За успіхами та уявною стабільністю часів Меркель не було чутно тривожних голосів, які попереджали Німеччину про наближення часів випробувань та змін

Tagesspiegel, Німеччина

Одним зі стабільних маркерів єдності та згуртованості Європи після Другої світової війни завжди була Німеччина. Відновлена економіка та оздоровлене від нацизму суспільство згуртувалося та з чіткою прагматичністю просувало власний добробут і найвищі в Європі стандарти якості життя, культури виробництва, споживання та побудови демократичних інститутів держави. Завдяки міжнародній спільноті під проводом США Німеччина стала локомотивом промислового виробництва не тільки в Європі, але й у світі, впевнено демонструвала досягнення у різноманітних сферах суспільного життя, міжнародних відносин та блокових зобов’язань в галузі колективної безпеки.

Безумовним пріоритетом кількох урядів Німеччини під незмінним проводом канцлера Ангели Меркель було забезпечення стабільності в Європі та у світі, що було обов’язковою передумовою економічних успіхів Німеччини. Політика балансування між інтересами антагоністичних гравців в Європі, миротворчі зусилля в Афганістані та Малі, загравання з Китаєм, Індією та іншими гравцями «ядерного клубу» були підпорядковані забезпеченню успіху німецьких корпорацій та окремих компаній на міжнародних ринках.

За тими успіхами та уявною стабільністю Німеччини часів Ангели Меркель не було чутно тривожних голосів міжнародних партнерів та власних експертів у галузі енергетики, економіки та національної безпеки, які попереджали Німеччину про наближення часів випробувань та змін. Пандемія коронавірусу лише загальмувала перебіг негативних тенденцій, що накопичувалися в економіці Німеччини десятиліттями, а вторгнення росії в Україну виявилося громом серед ясного неба для нового канцлера Німеччини Олафа Шольца та його строкатого «світлофорного» уряду. На початковому етапі перших місяців війни росії в Україні характерними ознаками трагедії внутрішньої та зовнішньої політики Берліна стали: загальний політичний шок від усвідомлення власної незахищеності Німеччини та нездатності протистояти потенційній агресії росії, прямі погрози з кремля на адресу політичних лідерів Німеччини, включно із Шольцом, енергетичні реалії з виявленням залежності Німеччини від газового шантажу москви, вибухами «Північного потоку-1, 2» напередодні зими, розрив економічних зв’язків з росією внаслідок міжнародних санкцій до агресора та небоєздатність переважної частини національних сил Бундесверу. Визначальним чинником впливу на формування свідомої проєвропейської політики Німеччини щодо допомоги у війні проти агресора росії стали успіхи Збройних сил України на полях війни та рішуча підтримка України з боку міжнародної спільноти на чолі зі США.

Водночас непростою є внутрішньополітична ситуація у Німеччині, вона має тенденції до загострення політичної боротьби. Опозиційний блок політичних партій ХДС-ХСС та його лідер, керівник фракції у парламенті від цього блоку Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) виступають з дедалі гострішою критикою діючого уряду Німеччини та його керівника, федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца. Роль опозиції у системі державного управління та балансу існуючих наразі політичних сил Німеччини не визначальна, але помітна. Зокрема, напередодні минулих парламентських виборів шанси на перемогу Фрідріха Мерца у боротьбі за посаду федерального канцлера Німеччини вважалися приблизно рівними з Олафом Шольцом. Проте, керуючись внутрішньопартійними інтересами, тоді він вирішив зняти свою кандидатуру з голосування, залишившись помітним політиком Німеччини в опозиції. Наразі він має позитивний політичний імідж та суттєвий вплив на формування громадської думки у німецькому суспільстві та у партії «Християнський демократичний союз» (ХДС), яку очолює.

Новим напрямом критики уряду Німеччини стала вимога до канцлера з боку Мерца не применшувати роль країни у системі міжнародних координат та повернення провідної ролі та відповідальності Німеччини. Особливо актуальною така вимога блоку ХДС-ХСС є, зазначає німецьке видання Tagesspiegel, до розробки та імплементації нової європейської політики Німеччини стосовно Китаю.

Керівник фракції ХДС-ХСС у Бундестазі Німеччини Фрідріх Мерц
Джерело: © dpa/Michael Kappeler

Лідер парламентської фракції ХДС-ХСС у Бундестазі закликав канцлера Олафа Шольца, щоб Німеччина брала більше відповідальності на міжнародній арені. В інтерв’ю для німецького видавництва новин Deutsche Presse-Agentur (DPA) у Берліні Фрідріх Мерц зазначив, що «тут, у Німеччині, у наших дискусіях ми самі себе принижуємо та робимо нашу роль меншою, ніж це вважається у багатьох країнах Європейського Союзу та поза його межами. Це означає, що Німеччина повинна бути готовою взяти на себе головну відповідальність. І не просто відповідальність, а головну відповідальність за Європу».

Голова партії ХДС Фрідріх Мерц заявив, що «в Європейському Союзі було би сприйнято позитивно, якби Німеччина була готова взяти на себе цю роль відповідального лідерства». «Це пов’язано з нашим геостратегічним розташуванням, нашою ситуацією як найбільш густонаселеної, а також економічно найсильнішої країни в Європейському Союзі».

Політик зазначив, що протягом своїх закордонних візитів він щоразу помічав «наскільки сильно відрізняються позитивні очікування від Німеччини і наскільки відмінною бачать у світі роль Німеччини від того, що вона демонструє у себе в країні».

