Нафта, гроші та влада. Китай швидко йде до успіху на Близькому та Середньому Сході

Berliner Zeitung, Німеччина

Досягнення миру на Близькому і Середньому Сході донедавна вважалося маловірогідним, з огляду на докорінні протиріччя між країнами, що конфліктують. Проте останні ініціативи Китаю, який після зміцнення внаслідок перемоги на виборах Сі Цзіньпіна на посаді керівника партії і держави, що є порушенням традиційної зміни влади, встановленої попередніми керівниками КНР, свідчать, що Пекін має намір здійснювати активну зовнішню політику далеко за межами регіону. Фактично «новий імператор» Китаю Сі не зважає на думку опонентів та твердою рукою розбудовує нову «китайську імперію», створюючи нові смисли в різних регіонах світу. Зокрема, до активних заходів президента Сі на цьому напрямі доцільно зарахувати завершення підпорядкування Китаю економіки далекосхідних та сибірських просторів росії, перетворення російської федерації загалом на абсолютно залежне від Пекіна державне утворення. Останній візит Сі до москви та мовчазна згода кремлівського правителя на задекларований лідером Китаю «дозвіл» путіну перемогти на наступних президентських виборах у росії та правити до 2030 року, засвідчили повну підпорядкованість майбутнього росії Пекіну.

Намагання москви втягнути Пекін до участі у постачаннях летальної зброї для росії у війні проти України поки що не знайшли підтвердження, хоча у матеріалах останнього витоку таємних документів з адміністрації США зазначено, що Пекін таємно погодив з москвою постачання їй летальної зброї під виглядом товарів невійськового характеру. Очевидно, що Китай позиціонує себе значно вище, ніж як просто партнер росії у війні з Україною, тому бути спійманим за руку на нелегальних постачаннях зброї країні-агресору зовсім не входить до його планів. Тим не менш, міжнародна напруженість від партнерських контактів Китаю і росії залишається, у відданості та вірності своєму слову Пекін ніколи помічений не був.

Ще одним фокусом уваги міжнародних аналітиків стали ініціативи Пекіну у регіоні Близького і Середнього Сходу. Керуючись власними стратегічними розрахунками, Пекін здійснив тиск на лідерів ключових держав регіону та змусив говорити про мирні перспективи двох заклятих ворогів, представників ворогуючих гілок ісламу — шиїтського Ірану та сунітської Саудівської Аравії. Очевидно, що розрахунки Китаю йдуть далеко за межі релігійних воєн та тимчасових вигід від торгівлі нафтою і газом, на які багатий регіон. Китаю потрібно стратегічно забезпечити вплив та довгострокове економічне панування над країнами для забезпечення власних геополітичних інтересів.

Ініційоване Пекіном примирення між Іраном і Саудівською Аравією відкриває йому нові можливості в інших країнах. Захід поки що лише приголомшено спостерігає за розвитком подій.

Німецьке видання Berliner Zeitung надрукувало статтю запрошеного кореспондента Рамона Шака (Ramon Schack), присвячену близькосхідним ініціативам Китаю та їх можливим геополітичним наслідкам. Загалом стаття має дещо упереджений характер та відповідає лівацьким уподобанням берлінського політикуму, налаштованого антиамериканські. Проте, незаангажований погляд зі столиці Німеччини на події становить інтерес та дає розуміння підходів аналітиків до новітнього явища на світовій мапі геополітики — нової «китайської імперії», що рішуче утверджується у всіх регіонах світу.

На основі ініціативи Китайської Народної Республіки, яка зараз активізує свою геополітичну участь у регіоні навколо Перської затоки, зазначає німецьке видання, на початку березня ц. р. Ер-Ріяд і Тегеран домовилися протягом двох місяців знову відкрити посольства, які були закриті з 2016 року, нормалізувати двосторонні відносини, реанімувати заморожені угоди про економічну співпрацю та співпрацю у сфері безпеки.

Зміни у Пекіні: посередництво в конфлікті між Іраном і Саудівською Аравією

Той факт, що китайській дипломатії вдалося стати посередником у конфлікті між Іраном та Саудівською Аравією, також символізує ослаблення впливу Вашингтона в регіоні, зазначає німецьке видання.

