Європа має переглянути свою оборонну політику

СДП Німеччини вважає, що ядерна зброя не сприятиме безпеці Європи

«IPG — Міжнародна політика та суспільство», Німеччина

Наразі Федеративна Республіка Німеччина є найбільшим європейським донором України у постачанні військової техніки і озброєння. З іншого боку, ФРН опинилася у залежності від незадовільного стану власних збройних сил (Бундесверу), які мають відігравати провідну роль у забезпеченні європейської безпеки. Зокрема, окрім підтримання власних збройних сил у відповідному стані бойової готовності, з чим існують суттєві проблеми, Німеччина зобов’язалася брати участь у ядерному плануванні НАТО, дислокації на своїй території ядерних сил стримування, що належать США, організації взаємодії з іншими союзниками по НАТО та, у випадку необхідності, брати участь у завданні ударів противнику та відсічі його агресії. Відомо, що значну частину цих завдань Німеччина наразі забезпечити не в змозі, насамперед через незадовільний стан Бундесверу та відсутності реальних механізмів взаємодії та планування спільних дій у випадку реальної загрози на Європейському континенті.

Водночас істеблішмент провідних політичних партій Німеччини, зокрема й коаліційної Соціал-демократичної партії, наполегливо тримається застарілих уявлень та ліберальних підходів до визначення сучасного стану справ, дефініції спільних для народів Європи загроз і небезпек та способів протидії ним. Хоча ефективність таких підходів перевірена практикою часів минулої холодної війни, що закінчилася розвалом Радянського Союзу. Одним з дієвих способів стримування ядерного противника, тобто сьогоднішньої росії, є пропорційна відповідь, створення паритетних рівнів ядерного стримування та загроз застосування ядерної зброї з гарантованою вірогідністю ураження сил агресора, насамперед його ядерного компоненту, органів державного управління, на всю глибину побудови його збройних сил, об’єктів інфраструктури, логістичного забезпечення, центрів мобілізаційного і технічного розгортання тощо.

Такий підхід видається зрозумілим не лише союзникам України, але й політичним аналітикам та експертам в Європі та у США. Очевидно, що саме такого перебігу подій не бажають допустити відверті та законспіровані прихильники московського фюрера, які намагаються, серед іншого, проповідувати ліберальні цінності та запобігти підготовці ефективної відповіді Заходу на агресивні наміри і ядерні погрози москви.

Німецький аналітичний журнал IPG при Фонді Фрідріха Еберта, що публікує дослідження в галузі політики безпеки та тенденцій розвитку суспільства, нещодавно надрукував статтю депутата Бундестагу, члена комітету у закордонних справах, представника Соціал-демократичної партії Німеччини Ральфа Стегнера (Ralf Stegner) щодо ставлення його політичної сили до актуальних процесів на Європейському континенті, викликаних агресією росії проти України.

Точка зору члена парламенту Німеччини може бути цікавою для оцінки сучасного рівня розуміння загроз і небезпек, що панує у вищому законодавчому органі Німеччини та серед електоральних сил, які вони представляють. Традиційне соціалістичне спрямування та ідеологічні орієнтири на хибні ідеї і цінності минулого традиційно характерні для Соціал-демократичної партії Німеччини та позиції її провідних представників. Вони, на жаль, наразі є членами вищого законодавчого органу Німеччини та вирішують майбутнє країни. Далі із незначними скороченнями подається позиція німецького парламентаря щодо перспектив ядерного стримування росії в Європі та доцільності і необхідності для Німеччини брати у ній участь.

З огляду на зростання загрози, вважає німецький політик, Європа має переглянути свою оборонну політику. Однак, на його думку, створення і втілення проекту європейської атомної бомби є хибним шляхом.

Існує погоджене розуміння того, зазначає німецький політик, що сьогодні ми стикаємося з іншим рівнем загроз безпеці, ніж тим, що вважався оптимальним на початку 2000-х років. Росія під режимом путіна, але не весь російський народ, є зараз найбільшою загрозою для миру та процвітання в Європі та заснованому на правилах міжнародному порядку. Ми повинні відповісти на цей виклик і, зважаючи на агресивну війну росії проти України від 2022 року, сьогодні ми нарешті переосмислили фундаментальні питання політики безпеки та оборони Німеччини, а отже, і військового оснащення Бундесверу в європейській архітектурі безпеки, вбудованій в трансатлантичний альянс. Європейці і німці розуміють, що сьогодні на актуальні виклики існують інші відповіді, ніж три роки тому.

Однак, зазначає Ральф Стегнер, у декого створюється враження, ніби доктрини холодної війни, прикрашені деяким кібернетичним потенціалом та застосуванням безпілотників, раптом знову стають актуальними і навіть вводять у політичний дискурс можливість створення німецької атомної бомби. Або, обережніше кажучи, ядерного озброєння Європи. Але сьогодні світ зовсім інший, пише Ральф Стегнер, і відновлення гонки ядерних озброєнь є протилежністю до того, що нам потрібно для більш мирного існування. Історичні, етичні та міжнародно-правові причини, чому Німеччина не є ядерною державою, все ще діють та мають враховуватися.

