Орбан і його послідовники показали, що їм не можна вірити на слово
Frankfurter Allgemeine Zeitung, Німеччина
Одна з небагатьох країн-географічних сусідів України, що є членом ЄС і НАТО, партнером за різноманітними спільними проектами, та яка водночас завдає значну кількість складнощів і проблем нашій державі, є Угорщина. Прем’єр-міністр Віктор Орбан з послідовністю та наполегливістю, гідними кращого застосування, саботує обмежувальні санкції міжнародної коаліції щодо росії, блокує гуманітарні та фінансові проекти ЄС щодо надання допомоги Україні, блокує постачання військової допомоги для ЗС України через територію своєї країни та взагалі погрожує заблокувати питання вступу України до НАТО.
Україна та Угорщина мають складну історію взаємовідносин, внаслідок яких Угорщина наразі вважає своїм правом претендувати на певні території України насамперед Закарпаття. Проросійська та обструкціоністська політика, яку проводить проросійський прем’єр-міністр Орбан в межах ЄС і НАТО, вже призвели до складнощів всередині цих структур, оскільки засвідчили їх недосконалість на сучасному етапі розвитку та необхідність модернізації системи прийняття до своїх лав нових членів та механізмів ухвалення рішень. Зокрема, одноголосний принцип ухвалення, що існує в НАТО під час війни в Європі, не відповідає актуальним умовам міжнародної обстановки та використовується російським агресором у власних цілях. Москва вже давно маніпулює діяльністю Орбана на власний розсуд, очевидно, маючи відповідні важелі впливу на нього.
Впевненості діям Орбана додає те, що через територію Угорщини пролягають газопроводи, що забезпечують російським газом значну частину країн Європи. Зокрема, Австрія більше, ніж на 70 відсотків залежить від постачань російського газу та є практично маріонетковою, в економічному сенсі, країною кремля. Неабиякий інтерес до Угорщини, що займає вигідне геополітичне положення в Європі, виявляє Китай. Значні інвестиції, вже вкладені Пекіном у спільні проекти з Угорщиною, зокрема у створення транспортних коридорів, економічні проекти і розвиток закладів освіти на території Угорщини виступають в якості додаткового страхувальника від зовнішнього тиску на прем’єра Орбана та його проросійську політику в Європі.
Зрозуміло, що такий стан справ в Європі лише тимчасовий і він неодмінно зазнає докорінних змін після ротації в росії політичних еліт та падіння путінського режиму. Проте наразі Угорщина з прем’єр-міністром Віктором Орбаном становить значну проблему як для України, так і для ЄС і НАТО. Не виключається, що справа може дійти до еволюції цих організацій, які вимушені будуть створити механізми впливу на відверто промосковських політиків Угорщини, аж до виключення певної країни із своїх лав, та зміни принципів ухвалення політичних рішень.
Тим часом Орбан намагається відігравати помітну роль у взаємовідносинах Угорщини з іншими недемократичними режимами на континенті, зокрема з президентом Туреччини Реджепом Тайїпом Ердоганом. Роль Ердогана у сучасній політиці стає все більш помітною, зокрема через вихід російської федерації з так званої зернової угоди. Маючи погоджені контракти з отримувачами українського збіжжя у країнах Африки, Ердоган наразі витримує паузу та вичікує на розвиток ситуації і реакцію країн Заходу і України. Ситуація напружена, оскільки мова йде про забезпечення їжею мільйонів людей у 22 країнах на Африканському континенті, які очікують вирішення політиками Заходу створених росією проблем та задоволення ними власних західних амбіцій.
Бойові кораблі Туреччини могли би супроводжувати кораблі зі збіжжям від українських портів до місць призначення і путін не наважився би завдати ударів по кораблях країни НАТО. Така ситуація вже мала місце чотири місяці тому протягом попередньої спроби путіна вийти із зернової угоди. Тоді Туреччина демонстративно продовжила співробітництво і згодом росія без зайвих пояснень повернулася до виконання умов зернової угоди.
