Від Шрі-Ланки до Південної Кореї. У 2024 році в Азії обирають нових лідерів

Попереду для Азії важливий рік виборів, який може сформувати майбутнє заснованого на правилах міжнародного порядку, економічного процвітання, миру та безпеки

«IPG — Міжнародна політика та суспільство», Німеччина

Геополітичні інтереси провідних держав-суб’єктів міжнародного права визначаються та досягаються зусиллями відповідних політичних сил у цих державах. Підпорядковані загальному тренду країни-об’єкти, які реалізують власну міжнародну та внутрішню політику відповідно до позицій провідних геополітичних сил та країн-партнерів, вирішують більш обмежені та реалістичні для власного рівня завдання і цілі. Рік, що розпочався, буде відзначений низкою виборів у державах-гігантах (наприклад, у США) та у менш впливових країнах, які мають регіональний вплив та обмежено долучаються до загальної геополітичної проблематики. Саме тому тематика перебігу та наслідків виборчого процесу у країнах світу привертає увагу міжнародних аналітиків та фахівців у галузі міжнародної безпеки.

Німецький аналітичний журнал IPG при Фонді Фрідріха Еберта, що публікує дослідження в галузі політики безпеки та тенденцій розвитку суспільства, нещодавно оприлюднив аналітичний огляд запланованих на 2024 рік виборів у різних країнах Азійського континенту. Експерт Мірко Ґюнтер (Mirco Günther), керівник азійського відділу Фонду Фрідріха Еберта у Берліні, зазначає, що у той час, коли весь світ спостерігає за передвиборчою кампанією в США, важливі вибори також відбуваються цього року в Азії, з вірогідними наслідками для інших регіонів і країн світу.

Знаковий рік виборів чекає не тільки на США та Європу, а й на так званий континент держав-гігантів (continent of superlatives). Індо-Тихоокеанський регіон, у якому проживає майже 60 відсотків світового населення, де виробляється така ж сама частка світового валового внутрішнього продукту та на який приходиться дві третини зростання світової економіки, є світовим економічним центром тяжіння.

Політично Азія також відіграє ключову роль у багатополярному світовому порядку завтрашнього дня, в якому стратегічне суперництво між Китаєм і США є системно актуальним, але й надрегіональні центри сили також стають дедалі все більш важливими. Саме в Індо-Тихоокеанському регіоні буде вирішальним чином сформовано майбутнє заснованого на правилах міжнародного порядку, економічного процвітання, миру та безпеки.

Суверенна та геополітична Європа як ніколи потребує широкого глобального партнерства для реалізації своєї політичної сили та економічної стійкості. Експерт німецького аналітичного журналу IPG вважає, що вже це є достатньою причиною для того, щоби більш уважно придивитися до азійського регіону, де у 2024 році відбудуться вибори щонайменше у дев’яти країнах.

Заплановані на 2024 рік вибори в Азії.
Джерело: CRS Reports — Congress.gov

У рік, коли Україна та Близький Схід залишаються в центрі уваги Європи, зазначає автор дослідження, ми не повинні випускати з уваги важливі події в Азії. Особливо виділяються шість гарячих точок і тенденцій. По-перше, видимі зусилля американської та китайської сторін досягти хоча б мінімального рівня взаєморозуміння в управлінні їхніми конфліктами і водночас — зростаюче занепокоєння щодо зростання напруженості в Південнокитайському морі та в Тайванській протоці. По-друге, виникла нова загроза для глобальних ланцюгів постачань через кризу безпеки в Червоному морі та на Африканському Розі. Адже значна частка світового вантажного руху проходить через Азію, де розташовані 15 із 20 найбільших контейнерних портів світу.

По-третє, ескалація провокацій Північної Кореї та нова вісь Пхеньяна з москвою посилюють занепокоєння щодо стабільності на Корейському півострові. По-четверте, Індія успішно та впевнено здійснює діяльність на світовій арені, а складні відносини між Нью-Делі та Пекіном, не в останню чергу, є своєрідною Ахіллесовою п’ятою для тих форматів, де домінує Китай. Зокрема, таких як БРІКС+ або Шанхайська організація співробітництва.

По-п’яте, прогресуючі репутаційні втрати політичного Заходу в багатьох країнах так званого Глобального Півдня, зокрема в результаті війни Ізраїлю в Секторі Газа після терактів ХАМАС. І, нарешті, по-шосте, що також помітно в Азії, це згортання та відступ демократії, зростання авторитаризму та популізму.

