Аморальність, цинізм, подвійні стандарти Amnesty International

Аморальність, цинізм, подвійні стандарти Amnesty International

Не лише в Азербайджані чи в Україні

«news.day.az», Азербайджан

У одному з дописів на сайті news.day.az автор-азербайджанець розповідає про неурядову організацію Amnesty International. В Україні вона також відома через те, що намагалася звинуватити українських військовослужбовців у неправомірному використанні цивільних будинків під час відбиття російської агресії. Саме про це і повідомляє автор.

Неурядова організація, пише він, заснована у 1961 році в Британії з метою досліджувати та запобігати грубим порушенням прав людини, а також допомагати тим, чиї права вже були порушені. Як бачимо, зауважує автор, ця організація створена в період існування СРСР та країн соціалістичного табору, які були основною її мішенню. Та організація, звертає увагу автор, яка останнім часом остаточно дискредитувала себе, бо стала нездатною відігравати роль справедливого арбітра.

Джерело: https://news.day.az/

У цьому нещодавно переконалися в Україні, йдеться у матеріалі, де далі розповідається, як ще 4 серпня правозахисна організація Amnesty International заявила, що українські військові, стримуючи російську навалу, наражають на небезпеку громадянське населення, створюючи бази і розміщуючи озброєння в школах і лікарнях. Але в той же час на сайті Amnesty International немає жодного слова про масове вбивство українських військовополонених у Оленівці та засудження дій російських військ. Природно, повідомляє читачам автор, що в Офісі президента України на це відповіли, що життю українців загрожує лише російська армія, а заяви Amnesty International не що інше, як участь у дискредитаційній кампанії проти України.

Той же міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що обурений заявою Amnesty International і вважає її несправедливою. Посол Британії в Україні Мелінда Сіммонс пояснила організації, що «єдине, що загрожує мирним жителям України — це російські ракети, зброя та мародерство російських військ. Крапка. Якби Росія припинила вторгнення до України, небезпеки не було б». Тобто практично повсюдно і з наведенням конкретних фактів була доведена брехливість аргументів Amnesty International.

На цьому можна було б поставити крапку. І перегорнути «зім’яту» сторінку звіту у діяльності організації.

Та паралельно виявилися справді шокуючі деталі. З’ясувалося, що матеріал для скандального звіту Amnesty International збирався на території… фільтраційних таборів та в’язниць, а опитування проводилося серед «бажаючих» поділитися такою інформацією. Азербайджанський журналіст пише, що українська сторона вже зазначила, що така інформація, зібрана на території таборів, не повинна взагалі використовуватись при складанні звіту.

Пер Вестберг

Оскільки іноді подібне «правильне» опитування було єдиним шансом для такого інтерв’юера пройти фільтрацію росіян і виїхати за межі окупованих територій. Тобто, тут не просто були використані горезвісні подвійні стандарти. Тут проявився і був продемонстрований усьому світові відвертий жахливий цинізм цієї, буцімто правозахисної, а насправді такої організаційної структури, що себе дискредитувала. Так дискредитувала себе, що співзасновник шведської Amnesty Пер Вестберг заявив про свій вихід з організації на знак протесту проти звіту міжнародної правозахисної організації Amnesty International по Україні.

Аньєс Калламар

Вестберг згодом розповідав, що таке рішення далося йому вкрай важко, оскільки він був членом організації майже 60 років. Скандальний звіт про Україну змусив його піти «з важким серцем». Але там залишилася Аньєс Калламар — громадянка Франції, друга жінка, яка очолила Amnesty International за 60-річну історію цієї Amnesty International. Вона безпардонно і самовпевнено, примітивно маніпулюючи і переставлячи все з хворої голови на здорову, заявила, що критика їхніх звітів «не послабить неупередженість» організації.

Донателла Ровера

Не залишила посади і дослідниця Amnesty International — Донателла Ровера, яка безпосередньо складала цей брехливий і аморальний звіт. «Замість висловити шок від безжальних російських бомбардувань, співробітники Amnesty, схоже, були набагато більше стурбовані тим фактом, що підрозділ української армії переховувався у підвалі будівлі коледжу», — згадував журналіст із Нової Зеландії Том Матч, який був разом із Роверою в Бахмуті.

Чи не дивовижна цинічна поведінка Калламар та Ровери, як і Amnesty International загалом? Звичайно ж ні, пояснює автор допису. І потім розповідає, що дана організація давно зарекомендувала себе і в Азербайджані, як провідниця горезвісних подвійних стандартів, що готова зрівнювати окупантів і жертву окупації, що регулярно бреше про Азербайджан. Якщо потрібні докази, то слід пам’ятати, що «рукописи не горять, архіви у нас під рукою». І потім нагадує, як Донателла Ровера розмістила в грудні 2020 року в Твіттері інформацію про те, що «83-річну бабусю було вбито разом із двома її 20-річними онуками, коли їхній будинок у Степанакерті (Ханкенді — ред. ), Нагірний Карабах, був бомбардований воєнними силами Азербайджану за кілька днів до припинення вогню». Цю інформацію вона супроводжувала хештегом про те, що «громадянські об’єкти — не ціль».

Amnesty International в Україні (фото з архіву).
Джерело: https://www.dw.com/

«Як можна переконатися, вона висвітлювала 44-денну війну, так само як зараз висвітлює війну в Україні. Вона «згадала», що немає ніякого Степанакерта і Нагірного Карабаху, як якогось окремого суб’єкта міжнародного права, а є Ханкенді і азербайджанські землі, що знаходилися під вірменською окупацією. Вона вдала, що не розуміє того, що це Вірменія спровокувала 44-денну війну, більше чверті століття не бажаючи підкорятися міжнародному праву та резолюціям ООН».

Вона, коментує автор далі, «прикинулася шлангом» і не визнала, що Нікол Пашинян та Давид Тоноян зробили цілу низку заяв, після яких 44-денна війна стала неминучою. «Вона не вказала, що вірменські жителі Ханкенді та інших раніше окупованих територій нашої країни перебували там незаконно. І що ними керівництво РА прикривалося як живим щитом».

Втім, не лише це було обурливим у діях Ровери та Калламар, яка очолювала вже організацію в період озвучення такої аморальної позиції з боку організації, яка претендує на статус правозахисної. Автор, зокрема, пише наступне: «Згадаймо хоча б брехливу, висмоктану з пальця і ​​заяву Amnesty International на адресу Азербайджану напередодні матчу Данія-Чехія в Баку в рамках ЄВРО-2020, яка відверто була на користь Вірменії, цій країні-окупанту. Власне, зовсім не випадково, що щоразу, коли в Азербайджані проводиться великий спортивний захід, Amnesty International розпочинає брудну наклепницьку кампанію проти уряду нашої країни».

Так, лише зараз, зіткнувшись на своєму прикладі з неадекватністю, аморальністю та цинізмом цієї організації, очевидне розкладання та нерукопотисність Amnesty International визнали в Україні, як і у багатьох країнах світу. Але в тому й проблема, вказує автор матеріалу, що дана організація, і далеко не тільки вона, продовжує свою діяльність з тиражування безпринципності та торгівлі горезвісними подвійними стандартами.

 

Підготував Олег Махно.

https://news.day.az/politics/1486354.html

 

Схожі публікації