Що насправді стоїть за вето Австрії

Die Welt, Німеччина

Однією з обов’язкових передумов успішного протистояння Європи агресії росії в Україні є єдність країн Європейського Союзу та їх консолідована позиція щодо стримування дій росії на міжнародній арені і, зокрема, у війні в Україні. Не випадково одним з головним напрямів розгорнутих інформаційно-психологічних операцій (ІПСО) та інших активних заходів російських спецслужб є руйнування європейської єдності та дискредитація ідеї системи колективи європейської безпеки. Найбільш яскравим прикладом реалізації таких російських операцій в Європі є останні спроби здійснення заколоту і державного перевороту у Німеччині з використанням промосковські орієнтованого руху так званих громадян рейху (Reichsbürger). І хоча служби захисту державності і конституції Німеччини відслідковували активізацію діяльності цього неформального угруповання від весни цього року, все ж таки публічні виступи Reichsbürger, проголошені наміри вбивства федерального канцлера Німеччини справили враження на пересічних німців та розбурхали експертне середовище. Заколот і протести в Німеччині вдалося швидко придушити, проте вони демонструють справжні наміри росії щодо дестабілізації загальноєвропейської обстановки та руйнування стабільності в європейському просторі.

Елементи активних операцій російських спецслужб мають прояви на всіх континентах світу, проте найбільш активно вони виявляються саме в Європі, оскільки ЄС і НАТО залишаються головними проголошеними ворогами москви, з якими вона «веде війну в Україні». Серед об’єктів впливу росії виокремлюються найбільш традиційні та успішні для кремля країни, де москва давно створила середовища прихильників «русского мира» та поставила на чолі держав і урядів свою креатуру. До них, насамперед, належать Угорщина та її прем’єр-міністр Віктор Орбан, Сербія, на чолі якої стоїть президент Александар Вучич, давно агентурно оброблений спецслужбами москви президент Чеської Республіки Мілош Земан тощо. Дивні проросійські заяви дозволяють собі лідери провідних країн ЄС, зокрема президент Франції Еммануель Макрон та новообрана прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні.

Увагу політичних експертів та міжнародних оглядачів нещодавно привернув демарш нейтральної та позаблокової Австрійської Республіки, яка з політичних міркувань заблокувала вступ до Шенгенського простору Болгарії та Румунії. Такий демарш Австрії не сприяє зміцненню загальноєвропейських інститутів та стабільності в Європі, що може мати негативний вплив на спроможність ЄС надавати допомогу Україні. Примітно також, що в Румунії дислоковані сили і засоби ЗС США і НАТО, що стабілізують ситуацію у всьому регіоні, а Болгарія щойно повідомила про надання Україні військової допомоги, зміст якої поки що не розкривається.

Німецьке видання Die Welt надрукувало дослідження власних кореспондентів Кароліни Дрютен (Carolina Drüten), Штефана Шохера (Stefan Schocher) та Філіпа Фолькманн-Шлука (Philip Volkmann-Schluck) з приводу дипломатичного скандалу, вчиненого Австрією та оглядом можливих його причин і наслідків.

Чи повинні Болгарія та Румунія належати до Шенгенського простору? Відень каже «Ні»
Джерело: lushik/Getty Images; SOPA Images/LightRocket via Getty Images; Montage: Infografik WELT

Австрія, зазначає німецьке видання, блокує входження Болгарії та Румунії до Шенгенської зони, що викликало суттєве роздратування у столицях обох держав, в Софії та Бухаресті. Формально Відень аргументує своє вето тим, що зовнішні кордони ЄС, на думку Австрії, недостатньо захищені, тому альпійській республіці може загрожувати хвиля неконтрольованих мігрантів і біженців через Болгарію і Румунію. Але цей аргумент не є переконливим, вважає німецьке видання.

