США пролонгували перебування в Румунії чотирьох тисяч військовослужбовців

Події на фронті потребують, щоб ми допомагали чим можемо. І така допомога має бути швидкою

 

 

Розгортання і підготовка військ у Румунії, яке відчутно активізувалося відразу після того, як Росія напала на Україну, мало бути одним із застережень Москві. В тому числі і таким, яке пообіцяв президент Байден стосовно захисту «кожного сантиметра» території НАТО, посилається автор допису у румунському виданні Libertatea.ro на зміст нещодавньої статті у The New York Times.

Про що там йдеться? Загалом про те, що Пентагон продовжує перебування чотирьох тисяч американських солдатів у Румунії щонайменше на дев’ять місяців. Маються на увазі підрозділи збройних сил США, дислоковані зараз на одній з румунських авіабаз, яка стала серйозним навчальним центром для сил НАТО в Південно-Східній Європі. Ці підрозділи формуватимуть першу лінію оборони у тому випадку, якщо Росія раптом нападе на країни НАТО. Чотири тисячі солдатів 101-ї повітряно-десантної дивізії прибули до Румунії пів року тому. До того там вже був розгорнутий порівняно невеликий контингент з 82-ї повітряно-десантної дивізії. Його розмістили у вигляді сил швидкого реагування відразу після минулорічного вторгнення Росії в Україну. Війська, що прибули у Румунію минулого літа, діятимуть ще протягом наступних двох місяців. Але, за офіційним повідомленням, їм на зміну прибуде інша бригада зі 101-ї дивізії. Важливо, що нову місію очолять штабні офіцери високого рівня, включно з двозірковим генералом. У статті зауважується, що досі ще незрозуміло, чи контингент Пентагону збережеться у такому вигляді на авіабазі в Румунії чи його перемістять в інше місце.

Військові армії США на військовому параді на честь Дня національного об’єднання Румунії. Бухарест, грудень 2022 р.
Фото: Daniel Mihailescu/Agence France-Presse — Getty Images

Щодо відправки двозіркового американського генерала так близько до лінії фронту в Україні, то це дасть змогу швидко ухвалювати рішення про розгортання військ і озброєння в тому разі, якщо Росія намагатиметься перенести війну на територію країн НАТО. Так пояснюють ці плани військові аналітики. Зокрема, завдяки такому рішенню «Сполучені Штати й надалі будуть мати вигідне становище, особливо коли доведеться забезпечувати надійне стримування та оборонну позицію разом із союзниками на Європейському континенті… Сполучені Штати і надалі коригуватимуть свою присутність в разі необхідності давати відповідь на динамічне середовище безпеки», — пояснюється у заяві армійського командування США.

…Розгортання військ у Румунії мало бути застереженням для Москви і Путіна, який раптом візьметься загострювати ситуацію…

Місія американських військових вважається надзвичайно важливою. До речі, це перший випадок, коли 101-шу повітряно-десантну дивізію розгорнули в Європі після Другої світової війни. Слід також зауважити, що розміщені у Румунії американські солдати знаходяться ближче до бойових дій в Україні, аніж будь-яке інше формування збройних сил США. Розгортання військ у Румунії мало бути застереженням для Москви і Путіна, який раптом візьметься загострювати ситуацію, зауважується у The New York Times.

Цікаве також нагадування, що місія американських військ у Румунії дещо відрізняється від їх місії в інших європейських країнах, де деякі американські фахівці тренують українських військових і навчають їх користуватися сучасною зброєю, яку надає Вашингтон. Командир дивізії генерал-майор Джозеф Патрік Макгі раніше заявляв, що навчання зі східноєвропейськими військовими важко переоцінити. «Отримуємо шанс тренуватися та діяти на тій самій території, яку нам, можливо, доведеться захищати», — пояснює генерал Макгі. А щодо румунських військ, то під час військових навчань з американськими та британськими силами вони протягом останніх місяців освоювали ракетні системи HIMARS — ту саму зброю, яка допомогла Україні переломити хід війни на свою користь.

