Перші оцінки результатів виборів до Європейського парламенту

Після поразки правлячих сил у Німеччині та Франції східні європейці повинні мати більше права голосу в ЄС

Підсумкам виборів до Європейського парламенту приділена увага багатьох європейських аналітичних центрів та політичних експертів. Впливова швейцарська Neue Zürcher Zeitung наводить перші оцінки результатів виборів до вищого законодавчого органу Європейського Союзу, новий склад якого найближчі п’ять років буде визначати політику європейської спільноти у всіх напрямах європейського співіснування. Зазначається, що першими підсумками виборів до Європарламенту став програш попередньої домінуючої команди демократів та прихід до законодавчого органу ЄС правих сил. Водночас такі зміни в політичних уподобаннях європейців можуть означати, що центри прийняття політичних рішень в Європарламенті надалі більшою мірою будуть залежати від впливів нових країн-членів ЄС зі сходу Європейського континенту.

Перемоги на євровиборах «жорстких правих», чого побоювалися європейські експерти, не відбулося. Ці радикальні партії досягли, щоправда, деяких успіхів, але справжнім їх переможцем стала Європейська народна партія, яка є широкою правоцентристською коаліцією. Такий підсумок виборів до Європарламенту є також політичним базисом президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, а її шанси на переобрання залишаються незмінно високими.

У багатьох країнах на сході та півночі континенту результати ультраправих партій виявилися слабшими, ніж очікувалося, зокрема у Польщі, Угорщині, Данії та Фінляндії. Але в «провідних країнах» ЄС (Німеччині та Франції) правлячі партії були жорстоко принижені на національному рівні високими результатами праворадикальних націоналістичних партій «Альтернатива для Німеччини» та «Національне об’єднання».

Такі результати є проблемою, але насамперед не для ЄС, а для Берліна та Парижа, зазначає Neue Zürcher Zeitung. Президент Франції Еммануель Макрон наразі намагається знайти вихід із ситуації шляхом проведення нових парламентських виборів у країні. Як з цим боротиметься неефективна «світлофорна коаліція» у Німеччині, поки незрозуміло. Темперамент федерального канцлера Олафа Шольца дає підстави розраховувати на те, що Берлін впорається із цією черговою політичною кризою. Водночас експерти визнають, що результати виборів до Європарламенту стали катастрофою для деяких провідних політиків країн-членів ЄС, насамперед для самого Олафа Шольца та його Соціал-демократичної партії Німеччини. І провина у цьому, вважають експерти, лежить особисто на Шольці.

Інертність може бути перевагою

Європейський Союз завдячує різноманітності його 27 країн-членів за те, що програш демократичних сил на євровиборах не поширився на всю Європу. Саме країни-члени є первинними політичними просторами, і саме ця розпорошеність робить ЄС стійким до турбулентних політичних коливань. Хоча наслідком є певна політична інертність.

Якими б вражаючими не були успіхи партії «Національне об’єднання» та, меншою мірою, партії «Альтернатива для Німеччини», у Східній і Центральній Європі їхні однодумці досягли порівняно незначних результатів. Натомість у Польщі, найбільшій країні регіону, «Громадянська коаліція» прем’єр-міністра Дональда Туска перебуває в авангарді. Анонсований реванш націонал-консервативної партії «Право і справедливість» провалився.

В Угорщині правоцентристська консервативна партія «Фідес» Віктора Орбана залишається лідером. Але вона досягла найслабшого результату за останні 20 років. Молодий політичний новачок Петер Мадяр своєю антикорупційною кампанією забрав додаткові бали популярності у Віктора Орбана.

Показові слова Дональда Туска (з огляду на провальні результати голосування для Парижа та Берліна), що саме тут у Польщі — на сході Євросоюзу — «демократія тріумфує». Мається на увазі також, що настав кінець західноєвропейським повчанням.

Дональд Туск після перемоги на виборах у Варшаві.
Джерело: Maciek Jazwiecki / Imago

Успіх Європейської народної партії, а також перспективи Урсули фон дер Ляєн знову очолити Єврокомісію базуються на розпорошеності та інертності сьогоднішнього Євросоюзу. Для достовірних прогнозів поки ще зарано. Але оточеної політичними недругами центристської коаліції, що складається з Європейської народної партії, соціал-демократів і лібералів (можливо, підтриманих партією «Зелених») може стати достатньо, щоб забезпечити їй більшість у Європарламенті. Європейська народна партія повинна це спробувати, вважає швейцарське видання. Проте кандидатуру Урсули фон дер Ляєн спочатку мають висунути глави держав і урядів.

