«Росія бажає війни, намагається рятувати себе війною. Якщо вони переможуть Україну, вони нападуть на нас»

Росія з її імперськими амбіціями становить найбільшу та найактуальнішу загрозу для країн НАТО

Аktualne.cz, Чехія

Колишній заступник міністра внутрішніх справ Чеської Республіки та головний редактор чеського журналу Respekt, а сьогодні політичний коментатор видань Aktuálně.cz та Insider, Мартін Фендріх, у черговому дописі однозначний у своїх висновках про наміри Росії вести війну — іншого виходу у подоланні своїх глобальних проблем вона не бачить, бо їй це не дано.

На початку статті автор зауважує, що за даними Німецької ради з міжнародних відносин (Deutsche Gesellschaft für Auswärtige Politik, DGAP), НАТО має бути спроможним запобігти нападові Росії на Захід протягом шести-десяти років. Західні країни повинні озброїтися, щоб росіяни про такий напад навіть не думали. Але автор вважає, що для цього потрібно змінити не лише німецьку, а й європейську ментальність. Зокрема, спосіб мислення стосовно подальших подій, які можуть бути викликані втручанням росіян. Адже вони, крім усього іншого, намагаються скористатися щоденними внутрішніми подіями у Європі — протестами, страйками, підняттям цін на все необхідне та часто ганебними сварками між політиками. На Заході чомусь забувається про головне, що водночас це суттєво послаблює його психологічно — як своєю небезпечною гостротою, так і тим, з чим європейці зустрічаються на кожному кроці. Адже Європа змінилася. Це вже не спокійний, сонний континент, бо в Україні вирує війна. «Але з якоюсь невимовною вдячністю ми звертаємося всюди, куди завгодно, аби тільки нам не доводилося думати про цю темну загрозу», — запевнює Мартін Фендріх, застерігаючи, що порятунок можливий лише за однієї умови: «якщо сприйматимемо загрозу, і то дуже серйозно».

На його погляд, є кілька варіантів сприйняття війни Росії із Заходом. По-перше, сприймати це, як «це не наша справа, це їхня справа». Такий підхід також включає ймовірність того, що Путін розгромить і окупує Україну, можливо, навіть анексує Білорусь, і цього йому буде достатньо. До цього можна віднести думки на кшталт «ми в НАТО, немає чого боятися». А також самозадоволення добросердних людей: як добре ми подбали про українських біженців. «Я лише додам, що якби, не дай Бог, Путін окупував всю Україну, сюди б приїхало ще багато-багато біженців, і тільки тоді б ми зрозуміли, що таке справжня криза біженців», — зауважує Мартін Фендріх.

Інший підхід каже, що Росію цікавить лише та частина України, «на яку вона має право» (хоч вона його і не має), і вона більше ніде не воює, і все це просто роздувається. Це типово те, що робить проросійський голова чеської партії «Свобода та пряма демократія» Томіо Окамура. В ефірі TV Nova, наприклад, він сказав: «Люди зазвичай їдуть в Україну на відпочинок. Навіть Чеська залізниця влітку активізувала туди залізничне сполучення. На частині території України вирує конфлікт, але в містах, на заході України життя цілком нормальне… На більшій частині України немає війни…» Автор заперечує: це брехня, безпілотники і ракети атакують всю країну, але для когось це не має значення. Болюче те, що роль Росії та масштаб війни суттєво применшуються.

Тут мається на увазі надзвичайно небезпечне твердження, що якби Захід не постачав Україні зброю та розвідувальну допомогу, війна закінчилася б і Україна сіла б за стіл переговорів з Росією та світовими державами. Про це знову ж таки стверджує Окамура, а за жовтневими опитуваннями агенції Median його партія набрала б 10,5 відсотка голосів, тож була б третьою за силою в нашій країні, уточнює автор.

Наступний підхід базується на тому, що переважна більшість країн ЄС та інших західних держав підтримує Україну, постачає їй військову техніку, тому «ми робимо все, що можемо, і маємо чисте сумління». Сюди відносяться і поїздки до Києва, які розпочав чеський прем’єр-міністр Петр Фіала, за що йому хвала. При цьому все менше політиків нагадують, що допомога надається повільно, недостатньо і вартує Україні сотень тисяч життів загиблих воїнів. «Ми чудово бачимо, що через таку допомогу українці досі не можуть боротися у повітряному просторі», — нагадує Мартін Фендріх.

Ми змагаємося з часом

Далі автор констатує, що зараз аналітики вже знають, що Кремль зробив висновки з початкових невдач на фронті й почав змінювати тактику. Аналітики бачать, що український контрнаступ не дав бажаних результатів. Росія збільшила видатки на оборону і випереджає Захід у деяких секторах, наприклад у виробництві боєприпасів. Зрештою, Росія хоче втягнути Україну і Захід у затяжну окопну війну. Мартін Фендріх пише: «Сьогодні вже ніхто не сумнівається, що війна буде тривалою, коштуватиме величезних грошей, обтяжить західну промисловість, яка не була підготовлена до війни, стане тягарем для внутрішньої політики окремих держав. Крім того, ХАМАС розв’язав війну на Близькому Сході, що, з одного боку, відволікає увагу від надання підтримки Україні, а з іншого — вимагає великої активності США. Замість однієї кризи ми раптом маємо дві кризи, причому нова мобілізує як палестинських біженців, так і їхніх мусульманських симпатиків у західних країнах, а також антиізраїльських лівих. Атмосфера згустилася».