У дипломатичній практиці нечасто застосовують такий крок, як виклик посла до міністерства закордонних справ країни акредитації для надання пояснень у зв’язку з виникненням певних міждержавних непорозумінь та висловлення протесту його країні. Тим більше, якщо мова йде про виклик посла з країни Євросоюзу, акредитованого в іншій країні ЄС. І все ж, 8 грудня ц. р. сталося саме це: Надзвичайному і Повноважному Послу Австрії в Бухаресті вручили ноту протесту через «невиправдане та недружнє ставлення» Відня.

Дещо раніше федеральний міністр внутрішніх справ Австрії Герхард Карнер (Gerhard Karner, Австрійська народна партія, ÖVP) у Брюсселі поінформував про наміри своєї країни та заявив, що він накладе вето на приєднання Румунії та Болгарії до Шенгенської угоди. Герхард Карнер вважає, що наразі немає сенсу розширювати зону Шенгенського простору, доки зовнішні кордони ЄС недостатньо захищені, через що багато людей приїжджають до Європи балканським маршрутом.

Спочатку Відень навіть погрожував накласти вето на всіх трьох кандидатів, включно із Хорватією, але потім відмовився від блокування приєднання Хорватії до Шенгену, мотивуючи це тим, що австрійські відпочивальники влітку будуть змушені довго чекати на кордоні.

Поодинокий демарш з боку Австрії щодо розширення Шенгенського простору має головним чином внутрішньополітичні причини: правляча Австрійська народна партія має низькі результати в опитуваннях, її похитнули корупційні скандали, їй потрібно якось виправляти ситуацію. Водночас, зазначає Die Welt, досвід показав, що з використанням питання міграції можна виграти вибори. Федеральне міністерство внутрішніх справ Австрії посилається на неконкретизоване дослідження, згідно з яким 40 відсотків незареєстрованих мігрантів, що прибували до Австрії, в’їхали через Болгарію та/або Румунію.

Однак агенція ЄС із захисту кордонів (Frontex) у звіті від середини листопада ц. р. прийшла до іншого висновку. Згідно з ним, західнобалканський маршрут все ще залишається найбільш активним шляхом міграції до ЄС. Східний сухопутний маршрут і чорноморський маршрут, куди, за визначенням Frontex, також входить Румунія, були значно менш навантаженими. Зокрема, у період від січня до листопада 2022 року там було зареєстровано 5701 і 196 незаконних перетинів кордону відповідно. Для порівняння: через центральне Середземномор’я таких перетинів було 93 805.

На відміну від Болгарії, Румунія не має спільного кордону з Туреччиною, яка є основною транзитною країною для мігрантів з Близького та Середнього Сходу. При цьому люди, які приїжджають з України, не враховуються в статистиці Frontex, тому що їхній перетин кордону не вважається незаконним. На думку експертів, збільшення кількості прибулих до Шенгенської зони в основному пов’язане з візовою політикою Сербії та практикою Угорщини щодо безперешкодного пропускання мігрантів.

Проте значна кількість задоволених заяв про надання притулку, що у випадку Австрії цього року становить близько 100 тисяч, лише обмежено розцінюється як основа для аргументації застосування вето. Хоча (у порівнянні до кількості населення) це найвище значення в ЄС, насправді кількість людей, які перебувають у базі запитів про допомогу, свідчить про те, що лише невелика частка заявників залишається в Австрії.

Отримана відмова з Відня щодо приєднання Бухаресту до Шенгенського простору викликала хвилю гніву в Румунії, яка загалом відповідає технічним вимогам для членства в Шенгені, і спричинила заклики до бойкоту австрійських компаній. Бухарест понизив рівень дипломатичних відносин з Віднем та 9 грудня ц. р. відкликав свого посла з Відня. У Бухаресті розглядають вето Австрії як тактичний маневр Відня, спрямований на те, щоб отримати бали у політичній грі з власними виборцями.