Приводом для нової дискусії стала заява офіційно засудженого фінансового шахрая та колишнього президента США Дональда Трампа, який у властивій йому манері вкотре поставив під сумнів лояльність адміністрації США під його майбутнім керівництвом до НАТО. Але говорити про ядерне озброєння в Європі зараз, поки Трамп ще навіть не став офіційним кандидатом у президенти, і за нього не було віддано жодного голосу, є грубою недбалістю і неповагою до стійкості американської демократії. Такий підхід не відображає серйозності проблеми так званого ядерного стримування та абсолютного руйнівного потенціалу ядерної зброї. Цілком доречно, що нещодавній біографічний фільм про автора американської ядерної бомби Роберта Оппенгеймера представив моральну дилему цієї жахливої зброї. Показовою є індуїстська цитата Оппенгеймера після розробки цієї жахливої зброї: «Тепер я став Смертю, руйнівником світів».

Незважаючи на те, що єдине застосування ядерної зброї під час війни у Хіросімі та Нагасакі відбулося майже 80 років тому, глобальний вимір ядерного руйнівного потенціалу слід брати до уваги у кожному виступі та у публічних дебатах і сьогодні. Незважаючи на скорочення ядерного арсеналу від часів розпалу холодної війни, існуючих сьогодні у світі ядерних боєголовок все ще достатньо, щоби багаторазово знищити людство. Вже одне це свідчить про те, зазначає депутат Бундестагу, що ще кілька європейських ядерних боєприпасів, до отримання яких дехто так легковажно закликає, матимуть багато абсолютно непередбачуваних наслідків. Вони точно не будуть внеском у європейську безпеку.

Актуальні дебати щодо зовнішньої політики та політики безпеки, які багато хто хоче перетворити на дебати про переозброєння, на жаль, свідчать, що реалістична та заснована на цінностях позиція та потужна підтримка наших союзників в Україні з акцентом на дипломатичні ініціативи щодо забезпечення якнайшвидшого миру в Європі, регулярно висміюється і зневажається як нереалістична, навіть із використанням терміну «путінофіли». Консерватори та деякі нібито ліберальні сили хочуть використати поляризуючі дебати щодо зовнішньої політики Німеччини і країн Європи, щоби нарешті втілити неоліберальну мрію про одночасне скорочення соціальних виплат («чорний нуль»), зниження податків для тих, хто має найбільші доходи («здатність до конкурентоспроможності»), і масове збільшення оборонного бюджету («спроможність ведення війни»), щоб реалізувати його поза традиційним бюджетним процесом.

Це справедливо, що ми в трансатлантичному альянсі, як частина європейської архітектури безпеки, несемо відповідальність перед німецькими солдатами за більш належне забезпечення нашої безпеки та комплексне оснащення Бундесверу для виконання поставлених завдань. Перший спеціальний фонд федерального уряду для Бундесверу був правильним вибором з огляду на драматичну ситуацію в Україні та гостру необхідність і вимушеність вживати негайних дій у самому Бундесвері. Проте кожний додатковий євро для оборонного бюджету Німеччини має бути затвердженим законодавчим органом, німецьким Бундестагом, у звичайному бюджетному процесі. Німецьким громадянам наразі неможливо буде зрозуміти, і це є довгостроковою загрозою для демократії, якщо вся бюджетна дисципліна раптово відкидається заради вирішення питання крилатих ракет, консалтингових контрактів для цифровізації збройних сил чи навіть створення «європейської бомби». І відбувається це у той час, зазначає німецький політик, коли у Німеччині залізничні лінії та школи приходять у занепад, у містах закриваються останні басейни, а на працівників тиснуть, щоби вони проявляли стриманість у колективних переговорах через «складну економічну ситуацію». Не кажучи вже про величезні виклики, з якими німці стикаються через зміну клімату. Це чітко показує, що має бути на початку будь-якої серйозної дискусії про майбутню обороноздатність Німеччини в оновленій європейській архітектурі безпеки: відмова від німецького боргового гальма, як божевілля фінансової політики, та так званого особливого шляху Німеччини, який справедливо викликає зневагу в експертних колах.

У той час як США витрачають сотні мільярдів доларів на модернізацію своєї інфраструктури, політика Німеччини губиться в партійних дебатах та чіпляється за невдалі інструменти фінансової політики, які не тільки перешкоджають необхідним інвестиціям у наше майбутнє, але й перешкоджають адекватному фінансуванню німецької та європейської безпеки. Суміш дій щодо ще більшого озброєння, соціальних скорочень і податкових подарунків для багатіїв і великих корпорацій, просування яких здійснює занадто багато людей у Німеччині, і, в той же час, ортодоксальна інтерпретація німецького боргового гальма буде отруйним коктейлем для демократичних партій і енергетичним напоєм для правих радикалів. Якщо ми хочемо забезпечити здатність захищати власну країну та альянс НАТО, зазначає Ральф Стегнер, ми ніколи не повинні протиставляти внутрішню та зовнішню безпеку соціальному захисту в нашій демократії.

Підготував Сергій Польовик