Реальність свідчить про те, що Росія буде й надалі становити загрозу миру та безпеці

Шляху назад немає

01.09.2022 р. «Die Zeit», Німеччина

Німеччина намагається продемонструвати, що внутрішньополітичні та внутрішньо коаліційні процеси у правлячій коаліції Німеччини завершилися, лідери подолали протиріччя та ліберальну нерішучість і готові до рішучих зовнішньополітичних дій з приборкання агресії Росії.

Такі настрої Берліну знайшли довгоочікуваний прояв у програмній заяві для ЗМІ Федерального міністра закордонних справ Німеччини Анналени Бербок (Annalena Baerbock), оприлюдненій у серпні ц. р.

У заяві пані міністра, оприлюдненій 31 серпня ц. р. на сторінках видання «Die Zeit», висловлюється не лише її особиста позиція, яка погоджена з поглядами Федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца на сучасний стан відносин Німеччини і Росії щодо перспектив відносин подальшого розвитку відносин з Москвою, моральні та фінансові зобов’язання Німеччини в рамках ЄС та НАТО, підтримки України та дотримання принципів нової енергетичної політики тощо.

Катрін Колонна

Примітно, що Бербок посилається на погодженість німецької політичної позиції з французьким колегою Катрін Колонна (Catherine Colonna). Позиція Франції також тривалий час піддається тиску та критиці через незрозумілі для європейської громадськості перемовини на вищому політичному рівні з Москвою під час війни. Зокрема, підозри викликали тривалі телефонні переговори президента Франції Еммануеля Макрона з Владіміром Путіним у розпал бойових дій та насильства загарбницьких військ Росії в Україні. Заява про двосторонню погодженість політичних позицій висловлена поки що лише однією стороною, а саме Німеччиною.

Еволюція підходів німецького керівництва до проблематики подолання тотальної енергетичної та економічної залежності від Росії, намір Німеччини у майбутньому займати звичні для себе провідні позиції в ЄС свідчать про розуміння Берліном небезпеки подальшого затягування з позиціонуванням щодо війни Росії в Україні та майбутнього діючого коаліційного уряду і загалом Німеччини.

Головні тези промови Анналени Бербок щодо її бачення ситуації викладені у гостьовому інтервю для німецького видання «Die Zeit», надрукованому 31 серпня ц. р.

Політик вважає, що реальність свідчить про те, що Росія буде й надалі становити загрозу миру та безпеці. Європа повинна виробити нову стратегію, спрямовану на стримування Москви.

Федеральний міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок
у серпні 2022 року на прес-конференції у Копенгагені.
Джерело: © Emil Helms /​ Ritzau Scanpix/​AFP/​Getty Images

Політик зазначає в інтервю, що 24 лютого 2022 року вранці стало жорстокою реальністю те, що Росія вторглася в Україну, грубо порушивши європейський мирний порядок.

Той день змінив світ, зазначає  Анналена Бербок. Відтоді останні шість місяців кожен день був питанням життя і смерті людей в Україні, виживання їх сімей і Батьківщини. Протягом останніх шести місяців Росія використовувала дефіцит енергоносіїв і нестачу продукції сільського господарства як зброю, здійснюючи таким чином вплив на найбідніші верстви населення світу. Протягом останніх півроку Москва відверто демонструє, що вона хоче розділити світ на свої сфери впливу, розділити існуючі суспільства із застосуванням цілеспрямованої дезінформації.

Ми повинні дивитися в очі реальності, зазначає міністр закордонних справ Німеччини: існуюча Росія залишатиметься загрозою для миру та безпеки в Європі в осяжному майбутньому.

Анналена Бербок розуміє, що це твердження може прозвучати різко, але існує непереборне бажання, щоб ця війна нарешті закінчилася. Щоб люди більше не гинули від ракетних обстрілів вокзалів, щоб українським дітям більше не доводилося ходити до школи за тисячі кілометрів від Батьківщини. І щоб вони нарешті знову змогли воз’єднатися зі своїми батьками в Україні. Водночас зрозумілим є те, що саме лише це бажання не принесе Україні миру, зазначає пані міністр.

