Російська агресія проти України змішала всі попередні плани і розрахунки Шольца

Tagesspiegel, Німеччина

Серед численних сучасних європейських політиків та лідерів держав-геополітичних суб’єктів останнім часом привертає увагу до себе, а також до подій, що відбуваються за його участі, особистість федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца. Знаний у Німеччині економіст та політик, представник Соціал-демократичної партії Німеччини Олаф Шольц прийшов до влади разом з партіями так званої світлофорної коаліції після успішного управління фінансовим господарством Німеччини у часи пандемії коронавірусу та на хвилі втрати довіри серед виборців до багаторічного лідера Німеччини Ангели Меркель. Шольц публічно визнає і дотепер, що підтримував і продовжує підтримувати з нею ділові контакти та проводить консультації з актуальних питань зовнішньої і внутрішньої політики.

Проте агресія і війна росії в Україні змішала всі попередні плани і розрахунки Шольца, який мав сподівання спокійно і успішно керувати найбільш економічно розвиненою державою Європейського Союзу та не відчував особливих загроз. Ангела Меркель здійснювала значний вплив на формування його політичного світогляду та розставляла пріоритети для Німеччини як для країни Європи, що має за будь-яких умов забезпечити для німців власне процвітання і благополуччя у часи найбільших економічних та фінансових катаклізмів. Але війна поставила нові завдання і змінила розмірений перебіг розвитку Німеччини у Європі, заколисаній Меркель.

Шольц не відразу усвідомив, що для нього особисто настали складні часи та випробування через агресію путіна. Зараз можливо припустити, що його невиразний зовнішньополітичний курс перших місяців вторгнення росії в Україну був викликаний несподіваними та неприємними відкриттями щодо стану обороноздатності самої Німеччини. Шольц виявився неготовим до низького стану боєготовності основних систем озброєння національних збройних сил (Бундесверу), відсутності ресурсів та ідей для покращання стану справ. Аудит збройних сил та оборонного сектору держави засвідчив, що останніми роками Німеччина дійсно, як попереджали США, не приділяла уваги підтримці бойової готовності та розвитку власних збройних сил, оновленню та створенню нових систем озброєння. Стало очевидним, що без докорінного реформування оборонного бюджету та виділення значних асигнувань на сектор оборони Німеччина залишиться беззахисною, з огляду на агресивні наміри кремля. Так виник безпрецедентний проект у 100 млрд євро для потреб Бундесверу.

На запити України та вимоги українських дипломатів щодо надання сучасних систем зброї Шольц вимушений був відповідати обіцянками та виділяти незначні партії легкого озброєння та амуніції, відкладаючи на потім надання важкого озброєння та ефективних систем ППО. Лише злам характеру війни, якого вдалося досягти ЗС України на полях битв, змінив риторику Шольца та спонукав його на виділення більш значної кількості ефективних озброєнь.

Протягом всього часу від початку вторгнення росії в Україну Олаф Шольц, як і президент Франції Еммануель Макрон, намагався відігравати роль посередника та парламентера у переговорах з росією зі сподіванням сприяти припиненню війни. Проте, як відомо, жодні переговори європейців з диктатором путіним успіхом не завершилися, війна тривала далі. Створювалися та ефективно діяли вже існуючі міжнародні союзи держав, працювали санкції проти москви та рухалася до України міжнародна гуманітарна і військова допомога, тривала боротьба українського народу за своє існування і свою незалежність.

Одним з переломних моментів у розвитку ситуації, пов’язаної з його особистим внеском у ставлення міжнародної спільноти до перебігу подій у війні та перспективами подальшого розвитку Європи і загалом світоустрою, став бліц-візит Олафа Шольца до Китаю на початку листопада поточного року. Йому довелося долати спротив проти цього візиту як серед однопартійців та членів коаліційного уряду, так і з боку опозиції. Шольца звинувачували у штучному створенні сприятливих умов для бізнесу Китаю у Німеччині, коли він наполіг на участі в управління контейнерним терміналом морського порту Гамбург провідного китайського оператора. У переговорах із Сі Цзіньпіном він взяв на себе роль політичного представника як Німеччини та Євросоюзу, так і, головним чином, США і колективного Заходу. Питання стояло так, чи підтримає Китай росію у війні з Україною, чи застосує путін ядерну зброю та як до цього поставиться Китай. Найбільш актуальним для Заходу було ставлення Китаю до взаємовідносин зі США та пошук шляхів до компромісу і взаємовигідного співробітництва. Шольц завдання виконав. Китай визначився у своєму ставленні щодо неприпустимості застосування та загрози застосування ядерної зброї у війні в Україні, зробив кроки назустріч США щодо розширення контактів і обміну делегаціями.