Суспільства та уряди в Азії стикаються з проблемами, дуже схожими на виклики для Німеччини та Європи, зазначає автор дослідження. А саме, як зберегти та зміцнити власну незалежність у середовищі домінуючого суперництва держав-гігантів? Який вплив мають епохальні геополітичні та геоекономічні потрясіння нашого часу на національні моделі розвитку, особливо у країнах, що розвиваються, і у країнах, що перебувають на активній стадії розвитку? Як можна зменшити односторонню залежність і диверсифікувати партнерство? Звичайно, зазначає автор дослідження, не всі ці запитання перебувають у центрі уваги виборчих кампаній різних країн.

Як і в інших регіонах світу, вибори в Азії передусім характеризуються внутрішньополітичними проблемами. Серед них — безробіття серед молоді та масова трудова міграція в Бутані, соціальна нерівність у Південній Кореї, економічна криза у Шрі-Ланці та боротьба з корупцією в Монголії. Але над усім домінують геополітичні інтереси, а саме: бажання значної кількості країн мати спроможність не обирати між інтересами наддержав та великих сусідів, та водночас страх, що саме це балансування колись стане неможливим. Отже, варто розібратися, що поставлено на карту з точки зору зовнішньої політики в Азії та чого очікувати німецькій політиці та її партнерам, вважає автор дослідження.

Початок виборчого сезону в Азії навряд чи може бути більш геополітичним. У Бангладеш прем’єр-міністр Шейх Хасіна, як і очікувалося, забезпечила свій п’ятий термін на посаді на тлі бойкоту виборів опозицією та міжнародної стурбованості щодо демократичного майбутнього країни. Країна стратегічно розташована як міст між Південною та Південно-Східною Азією та вміло балансуючи між інтересами і впливами своїх великих сусідів Індії та Китаю, протягом останніх десятиліть зазнала швидкого економічного розвитку. Перемога на виборах лівоцентристської політичної партії «Авамі Ліг» під проводом Шейх Хасіни є приємною новиною для її найближчого союзника Індії. У підсумку, зазначає автор дослідження, все більшими стають виклики для співробітництва Німеччини із Бангладеш в галузі розвитку та в реалізації німецького закону про належну перевірку ланцюгів постачань.

Рік супервиборів в Азії починається з перемоги прем’єр-міністра Бангладеш пані Шейх Хасіни.
Джерело: picture alliance

Також на початку року колишній прем’єр-міністр Церінг Тобгай переміг у сусідньому Бутані. Тісні відносини з Індією залишаються основою зовнішньої політики цієї країни. Прикордонний конфлікт з Китаєм триває і має геостратегічне значення для Тхімпху (столиці Бутану), Пекіна та Делі.

У січні 2024 року найбільшу міжнародну увагу привернули вибори в Тайвані через їх можливі наслідки для регіональної та глобальної стабільності в конфлікті наддержав Китаю та США. Чинний віцепрезидент і критично налаштований щодо Пекіна кандидат від Демократичної прогресивної партії Лай Цінде (також відомий як Вільям Лай) нещодавно лідирував в опитуваннях. Однак опозиція та «пропекінська» партія «Гоміньдан» під керівництвом Хоу Юї його наздогнали… Вперше від 2008 року існує можливість утворення парламенту Тайваню без абсолютної більшості, якщо третьому кандидату у президенти Ке Веньчже та його Тайванській народній партії вдасться втрутитися у домінування двох інших провідних партій. Звичайно, реакція Пекіна і вибори у США восени 2024 року будуть не менш визначальними, ніж результати виборів у Тайвані. Для Німеччини Тайвань є п’ятим за величиною торговим партнером в Азії та має системне значення як провідний центр виробництва напівпровідників. Автор дослідження радить Берліну та Брюсселю щодо тайванського питання неодмінно планувати коротко-, середньо- та довгострокові сценарії.

У лютому 2024 року в центрі уваги будуть вибори у країнах з четвертим і п’ятим місцем у світі за чисельністю населення — в Індонезії та Пакистані. В Індонезії кандидат Прабово Субіанто, який є чинним міністром оборони та колишнім зятем покійного військового правителя Індонезії Сухарто, лідирує за спільним списком із Гібраном Ракабумінгом. Останній є старшим сином популярного чинного президента Джоко Відодо, який (після двох президентських термінів) залишає свою посаду. У той же час ще невідомо, які політичні альянси будуть створені в разі проведення у країні другого туру виборів двома конкурентами, — колишнім губернатором Джакарти Анісом Басведаном і колишнім губернатором Центральної Яви Ганджаром Праново, які критикують Прабово Субіанто за численні порушення прав людини.