Після незаконної анексії Криму в 2014 році багато хто думав, що Путін колись зупиниться, і це було помилкою. Тисячі українців, а також багато молодих російських солдатів, які проти власної волі воюють у цій війні, заплатили за цей принцип сподівання та надії своїм життям. Ми зобов’язані діяти з відповідальністю за ці жертви.

Уряд-світлофор, згідно з підзаголовком коаліційної угоди «альянс за свободу, справедливість і сталість»,
обіцяв політику на майбутнє, але поки що залишився в минулому.
Джерело: © [M] ZEIT ONLINE/​Michael Kappeler/​dpa

Наразі ми переживаємо зіткнення двох світоглядів, вважає Бербок. З одного боку, існують країни, які вірять у міжнародний порядок, заснований на правилах. З іншого – агресивні авторитарні режими, які пригнічують власне населення та мають намір імперськими засобами підпорядкувати собі інші народи. Фінляндія і Швеція ніколи не хотіли вступати в НАТО. Зараз вони приєднуються до цього альянсу, бо їх турбує путінська Росія. Неприпустимим сигналом для авторитарних держав з боку Європи було би, якби вони не вводили санкції і не постачали зброю, не демонстрували неприйняття того факту, що якийсь режим здійснює агресію проти своїх сусідів. У такому випадку жодна менша країна не була би убезпеченою.

Тому, зазначає Анналена Бербок, разом зі своєю французькою колегою вона виступає в ЄС за стратегічну переорієнтацію європейської політики щодо Росії, зокрема в чотирьох сферах.

По-перше, не зниження темпів підтримки України. Обидві країни ФРН і Франція, послідовно протидіють російській агресії та продовжують чітко пояснювати, що той, хто тотально порушує правила, буде в міжнародній ізоляції. Санкції не є самоціллю, а вираженням того факту, що жорстокість і порушення правил мають наслідки. Адже взимку вторгнутися в Україну, а влітку, наче нічого не сталося, намагатися відправити свою команду в Англію на чемпіонат Європи з футболу, це неприйнятно. Завдяки санкціям європейці обрізають не лише економічні можливості Москви в довгостроковій перспективі, а й перш за все, її військові можливості.

По-друге, обидві країни ЄС посилюють здатність Європи захищатися. Для цього здійснюються інвестування в сучасні технології та обладнання, забезпечується краща координація європейської оборонної промисловості та зміцнення європейської структури НАТО.

Путін хоче також зруйнувати європейський соціальний устрій. Тому суспільство ЄС має стати більш стійким на всіх рівнях. Ми, зазначає Анналена Бербок, даємо відсіч завдяки кращій співпраці між нашими спецслужбами та спільному кібернетичному захисту, коли армії російських тролів намагаються зірвати наші вибори, а хакери атакують наші компанії.

Вже зараз в ЄС відчувається, що всі були занадто вразливими, адже наші громадяни платять своїми рахунками гірку ціну за роки нашої залежності від російського газу. Тому ми працюємо над тим, щоб якомога швидше відійти від російського газу та викопних джерел енергії. Наш найміцніший щит проти владних ігор Москви з вугіллям, газом і нафтою є цілеспрямована державна підтримка людей, які стурбовані тим, що вони більше не зможуть опалювати свої будинки взимку. У той же час кожен цент, витрачений на сонячні батареї, вітряні електростанції та екологічно чисті водневі системи, є інвестицією в нашу безпеку, зазначає Бербок.

По-третє, ми повинні інвестувати в наші партнерські стосунки по всьому світу більш цілеспрямовано, ніж будь-коли раніше. Послання ЄС до всіх партнерів полягає у тому, що ми вас чуємо, ми на вашому боці. Для цього ми повинні передусім більш стратегічно думати про нашу політику сусідства на Сході. Зокрема, на Балканах ми надто довго розчаровували надії людей. Також Східна Європа – це не задвірки Росії. У наших власних інтересах вступ до ЄС України, Молдови та Грузії.

Через посуху і війну в Україні Сомалі загрожує голод.
Джерело: фото Associated Press, Фото: Associated Press

Але Путін також намагається поширити свій вплив і за межі Європи. Пропагандистська машина Путіна особливо націлена на країни Півдня світу. Він надсилає найманців до Малі, які грубо порушують права людини. Він усвідомлює, що його зернова війна загрожує голодом незліченній кількості чоловіків, жінок і дітей на Африканському Розі; при цьому він поширює брехливі твердження, що ця ситуація є наслідком санкцій, хоча насправді санкцій на зерно немає.

