Кремль продовжить війну «за будь-яку ціну»

Яким має бути світоустрій на погляд Путіна?

Кремль продовжить війну «за будь-яку ціну», вважають два експерти з безпеки.

«libertatea.ro», Румунія

Путін хоче відновити Російську імперію, що передбачає завоювання України та контроль над іншими країнами, які входили до складу СРСР, а також розділити Захід і стати лідером країн, що розвиваються. Переговори та кількість витрачених на це коштів, схоже, його не цікавлять, вважають експерти. Тоді що «на кону» у російського президента? Саме про це і розповідається на сторінках журналу Foreign Affairs, повідомляє автор Флавій Тоадер, переказуючи зміст такого аналізу у своїй статті, що з’явилася два дні тому у газеті Libertatea (Румунія).

 

Схоже на те, що Путін сповнений рішучості будувати майбутнє за зразком версії історичного минулого. Він вторгся до України не тому, що відчув загрозу розширення НАТО чи західних «провокацій». Він чомусь вірить, що Росія має божественне право контролювати Україну, стерти її національну ідентичність та інтегрувати її населення у Велику Росію, пише Фіона Хілл, колишня радниця Білого дому, а нині — експертка дослідницького центру Інституту Брукінгса, та Анжела Стент, експертка тієї ж організації та професорка Джорджтаунського університету. Путін, вважають експерти-колеги, виклав цю місію у своєму есе, опублікованому в липні 2021 року під назвою «Про історичну єдність росіян і українців», наголошуючи, що росіяни, українці та білоруси є одним народом, їх пов’язує між собою спільна територія і мова та християнсько-православна віра. Він стверджує, що «у Росії вкрали» центральну територію, коли більшовики створили Радянський Союз у 1922 році разом з Українською Радянською Соціалістичною Республікою. А з моменту розпаду СРСР Захід використовував Україну як майданчик для погроз Росії і, навіть більше, підтримував зростання руху «неонацистів» у цій країні.

Путін хоче, щоб Захід і Глобальний Південь визнали домінуючу регіональну роль Росії в Євразії. Це більше, ніж сфера впливу, це сфера контролю з поєднанням прямої територіальної реінтеграції одних регіонів і домінування в сферах безпеки, політики та економіки — інших. Він серйозно налаштований досягти таких цілей військовими і невійськовими засобами. Не забуваймо, звертають увагу у своєму аналізі авторки, що він воює в Україні з початку 2014 року, коли російським військам вдалося взяти під контроль Крим, роздмухати повстання на Донбасі та спровокувати збройний конфлікт, у результаті якого за вісім років загинуло 14 тисяч чоловік. Подібним чином Путін скористався внутрішніми кризами та масштабними протестами у 2020 та 2021 роках у Білорусі, щоб звузити простір для маневру її очільника Лукашенка. Білорусь, у якої з Росією є так званий союзний договір, згодом використовувалася як полігон для «спецвійськової операції» проти України.

Також президент РФ однозначно сказав, що його країна є ревізіоністською силою. У своїй березневій промові 2014 року, присвяченій анексії Криму, він застеріг Захід, що Росія йде в наступ, відстоюючи свої регіональні претензії. Для полегшення такого завдання він згодом вжив заходів, які, на його думку, зроблять російську економіку стійкою до санкцій і зменшать залежність від США та Європи, зокрема збільшенням внутрішнього виробництва товарів першої необхідності. Тому посилив репресії, віддаючи накази про цілеспрямовані вбивства та ув’язнення опонентів, проводив операції з дезінформації та брав участь у спробах підкупу та шантажу політиків за кордоном.

Свою тактику Путін постійно змінював, намагаючись пом’якшити реакцію Заходу — аж до того, що напередодні свого вторгнення, коли російські війська були зібрані біля кордонів України, він похвалявся європейським співрозмовникам, що «Захід куплений». Поки що реакція Заходу на вторгнення була загалом єдиною та незмінною. А для США та їхніх союзників напад Росії на Україну став тривожним дзвінком. Але Заходові, вважають Хілл і Стент, слід усвідомити, що він має справу з лідером, який намагається змінити історичний наратив минулого століття, а не лише періоду після закінчення холодної війни.