Війни Америки в регіоні, що ведуться в порушення міжнародного права та базуються на неправді протягом останніх двох десятиліть, які забрали сотні тисяч життів і завдяки невдалим стратегічним планам яких «Ісламська держава» змогла забезпечити свій тріумфальний успіх, залишили наслідки, які неможливо просто так усунути протягом однієї ночі.

Член Політбюро ЦК КПК Ван І разом із секретарем РНБО Ірану Алі Шамхані та державним міністром, радником з питань національної безпеки Саудівської Аравії Мусаадом бен Мухаммедом аль-Айбаном у Пекіні, 10 березня 2023 року.
Джерело: Luo Xiaoguang/«Сіньхуа» через AFP

Провал Америки в Афганістані

Втеча США з Кабула в серпні 2021 року не тільки залишила геополітичний вакуум, який зараз заповнюють китайці, але й показала союзникам Вашингтона в регіоні, як швидко вони можуть бути покинуті.

Що стосується Афганістану, Китайська Народна Республіка не піддалася спокусі повторити помилки інших великих держав та здійснити там військове втручання, хоча Китай має спільний кордон з Афганістаном.

Пекін вивчав невдачі різних великих держав у Гіндукуші і сьогодні поділяє точку зору, що Афганістан легко завоювати, але владарювати ним неможливо. Натомість, з 2017 року Китай став найбільшим іноземним інвестором в Афганістані.

На підставі стратегічних розрахунків, тут, як і скрізь у різних регіонах світу, Китай здійснює інвестування в інфраструктуру та двосторонню співпрацю, тому ця країна неминуче стає ще однією частиною пазла мегапроекту «Новий шовковий шлях». Після того, як війська США безпорадно залишили Кабул, спеціальний посланник Китайської Народної Республіки в Афганістані, Ден Сіцзюнь (Deng Xjun), представив варіант протистояння безпорадним пропозиціям Трампа та його союзників щодо поповнення там американських військ.

Ден Сюнь виголосив те, що старанно ігнорується на Заході: «Немає військового рішення для Афганістану!» Далі спеціальний посланник Китаю заявив, що додаткові солдати не принесуть роз’яснень та вирішення ситуації. Щоб покласти край майже 40-річній війні в Афганістані, необхідні переговори, перш за все з Пакистаном і «Талібаном».

Посол КНР в Афганістані Ден Сіцзюнь під час святкування 60-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Китаєм та Афганістаном.
Джерело: af.china-embassy.gov.cn; архівне фото

Саудівська Аравія орієнтована на схід

Що стосується актуальних подій, зазначає німецьке видання, то варто відзначити помітну геостратегічну переорієнтацію Ер-Ріяда, адже ваххабітське Королівство Саудівська Аравія десятиліттями вважалося найближчим союзником Вашингтона, а з 1979 року його буферною зоною проти шиїтського Ірану. Ці відносини були значною мірою проблематичними.

Колишній оперативник ЦРУ Роберт Бер (Robert Baer) написав книгу під назвою «Спати з дияволом» (Sleeping with the devil), яка стала бестселером. У цій книзі Бер викрив скандальну співпрацю між саудівською правлячою династією та американською нафтовою плутократією. Поки нафта та нафтодолари надходили, Вашингтон заплющував очі на те, що деякі саудівські донори розпалювали релігійний фанатизм у всьому світі.

Дослідник Близького Сходу в Прінстонському університеті Майкл Скотт Доран (Michael Scott Doran) після терактів 11 вересня у Нью-Йорку, більшість терористів-учасників яких були громадянами Саудівської Аравії, написав що «ситуація є критичною, тому що США мають мало ресурсів для протидії антишиїтським і антиамериканським течіям. Ваххабізм є основою цілої політичної системи».

Будь-хто, хто отримує вигоду від статус-кво, приєднається до цієї системи ззовні. Сполучені Штати Америки не мають іншого вибору, окрім як енергійно впроваджувати необхідні демократичні реформи, що мають бути проведені в Іраку та в Саудівській Аравії.

Але будь-яка спроба створити ліберальний політичний порядок викличе додаткові суперечки, зазначає Berliner Zeitung. Антиамериканські настрої будуть підживлюватися. У своїй спробі сприяти розвитку демократії на Близькому Сході Вашингтон знову мусить визнати, що його найближчі арабські союзники водночас є його найлютішими ворогами.

