Путін готується до виборів у країнах Європи

«Аktualne.cz», Чехія

Зараз у світовій пресі можна побачити велику масу коментарів з приводу майбутніх подій восени поточного року, пов’язаних з виборами, зокрема, у країнах ЄС, а також у тій же Росії. Передбачаються досить напружені виборчі процеси, адже від їх підсумків залежатиме подальший, без перебільшення, хід світової історії. Претенденти на відповідальні посади готові поставити на карту все, аби досягти бажаного, що так чи інакше призведе до перестановки у політичних (і не тільки) колах, змінить політико-економічні орієнтири цілих регіонів чи міжнародних альянсів.

Це вже буде зовсім не те, що ми бачили два роки тому, наприклад, у наших білоруських сусідів. «Калібр» подій буде значно більшим і доленоснішим. Ось такій темі і присвячений матеріал чеського коментатора David Klimeš /Давида Клімеша, що напередодні з’явився на сайті aktualne.cz під заголовком «Восени на Путіна чекає серія виборів. Він уже ретельно готується до боїв у багатьох країнах».

За вдале голосування, європейці…
Джерело: фото: Reuters, https://nazory.aktualne.cz/

Зрозуміло, чому саме російському президентові нині Європа приділяє увагу. Підстав є чимало, а найбільша — російсько-українська війна. І тут вже не до вересневого голосування в Італії, що позначиться на європейській єдності, чи до політичних змагань у Латвії, чи Болгарії, хоча і їх автор вважає ключовими.

Але спочатку автор звертається до нещодавніх виборів у Німеччині (вересень 2021 р.) і у Франції (квітень 2022 р.), зауважуючи, що після їх закінчення Європа на деякий час збиралася відпочити від важливих голосувань і якось взятися за протистояння військовому, енергетичному та дезінформаційному вторгненню Кремля. Та реальність виявилася дещо інакшою і в найближчі місяці на ЄС чекає чимало вирішальних політичних битв. Найважливіша відбудеться наприкінці вересня в Італії, де зараз на превелику радість Москви впав уряд Маріо Драгі.

Як пише газета La Stampa, Кремль дуже майстерно організував падіння кабінету міністрів. Не варто забувати й інші вибори, менш драматичні, на перший погляд. Бо навіть там виборці вирішуватимуть не лише питання податків чи реформ у своїх країнах, а й демонструватимуть згуртованість Заходу проти дедалі агресивнішої, терористичної Росії.

І тут коментатор звертається до Швеції, зокрема, до її готовності брати участь у діяльності НАТО, хоча двохсотлітня традиція нейтралітету, як автор відзначає, все ще залишалася якорем її зовнішньої політики… Схоже, сьогодні він уже не діє: варварська атака Кремля змусила Швецію і Фінляндію переглянути свою позицію, і минулого місяця представники 30 країн-учасниць Північноатлантичного альянсу підписали протоколи про їх вступ. У середині вересня шведи вперше підуть на вибори в ситуації, коли їхня батьківщина відмовляється від глибоко вкоріненого нейтралітету та бере курс на міцний військово-політичний союз. Однак підсумки голосування майже нічого не змінять: переможуть або правлячі соціал-демократи з лівими партнерами, або Поміркована партія з правими партнерами. Путіну не варто сподіватися, що вікові пацифістські настрої соціал-демократів зіграють йому на руку. Зрештою, це вони після внутрішньопартійної битви навесні визначилися і їх прем’єр пліч-о-пліч із прем’єром Фінляндії попросив вступу в НАТО. Таким чином, скандинавські ліві зазнали подібного жорстокого «пробудження до реальності», яке ми спостерігаємо в Німеччині, робить висновок автор статті.

Набагато складнішою буде ситуація на Апеннінському півострові, де виборці обиратимуть новий уряд, який візьме до рук владне кермо від широкої технократичної коаліції Маріо Драгі. Тут у Путіна буде кілька гарячих заноз. Згідно з опитуваннями, передбачається перемога правих популістських трилисників «Брати Італії», «Ліга» та «Вгору, Італія». Хоча перша група є відверто постфашистською, та це не означає, що вона автоматично є проросійською, адже її лідер Джорджія Мелоні останнім часом підтримувала постачання італійської зброї Україні, навіть рішучіше, ніж багато хто з коаліційних партнерів кабінету Драгі, що йде у відставку.