Тим часом, енергетична залежність Німеччини і Європи від росії, турботливо створена зусиллями Меркель та її прибічників, була зруйнована. Газопроводи «Північний потік-1,2» підірвані, постачання російського газу до Європи мінімізоване, тоді як газосховища Європи заповнені і країни підготовлені до зими.

Але насправді переломним моментом, що докорінно вплинув на ставлення Шольца до подій агресії росії в Україну та надання їй насправді ефективної військової допомоги, звільнення свідомості Шольца від химерної залежності Берліна від росії, став нещодавно придушений у Німеччині державний заколот. Так звані громадяни рейху (Reichsbürger), неформальна організація, що не визнає існуючий у Німеччині конституційний лад та намагається сповідувати окремі цінності, намагалися повалити державну владу та вбити особисто Шольца. Оскільки «громадяни рейху» активно підтримувалися та фінансувалися москвою, про що свідчать результати численних обшуків і затримань, стало зрозумілим, що між Шольцом і путіним всі контакти і порозуміння остаточно втрачені. Шольц не зможе забути чи вибачити кремлю, тобто путіну, намір його фізичної ліквідації. Смисл переговорів та пошук компромісів з путіним заради певних перспектив у післявоєнній Європі втратив для Шольца смисл.

Вочевидь, така еволюція поглядів федерального канцлера Німеччини відбувалася водночас під впливом розробки США і Заходом спільної концепції більш ефективної протидії путіну та прийняття рішень щодо надання Україні ударних озброєнь для перемоги над росією на полі бою. Останні заяви США та Німеччини щодо готовності надання Україні основних танків Leopard 2, сучасних систем протиповітряної та протиракетної оборони Patriot та IRIS-T, балістичних ракет ATACMS радіусу дії більше 300 км, додаткових тактичних системи ППО Gepard та іншої військової техніки і майна свідчать, що принципове рішення Заходом на забезпечення військової перемоги України над росією прийняте.

Показовою є реакція кремля на пропозицію Шольца щодо припинення вогню на період Різдвяних свят, на яку москва відповіла відмовою. Лідер Німеччини заходить у Новий 2023 рік не почутим і ображеним, без перспектив на подальше порозуміння з москвою та її нинішнім правителем.

Окремою і також складною для Олафа Шольца є проблема формування прийнятних взаємовідносин з потужною та енергетично забезпеченою Францією.

Німецьке видання Tagesspiegel надрукувало аналітичну статтю власних кореспондентів Альбрехта Майєра (Albrecht Meier) та Крістофера Цідлера (Christopher Ziedler) щодо особливостей особистих відносин між обома лідерами сучасної Європи, федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца та президента Франції Еммануеля Макрона. Обидві країни відіграють важливу роль в архітектурі європейської безпеки та, зокрема, у прийнятті рішень ЄС щодо підтримки України у боротьбі проти агресора росії.

Видання відзначає, що результати європейської політики першого року правління Олафа Шольца на посаді федерального канцлера Німеччини були неоднозначними. Насамперед постраждали німецько-французькі двосторонні відносини.

Коли федеральний канцлер робив урядову заяву на останньому цього року саміті ЄС перед Бундестагом 14 грудня ц. р., він знову представив себе переконаним європейцем. Однак баланс європейської політики першого року перебування канцлера на посаді неоднозначний. Навіть в урядовому таборі існує глибоке розчарування європейською політикою правлячої «світлофорної коаліції» уряду Німеччини під його керівництвом.

Шольц відомий тим, що додає деякого реалізму у бачення європейської політики, яке неодноразово висловлював колишній кандидат у канцлери від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДП) Мартін Шульц (Martin Schulz). Колишній канцлер Гельмут Шмідт (Helmut Schmidt) сказав, що кожен, хто має якісь видіння, повинен звернутися до лікаря. Шольц думає так само, для нього є нетиповими політичні фантазії.

Проте принаймні одне бачення європейської політики можна знайти в коаліційній угоді уряду «світлофорної коаліції» Шольца, зазначає німецьке видання. Поточна дискусія щодо майбутнього Європейського Союзу, як було записано ще рік тому, «має призвести до установчої конвенції та призвести до подальшого розвитку у федеративну європейську державу».