ЄС викриває цю брехню завдяки комунікації в рамках Євросоюзу, активно сприяє продовольчій безпеці країн Півдня світу. Підтримка Росії в Африці, зокрема,  є мінімальною порівняно з ЄС. Обидві країни ЄС пропонують надійне партнерство та чесні інвестиції замість військової залежності та кабальних контрактів з Росією.

У той же час ЄС має визнати, що є країни, які десятиліттями залежали від Росії, зокрема у Центральній Азії. Необхідно прислухатися також до цих країн і робити їм альтернативні пропозиції. Інакше залишиться порожнім закликом вимога до інших країн приєднатися до європейської спільноти у протистоянні Росії до порушень нею норм міжнародного права.

По-четверте, провідні країни ЄС не залишать російське громадянське суспільство на поталу путінському  режиму. Тому вони прагнуть використовувати канали, якими молоді люди в Росії ще можуть отримати об’єктивну інформацію. До прикладу, такі платформи, як TikTok чи Telegram, є безсумнівно більш ефективними за такі формати, як «Петербурзький діалог», в якому європейці також залежні від державних структур у Росії.

Обидві країни продовжують співпрацювати з російською діаспорою та підтримувати незалежні громадські організації. Вони надають цільові стипендії та дозволи на роботу та підтримують російськомовних журналістів у вільному висвітленні подій про Росію. Також необхідно диференційовано поставитися до питання віз, а не повністю їх припиняти, особливо для жертв державних репресій. Ніщо з цих заборон не змінить світогляд Путіна. Але у разі найбільшого порушення міжнародних правил, як-от напад на Україну, ЄС має показати свою принципову позицію, вважає Анналена Бербок.

Цими заходами Німеччина і Франція разом з ЄС захищають жертв російської агресії і захищають самих себе, адже ЄС стає більш обороноздатним проти путінської Росії в довгостроковій перспективі. Крім того, країни ЄС інвестують у розвиток партнерство по всьому світу.

24 лютого російська війна змінила наш світ. Повороту назад не буде. Але є чіткий шлях вперед, яким ми повинні йти рішуче, розсудливо та солідарно, зазначила Федеральний міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок.

24 лютого російська війна змінила наш світ. Повороту назад не буде.
Джерело: https://www.zeit.de/

Намагання Німеччини і Франції демонструвати свою рішучість у відношенні до агресії Росії в Україні має штучний характер, вимушений внаслідок неочікувано тривалого опору України та докорінної зміни ситуації на полях війни та зміни перспектив Заходу. Така заява спрямована насамперед на внутрішнього національного і європейського споживача. Вірогідно, вона також стимульована з боку США та інших партнерів колективного Заходу, що здійснює тиск на Росію.

Водночас, не зважаючи на всі заяви та обіцянки, важке озброєння з Німеччини надходить до України із затримками та перебуває часто у неналежному, небоєготовому стані. Тобто, Німеччина грає на два фронти, намагаючись виглядати адекватно у намірах Заходу стримати Росію та з іншого боку не дуже розлютити Росію, з якою економічні, політичні та інші залежності у європейців складалися десятиліттями. З іншого боку, домінування ліберальних переконань та вірогідних зобов’язань з Росією стримують реальні дії двох провідних країн Євросоюзу. Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив два дні тому, що, не зважаючи на жорстку санкційну політику ЄС до Росії, переговори з нею вести необхідно. Очевидно, що соціал-демократичні переконання канцлера, запаси газу на зиму, тепло і звичний комфорт у німецьких оселях, а з ними і підтримка німецьких бюргерів залишаються більш важливими, ніж життя українців. Адже війна колись закінчиться десь далеко від німецьких кордонів, а перспективи співпраці з російськими партнерами та отримання благ залишаться.

Емоційна заява Анналени Бербок пролунала, Франція поки не відреагувала. Чи відповідатимуть справи Берліна та Парижа словам німецького міністра закордонних справ, засвідчить майбутнє.

https://www.zeit.de/2022/36/russland-europa-ukraine-krieg-sicherheit/komplettansicht

Схожі публікації