Бомба сповільненої дії навколо Тайваню

Бомба сповільненої дії повномасштабного конфлікту з Тайванем вибухне ще під час правління Сі Цзіньпіна. Світ повинен бути до цього готовий

15.08.2022 р. «Neue Zürcher Zeitung», Швейцарія

На сході і півдні України наразі триває чергове загострення у війні проти агресії Росії. В Європі готується черговий пакет санкцій проти агресивної війни Москви, наближається термін надання Україні озброєння і військової техніки в рамках обіцяних США обсягів, Україна готується до отримання продукції за програмою ленд-лізу. Росія відчуває тиск санкцій міжнародної спільноти, які вичавлюють її як країну-агресора з переліку світових гравців та, у випадку визнання її країною, що підтримує тероризм, зроблять Росію країною-вигнанцем. Саме тому Москва поспішає, російські війська здійснюють наполегливий тиск на фронті та намагаються захопити нові українські території. Перебіг війни, за визнанням міжнародних експертів, складається для Росії неуспішно, московське військо не виконало поки що жодної задачі, поставленої президентом Путіним. Тому Москва застосовує нечувані методи жорстокості до мирного населення та шантажу світової спільноти, захоплюючи та обстрілюючи атомні електростанції та погрожуючи вчинити акт ядерного шантажу, якщо їхні плани і наміри в Україні не виповняться.

Активними діями на міжнародній арені Росія намагається створити умови для власного домінування та отримання переваг у протистоянні з колективним Заходом. Зокрема, почалася підготовка російських операторів з управління ударними БПЛА, які мають надійти з Ірану, їх кількість може сягати 1000 шт. В рамках гібридної війни Росія здійснює тиск на проведення виборів в Італії, тримає на повному контролі уряди в Угорщині, Сербії та в Сирії, здійснює активні переговори з Туреччиною та Китаєм.

Особливу увагу міжнародних аналітиків викликає китайський напрямок розгортання глобального протистояння між США і Китаєм, до якого також належить війна Росії в Україні.

Делегація американських законодавців позує для фото
після прибуття в аеропорт Соншань у Тайбеї, Тайвань, у неділю, 14 серпня 2022 р.
Джерело: Міністерство закордонних справ Тайваню через AP, https://ukrainian.voanews.com/

Останні повідомлення з регіону конфлікту між Китаєм і Тайванем свідчать, що до Тайбею прибула чергова висока делегація зі США, не зважаючи на рішучі протести з Пекіну. Таким чином, візит спікера Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі до Тайваню два тижні тому не став останнім візитом представників адміністрації Джо Байдена до регіону, хоч які би протести з Пекіну не лунали. Тим часом аналітики, які вивчають регіон та глибоко знають причинно-наслідкові зв’язки у конфлікті Китаю з Тайванем, вважають, що ситуація має значно глибші корені, ніж просто суперечка та принципова дипломатична позиція у відносинах між двома основними потугами світу.

Впливове швейцарське видання «Neue Zürcher Zeitung» 14 серпня ц. р. надрукувало аналітичну статтю політичного оглядача, професора політології у Школі міжнародних і суспільних відносин Шанхайського університету доктора Цзюньхуа Чжан (Junhua Zhang) з аналізом ситуації навколо Тайваню та прогнозом розвитку подальших подій.

 

Військові маневри Китаю навколо острова Тайвань, що «відколовся» від материкового Китаю, завершилися. Вони аж ніяк не були спонтанною реакцією на візит Ненсі Пелосі, а готувалися тривалий час. Виникає  запитання, зазначає китайський аналітик, що саме вони мали на меті та які будуть наслідки.

Тайвань також готується до можливої війни з Китаєм. Артилерійські снаряди падають у води Тайванської протоки.
Джерело: Anabelle Chih / Getty Images

Не можна не помітити, зазначає швейцарське видання, що китайське керівництво своїми масштабними військовими маневрами в повітрі, на морі та в кіберпросторі змоделювало атаку на Тайвань. Навчання з оточення острова «відступників» було підготовлене та добре організоване протягом тривалого часу, воно привернуло увагу всього світу. Питання полягає в тому, зазначає видання, що саме Сі Цзіньпін мав на меті досягти цими навчаннями, що хотів донести як до внутрішньої, так і до міжнародної аудиторії, окрім перевірки військових спроможностей Народно-визвольної армії Китаю, НВАК.