Рік тому у Берліні було підписано коаліційну угоду уряду «світлофорної коаліції».
Джерело: dpa/Michael Kappeler

Більше європейських амбіцій, ніж бачення «Сполучених Штатів Європи», навряд чи можливо, зазначає німецьке видання. Навіть тут і зараз правлячі партії СДП, «Зелені» та «Вільна демократична партія» хотіли би бути урядом, який «визначає інтереси Німеччини у світлі європейських інтересів» і проводить «активну європейську політику». Такі очікування були відповідно високими, як вдома, так і за кордоном.

Європейська спільнота буде триматися разом

Але тепер, замість того, щоб продовжувати вдома будівництво спільної Європи, уряд «світлофорної коаліції» вимушений був оголосити про настання «переломного моменту» у зовнішній політиці Німеччини. Російське вторгнення в Україну змусило Шольца та глав держав і урядів інших 26 країн ЄС швидко шукати контрзаходи. Шольцу та його колегам з ЄС вдалося зберегти дух європейського колективізму, наразі країни ЄС ухвалили вісім пакетів санкцій проти Росії.

Однак Німеччина часто виступала в ролі гальма європейських ініціатив і спільних рішень. Зокрема, уряд Німеччини вирішив провести кампанію за нафтове ембарго проти Москви на рівні ЄС лише тоді, коли відокремлення від постачання російської нафти вже виглядало безпечним. Федеральний міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок (партія «Зелені») у травні ц. р. заявила, що «завдяки санкціям ми намагаємося досягти такого стану, що подальші військові дії російських сил в інших регіонах будуть неможливими в найближчі кілька років». Проте деталі власних намірів і політики в галузі економіки Німеччина зі своїми європейськими партнерами не обговорювала.

Колишній прем’єр-міністр Італії Маріо Драгі був одним з перших, хто критично відреагував на таку ситуацію. Але найбільш чітко висловив свій гнів на німецьку політику президент Франції Еммануель Макрон. На саміті ЄС у Брюсселі в жовтні ц. р. Макрон заявив, що «це є недобре ні для Німеччини, ні для Європи, якщо Німеччина самоізолюється».

Олаф Шольц та Еммануель Макрон 9 травня 2022 року в Берліні.
Джерело: AFP/John Macdougall

У Франції, яка раніше вважалася в Берліні бажаною та необхідною для спільного формування політики ЄС, курс Шольца щодо політики стосовно Китаю також був сприйнятий негативно. Канцлер надавав великого значення тому, що він став першим західним главою уряду, який здійснив вітальний візит до голови Китаю Сі Цзіньпіна після його переобрання лідером партії і держави. Для Макрона було би бажаним представляти спільні європейські інтереси у Пекіні разом із канцлером Німеччини.

«Погана» комунікація в політиці

Речник з питань європейської політики фракції опозиційних партій ХДС-ХСС Гюнтер Кріхбаум (Gunther Krichbaum) вважає, що Олаф Шольц має негативний баланс власної політики щодо ЄС. Для видання Tagesspiegel політик від партії ХДС заявив, що «Олаф Шольц ще не дійшов до Європи». Кріхбаум вважає, що «заява щодо 200-мільярдного пакету стабілізації економіки ЄС пролунала так само непереконливо, як і його візит до Китаю, під час якого він дозволив китайській пропаганді себе використати».

Політик блоку партій ХДС-ХСС у Бундестазі критикує Шольца за те, що він за рекордно малий час, лише протягом одного року «привів франко-німецькі відносини до безпрецедентно низького рівня». На його думку, канцлеру «не вистачає чутливості, емпатії та зорієнтованості, необхідних для формування завтрашньої Європи».

У «світлофорній коаліції» уряду Шольца також існують сили, які не бажають відстоювати таку його позицію. Зокрема, речник з питань європейської політики фракції коаліційної «Вільної демократичної партії» та водночас координатор з питань трансатлантичної кооперації федерального міністерства закордонних справ Німеччини Міхаель Лінк (Michael Link) заперечує заслуги федерального уряду Німеччини у процесі швидкого запровадження санкцій проти росії та наданні Україні, що зазнала нападу з її боку, статусу країни-кандидата на вступ до ЄС.

Не зважаючи на помітні заслуги уряду Німеччини під керівництвом Олафа Шольца, відзначає німецьке видання, попередня європейська політика Шольца не завжди сприймалася прихильно в його власному урядовому апараті. Особливо це стосується теми політичних відносин між Берліном і Парижем, що викликає безпорадність та недовіру до канцлера. Адже франко-німецьке порозуміння є хоча й недостатньою, але необхідною умовою для будь-якого європейського прогресу.

