html?printPagedArticle=true#pageIndex_2

Схожі публікації