Масштаб попереджень і залякувань, які Пекін здійснив напередодні оголошеного візиту Ненсі Пелосі на Тайвань минулої весни, був безпрецедентним в історії китайської дипломатії. Тим не менш, Пелосі не злякалася і завершила візит до президентки Тайваню Цай Ін Вень (Tsai Ing-wen). Це сталося лише за три місяці до 20-го Національного з’їзду Комуністичної партії Китаю, що, безсумнівно, зашкодило іміджу Сі Цзіньпіна як «великого лідера» його країни.

Гнів Пекіна, стриманість Тайбея

Для Сі Цзіньпіна у цій грі стоять високі ставки, оскільки він хоче бути обраним лідером на продовжений термін на Конгресі у Домі народних зборів. З одного боку, він має турбуватися про свою репутацію в партії, адже критика його політики поширювалася всередині країни перед візитом Пелосі, як у зовнішній, так і в економічній площині. Тепер швидкий візит високопоставленої американки загрожує зірвати його план щодо третього президентського терміну.

З іншого боку, йому доводиться витримувати жорсткий тиск з боку багатьох «патріотично налаштованих» китайців. Більшість населення материкового Китаю, особливо молоде покоління, звикли після десятиліть промивання мізків, займати радикально негативну позицію щодо «стремління до незалежності» Тайваню.

Водночас, зазначає видання, помилково думати, що позиція Сі Цзіньпіна вже настільки слабка, що 20-й Конгрес КПК може стати провалом лідера Китаю.

Завдяки інтенсивним військовим навчанням і деяким економічним заходам з «покарання» Тайваню і США Сі Цзіньпіну, очевидно, вдалося зміцнити свої позиції. Принаймні внутрішньо він може стверджувати, що дав «своєчасну та сильну відповідь» на «провокацію» Пелосі та уряду Тайваню. Однак це не змінює того факту, що зовнішньополітичні та економічні показники діяльності китайського керівництва є поганими. Адже його найкращий друг Владімір Путін внаслідок вторгнення в Україну став проблемою для Сі, а політика нульової боротьби з пандемією COVID-19 і пов’язані з нею збої в житті країні призвели до того, що китайський економічний двигун має суттєві проблеми.

Острови Кінмень, які належать Тайваню, лежать всього в десяти кілометрах від узбережжя Китаю.
Джерело: Ann Wang / Reuters, https://www.nzz.ch/

Крім того, військові маневри навколо Тайваню мали на меті дати сигнал уряду Тайваню, що саме Пекін, а не Вашингтон, є господарем Тайванської протоки і що Америка не в змозі ефективно захистити острівну державу у військовій сфері. Фактично, військові навчання продемонстрували, що Народно-визвольна армія Китаю цілком здатна контролювати доступ до острова та запровадити повну його блокаду. Після військової реформи 2015 року Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) вважається спроможною проводити комплексні операції та застосовувати силу для примусу до возз’єднання Тайваню.

Пекін також міг вільно висловлювати свій гнів саме тому, що Тайбей був надзвичайно стриманим. Поводитися вимушено стримано було де-факто принизливим для уряду Тайваню. Мало того, що у безпосередній близькості від узбережжя Тайваню були оголошені шість районів проведення навчань армією НВАК, до того ж китайський військовий корабель наблизився до узбережжя на відстань до десяти кілометрів, а з одинадцяти балістичних ракет «Східний вітер» («Оствінд»), випущених китайською авіацією 4 серпня ц. р. у напрямку Тайваню, чотири пролетіли над островом. Цей маневр явно мав на меті зневагу та насмішку над суверенітетом уряду Тайваню, якому у майбутньому доведеться звикнути до маневрів такого масштабу.