Складні політичні відносини між Берліном і Парижем

Роздратування між Берліном і Парижем викликало придбання Німеччиною американських винищувачів, що повинні замінити існуючу модель Tornado, здатними бути носіями ядерної зброї. Головними дійовими особами оборудки були канцлер Олаф Шольц і федеральний міністр оборони Крістіне Ламбрехт (Christine Lambrecht). З одного боку, рішення Берліна на користь придбання американських літаків було обґрунтованим і виправданим, оскільки американські літаки можуть бути швидше відповідним чином оснащені. З іншого боку, був відкинутий проект розробки і бойового застосування франко-німецького винищувача Eurofighter. Інший проект створення спільного бойового літака в рамках системи FCAS вдалося врятувати з великими труднощами, і то лише після того, як Макрон публічно поскаржився, що німці у проекті йдуть самостійним шляхом.

Кульмінацією критики стали різкі слова у Франції про канцлера Шольца, який, будучи міністром фінансів, допоміг створити багатомільярдний фонд відновлення ЄС після пандемії коронавірусу і тим самим написав європейську історію. Про нього кажуть у деяких урядових колах, що «Олаф Шольц не є закоренілим європейцем, він не поважає ні Брюссель, ні Єврокомісію і завжди скептично ставиться до Франції».

У серпні ц. р. канцлер намагався зробити великий європейський вплив виступом у Празі. Він запропонував створити нову систему ППО в Європі. Канцлер заявив, що спільно створена оборона повітряного простору «була б не тільки дешевшою та ефективнішою, ніж якби кожен із нас створював власну, дорогу та дуже складну протиповітряну оборону». Насамперед, така система була б також «посиленням безпеки для всієї Європи».

Канцлер Шольц може пишатися тим, що вже 14 країн ЄС висловили зацікавленість щодо участі в ініціативі «Небесний щит» (Sky Shield). Проте у випадку створення європейської протиповітряної оборони мова йде про довгостроковий проект, який, за твердженнями глави німецького уряду, має бути реалізований протягом наступних п’яти років. Одним із недоліків проекту є також те, що Крістіне Ламбрехт започаткувала ініціативу «Небесний щит» без участі Франції.

Федеральний міністр оборони Німеччини Крістіне Ламбрехт виступила з ініціативою щодо створення європейської системи протиповітряної оборони без участі Франції.
Джерело: dpa/Uwe Lein

Шольц у Празі також запропонував у спільній зовнішній політиці або податковій політиці ЄС «поступово переходити до прийняття рішень через більшість голосів». Хоча скасування права вето є давно назрілим питанням європейської політики в ЄС, деяким експертам федерального міністерства закордонних справ у Берліні незрозуміло, як саме ініціатива Шольца щодо скасування права вето буде реалізована на практиці.

Відсутність зв’язків між європейським політичним мисленням Шольца та багатьма іншими особами в урядовому апараті, які приймають рішення щодо ЄС, також можна спостерігати на іншому рівні. У Відомстві федерального канцлера Німеччини лише вузьке коло наближених до держсекретаря Йорга Кукієса (Jörg Kukies) вважається справді обізнаним із політикою глави уряду щодо ЄС.

Таким чином, зазначає Tagesspiegel, канцлер схильний діяти самостійно в європейській політиці не лише на рівні ЄС, але й у своєму власному уряді.

* * * * *

Складний шлях на посаді федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца та його намагання проводити незалежну від другої економіки ЄС — Франції — європейську політику, призводить до поступової ізоляції Шольца як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Докорінні зміни у ставленні канцлера Німеччини до війни росії в Україні, готовність надавати важке наступальне озброєння та сучасні системи ППО, рішуча віддаленість Шольца від пошуку компромісів з путіним свідчать про злам у свідомості канцлера Німеччини та його налаштованості на проведення єдиної із Заходом антипутінської політики. Внутрішні протиріччя та політична заангажованість окремих представників політичних партій Німеччини всіх спектрів може сприйматися як їх недостатня зрілість та неготовність до прийняття відповідальних рішень на користь майбутнього Європи і Німеччини.

На відміну від президента Франції Еммануеля Макрона, який шукає перемовин та проводить телефонні перемовини з путіним, канцлер Олаф Шольц зайняв категоричну позицію на забезпечення перемоги України у війні проти агресора росії. Олаф Шольц із зрозумілих причин намагається відстояти провідну позицію Німеччини в Євросоюзі, яку намагається перехопити Франція, та залишається одним із провідних партнерів України у боротьбі з ворогом росією.