Румунії довелося б захищатися танками, яким десятиліття
Adevărul, Румунія
Спостерігаючи за російсько-українською війною, Захід хоч-не-хоч переймається своїми можливостями у протистоянні російському нападнику на Україну. Найбільш активними у цьому плані виступають представники країн Балтійського регіону, Польщі, Чехії, Словаччини тощо, які намагаються, в разі потреби, передбачити свої у складі Альянсу контрнаступальні дії стосовно ворога, оскільки розташовані на шляху його можливого (російського) удару. Румунія тут не виняток. Її військовослужбовці також визначають можливий напрямок ворожого нападу і те, як можна його ефективно відбити. Зрозуміло, що не менш важливо, як довго вона може протриматися у такому випадку до моменту підключення до бойових дій союзників по НАТО. Тому не можуть не заслуговувати на увагу серія матеріалів, що з’явилися нещодавно на шпальтах румунських ЗМІ, включно з журналом Adevărul. Два поважні румунські високопосадовці коментують ситуацію, що виникла у Європі внаслідок російсько-української війни, передусім загострюючи увагу на тому, чи готова їхня країна до можливих бойових дій в тому разі, якщо росіянам вдасться наблизитися до східних румунських кордонів. Один з таких фахівців, сухопутний генерал Вірджила Белецану, дещо скептично оцінює можливості для протистояння нападникам, хоча інший його колега, представник румунських ВМС Лівіу Коман, у такій справі дещо оптимістичніший.
Але спочатку ознайомимося з поглядами румунського генерала (в запасі) Вірджила Белецану. Нещодавно він представляв Румунію в командуванні НАТО у Брюсселі і був головою багатонаціональної бригади в Південно-Східній Європі. Сьогодні він — президент Румунської асоціації офіцерів запасу (Asociația Ofițerilor în Rezervă din România). На поставлені журналістами запитання відповідає відверто, як і належить справжньому військовому. Щоправда, деякі з таких його тверджень все ж потребують роз’яснень. Про це можна прочитати у нещодавній кореспонденції «Як довго Румунія чинила б опір у разі нападу», де генерал застерігає, що у його батьківщини є ряд уразливих місць, і пояснює, на чому росіяни можуть підловити і демаскувати румунських військових.
Генерал Вірджила Белецану.
Фото: Міністерство оборони Румунії
На початку матеріалу констатується, що Україна вже півтора року героїчно протистоїть російським загарбникам і навіть зуміла повернути невелику частину своїх втрачених територій. І це при тому, що на момент вторгнення більшість військових аналітиків давали українцям мінімальні шанси протриматися не більше кількох годин або, в кращому випадку, кількох днів. Підтримка союзників стала вирішальною, та зусилля українців, вважає генерал, справляють враження. Генерал заявляє, що ризик такого ж нападу Росії на Румунію близький до нуля. Хоча це не має заспокоювати, бо історія стільки разів довела, що 100 % гарантій ніколи не буває. Якщо ж припустити, що Росія таки наважиться перейти у наступ, то Румунія, застерігає генерал, мала б мінімальні шанси протистояти наодинці. І також правда в тому, що виникли б зовсім непередбачувані проблеми. Так, якщо в Україні росіяни спочатку атакували зменшеними силами, сподіваючись, що українці їх зустрінуть з квітами, то в будь-якому іншому випадку вони ставилися б до справи набагато серйозніше. Ясна річ, генерал має на увазі подальші можливі дії росіян.
Всі — за одного, один — за всіх
На погляд генерала, для того, щоб дочекатися ефективної підтримки від союзників по НАТО, Румунії довелося б протриматися кілька тижнів або навіть місяць. Річ у тому, що за відсутності добре підготовлених резервістів і в умовах, коли румунська армія недостатньо озброєна, було б важко сподіватися, що вона протримається так довго проти кількісно переважаючих та набагато краще озброєних військ Російської Федерації… Але це не має означати, що Румунія буде безперечною жертвою. І далі генерал Белецану пояснює, як збройні сили Румунії мають відбивати напад росіян.