Мерц вимагає поступово зменшувати залежність від Китаю

На розвиток своєї думки щодо необхідності підвищення ролі Німеччини на міжнародному рівні Фрідріх Мерц зосередився на необхідності перегляду політики Німеччини з геополітичним гігантом Китаєм.

Мерц заявив, що, з огляду на заплановану федеральним урядом нову стратегію Німеччини щодо Китаю, згідно з якою відносини з Пекіном мають бути «переналагоджені» під керівництвом федерального міністра закордонних справ Анналени Бербок (партія «Зелені»), необхідно усвідомлювати, що Китай є авторитарною країною і водночас важливим торговим партнером Німеччини. «Ми не можемо повністю відірватися від Китаю. Але ми також повинні захищати наші національні інтереси у відносинах з Китаєм».

На думку політика, Німеччина не зможе стати незалежною від Китаю в найближчі кілька років. Але і Китай також не зможе бути незалежним від решти світу, вважає політик партії ХДС. З огляду на це, вважає Мерц, взаємна залежність між Китаєм і Європою, швидше за все, буде більшою, ніж одностороння залежність цих суб’єктів від російського газу.

Лідер опозиційного блоку партій вважає, що у цьому полягає «певний шанс для Німеччини, а саме, що вона поступово зменшить залежність від Китаю, диверсифікує свої ланцюжки поставок». Багато компаній вже роблять це, «і Німеччина в цілому повинна робити те саме».

Мерц виступає за спільну європейського політику щодо Китаю

Про майбутню стратегію Німеччини щодо Китаю Мерц заявив, що «було би добре, якби існувала не просто німецька, а європейська китайська політика». Китай має європейську стратегію, але Європа окремої китайської стратегії не має. Стосовно Пекіна Німеччині та Європі доцільно наполягати на жорсткій взаємності.

«Те, що ми дозволяємо китайським компаніям та китайській державі робити в Європі, також має бути дозволено європейським компаніям у Китаї. З такого підходу випливає також одночасність реалізації інтересів сторін». Зараз європейським компаніям заборонено робити в Китаї те, що китайським компаніям дозволено робити в Європі.

Лідер німецької опозиції Фрідріх Мерц не залишив поза увагою стосунки федерального канцлера Шольца та очільниці зовнішньополітичного відомства Німеччини Анналени Бербок. Зокрема, щодо Бербок Мерц заявив, що «пані Бербок багато говорить, і багато речей є правильні. Але це нечасто відображається в державній політиці».

Якщо вона дала канцлеру публічну пораду під час його поїздки до Китаю щодо того, що саме він повинен і що не повинен говорити там, «це очевидний конфлікт у федеральному уряді щодо здійснення зовнішньої політики Німеччини, навіть зважаючи на питання стилю».

Лише кілька тижнів тому канцлер наполегливо вимагав забезпечити участь китайської державної компанії Cosco в управлінні контейнерним терміналом порту Гамбурга всупереч опору кількох міністрів свого уряду. Тоді під час закордонної поїздки канцлера Шольца до Китаю Анналена Бербок нагадала йому про положення, зафіксовані в коаліційній угоді.

Мерц також повторив свій заклик щодо формування Ради національної безпеки. Німеччині потрібна зовнішня політика, орієнтована на цінності, але водночас і на інтереси. Частиною цієї керованої інтересами зовнішньої політики є «те, що ми переосмислюємо нашу національну безпеку. А національна безпека передбачає існування Ради національної безпеки, яка повинна перебувати у складі Відомства федерального канцлера», вважає Фрідріх Мерц.

* * * * *

Критичні заяви лідера опозиційної партії ХДС та керівника фракції ХДС-ХСС у Бундестазі Німеччини Фрідріха Мерца не змінюють загального вектору зовнішньої політики Німеччини та не загрожують єдності правлячої коаліції. Водночас критика діяльності федерального уряду і федерального канцлера Німеччини, спрямована на активізацію позиції Німеччини на міжнародній арені, зокрема щодо відносин з Китаєм, свідчать про розуміння провідними політиками Німеччини глибинних процесів, що відбуваються у світі. Позиція Німеччини щодо її зовнішньої політики поступово еволюціонує від заколисаного стану часів Ангели Меркель до реалій сьогодення та адекватного реагування на сучасні виклики і загрози. Вимога Мерца щодо формування Ради національної безпеки Німеччини свідчить про інституційний розвиток державного і політичного механізмів Німеччини, їх осучаснення та приведення до стандартів, загальноприйнятих у НАТО і США.

Україні доцільно більш активно просувати двостороннє співробітництво як з Німеччиною, так і зі США та іншими європейськими партнерами, уважно відслідковуючи тенденції у прихованій та змінній політиці Китаю та країн, що перебувають у полі його впливу.

Роль росії у міжнародних відносинах з нею провідних геополітичних гравців з часом буде мінімізуватися, росія буде заміщатися іншими державами, в яких існують більш адекватні та конструктивні режими. Україні доцільно більше приділити уваги відносинам з європейськими партнерами та США, особливо з Великобританією, Японією, Індією та інтенсифікувати двосторонні відносини з країнами Африки. Потенціал України дозволяє говорити про намір здійснення і реалізацію сміливих геополітичних проектів у спільних інтересах держав-учасниць, як на європейському континенті, так і в інших регіонах світу. Німеччина може і повинна стати одним із стратегічних союзників України на цьому шляху.