Токсична спадщина Ангели Меркель

Справжній наслідок діяльності Ангели Меркель: інвестиційна руїна у Німеччині

 

Focus, Німеччина

У калейдоскопі сучасних подій міжнародного життя та швидко змінних обставин, що впливають на прийняття ключових рішень провідними державами та їх лідерами, все частіше згадують вплив на сучасну Німеччину багаторічного федерального канцлера Ангели Меркель. Очевидно, що це невипадково, адже її 16-річне перебування на посаді керівника федерального уряду Німеччини здійснило суттєвий вплив на всі сфери життя і діяльності сьогоднішнього політикуму країни, призвело до створення невиправданих і шкідливих, насамперед енергетичних залежностей від росії, а також небезпечних загроз розколу суспільства Німеччини, загальної європейської архітектури безпеки та співіснування держав.

За умов жорстокої війни росії в Україні та консолідованого протистояння російській агресії силами Заходу на чолі зі США та Великобританії відбувається повільна еволюція поглядів і переконань вищого воєнно-політичного керівництва Німеччини щодо місця росії у сьогоденні і в майбутньому ФРН. Останні політичні заяви федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца на його зустрічі з президентом США Джо Байденом щодо необхідності перемоги України, нарешті прийняте рішення про надання сучасних основних танків Leopard 2 для України, активна позиція федерального міністра закордонних справ Анналени Бербок та інших провідних політиків Німеччини свідчать, що Берлін шукає нові формати співробітництва в Європі та у світі, а росія відходить з переліку пріоритетів Німеччини та буде й надалі маргіналізуватися.

Очевидно, що такий новий тренд у зовнішній і внутрішній політиці Німеччини створив умови для критичного погляду у недалеке минуле країни, в якому тривалий час правила представниця «комсомольського минулого Німеччини» Ангела Меркель. Критичний погляд на реалії сьогодення та усвідомлення небезпек від пропагованого нею курсу дружби з путінською росією наразі тим більше актуальний, що москва не полишає спроб розхитати із середини ситуацію у Німеччини, а через неї — й у Європі.

Зокрема, застосовуючи агентуру впливу, різноманітні проросійські рухи нетрадиційного спрямування та відверто реваншистські організації. Останні, на зразок «Громадян Рейху» (Reichsbürger) заявляють про нелигітимність існування сучасної Німеччини та агітують за повалення існуючого в країні ладу, планували вбивство канцлера Шольца та повернення до часів імперської держави. Звичними стали також багатотисячні мітинги і демонстрації у Німеччині тих, хто вимагає проведення переговорів з росією, врахування її позиції, чи «інтересів у сфері безпеки» відвертого агресора. Розшарування громадянського суспільства, потурання з боку органів дотримання конституційного ладу та правопорядку у Німеччині стали наслідком багаторічної політики Ангели Меркель із «заколисування» як політичної і громадської думки німецького суспільства, так і міжнародної спільноти.

Популярне німецьке видання Focus надрукувало статтю запрошеного автора, одного з найбільш впливових і авторитетних журналістів Німеччини Габора Штайнгарта (Gabor Steingart), присвячену оцінці згубної ролі Ангели Меркель для різних сфер життя Німеччини. Очевидно, що опосередковано критика видання спрямована й на тих діючих сьогодні політиків Німеччини, які перебували під її впливом та залежали у своїй діяльності від її тиску.

Коли Ангела Меркель залишила Відомство федерального канцлера та йшла у відставку після 16 років перебування на посаді, у ЗМІ лунали компліменти на її адресу, зазначає німецьке видання, вона була відзначена державними і міжнародними відзнаками. Але справжній баланс її діяльності виявляє Німеччину як інвестиційну руїну. Автор дослідження наводить п’ять прикладів на підтвердження своєї тези.

Під час проводжання Меркель у виданнях Zeit та Spiegel лунали епітети на зразок «жінка, яка змінила світ», період правління Меркель порівнювали з часом правління Єлизавети II, називаючи його «епохою розуму, передбачуваності, наполегливості». Для декого у Німеччині Ангела Меркель була «німецькою королевою».