«Ми б захищалися наявними силами, тобто механізованими бригадами, бронетанковою бригадою сухопутних військ. І використовували б авіабази, а якби наступ був спрямований на Добруджу (причорноморська область Румунії — авт.), ми б задіяли флот на Чорному морі. Якщо бойові дії відбувалися б ще й на Дунаї, то і Дунайську флотилію. Лише називаю кілька структур, але впевнений, що є й інші такі допоміжні, зокрема матеріально-технічного забезпечення. Звісно, опір Румунії також означає участь сил НАТО, бойової групи НАТО та американських військ на національній території», — уточнює генерал. Описуючи можливі бойові дії на румунській території, генерал передбачає певні втрати живої сили. Через відсутність резервістів не буде можливості замінити тих, хто загинув чи дістав поранення. Певні сили є, але вони повинні захистити дуже широкі рубежі, тому для цього потрібні додаткові формування. Також необхідно створити сприятливі умови для забезпечення транспортування, мобільності та розгортання угруповань НАТО, які б долучилися до бойових дій. «Чи йдеться про бойову групу з дуже високим рівнем боєздатності, чи про наступний ешелон, який складають сили, про початковий склад сил НАТО, пізніше і про основні сили НАТО», — пояснює свою позицію генерал Белецану, уточнюючи, що армія потребуватиме не лише підтримки резервістів, а й участі в боях підрозділів жандармерії та поліції. Тому доведеться організувати територіальну оборону в контексті колективної оборони. Для цього міністерству внутрішніх справ Румунії слід визначити завдання для виконання оборонних дій. Румунська жандармерія має бути навчена не лише як відстоювати та відновлювати у країні громадський порядок і спокій, але й бути спроможною виконувати конкретні завдання під час операції стримування та оборонної операції. Тому що у випадку воєнних дій, під час фази неминучості конфлікту, сили мають бути розгорнуті на найбільш загрозливих напрямках: вздовж кордону, відповідно вздовж східного та південно-східного кордонів з одночасним контролем глибини території. І інші формування також мали б виконувати певну важливу роль.
«Треба застосувати всі форми системи національної оборони. Для оборони кордону, для проведення операції прикриття, для контролю за комунікаціями, в тому числі з підготовкою до виконання бойових завдань підрозділами жандармерії. Інші необхідно тримати напоготові для реакції на можливі повстансько-диверсійні дії в глибині території. Бо таке може бути в умовах конфлікту, тобто, активізована «5-та колона», — застерігає генерал.
Що ж до прикордонної поліції, то вона, на погляд генерала, повинна мати можливість переходити до контролю за діями в міському середовищі та в сільській місцевості, але особливо в міському середовищі, що означає місії патрулювання, місії спостереження за зв’язком, місії з управління дорожнім рухом. Це означає, додає генерал, що Генеральна інспекція з надзвичайних ситуацій Румунії має вміти застосовувати та керувати, координувати діяльність цивільного захисту.
Вразливий до нападу з моря
Але найскладніше буде відбити атаку з моря. Причиною генерал називає те, що жоден з урядів після революції (з моменту відсторонення Чаушеску — ред.) не цікавився потребами військово-морського флоту.
«Ми можемо бути уразливі, особливо з боку Добруджі. Добруджа, якою ми з’єднуємося з дельтою, гирлами Дунаю, каналом Дунай-Неага, портом Констанца, атомною електростанцією Чернавода. І в Добруджі є проблема, тому що Дунай відділяє її від національної території. Таким чином для оборони Добруджі, утримання цих мостів або підготовки переправ, таких як переправи на баржах, які мовою військових є понтонами, фактично мостами, які складаються з кількох понтонів, понтонних мостів, вони мають бути. Тому американці, коли приїжджають до нас, ведуть мову про наведення цих понтонних мостів», — пояснює генерал Белецану.
Велика проблема в тому, що Румунії практично не було б чим захищати Добруджу. Необхідної військової техніки небагато і вона застаріла, але в основному бракує потужної зброї.
«Ми не зважали на можливості оборони та реагування ВМС. У нас є програма, яка лишилася на папері, ми не були зацікавлені мати багатофункціональні корвети і модернізовані фрегати. Наші фрегати, які вирушають на морські контрольні операції в Середземному морі, озброєні гарматами калібру 76 мм. У них немає ракет, у них немає протикорабельних ракет, у них немає зенітних ракет, у них немає скорострільних гармат. У них є сучасні системи зв’язку, у них є сучасні сенсори, але озброєння — це лише 76-міліметрова гармата і, ймовірно, торпеди та торпедні установки. Єдиний фрегат, який здатний діяти, — це фрегат Mărășești, побудований на румунських верфях, але він забезпечений зброєю виробництва колишнього СРСР», — підсумовує генерал.
Генерала Белецану доповнює його колега румунський контр-адмірал Лівіу Коман, заступник начальника штабу військово-морських сил у своєму інтерв’ю для журналу Adevărul під заголовком «Зброя, яка зробила б румунське узбережжя неприступним». Контр-адмірал спочатку звертає увагу на підсумки саміту НАТО у Вільнюсі, де разом з головною темою про ситуацію в Україні обговорювалося, як Альянс захищатиме своїх членів, зокрема країни східного флангу та Чорноморського басейну, Румунію — зокрема. На погляд широкого кола аналітиків, Румунія може бути вразливою у разі нападу з моря. Причина — румунська влада нехтувала військово-морськими силами країни протягом останніх трьох десятиліть, а наявне у них озброєння застаріле для протистояння гіпотетичній агресії.
Контр-адмірал Аурас-Лівіу Коман.