Спокій повернеться

Звісно, ​​такі дії мали адресатом також і США, надіславши сигнал Вашингтону, що у Тайванській протоці Китай має локальну перевагу. Постійне вдосконалення військового та технологічного оснащення Народно-визвольної армії Китаю та її спроможність вести скоординовану війну дають Китаю військову перевагу. Пекін сигналізує, що навіть потужні американські авіаносці більше не є стримуючим фактором.

З точки зору Сі Цзіньпіна, всі три цілі були досягнуті. І, звісно, ​​він добре усвідомлює побічні наслідки демонстрації власної військової могутності. Як зразкова демократична система, Тайвань, напевно, ніколи не привертав такої уваги та симпатії в усьому світі, як зараз. Внаслідок цього репутація Пекіна, з огляду на його плани в сусідніх країнах, особливо в Японії та Південній Кореї, сильно постраждала. Крім того, стривожений Захід морально готується до можливої ​​війни за Тайвань і розмірковує, що він може зробити, щоб її запобігти.

Швейцарське видання зазначає, що  не зважаючи на перебіг і завершення військових навчань, Пекін навряд чи вдасться до більш агресивних військових кроків, принаймні цього року. Пекіну необхідно створити геополітичне середовище, в якому Китай залишатиметься ключовою ланкою в глобальних ланцюжках поставок і ключовим місцем для іноземних інвестицій. Сам Сі усвідомлює внутрішні політичні та економічні суперечності, які в основному пов’язані з його «нульовою політикою Covid». Тому цілком можливо, що Китай відкличе індивідуальні санкції проти Тайваню та США. Йдеться про прихильність світової громадськості, а також про безпроблемний перебіг ХХ з’їзду партії.

Так чи інакше, військові навчання показали, що Сі Цзіньпін має сценарій возз’єднання двох частин Китаю. Сі неодноразово підкреслював, що «вирішення тайванського питання та повне возз’єднання Китаю є історичною місією та непохитним зобов’язанням Комуністичної партії Китаю».

Його попередники також мали на увазі, що ця історична місія колись буде виконана, але Сі Цзіньпін наголошує на невідкладності вирішення питання. Він хоче реалізувати місію приєднання Тайваню під час свого перебування на посаді як частину національного відродження, а також як частину власних амбіцій. Не випадково, зазначає швейцарське видання, поп-пісня «Я хочу у 2035 році подорожувати до Тайваню» («I want to travel to Taiwan in 2035») займає провідні місця у чартах Китаю. Нинішні військові навчання «Блокада Тайваню» також є демонстрацією цієї рішучості.

«Подорож до Тайваню в 2035 році» 《2035去台湾》стає вірусним у соціальних мережах.

 

Аналітик вважає, що звинувачувати особисто Ненсі Пелосі у всьому скандалі, пов’язаному з її візитом до Тайваню, є перебільшенням. Адже й без її візиту такі військові маневри НВАК рано чи пізно відбулися би. Візит Пелосі до Тайбею на знак солідарності з Тайванем дав Пекіну відповідне «виправдання». Адже військові навчання такої складності та масштабу неможливо здійснити за тиждень чи два. НВАК підготувалася до навчань задовго до планів поїздки Пелосі.

Чи можна уникнути війни?

Навіть якщо ситуація навколо Тайваню знову заспокоїться, настане час, коли питання возз’єднання може призвести до небезпечного великого конфлікту. Резолюція ООН 2758, яка в 1971 році визнала Китайську Народну Республіку єдиним законним представником китайського народу, вже містить певні процедурні положення. Однак вона не вдається до важливих подробиць, а саме чи має Тайвань стати провінцією Китайської Народної Республіки як само собою зрозуміле за умови єдиного Китаю? Ще одним недоліком резолюції є те, що вона не дає відповіді на питання, як бути з існуванням де факто двох окремих і незалежних держав у рамках «єдиного Китаю». Якщо буде возз’єднання, то як саме це буде здійснено?