Пекін на березі Перської затоки

Тим часом на зміну США прийшов Китай, оскільки більша частина нафтового експорту Ер-Ріяда йде до Пекіна. Наприкінці минулого року генеральний секретар Комуністичної партії КНР Сі Цзіньпін здійснив особисту поїздку до Саудівської Аравії. Під час цього перебування було, серед іншого, домовлено, що у майбутньому за саудівську нафту будуть розраховуватися безпосередньо на Шанхайській фондовій біржі в китайських юанях.

Лідер Китаю Сі Цзіньпін із наслідним принцом Королівства Саудівська Аравія, прем’єр-міністром Мухаммедом бен Сальманом в Ер-Ріяді, 8 грудня 2022 року.
Джерело: Saudi Press Agency через AP

Тому регіон Перської затоки важливий для Китайської Народної Республіки як частина її стратегічної ініціативи «Пояс і шлях» і як регіон, з якого КНР отримує приблизно половину своєї нафти. Цей регіон фактично є центральним полем спільних інтересів між Китаєм і ЄС. Однак, оскільки Брюссель утримується від власних геостратегічних ініціатив, як нещодавно відзначив президент Франції Еммануель Макрон, то ЄС нічого протиставити процесу дрейфу глобальної політики та світової економіки в бік Євразії. ЄС, однак, дещо виграє від цього і стимулюватиме помірне економічне зростання у своїх державах-членах.

Участь Китаю в Ірані спочатку ґрунтувалася на бажанні Пекіну не ставити сухопутні постачання своїх продуктів до Європи в односторонню залежність від Росії. Тому Пекін роками інвестував в інфраструктуру Ірану, який через свій розмір і географічне розташування приречений стати вузлом між Каспійським морем і Перською затокою.

Сі Цзіньпін під час візиту до Ірану в лютому 2023 року. Рукостискання з президентом Ірану Ібрагімом Раїсі.
Джерело: Yan Yan/«Сіньхуа» через AP

Шанс на мир

Гіпотетичний мир між Саудівською Аравією та Іраном має потенціал, здатний заспокоїти весь регіон. Насамперед може мати позитивний результат розрядка громадянської війни у Ємені, що у кращому випадку призведе до повного припинення кривавого конфлікту.

У Лівані Ер-Ріяд підтримує сунітські партії, а Іран спонсорує шиїтську «Хизбуллу». Зближення могло би допомогти знайти примирення в країні, яка політично розділена і застрягла в серйозній економічній кризі.

У Сирії президент Асад, якого на Заході оголосили «мертвим» дванадцять років тому, є одним із переможців від подальшого зближення Ірану та Саудівської Аравії. Асад, який у минулому називав правителів в Еміратах Перської затоки та Саудівської Аравії «емірами пустелі та темряви», зважаючи на їх масову підтримку сирійських повстанців, зараз переживає реабілітацію та міжнародне визнання. Вперше за дванадцять років від початку війни в Сирії міністр закордонних справ Сирії нещодавно відвідав Саудівську Аравію.

Наступ у напрямку Леванту (вітер зі Сходу)

Вочевидь зовнішньополітичні амбіції Пекіна на Близькому та Середньому Сході ще не досягли свого піку. Після дипломатичного перевороту у відносинах між Ер-Ріядом і Тегераном Китай зосереджує свою увагу на мирних переговорах між Ізраїлем і палестинцями. Міністр закордонних справ Китаю Цінь Ган (Qin Gang) оголосив нещодавно, що його країна дуже стурбована ескалацією між Ізраїлем і палестинцями.

У МЗС Китаю заявили, що Пекін готовий виступити з ініціативою сприяння миру в регіоні. Міністр Цінь закликав обидві сторони вжити «кроків для відновлення мирних переговорів». Китайська Народна Республіка готова створити рамки для таких перемовин, заявив китайський міністр під час телефонної розмови з міністром закордонних справ Ізраїлю Елі Коеном (Eli Cohen).

Тому вплив Китаю в регіоні продовжуватиме зростати, робить висновок столичне німецьке видання Berliner Zeitung.

Підготував Сергій Польовик