Минуле, за версією Путіна

Хілл і Стент пишуть далі, що Путін вважає , що має значення та історія, яку він подає. Його концепція щодо минулого може сильно відрізнятися від загальноприйнятої, але його наративи є потужною політичною зброєю та підтримують його легітимність. Задовго до вторгнення в Україну 24 лютого Путін робив інтелектуальні вилазки в темне минуле та маніпулював ключовими подіями, щоб на внутрішньому та міжнародному рівні виправдати свою війну.

Провина більшовиків

Напередодні вторгнення Путін виголосив промову, звинувативши лідера більшовиків В. Леніна в тому, що той знищив Російську імперію, розпочав революцію під час Першої світової війни, а потім «роздробив російську територію». Як сказав Путін, «більшовицька, комуністична Росія» створила «країну, якої ніколи раніше не було» — Україну — включивши російські території, такі як Донбас, центр важкої промисловості, до нової соціалістичної республіки Україна.

Хто такі нацисти?

Україна та українці мають непросту історію. Імперії з’являлися і зникали, кордони змінювалися протягом століть, тому люди, які живуть на сучасній території України, мають мінливі та складні ідентичності. Але Україна є незалежною державою з 1991 року, і Путін відкрито незадоволений тим, що українці наполягають на власній державності та громадянській ідентичності. Прикладом є часті згадки лідера Кремля про Другу світову війну.

За будь-яку ціну

Хілл і Стент пишуть, що Путін обурений тим, що США та європейські країни підтримують Україну у військовому плані. У відповідь він розпочав економічну та інформаційну війну проти Заходу, чітко даючи зрозуміти, що це не просто військовий конфлікт. Росія перетворила енергоносії, зерно та інші товари на зброю. Вона поширювала дезінформацію, зокрема звинувачуючи Україну у вчиненні звірств на полі бою, які вчинила саме Росія, і звинувачувала західні санкції в посиленні ними голоду в Африці, коли саме Росія заблокувала поставки українського зерна на континент через Чорне море. І в багатьох частинах світу Росія перемагає в інформаційній війні. Наразі Захід не зміг стати повністю ефективним в інформаційному просторі, демонструє аналіз Foreign Affairs. Проте підтримка Заходом України була значною.

Що принесуть нам вибори 2024 року в США, Росії та Україні

Незважаючи на заклики деяких політичних сил до розв’язання проблеми у спосіб переговорів, які передбачають територіальні поступки України, Путін, здається, не зацікавлений у компромісі, за яким Україна залишилась би суверенною та незалежною державою — незалежно від її кордонів, застерігають обидві експертки.

Мрія президента Росії

Маніпуляції Путіним історією свідчать про те, що його претензії поширюються не тільки на Україну, а й на Європу та Євразію, припускають Гілл і Стент. Країни Балтії могли б фігурувати в його колоніальному порядку денному. Як і Польща. Велика частина сучасної Республіки Молдова колись була частиною Російської імперії, і російські чиновники припустили, що ця держава може бути наступною в їхньому полі зору. Фінляндія також була частиною Російської імперії між 1809 і 1918 роками.

У 20-му столітті Австро-Угорщина та Османська імперія розпалися після Першої світової війни. Британія та Франція неохоче відмовилися від своїх імперій після Другої світової війни. Але Путін наполягає на відродженні царської Росії. Незалежно від того, переможе він в Україні чи ні, місія Путіна вже має чіткий і іронічний вплив як на Європу, так і на 22-річний економічний прогрес Росії. Відновлюючи імперську позицію Росії, намагаючись повернути Україну, Путін скасовує одне з найбільших досягнень людини, яку він називає своїм найбільшим героєм, пишуть Хілл і Стент. Під час свого правління Петро Перший відкрив вікно на Захід, подорожуючи до Європи, запрошуючи європейців приїжджати до Росії та сприяти розвитку її економіки. Вторгнення та територіальні експансії Путіна зачинили це вікно. Вони повернули європейців та їхні компанії додому і відправили покоління талановитих росіян у вигнання. Петро повів Росію в майбутнє. Путін відкидає це назад у минуле, роблять підсумок експерти в аналітиці Foreign Affairs.

https://www.libertatea.ro/stiri/kremlin-razboi-putin-4254641

Схожі публікації