У ніч виборів Урсула фон дер Ляєн повторила, що вона готова працювати також з іншими партіями. І чітко поєднала таку свою пропозицією з трьома умовами. Вона заявила, що співпрацюватиме лише з тими, хто «за Україну, за верховенство права та за ЄС», тобто проти його демонтажу. Наразі виникає запитання, чи триватимуть за цих обставин приязні і стабільні стосунки між Урсулою фон дер Ляєн і главою уряду Італії Джорджією Мелоні.

Світ вийшов з-під контролю, заявила президентка Єврокомісії. «Але центр тримається!», — вважає вона, і це правильно. Водночас принципово, що центр робить це не разом, а всупереч Німеччині та Франції. Традиційний тандем порушується. Під час виборів до Європарламенту центр тяжіння між суб’єктами ЄС — центр Європи — змістився трохи далі на схід. Це необхідно враховувати при заміщенні вищих посад до керівних органів у структурах Євросоюзу, вважає швейцарське видання.

Оборонний щит проти росії

Німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung аналізує вплив підсумків виборів до Європейського парламенту для забезпечення спільної безпеки країн-членів ЄС. У подальші п’ять років, протягом каденції нового складу Європарламенту, визначатиметься його здатність протистояти потенційній і вже реальній загрозі війни на теренах Європи.

Як зазначається у німецькому виданні, країни-члени планують рухати Євросоюз вперед у сфері забезпечення власних безпеки та оборони. На наступні п’ять років це є пріоритетом «стратегічного порядку денного», який має бути ухвалений наприкінці червня 2024 року. Уже є конкретна пропозиція від двох важливих голів урядів від Європейської народної партії створити щит протиповітряної оборони, який би захищав усі країни-члени ЄС.

Президентка Європарламенту Роберта Мецола у квітні 2024 року виступає у Страсбурзі з промовою з нагоди 20-ї річниці розширення ЄС від 2004 року.
Джерело: dpa

Цей проєкт має фінансуватися через фонди ЄС. Але євродепутати повинні бути уважними, зазначає німецьке видання. Досі їм не дозволяли висловлювати власну позицію з військових питань. Оборонна політика є виключною компетенцією окремих країн-членів ЄС. А закупівлі зброї, зокрема для України, поки що фінансувалися зі спеціального фонду ЄС. Згідно з усталеною практикою, військову техніку не можна закуповувати із використанням звичайних бюджетів. Якщо Європарламент має намір брати участь у здійсненні такої політики, йому доведеться змінити правове поле. Вірогідно, серед християнських демократів буде готовність діяти разом з цього приводу. Або євродепутатам доведеться забезпечити рівну участь країн-членів у таких бюджетних програмах.

Інший складний момент полягає у тому, що Євросоюз може витратити багато мільярдів на розвиток власної системи протиракетної оборони. Однак тоді цю систему, ймовірно, доведеться підпорядкувати НАТО, яке відповідає за інтегровану протиповітряну оборону своїх країн-членів. І тут виникає ще одне запитання, пов’язане зі структурою НАТО та строкатістю кількісного складу і військового потенціалу партнерських країн, які не є членами НАТО. Адже виникає невизначеність та можлива неефективність дій у сфері колективної ПРО/ППО, зокрема для таких країн, як Ірландія, Австрія, Мальта та Кіпр, які не входять до Альянсу.

* * * * *

Підсумки виборів до Європарламенту спричинили низку проблем і питань стратегічного характеру, з якими раніше не доводилося мати справу ні в рамках ЄС, ні в рамках НАТО. Для України важливим є усвідомлення країнами-членами ЄС/НАТО, що російська агресія проти України має отримати відповідь з боку колективного Заходу та його європейських структур. Геополітика та головні стратегічні інтереси провідних гравців-суб’єктів міжнародного права на Європейському континенті нерозривно пов’язані з перебігом визвольної війни України проти російського загарбника.

Підготував Сергій Польовик