Із часом, зазначає Focus, стало зрозуміло, що справжня спадщина Ангели Меркель є токсичною. Те, що свого часу сприймалося як наполегливість, врешті-решт принесло неконструктивну законсервованість. Вона залишила після себе Німеччину не як квітучий ландшафт, а як руїну для інвестицій.

1. Бундесвер

Бундесвер, з огляду на війну росії в Україні та актуальність питання щодо забезпечення безпеки держави, наразі виглядає «розбомбленим», зазначає Габор Штайнгарт. Відмова від обов’язкового призову на військову службу та зменшення військового бюджету, розпочаті іншими керівниками Німеччини та продовжені Меркель, призвели до того, що Німеччина сьогодні не може захистити себе власними силами. Парламентський комісар з питань Збройних сил Німеччини Єва Хьогль (Eva Högl) оприлюднила інформацію, що лише менше половини важкої техніки національних збройних сил, такої як танки та бойові літаки, наразі перебувають у боєздатному стані. Керівник концерну Rheinmetall Армін Паппергер (Armin Papperger) також попереджає, що «нам бракує всього». Як відомо, Rheinmetall наразі проводить переговори щодо будівництва танкового заводу в Україні.

Канцлер Олаф Шольц усвідомлює серйозність ситуації та обіцяє Бундесверу засоби підтримки і відновлення у вигляді спеціальних активів у розмірі 100 млрд євро. Але навіть його міністр оборони Борис Пісторіус (Boris Pistorius) знає і відверто заявляє, що цього недостатньо. На початку минулого тижня керівник Rheinmetall Армін Паппергер в інтерв’ю на борту корабля The Pioneer One для автора дослідження Габора Штайнгарта уточнив обсяг інвестицій, необхідних для забезпечення надійності Бундесверу. Зокрема, представник військової індустрії заявив, що «необхідно від 200 до 300 млрд євро, тобто від 100 до 200 млрд євро все ще не вистачає».

Генеральний директор Rheinmetall Армін Паппергер на борту корабля The Pioneer One.
Джерело:The Pioneer, © Anne Hufnag

Меркель знала, принаймні від моменту вторгнення путіна у Крим (у 2014 році — ред.), що збройні сили Німеччини є лише частково боєздатними. Але їй потрібні були гроші для просування стандартів розбудованої нею у Німеччині так званої соціальної держави, яка значно розширилася під час її перебування на посаді.

Очевидно також, що мета соціально привабливих стандартів Німеччини відповідала також і політичній цілі її правління, оскільки забезпечувала стабільність її перебування при владі, підтримку з боку німецьких бюргерів та свідчила про переваги німецького способу життя для громадян інших країн. Німеччина тривалий час перебувала «на вершині європейського Олімпу», що досягалося за рахунок боєздатності Бундесверу та колективної безпеки ЄС і НАТО.

Експансія «соціальної держави» Німеччини
Частка соціальних видатків у валовому внутрішньому продукті Німеччини від 1960 року, у відсотках.
Джерело:The Pioneer

2. Німецькі залізниці

В епоху Меркель інфраструктурі підприємства «Німецьких залізниць» Bahn AG свідомо дозволили погіршитися. За даними самої Deutsche Bahn, інвестиційне відставання становить 60 млрд євро. Меркель у своїх недільних промовах самовпевнено заявляла, що «ми досягнемо наших кліматичних цілей лише за допомогою залізничного транспорту», але після цього нічого не робила для залізниці, заявляє автор у Focus. Меркель відрядила до ради директорів залізниці генерального секретаря своєї «Християнсько-демократичної партії» Рональда Пофаллу (Ronald Pofalla), але його застереження також залишалися без уваги. Вона не хотіла модернізувати залізниці і очікувала, що Пофалла взагалі «знерухомить» залізничників, зазначає видання Focus.