Фото: Військово-морські сили Румунії
Контр-адмірала флоту Лівіу Комана, заступника начальника штабу ВМС, вважають другою авторитетною особою у румунських військово-морських силах. Оскільки Румунія є членом Північноатлантичного альянсу, який гарантує їй безпеку, то програма розвитку румунських збройних сил також є актуальною, наголошує Л. Коман. «Однією з наших сильних сторін є стрімкий процес модернізації, який розпочався у 2017 році, у спосіб виділення 2 % ВВП для оборонного бюджету, з яких приблизно 20 % — на модернізацію та закупівлю сучасної бойової техніки. З 2023 року відсоток бюджетних асигнувань зріс до 2,5 %. А це свідчить, що цілі програм модернізації, які стосуються концепції «Армія 2040», будуть досягнуті», — обіцяє контр-адмірал Коман.
Але і він змушений визнати, що у такій справі є й мінуси. «З точки зору військово-морських сил, слабким місцем у їх розвитку є вік військово-морських платформ і невелика зацікавленість економічних операторів у військово-морській сфері. Маються на увазі верфі для виконання комплексних робіт з модернізації наявних кораблів, але наші спеціалісти завжди знаходили рішення для виконання таких місій», — додає він. І якщо багато аналітиків застерігають, що без корветів і підводних човнів, про які говорять роками, Румунія надзвичайно вразлива, то контр-адмірал зовсім іншої думки. Однак навіть він змушений сьогодні визнати, що попереду ще багато чого необхідно зробити.
На запитання «Що робити?» він докладно відповідає, що протягом останніх років румунські військово-морські сили реалізують амбітну програму модернізації. Це і SIML (мобільна система запуску протикорабельних ракет), яка виконуватиметься і наступного року, і програми «Підводні човни проти надводних і підводних загроз», і «Кораблі для пошуку мін», які були схвалені румунським урядом. Покращуватимуться можливості ведення протимінної війни. Передбачається також придбати військово-морські бойові вертольоти H215M (Eurocopter AS532 Cougar), модернізувати ракетні кораблі. Також оснащатимуться водолазні кораблі, закуплять десантні машини для морської піхоти. Зараз ВМС продовжують виконувати програми з капітального ремонту та модернізації техніки.
Французькі підводні човни Scorpène увійдуть до складу ВМС Румунії.
Фото: Shutterstock
Також сьогодні в Румунії розробляється нова стратегічна структура. Так, періодично скликається доктринальна конференція військово-морських сил. Минулого року центральною темою цієї конференції було «Приведення доктринальних документів у відповідність до нової стратегічної структури оборони на національному рівні, НАТО та ЄС». Контр-адмірал Л. Коман зазначає, що після початку війни в Україні у доктринальному концептуальному полі відбулися значні зміни. Внаслідок агресії Російської Федерації в Україні різко змінилося румунське регіональне безпекове середовище, зокрема, звичайна та інформаційна війни мають серйозні наслідки як на регіональному, так і на глобальному рівнях. «Не випадково після такої конференції військово-морських сил, яка відбулася ще у 2019 році, на концептуальному рівні були доопрацьовані відповідні національні документи в доктринальній та стратегічній сферах, як-от «Стратегія національної оборони країни на 2020–2024 роки» та «Військова стратегія Румунії» (редакція 2021 року), а на рівні Північноатлантичного альянсу розроблено нову стратегічну концепцію НАТО (редакція 2022 року) та на рівні Європейського Союзу — документ «Компас ЄС» (від 2022 року)», — деталізує контр-адмірал.
Проєкти, які трансформують оборонну промисловість. Центр технічного обслуговування Himars і перехоплювачів Skyceptor «Made in Romania»
Цікавою може бути інформація, яку поширив ще один румунський високопосадовець — румунський генерал-лейтенант Теодор Інчікаш, керівник Головного управління озброєнь міністерства оборони. Два місяці тому він повідомляв про серйозні плани. Їх можна сьогодні розглядати в контексті виступів вищезгаданих генералів. Так, за словами Т. Інчікаша, міністерство визначатиме компанію Aerostar Bacău центром технічного обслуговування Himars, що показав свою ефективність в Україні, і паралельно буде продовжений проєкт Skyceptor. Генерал каже, що вже розроблений принцип щодо створення центру технічного обслуговування цих реактивних артилерійських систем. «Щодо центру технічного обслуговування Himars у Румунії, то цей процес постійний. На такий підхід погодилася виробнича компанія Lockheed Martin. Вони вибрали компанію, яка нами запропонована. Ми та міністерство економіки збираємося визначити центр технічного обслуговування відповідно до всіх можливих законних процедур», — сказав генерал-лейтенант. Хоча виробництво ракет для Himars в Румунії поки не обговорюється, міністерство оборони розглядає можливість виробництва іншого типу ракети Skyceptor.
Himars показав свою ефективність в Україні.
Фото: Profimedia
Глава Головного управління озброєнь уточнив також, що Румунія може експортувати Piranha 5. Це бойова машина піхоти, варіант п’ятого покоління машин сімейства Mowag Piranha.
Підсумовуючи події стосовно Румунії, треба відзначити, що це далеко не всі питання, що нині цікавлять румунське суспільство, яке відчуває подих російсько-української війни і намагається уникнути поневірянь. І одночасно усвідомлює набутий Україною досвід у протистоянні з ворогом.
Підготував Олег Махно
