Газові угоди з Катаром і Азербайджаном свідчать, що «політика цінностей ЄС є лише пропагандою»
Berliner Zeitung, Німеччина
Відомо, що у міжнародній політиці та в геополітиці не існує понять моралі та емпатії, кожний суб’єкт міжнародної політики намагається досягати своїх цілей та відстоювати власні національні інтереси. Наприклад, напад ХАМАС на Ізраїль поставив під сумнів доцільність газових угод між Німеччиною та іншими країнами ЄС з Катаром. Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном через Нагірний Карабах, що призвів до фактичного знелюднення регіону та вимушену міграцію сотень тисяч людей, та про який зараз, здається, відразу забули в Брюсселі, також має моральний вимір для економіки. Німецьке столичне видання Berliner Zeitung висвітлює ставлення відомого австрійського політолога та експерта в галузі міжнародних відносин з Університету Іннсбрука Герхарда Манготта (Gerhard Mangott) до останніх подій в Ізраїлі, у Нагірному Карабаху та в Україні з точки зору дотримання моральних норм. Австрійський експерт розмірковує щодо моральної сторони діяльності функціонерів та бізнес-структур у країнах Європейського Союзу, які визнають за прийнятне здійснювати політику подвійних стандартів щодо укладання угод з країнами регіону, багатого на нафту, газ та інші енергоресурси.
Герхард Манготт, критично ставлячись до такої політики Євросоюзу, наголошує у X (колишньому Twitter), «що ЄС зараз, щоби стати незалежним від російського газу, закуповує значно більше газу в Катарі та Азербайджані. Але Катар фінансує терористичну організацію ХАМАС. Тим часом Азербайджан здійснив етнічну чистку вірмен у Нагірному Карабаху».
Після зустрічі Шольца з еміром Катару коаліційні ВДП і «Ліві» закликають припинити газову угоду
Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц 12 жовтня ц. р. прийняв еміра Катару в Берліні. Німецьке видання зазначає, що рукостискання двох лідерів може мати небезпечні наслідки, враховуючи, що Катар підтримує ХАМАС політично та фінансово. У 2012 році емір Катару став першим главою держави, який відвідав Сектор Газа після приходу цієї радикальної ісламістської організації до влади у 2007 році. За повідомленнями ЗМІ, за останні роки Катар перерахував близько 1,5 млрд євро в Газу. За словами Шольца, він хотів використати всі контакти, «які могли б допомогти», тому, мабуть, немає місця для критики його дій.
Небезпечне рукостискання канцлера Олафа Шольца із еміром Катару шейхом Тамімом бен Хамад Аль Тані.
Джерело: dpa
Реагуючи на дії Шольца, коаліційні «Вільна демократична партія Німеччини» і партія «Ліві» закликали припинити угоду з Катаром щодо постачання скрапленого природного газу. Згідно з угодою, від 2026 року до Німеччини протягом 15 років має надходити 2 млн тонн скрапленого природного газу щороку, що становить близько 1 млрд кубометрів природного газу в нормальному, регазифікованому стані. Для порівняння: через зупинені Німеччиною постачання газопроводом «Північний потік-1» щороку до Європи надходило близько 55 млрд кубометрів природного газу.
Газова угода фон дер Ляєн з Алієвим визначила обсяги трубопровідного газу до 2027 року
Обсяги постачань з Катару наразі все ще незначні. Герхард Манготт наголошує, що «узгоджені постачання газу з Катару поки що прогнозовані та керовані, зважаючи на те, що виробничі потужності Катару на момент укладання угоди були повністю завантажені. Але в майбутньому Катар стане більш важливим постачальником зрідженого природного газу, і постачання можуть перевищити 2 млн тонн».
Те саме стосується й Азербайджану. У 2021 році, до нападу росії на Україну, ця держава, що розташована між Кавказом і Каспійським морем, постачала до ЄС по трубопроводу через Туреччину до Греції близько 10 млрд кубометрів газу щорічно. Однак, згідно з двосторонньою газовою угодою, підписаною президентом Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн і президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим у липні 2022 року, очікується, що до 2027 року обсяг постачань газу до ЄС подвоїться до щонайменше 20 млрд кубометрів газу.
За кілька років «ми подвоїмо постачання газу з Азербайджану в ЄС», щоб компенсувати скорочення постачань російського газу, сказала фон дер Ляєн на прес-конференції разом з Алієвим.
Джерело: EC AV PORTAL
Герхард Манготт зазначає, що у випадку, «якщо прогнози щодо скорочення споживання газу в ЄС у майбутньому виявляться правильними, це становитиме 18 % потреб Європейського Союзу у газі у 2027 році, тобто значну кількість».
Газові угоди ЄС попри ізоляцію ХАМАС
Герхард Манготт не вважає, що Європа повинна продовжувати купувати російський газ, хоча російська сторона вже припинила постачання газу Балтійським морем і газопроводом «Ямал-Європа» через Польщу, ще до зупинки постачань через «Північний потік» внаслідок теракту. Австрійський експерт також не закликає припинити газові угоди, підписані з Катаром і Азербайджаном.
Герхард Манготт зазначає, що «Європейський Союз, який завжди стверджує, що має зовнішню політику, засновану на цінностях, дотримується дуже вибіркової зовнішньої політики, заснованої на цінностях. І навпаки, безумовно, дуже прагматичної зовнішньої політики, що спрямована на власну вигоду та досягнення власних інтересів». Ця політика не обов’язково є неправильною, підкреслює Герхард Манготт, але така ідеологічна суперечність ЄС, який неодноразово публічно звертається до таких цінностей, фактично є «лише пропагандою». Австрійський експерт також вважає правильним говорити про «етнічну чистку» у випадку Нагірного Карабаху, навіть якщо ЄС не робить цього через повагу до Баку.
Герхард Манготт пояснює, що «з наукової точки зору те, що сталося в Нагірному Карабаху, відповідає всім критеріям етнічної чистки», оскільки Азербайджан різко погіршив життєві умови етнічних вірмен у Нагірному Карабаху, спочатку шляхом дев’ятимісячної блокади, а потім шляхом нападу у вересні поточного року. У вірмен не було іншого виходу, як тікати, оскільки вони боялися, що азербайджанці діятимуть проти їх населення або ніколи не нададуть їм права національної меншини. Герхард Манготт зазначає, що, оскільки постраждали близько 100 тис. людей, можна говорити про «етнічну чистку», у чому Єреван також звинувачує Баку. Австрійський експерт вважає, що для характеристики подій, що сталися у Нагірному Карабаху, був би менш емоційно насиченим термін «політика вигнання», але ЄС хотів би уникати також і цього терміну.
Підготував Сергій Польовик