Автор знову звертається до вищезгаданої Німецької ради з міжнародних відносин (DGAP), яка вже сформулювала реалістичне сприйняття війни в Україні. Мабуть, варто дотримуватися такого підходу, тому що він об’єктивний, не прикрашає наше майбутнє і не робить нас хорошими хлопцями, які «страждають за Україну і роблять, що можуть». DGAP опублікувала широкий аналіз під назвою «Запобігання наступній війні» з багатозначним підзаголовком «Німеччина і НАТО змагаються з часом».

Спочатку нас застерігають: «Росія з її імперськими амбіціями становить найбільшу та найактуальнішу загрозу для країн НАТО. Після завершення інтенсивних бойових дій в Україні московському режиму може знадобитися всього шість-десять років, щоб відновитися свої збройні сили. У цей часовий проміжок Німеччина та НАТО повинні підготувати свої збройні сили до готовності стримувати Росію та, якщо необхідно, битися з Росією. Тільки тоді вони зможуть зменшити ризик спалаху нової війни в Європі».

Автор вважає, що сумна річ у такому реалістичному підході полягає в тому, що «ми повертаємось на п’ятдесят чи більше років назад». Адже Росія не змінилася, вона продовжує функціонувати як небезпечна супердержава з глобальними амбіціями. Йдеться не лише про президента Путіна та кремлівську еліту, а й про російську інтелігенцію. Усі вони хотіли б відновити Російську імперію та обмежити вплив НАТО та ЄС. У доповіді DGAP йдеться, що «Історичні категорії, якими вони міркують, базуються на аналогіях із царською імперією та Радянським Союзом. У їхньому мисленні Росія існує далеко за своїми нинішніми кордонами, поширюючись на всі ті місця, де коли-небудь жили росіяни або де Російська імперія чи Радянський Союз колись панували. Вони називають це «русский мир».

Ми не можемо вплинути на те, буде Росія вести війну чи ні

Німецька рада з міжнародних відносин (DGAP) попереджає, що і Німеччина, і НАТО обмежені у своїх можливостях. Немає впливу на те, буде Росія вести війну чи ні. «Єдине, що можна зробити», — вважає DGAP, — «це виконувати те, що відповідає нашим основним, екзистенціальним інтересам: стримувати Росію, зміцнювати нашу оборону настільки, щоб Росія навіть не мала у думках так чинити і надалі. Час, який потрібен Росії для відновлення своїх збройних сил, визначає необхідність швидких дій НАТО. Альянс повинен бути спроможним відбити напад Росії протягом наступних шести років. Довший часовий проміжок вже збільшує ризик війни».

Мартін Фендріх вважає, що не лише у Німеччині має змінитися менталітет суспільства, його настрій, його сприйняття дійсності: «Якщо ми вчасно не зрозуміємо, наскільки серйозно Заходові загрожує Росія, як Росія хоче вирішити власні страждання війною, великою війною, тоді ми матимемо цю війну. Водночас ні в кого немає ілюзій щодо «людяності» росіян після їхнього звірячого, геноцидного розгулу в Україні, коли вони використовують як зброю зґвалтування і тортури, коли викрадають і ґвалтують дітей».

За підрахунками DGAP, Росія може «готувати приблизно 280 тисяч новобранців щорічно. За шість років це майже 1,7 мільйона, а за десять років — 2,8 мільйона осіб з військовою підготовкою. Завдяки підготовці в підрозділах, які зараз воюють в Україні, вони матимуть перевагу набутого бойового досвіду».

Також автор нагадує читацькій аудиторії, про що нещодавно казав Путін. За версією Business Insider, він закликав жінок більше народжувати, адже на війні з Україною загинуло багато росіян. За його словами, Росія «повинна повернутися до тих часів, коли великі сім’ї були нормою», «у багатьох наших бабусь і прабабусь було по сім, вісім і навіть більше дітей». Він також сказав: «Давайте збережемо і відродимо ці чудові традиції. Багатодітність повинна стати нормою, способом життя всіх росіян. Сім’я — це не тільки основа держави і суспільства, це духовний феномен, джерело моралі».

Коли ми бачимо, що він хоче більше дітей, щоб вони загинули на війні, це справжнє жахіття, робить висновок Мартін Фендріх. А далі у своєму дописі пише, що підхід за принципом стримування — очевидно єдиний мирний шлях для Євросоюзу та Заходу, шлях без війни з Росією… Німецька рада з міжнародних відносин (DGAP) нагадує, що «за оцінками експертів та розвідувальних агенцій, Росії знадобиться шість-десять років, щоб відновити свою армію до такого рівня, коли вона зможе наважитися напасти на НАТО. Зворотний відлік розпочнеться, щойно припиняться бойові дії в Україні. Тоді Росія може взятися за відновлення своїх збройних сил».

Автор пише: «Озброєння, інвестиції в найкращі винищувачі та високоякісну військову техніку, відсіч лютому ворогу — це зовсім не те, що ми уявляли лише кілька років тому. Але набагато гірша перспектива — сюди вторгнуться росіяни і в наших містах це буде виглядати як Буча. І це те суттєве, про що ми повинні все більше, і більш рішуче думати».

Підготував Олег Махно