З точки зору зовнішньої політики, зазначає автор дослідження, можна очікувати збереження нейтральної і балансуючої позиції Індонезії. Прабово Субіанто виступає за збільшення витрат на оборону та додаткові військові спроможності. Тісні економічні зв’язки з Китаєм залишаються пріоритетом, а досить прагматична оцінка міністром оборони Індонезії угоди про постачання атомних підводних човнів між Австралією, Великою Британією та США (в рамках AUKUS) заслуговує на увагу. У відносинах із ЄС він виглядає менш поступливим і нещодавно нарікав Брюсселю через подвійні стандарти та неузгодженість позицій щодо торговельної політики та екологічних питань. Індонезія є ключовим партнером Німеччини. Двостороння співпраця розвивалася і завдяки паралельному головуванню двох країн у G7 та G20 із важливою Балійською декларацією щодо України в листопаді 2022 року. Регіональний альянс Південно-Східної Азії АСЕАН, попри те, що йому важко підтримувати актуальність і консенсус, залишається пріоритетним партнером у впровадженні Індо-Тихоокеанських керівних принципів Німеччини.

Ситуація напередодні виборів у Пакистані залишається непередбачуваною. Триразовий прем’єр-міністр країни Наваз Шаріф, який повернувся з вигнання, знову претендує на посаду керівника уряду. Його найсильніший опонент, колишній популярний гравець у крикет і колишній прем’єр-міністр країни Імран Хан відсторонений від участі у виборах. Незадовго до виборів багато сценаріїв здаються можливими, зокрема перемога Шаріфа на виборах, перемога несподіваного кандидата чи перенесення дати виборів. Зрештою, зазначає автор дослідження, остаточне слово, мабуть, скаже потужний силовий апарат країни. Німеччина не повинна відмовлятися від Пакистану, попри триваючий у країні політичний хаос. Незважаючи на свою ключову роль у китайській ініціативі «Пояс і шлях», ядерний Пакистан явно намагається повернутися на ширшу основу відносин з політичним Заходом.

Найбільші вибори у світі відбудуться в Індії у квітні-травні 2024 року. Індійські виборці обиратимуть у кілька етапів новий парламент країни. Найбільш ймовірною виглядає перемога популярного прем’єр-міністра Нарендри Моді та Національного демократичного альянсу на чолі з його партією «Бхаратія Джаната». Успіх опозиційного альянсу I.N.D.I.A. на чолі з Індійським національним конгресом виглядає малоймовірним, хоча не можна виключати сюрпризів на рівні окремих штатів. Чи то успішне головування у G20, чи перша посадка індійського космічного апарату на Місяць — Делі вийшов на світову арену. Новий міжнародний імідж Індії можна вивчити в нещодавно опублікованій книзі міністра закордонних справ країни С. Джайшанкара «Чому Індія має значення» (Why Bharat Matters).

Порядок денний у 2024 році для стратегічного партнерства між Німеччиною та Індією насичений. До нього належать міжурядові консультації, Азійсько-Тихоокеанська конференція німецького бізнесу, співробітництво в галузі оборони і військові навчання, сталий розвиток і відновлювальні технології. Можливо, вважає автор дослідження, у найважливішому партнерстві Німеччини в Індо-Тихоокеанському регіоні необхідно вирішувати розбіжності в позиціях із повагою та у відповідних рамках.

У Південній Кореї парламентські вибори, що заплановані на квітень, затьмарені замахом на лідера опозиції Лі Чже Мена. На останніх президентських виборах у березні 2022 року Лі Чже Мен відстав від переможця виборів Юн Сук Йоля менше ніж на один відсоток голосів — традиційна поляризація південнокорейської політики все більше зростає. На сьогодні президент Південної Кореї Юн Сук Йоль і прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда роблять рішучі кроки у спробі історичного примирення між двома країнами. У соціальному плані це зближення залишається суперечливим, особливо в Південній Кореї.