Проте Ердоган поки що мовчить. Таке мовчання президента Туреччини може бути ще одним пазлом у складній палітрі сучасної геополітики у регіоні, що склалася внаслідок війни путіна в Україні.
Останні події з ракетними ударами по інфраструктурних об’єктах на чорноморському узбережжі України свідчать, що путін наразі остаточно вирішив вийти із зернової угоди та, розуміючи, що він не зможе зупинити кораблі Ердогана на рейді, вирішив просто знищити зерно у місцях зберігання в Україні. В Одесі палають портові споруди та зерносховища, зокрема й міжнародних операторів. Судові позови путіна не зупиняють, адже неодмінні виплати за рішеннями міжнародних судів по ним будуть колись. А ситуацію путіну потрібно вирішувати зараз, негайно. Агонія режиму путіна стає реальністю.
На тлі загострення ситуації на фронтах війни та продемонстрованих московським правителем намірів продовжувати загарбницьку війну проти України, європейські аналітики відзначають демонстративну погодженість політики Угорщини та Туреччини з питання блокування вступу до НАТО нового члена Альянсу – Швеції.
Зокрема, німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung надрукувало аналітичну статтю власного політичного кореспондента у Відні Штефана Льовенштайна (Stephan Löwenstein) щодо незвичного зближення позицій і демонстративно приязної публічної поведінки Віктора Орбана та Реджепа Ердогана. При цьому ратифікація в Будапешті розширення НАТО знову і знову відкладається під надуманими приводами.
Разом з Туреччиною Угорщина є єдиною країною НАТО, яка ще не ратифікувала вступ Швеції до Альянсу. Нічого не змінюється так швидко, як це здавалося за тиждень перед Вільнюським самітом.
Але президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган раптово змінив свою непримириму позицію і пообіцяв, що Швеція буде прийнята до НАТО найближчим часом. Цей дипломатичний поворот, здається, застав зненацька прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, а комунікація з цього приводу з Будапешту спочатку була надзвичайно незрозумілою.
Втім згодом, і вже не вперше, у Будапешті оговталися і запевнили, що Угорщина буде не останньою країною НАТО, яка піде на цей крок, на який потрібна згода всіх. Міністр закордонних справ Петер Сіярто заявив, що це лише «технічне» питання. Президентка країни Каталін Новак, яка прийшла на посаду як близька послідовниця Орбана, написала у Twitter, що вітає рішення Ердогана та закликала Орбана «зробити все можливе, щоб угорський парламент також міг зробити свій внесок у розширення оборонного альянсу якомога швидше».
Після саміту НАТО у Вільнюсі обидві країни скорегували свої позиції. Зокрема, Ердоган має намір дочекатися наступної чергової сесії турецького парламенту. Тобто схвалення вступу Швеції від Туреччини можна очікувати після жовтня поточного року.
Невдовзі за Анкарою надійшли повідомлення з Угорщини. Голова комітету у закордонних справах парламенту Угорщини Жолт Немет заявив у виступі на радіо, відповідаючи на запитання, коли парламент ратифікує приєднання Швеції, що «ми відновимо роботу в середині вересня». На думку політика, «немає термінової необхідності скликати позачергову сесію парламенту заради раннього затвердження вступу Швеції».
Як відомо, зазначає німецьке видання, Немет є одним із найстаріших соратників Орбана, обидва вони співзасновники партії «Фідес», утвореної 35 років тому.
Гнучкий термін «якнайшвидше»
Ініціатива опозиції щодо екстреного зібрання парламенту Угорщини показує, що провести екстрене засідання парламенту з цього приводу можливо ще до вересня. Ліберальна партія «Моментум», як критично ставиться до політики Віктора Орбана та підтримує Україну, має намір зібрати необхідні для цього 40 підписів. Німецьке видання вважає, що така перспектива є реальною, адже і ліві, і ліберальні фракції, і центристська права партія «Йоббік» висловилися за якнайшвидше голосування за прийняття Швеції до НАТО. Проти виступила лише крайня права партія «Наша Батьківщиа». Але правляча партія «Фідес» не бажає ставити питання на голосування до осені. Коаліція партій Fidesz/KDNP («Фідес»/Християнсько-демократична народна партія), маючи дві третини голосів, уже провалила кілька позачергових сесій, організованих опозицією, оскільки її депутати просто залишилися осторонь та не прийшли на засідання. У такому випадку Народні збори Угорщини не мають кворуму.