За кризою стоять російські тіні, тому люди Путіна зацікавилися можливим падінням уряду Драгі.
Джерело: https://www-lastampa-it.translate.goog/

Об’єднання Маттео Сальвіні, яке роками оплачувала одного з найбільших шанувальників Володимира Путіна в ЄС, становить відчутно більшу проблему в цьому відношенні. І як вже писалося у газеті La Stampa, у травні російське посольство з’ясовувало, чи буде бажання у партії Сальвіні покинути уряд.

Третім у партії є непередбачуваний Сільвіо Берлусконі, який, як пише La Repubblica, спілкувався з російським послом у день, коли той відмовився підтримувати уряд Драгі і тим самим повалив його.

Нинішня популярність цієї трійки все ще може знизитися, оскільки Драгі був дуже популярним прем’єр-міністром, і італійці можуть бути засмучені тим, що правий чиновник усунув його з крісла. Але безсумнівно, що путінці нададуть максимум уваги парламентським виборам на півдні Європи.

Майбутні вибори у Болгарії автор матеріалу назвав головоломкою. Про них не часто йдеться на сторінках європейських газет, але вони не заслуговують того, щоб на них не звертати увагу. Так, у Болгарії припинив діяльність кабінет Кирила Петкова, який взяв несподівано різкий антикремлівський курс. І коли у червні йому не вдалося завоювати довіру, він звинуватив у своєму провалі не лише місцеву мафію, а й Москву. Важко сказати, наскільки це було правдою, але варто зазначити, що висилці семи десятків російських дипломатів із Софії здивувалася вся Європа.

Автор пише, що у традиційно непередбачуваній болгарській політиці проблема в тому, кому вдасться прибрати до рук владу в жовтні — після вже четвертого голосування, розпочинаючи з 2021 року. Багаторічний авторитарний прем’єр-міністр Бойко Борисов, який лідирує в опитуваннях популярності, має хороші шанси.

Крім нього, Путін також може зробити ставку на націоналістичну партію «Возраждан», голова якої Костадін Костадінов не долюблює ромів, гомосексуалістів і мігрантів, але настільки симпатизує нинішньому російському режиму, що удостоївся заборони на в’їзд в Україну.

На початку жовтня австрійці обиратимуть нового президента. Явним фаворитом на цей момент є нинішній — Александер Ван дер Беллен. Його головного конкурента, Вальтера Розенкранца, кандидата від крайньої Вільної партії, аж ніяк не можна вважати проросійським, але московські генерали, безумовно, можуть бути задоволені його відвертим євроскептицизмом.

У жовтні також формуватимуть новий парламент латвійці. Вже зараз громадяни на вулицях прекрасної Риги в стилі модерн, де латиську можна почути так само часто, як російську і українську, отримують у руки листівки з портретами усміхнених кандидатів, змальовує реальну картинку автор, вважаючи при цьому, що не слід дивуватися, що у Латвії на кону буде поставлено багато що.

Очевидно також, що якщо Україні не вдасться впоратися з нападом Росії, то країни Балтії стануть надзвичайно вразливими — і найбільшою серед них двомільйонна Латвія, населення якої на чверть складається з російського етносу. Ні Естонія, ні Литва не відчувають такого сильного тиску, констатує автор, наводячи один приклад з музеєм окупації Латвії, розташованим у Ризі. Кожен, хто цікавиться складним генезисом російського поселення, може відвідати цей музей. У ньому відображається жорстоке панування гітлерівської Німеччини, згодом замінене не менш жорстоким правлінням Сталіна.

Гітлер і Сталін над входом. Зображення Музей окупації Латвії, Рига.
Джерело: «Tripadvisor», https://www.tripadvisor.ru/

«Одним із його наслідків став саме масове прибуття російського населення. Щоб після відновлення демократії латиші не стали меншістю у власній державі, вони не надали громадянства низці іммігрантських російських родин», пояснює автор у своєму дописі, передбачаючи при цьому, що вибори проходитимуть у дуже напруженій атмосфері. Адже вже у 2018 році проросійська соціал-демократична Harmonie стала найсильнішою парламентською партією, а один із її найвідоміших лідерів, багаторічний мер Риги Нільс Ушаков, тоді саме тому впевнено заявив, що без нього уряд не сформується.

Зрештою, це все-таки вдалося зробити, і зараз, згідно з опитуваннями, здається так, що підтримка Harmonie стрімко падає. Незважаючи на це, у Володимира Путіна ще багато кульок у виборчій долі Латвії, а попереду країну чекає винятково спекотна осінь.