3. Транспортні сполучення

Ангела Меркель особисто втратила контроль над транспортним сполученням, хоча на це звертали її увагу всі керівники відомств. Внаслідок цього у найближчі роки доведеться відремонтувати понад 13 тис. автомагістральних мостів, що є гіркою спадщиною того часу. Протягом наступних десяти років федеральний міністр цифрових технологій і транспорту Фолькер Віссінґ (Volker Wissing) має намір відремонтувати 4 тис. автомагістральних мостів, тобто 400 на рік, що в чотири рази більше, ніж зараз ремонтують щорічно.

Застарілі автомагістральні мости Німеччини
Кількість автомагістральних мостів за роком будівництва.
Джерело:The Pioneer

Компанія Autobahn GmbH, яка відповідає за технічне обслуговування, фінансування та будівництво магістральних доріг, а отже, і 28 тис. автомагістральних мостів по всій країні, є чіткою і реалістичною, коли заявляє, що «якщо необхідні заходи з технічного обслуговування тисяч споруд не будуть здійснені в необхідному обсязі та своєчасно, то в найближчі роки будуть відбуватися вимушені суттєві обмеження руху, включно із закриттям мостових конструкцій».

4. Освіта

Меркель насправді ніколи не цікавилася політикою в галузі освіти. У багатьох містах Німеччини панує «вічний крейдяний період». Цифровізація шкіл і університетів не просунулася за 16 років її правління. Активістка профспілкового руху Німеччини Майке Фіннерн (Maike Finnern) з правління Профспілки працівників освіти і науки Німеччини (Gewerkschaft Erziehung und Wissenschaft, GEW) заявляє, що «система освіти в Німеччині протягом десятиліть відчувала значне недофінансування, що мало драматичні наслідки». Профспілкова діячка вимагає «докорінних змін», включно зі 100-мільярдним пакетом інвестицій для галузі освіти.

При Меркель, відзначає автор статті у Focus, змінилася лише тональність щодо працівників галузі освіти. У той час як канцлер Шредер все ще називав вчителів «ледачими мішками», Меркель лестила собі такими реченнями: «Вихователі є однією з найважливіших професій у суспільстві».

Проте, відзначає видання, все одно у державі нічого не змінилося.

5. Росія

Необхідність відновлення енергетичного суверенітету Німеччини також є частиною негативної спадщини «російської» політики Меркель. За час її перебування на посаді залежність від російського газу постійно зростала.

Німеччина: залежність від російського газу
Частка обсягів газу, імпортованого з росії, до інших обсягів імпортованого Німеччиною газу, від 2011 року, у відсотках.
Джерело:The Pioneer

Будівництво «Північного потоку-1» було завершено за часів Ангели Меркель, яка ініціювала будівництво «Північного потоку-2».

Ще у 2011 році частка російського газу в загальному імпорті Німеччини становила трохи менше 37 відсотків, а в 2020 році вона склала 65 відсотків. Висновок, зазначає Focus, — епоха Меркель була часом, коли цілеспрямовано розширювалися лише стандарти держави «загального добробуту». Зокрема, збільшувалися встановлена законом мінімальна заробітна плата, виплати матерям для догляду за дитиною, забезпечувався вихід на пенсію в 63 роки, здійснювалося коригування розмірів пенсій на сході на заході Німеччини, мінімальна базова пенсія. Політичні вигоди від цієї систематичної гармонізації правлячих партій Німеччини ХДС і СДП повинні були окупитися для них у дні виборів. Що довело би, що в розвиненому капіталізмі можна купити все, включно з (федеральною — ред.) канцелярією, зазначає автор статті у Focus.

Про автора:

Габор Штайнгарт є одним із найвідоміших журналістів Німеччини. Видає інформаційний бюлетень The Pioneer Briefing. Однойменний подкаст є провідним щоденним подкастом Німеччини в галузі політики та бізнесу. Від травня 2020 року Штайнгарт працює зі своєю редакцією на кораблі The Pioneer One.

До заснування Media Pioneer Штайнгарт був, серед іншого, головою правління медіа-групи Handelsblatt.

Підготував Сергій Польовик

 

Схожі публікації