…Те, що коється цими тижнями на російсько-українському фронті, є нічим іншим, як сучасним аналогом Курської битви…

З тематикою допису у румунській пресі перекликається стислий аналіз чеського аналітика Любоша Палати. Він також розглядає події на російсько-українському фронті, але доповнює свої міркування історичними фактами. Автора, зважаючи на його погляди, можна вважати певним оригіналом, оскільки він прагне піти далі своїх колег у аналізі бойових дій в Україні. Адже Л. Палата — аналітик, який непогано орієнтується в історичних подіях, зокрема, знається на тому, що відбувалося на Сході, наприклад, за часів Другої світової війни. Він так і пише: те, що коється цими тижнями на російсько-українському фронті, є нічим іншим, як сучасним аналогом Курської битви, найбільшої танкової битви в історії. Тоді там загинуло майже мільйон осіб, чотири п’ятих з них — з боку радянської армії. Щось схоже було і з кількістю танків. Радянські війська знищили близько шести тисяч танків і САУ, німецькі нацисти — від семи до дванадцяти тисяч. «Незважаючи на таку різницю, у битві перемогли радянські війська, що стало остаточним переломом у війні, яка завершилася через два роки взяттям Берліна, а через кілька днів — окупацією Праги», — нагадує Л. Палата тодішні події.

…Сьогодні в ролі агресора виступає путінська Росія, а країною, яка за допомогою Заходу протистоїть російській агресії, є Україна…

А далі він пише, що історія ніколи доконечно не повторюється, і згаданий випадок — не виняток. Сьогодні в ролі агресора виступає путінська Росія, а країною, яка за допомогою Заходу протистоїть російській агресії, є Україна. Нинішні події на її сході, які заходять у глухий кут після захоплення українцями Херсону, Росія прагне обернути на свою користь, кидаючи в бій сотні тисяч мобілізованих солдатів і посилюючи фронт сотнями танків і важкої техніки, які вона все ще має або могла мати внаслідок ремонту, виробництва чи придбання. На думку військових аналітиків, це має бути гігантська версія того, що ми зараз спостерігаємо під Бахмутом, де все нові й нові хвилі російських окупантів вперто спрямовуються на українські позиції. І це типове радянське ігнорування кількості жертв приносить Росії невеликі позиційні перемоги. Як намагаються передбачити російські агресори, подальший весняний наступ за підтримки сотень нових танків, гармат та іншої техніки має забезпечити новий перелом на користь Росії.

…Бажано постачати якомога більше важкого озброєння вже зараз, коли новий російський наступ ще не розпочався, щоб просто не було пізно. І для українців, і для нас…

А на що в такому разі сподівається Захід? Як вважає автор, Захід це сприймає як новий виклик. «Тому допомагатимемо Україні, доки це буде потрібно», — нагадує автор сказане канцлером Німеччини Олафом Шольцем нещодавно в Давосі. І багато західних політиків з ним погодилося. Але автор цікавиться: чи цього достатньо? Можливо Україні навіть не потрібно буде довго допомагати, бо війна закінчиться протягом цього року. Та події на фронті потребують, щоб ми допомагали чим можемо, робить резюме автор. І така допомога має бути швидкою. Бо танки, САУ, зенітні батареї «Патріот» та інше складне озброєння не можуть бути завезені та використані наступного дня. Отже потрібна більш-менш активна підготовка, необхідно навчати українські екіпажі. Тому бажано постачати якомога більше важкого озброєння вже зараз, коли новий російський наступ ще не розпочався, щоб просто не було пізно. І для українців, і для нас. Бо думка залишити Україну напризволяще і пояснювати, що таким чином ми можемо прискорити встановлення миру, абсолютно хибна. На переконання автора, єдине, що таким чином можна прискорити, — перемогу агресора. Якщо Володимиру Путіну це вдасться, він буде сильнішим і ще агресивнішим, застерігає автор, маючи на увазі події, які сталися у тридцятих роках минулого століття і які передували розв’язанню Другої світової: «Про це знають у Чехії, країні, яка пережила Мюнхен, яка теж «врятувала мир». Мюнхен не допоміг встановити мир, він допоміг Адольфу Гітлеру. Він продовжив Другу світову війну і збільшив кількість жертв нацизму на багато мільйонів. Тому ми маємо допомагати Україні всім, чим можемо, а якщо цього недостатньо, то потрібно підключити ще й збройну промисловість. На кону не лише Україна, а й наша доля».

 

Схожі публікації