Основна увага приділяється стримуванню Північної Кореї. Зважаючи на все більш агресивну риторику з боку Пхеньяну, політика розрядки наразі навряд чи виглядає реалістичною. На президента Юн Сук Йоль і його консервативну Партію влади народу, яка не має більшості в Національних зборах Південної Кореї, чекають доленосні вибори. Якщо опозиційна Демократична партія збереже найбільшу фракцію у південнокорейському парламенті, позиції Юн Сук Йоля на президентській посаді будуть остаточно ослаблені. Для Німеччини Південна Корея є одним із найважливіших політичних і торговельних партнерів в Індо-Тихоокеанському регіоні. Перспективними напрямами для співробітництва з Південною Кореєю вважаються погоджена позиція стосовно Китаю, питання економічної безпеки, промислової та технологічної політики.

Те саме стосується Японії, де вибори мають відбутися не раніше 2025 року, але достроковий розпуск парламенту залишається можливим сценарієм. Прем’єр-міністр Фуміо Кісіда стикається із викликами через погані рейтинги і фінансовий скандал з партійними пожертвуваннями. Він також має проявити себе під час перевиборів на посаду керівника своєї Ліберально-демократичної партії. Політика Японії може бути на порозі великих змін.

Тим не менш, можна очікувати спадкоємності у німецько-японських відносинах. Стратегічне партнерство між Берліном і Токіо майже ніколи не було таким тісним, як зараз. Свій перший візит до Азії на посаді федерального канцлера Німеччини Олаф Шольц здійснив до Японії, де до того ж вперше відбулися міжурядові консультації. Ефективна координація під час послідовного головування Німеччини та Японії у G7 була центральною у пошуку спільної позиції щодо глобальних викликів — від загарбницької війни росії до зміни клімату.

Насичений виборчий календар першої половини 2024 року завершиться в червні виборами в Монголії. Перемога на виборах правлячої Монгольської народної партії під керівництвом молодого прем’єр-міністра Оуюн-Ердене ймовірна, але утримання абсолютної більшості у парламенті країни не є певним. Зміни до виборчого законодавства, внесені прем’єр-міністром та орієнтованими на реформи силами у парламенті, є суттєвими. Зокрема, пропонується покращити можливості потрапити до парламенту для більшої кількості партій, а для жінок забезпечити квоту представництва у 30 відсотків. Унікальна для регіону молода монгольська демократія має геополітично важливе розташування між Китаєм і росією, тому вимушена проводити зважену політику балансування у зовнішній, безпековій, економічній та енергетичній сферах. Зважаючи на це, зазначає автор дослідження, Улан-Батор заслуговує на всіляку підтримку з боку Німеччини — її найважливішого «третього сусіда» в Європі.

У другій половині наступного року відбудуться вибори у Шрі-Ланці, яка стала геополітичним центром конкуренції між Індією, Китаєм і США. Очікується, що в Сінгапурі, ключовому регіональному партнері Європи у відданості багатосторонності, вільній світовій торгівлі та безпеці на морі — прем’єр-міністр Лі Сянь Лун після 20 років перебування при владі передасть посаду своєму призначеному наступнику Лоуренсу Вонгу.

І в Австралії також повільно запускається машина виборчої кампанії. Очікується, що правляча Лейбористська партія під керівництвом прем’єр-міністра Ентоні Албанізі буде домагатися переобрання у травні 2025 року, але партія готова і до позачергових парламентських виборів. На сьогодні правляча партія ослаблена невдалим референдумом про розширення прав корінного населення і падінням рейтингів, тому її другий термін при владі не є гарантованим.

Для Німеччини Австралія, як і Нова Зеландія, є природним партнером у регіоні. Прагматичний і принциповий підхід Ентоні Албанізі до відносин із Китаєм, як і перший за сім років візит глави австралійського уряду до Пекіна, а також перша стратегія національної безпеки Нової Зеландії пропонують чудові можливості для тіснішої координації між друзями, зазначає автор дослідження у формі рекомендацій для правлячих політичних кіл Німеччини.

Загалом, вибори в Індо-Тихоокеанському регіоні 2024-го та наступного року мають значною мірою забезпечити для Німеччини та Європи безперервність найважливіших зовнішньополітичних партнерств. Це непогана новина, враховуючи очікувані геополітичні потрясіння, триваючі війни та можливі нові витоки конфліктів у регіоні. Вони вимагатимуть усіх наших зусиль і міцного глобального партнерства, підсумовує автор дослідження.

Підготував Сергій Польовик