Західні аналітики сприймають цю подію логічним продовженням того, що ось вже кілька десятиліть відбувається в Росії

Центр східних досліджень, Польща

Захід намагається оперативно реагувати на протистояння приватної компанії «Вагнер» з державними структурами РФ. Деякі західні аналітики сприймають цю подію логічним продовженням того, що ось вже кілька десятиліть відбувається в Росії. Є й такі, що пророкують там громадянську війну, згадуючи події сторічної давнини. Але для всіх цей факт став за великим рахунком несподіванкою, оскільки навряд чи можна знайти щось подібне де-інде, крім РФ. Принаймні, за нових часів. Тому і намагаються аналітики дійти якогось конкретного висновку: що стало причиною того, що частина російського суспільства (чит. кримінального) вдається до того, що називається заколотом. Ось як, наприклад, пише у своєму невеликому огляді польський аналітик Марек Менкішак, розміщеному сьогодні вранці на сайті варшавського Центру східних досліджень (Ośrodek Studiów Wschodnich).

Розпочинається допис з того, що 23 червня ватажок найманців «Групи Вагнера» Євген Пригожин звинуватив Збройні сили Росії під керівництвом міністра оборони Сергія Шойгу в ракетно-артилерійському обстрілі тренувального табору «Вагнера», внаслідок чого мали загинути до 2 тис. осіб цього формування. Тому Пригожин вирішив оголосити про початок «Маршу справедливості», в якому нібито беруть участь 25 тис. вагнерівців, і метою якого є розправитися з винуватцями такого нападу.

Бунт Пригожина є кульмінацією тривалого конфлікту із керівництвом Збройних сил Росії.
Джерело: Центр східних досліджень (OSW)

Своєю чергою Слідчий комітет ФСБ звинуватив Пригожина в спробі збройного заколоту. Таку позицію підтримала Генпрокуратура Росії. Прес-секретар Кремля заявив, що президент Володимир Путін в курсі цієї справи і його інформують служби про виконання його (невідомих) розпоряджень. Увечері силовиків було мобілізовано в Ростовській області і в Москві для охорони окремих державних об’єктів (включно з бронетехнікою). Також було заблоковано основні під’їзні шляхи до Ростова-на-Дону та доступ до деяких ресурсів в Інтернеті.

Вночі на державному «Першому каналі» був оприлюднений спеціальний випуск новин із офіційними заявами, якими засуджувався Пригожин. Також були телевізійні заяви заступника начальника Генштабу ЗС РФ генерала Сергія Суровікіна і заступника начальника Головного управління (розвідки) Генштабу генерала Володимира Алексєєва. Вони закликали службовців «Групи Вагнера» повернутися до своїх казарм і залишатися вірними Путіну. Адже, як там йдеться, збройне повстання ослаблює державу, яка знаходиться у стані війни.

Але вже 24 червня вагнерівці з’явилися у центральній частині Ростова-на-Дону. Ніхто їм не чинив видимого опору. Вони заблокували основні будівлі силовиків (командування Південного військового округу, МВС, ФСБ) і цивільних (держадміністрація Ростовської області). Агенція «ТАСС» повідомила інформацію губернатора Воронезької області про те, що військові колони рухаються по трасі М4 (з Ростова до Москви). За непідтвердженими даними, під Воронежом сталася перестрілка. А мер Москви Сергій Собянін повідомив, що в столиці проводяться антитерористичні заходи для гарантування безпеки її мешканців.

Описавши перебіг подій, про який, до речі, щогодини повідомляють як російські, так і світові ЗМІ, Марек Менкішак подає своє бачення такої непересічної події. Так, бунт під проводом Пригожина він вважає своєрідною кульмінацією тривалого конфлікту між ним і «групою Вагнера», якою він командує, і керівництвом Збройних сил Росії, особливо міністром оборони Сергієм Шойгу і генералом Валерієм Герасимовим, начальником Генштабу. Джерело конфлікту слід шукати, з одного боку, у спробі відсторонити вагнерівців від самостійного ведення операцій на донбаській ділянці фронту, а з іншого — в амбіціях Пригожина отримати більшу політичну та бізнесову роль, зважаючи на скромні досягнення вагнерівців у вигляді взяття Бахмута. Дедалі різкіші нападки Пригожина на керівництво російської армії досі Кремль терпів, ймовірно, демонструючи певне невдоволення відсутністю значних успіхів на українському фронті.

Самий бунт, вважає аналітик, є для Пригожина актом відчаю і спробою радикального захисту від нейтралізації та навіть фізичної ліквідації російською армією. Все ще виглядає так, що Пригожин має невеликі шанси на успіх (тобто, примусові кадрові зміни у російській військовій та цивільній владі) внаслідок значної диспропорції сил на шкоду вагнерівцям та їх залежності від російської армії у сфері озброєння та боєприпасів. Таким чином бунт, швидше за все, буде придушений, а самого Пригожина ув’язнено або навіть фізично знищено. Але якщо відбудуться тривалі збройні зіткнення або жодна з основних військових частин не чинитиме опору вагнерівцям, які рухаються на Москву, то моральний дух російських силових структур може впасти, а процес розпаду путінського режиму може прискоритися. Бо хоча досі не видно, що хтось із політичних чи силових акторів у Росії підтримує Пригожина та вагнерівців, просте визнання відкритого заколоту є безпрецедентним за 23-річний період правління Путіна та демонструє ознаки розхитування та ерозії потужної (державної — ред.) системи.

І якщо вагнерівські підрозділи навіть якось вдасться затримати і розгромити, то це може навіть тимчасово зміцнити систему влади (через очікувану хвилю репресій проти ймовірних змовників і підозрюваних у нелояльності до Кремля). Однак у довгостроковій перспективі це сприятиме деморалізації та прогресуючій дезінтеграції в лавах правлячої еліти, особливо у випадку успіхів українців на фронті, тим паче, що Пригожин став виразником поглядів великої частина «ультрапатріотичної» бази кремлівської еліти.

Але автор допису передбачає, що якщо протистояння триватиме, або навіть якщо вагнерівці без опору дійдуть до Москви і табір влади розпадеться, то не варто виключати навіть палацовий переворот у Кремлі та втечу Путіна та деяких його соратників. Ймовірно, контроль може взяти до своїх рук колективне керівництво, що складатиметься з технократів (наприклад, прем’єр-міністра Михайла Мішустіна та мера Москви Сергія Собяніна), яке, безсумнівно, буде вести переговори з Пригожиним (його вплив на правителів значно зросте) про принципи поділу влади та сфери впливу.

Наприкінці свого допису польський аналітик робить висновок, що зазначені кризові явища, швидше за все, послаблять моральний дух російських військ, які воюють на півдні та сході України. Можливі навіть порушення процесу військового керівництва, дезорганізація та деморалізація, що прискорить український наступ. За оптимістичним сценарієм це може призвести до швидкого повернення навіть усіх українських територій, раніше окупованих Росією, включно з Кримом.

Підготував Олег Махно