Насправді ратифікація рішення щодо вступу Швеції до НАТО перебуває у парламенті Угорщини вже рік. Якщо вірити лідерам партії «Фідес» на слово, є незрозумілим, чому цей процес ще не завершено. Усі, хто виступав у парламенті Угорщини, запевняли, що в принципі не мають нічого проти, навіть вітають розширення Альянсу на північ, оскільки посилення НАТО також покращить безпеку Угорщини.
Але Орбан і його послідовники показали, що їм не можна вірити на слово, зазначає Frankfurter Allgemeine Zeitung. Рішення неодноразово відкладалося через усілякі виправдання. Спочатку було заявлено, що в парламенті так багато роботи, що до цього не вистачило часу, а ЄС винен у перевантаженні своїми вимогами щодо необхідності дотримання верховенства права. При цьому раніше коаліція вже просувала інші закони через парламент протягом одного дня, якщо це було для неї важливо. Пізніше було сказано, що у фракції партії «Фідес» є занепокоєння через те, що їх так сильно критикували зі Швеції. Навесні парламентська делегація включно з Неметом була направлена до Гельсінкі та Стокгольма як місія зі встановлення фактів. Після її повернення з’ясувалося, що застережень з питань безпеки для Угорщини не існувало. Проте рішення ратифікації вступу Швеції до НАТО все ще не просунулося, тоді як Фінляндія лише на три дні раніше отримала ратифікацію Туреччини.
Великий комплімент Ердогану
Від самого початку було очевидно, що ці та інші виправдання були надуманими. Водночас інші вірогідні причини затягування процесу ратифікації в Угорщині рішуче заперечуються. Зокрема, щодо того, що в Будапешті намагаються якомога менше образити російського енергопостачальника владіміра путіна. Або що Орбан має домовленість з Ердоганом не залишати його наодинці. Принаймні від останнього припущення зараз вже відмовилися і відкрито говорять лише про тісну координацію з Анкарою.
* * * * *
Дипломатична гра та реверанси Віктора Орбана на догоду Реджепу Ердогану та московському правителю владіміру путіну поки що тривають. Проте Орбан, вірогідно, не розуміє, що Ердоган і путін є гравці одного, вищого від Орбана рівня та манер ведення справ, бізнесу і стилю управління своїми державами. Такими стосунками, що існують наразі між Орбаном і Ердоганом президент Туреччини легко пожертвує у випадку необхідності чи найменшої для себе загрози. Ердоган вже двічі виграв психологічні і військові дуелі у самого путіна, – спочатку протягом війни між Азербайджаном і Вірменією, коли він надіслав потужну військову підтримку Азербайджану, а путін злякався зробити те саме та фактично кинув напризволяще Вірменію. Вдруге це сталося під час попередньої спроби путіна вийти з зернової угоди на початку 2023 року, коли Ердоган демонстративно відрядив свої кораблі для супроводу українського збіжжя і змусив путіна капітулювати. Орбан не розуміє, що він –тимчасовий і залежний від зовнішніх суб’єктів елемент у системі сталих цінностей і правил гри геополітичних гравців.
Дрібні політичні шкідники на зразок Орбана не можуть змінити загального тренду міжнародної підтримки України у війні проти агресора росії. Перемога України у війні ознаменує початок суттєвих структурних змін у системі міжнародної безпеки в Європі та у світі, переформатування міжнародних органів та інститутів безпеки. У майбутньому світоустрої аферистам на зразок Віктора Орбана і його приспішників, як і головному диктатору століття путіну, місця не залишиться.
Треба обов’язково перемогти. І ми переможемо!
Підготував Сергій Польовик