Автор статті «Neue Zürcher Zeitung» вважає, що поки ці проблеми залишаються невирішеними, військовий конфлікт у Тайванській протоці є неминучим. Адже у своєму нинішньому стані ООН не в змозі вирішити проблему. Крім того, консенсус між Китаєм і Тайванем зараз жодним чином неможливо уявити. З огляду на це, зростання почуття відповідальності на Заході, особливо в США, за демократичну острівну державу неминуче призводить до зростання напруженості між Тайванем і Китаєм. Вся справа підживлюється явно протилежними характерами та цінностями обох лідерів Сі Цзіньпіна та Цай Ін Вень.

Питання лише в тому, яку форму матиме конфлікт: чи закінчиться ситуація військово-економічною блокадою, чи відбудеться насильницька анексія, тобто повномасштабна війна?

Помилковим було би вважати, що позиція Сі Цзіньпіна наразі настільки слабка, що 20-й Конгрес КПК може стати для нього не тільки провалом, але й навіть його перевиборами. Навпаки, нарощування військової сили навколо Тайваню зміцнило його владну могутність.

У найближчі роки стануть новою нормою наступні тенденції: Тайвань під керівництвом президентки Цай Ін Вень продовжуватиме прагнути до дипломатичних проривів на міжнародній арені, а все більше особистостей та організацій із західного табору засвідчать свою повагу Тайбею. Такі постійні візити у подальшому будуть нервувати Сі Цзіньпіна. Тому Китай уже почав попереджати Європу про це, оскільки запланована поїздка парламентарів ЄС до Тайваню.

Крупні китайські військові навчання, у свою чергу, суттєво змінили статус-кво в політиці безпеки, оскільки кораблі та літаки НВАК у майбутньому плануватимуть проведення регулярних навчань на схід від  центральної лінії в протоці, яку вони досі не порушували. Кораблі, замасковані під рибальські човни, або безпілотники також матимуть більше вірогідності порушити цей кордон. І влада Тайваню буде мати серйозну проблему, як відповісти на такі дії Китаю.

Довідково. Доктор Цзюньхуа Чжан

Цзюньхуа Чжан є старшим юристом Європейського інституту азійських досліджень (EIAS). 

Протягом 10 років він був професором політології в Школі міжнародних і суспільних відносин Шанхайського університету Цзяо Тун і Чжецзянського університету. Зараз він є запрошеним професором у Вищій школі азійських досліджень Вільного університету Берліна, а також старшим консультантом у Радах групи Gerson Lehrman. 

Він був старшим запрошеним науковим співробітником в Університеті Сассекса в 2011 році та запрошеним професором в Єврейському університеті в 2012 році. Є оглядачем  видання Neue Zürcher Zeitung  з 2006 року.

З 2008 по 2011 рік був запрошеним редактором  Журналу історичної соціології, що базується в Лондоні. Отримав ступінь доктора філософії в Університеті Гете в Німеччині. 

Окрім тривалої академічної кар’єри в Німеччині у Вільному університеті Берліна та Економічному центрі Берліна (Wissenschaftszentrum Berlin), він також працював запрошеним професором у кількох університетах по всьому світу, зокрема в Університеті Вікторії в Канаді, Московському університеті та Вищому європейському університеті міжнародних досліджень (Institut Européen des Hautes  Etudes Internationales) у Франції. З 2007 до 2016 року він був членом консультативної ради та запрошеним професором Дунайського університету Кремс (Krems) в Австрії.

Сферою його досліджень є порівняльні політичні системи та міжнародні відносини з акцентом на міжнародну політичну економію та соціальну пам’ять, пов’язану з Китаєм.

[collapse]

У середньостроковій перспективі у іноземних інвесторів ще є кілька років їх можливої активної діяльності у Китаї без війни. Але бомба сповільненої дії повномасштабного конфлікту з Тайванем вибухне під час правління Сі. Світ повинен бути до цього готовий.

https://www.nzz.ch/meinung/die-zeitbombe-taiwan-wird-unter-xi-jinping-explodieren-ld.1697154

 

Схожі публікації