Перелік країн ЄС — повноправних членів Шенгенського простору (блакитний колір), членів Шенгенського простору, що не є країнами ЄС (жовтий колір), країн ЄС, що не є членами Шенгенського простору (сірий колір) та країн-кандидатів на приєднання до Шенгену (зелений колір)

Примітка. Андорра, Монако, Сан-Марино та Ватикан не входять до Шенгенського простору
Джерело: Infografik WELT

Альянс між Австрією, Угорщиною та Сербією

Експерт з міжнародних відносин Австрійського інституту міжнародних відносин (Österreichische Institut für Internationale Politik) Даніела Пісойу (Daniela Pisoiu) також вважає вето Австрії засобом тиску на Брюссель. Даніела Пісойу, яка сама має румунське коріння, заявила румунській щоденній газеті Libertatea, що «австрійський уряд шантажує ЄС вступом Румунії та Болгарії, щоб вирішити власну проблему міграції». Вона вважає, що «нас поставили перед фактом, що здійснився». Експерт додає, що «румуни повинні припинити своє підпорядковане ставлення до таких дій Австрії. Ми не громадяни другого сорту. Ми маємо такі ж права, як і будь-яка інша країна-член ЄС».

У румунській пресі дії уряду канцлера від ÖVP Карла Нехаммера (Karl Nehammer) вже порівнюють із методами прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який часто вимагав від Брюсселя поступок, застосовуючи засоби тиску. Відень і Будапешт справді прагнуть до тісної співпраці в питанні міграції, зокрема Нехаммер і Орбан нещодавно утворили із президентом Сербії Вучичем тристоронній альянс, спрямований на відвернення від своїх країн потоків мігрантів.

У Бухаресті побоюються, що євроскептичні голоси, які раніше були лише незначним явищем у Румунії, тепер набиратимуть обертів.

Також велике розчарування панує у Болгарії, на яку особливі сподівання покладала Німеччина. Коли в серпні ц. р. федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц виступив у Карловому університеті в Празі із програмною промовою про єдність Європи під час війни росії в Україні, він підкреслив, що Болгарія виконала всі «технічні вимоги» для членства в Шенгенському просторі.

За інформацією WELT, на той час таку оцінку поділяли не всі в уряді у Софії. Зокрема, міністр внутрішніх справ Болгарії Іван Демерджієв (Ivan Demerdzhiev) гостро й обурено відреагував на звинувачення прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте про те, що з використанням корупційних каналів у Болгарії начебто можна за 50 євро купити дозвіл на перетин зовнішнього кордону ЄС з Туреччиною. За словами Демерджієва, таке твердження Рютте є «вкрай образливим».

Боротьба за майбутнє Болгарії

Однак останніми місяцями стало відомо про такі великі прогалини на болгарському кордоні, що вето Австрії та Нідерландів проти вступу Болгарії є більш зрозумілим і обґрунтованим, ніж обіцянки Берліна. В інтерв’ю WELT міністр внутрішніх справ Болгарії Іван Демерджієв нещодавно визнав, що навіть болгарські прикордонники були причетні до незаконного переправляння мігрантів.

Оскільки органи охорони правопорядку Болгарії у минулому часто не проводили незалежних розслідувань, тепер у випадку виявлення порушень задіяні місцеві прокурори. Міністр Демерджієв, який є членом тимчасового уряду після четвертих повторних виборів за два роки, заявляє, що внаслідок цього співпраця з місцевою поліцією стала «більш тісною, і надалі жодні випадки порушень не будуть приховуватися».

Незначна більшість в уряді та, як наслідок, нестабільні уряди у Болгарії означають боротьбу за напрям руху країни. Питання полягає в тому, чи відновлять знову свій вплив на країну корумповані кліки, пов’язані з мафією, чи переможуть реформаторські сили, які стають все сильнішими. Корупція та стан верховенства права також безпосередньо впливають на поточну та майбутню безпеку кордону.

Як повідомляло влітку ц. р. видання WELT, контроль руху харчових продуктів на болгарсько-турецькому кордоні роками перебував у руках кримінальних структур, а забруднені пестицидами фрукти та овочі внаслідок цього потрапляли до ЄС. Колишній міністр сільського господарства Болгарії Іван Хрістанов (Ivan Hristanov), який боровся з цими зловживаннями разом із нині неіснуючим антикорупційним рухом «Ми продовжуємо зміни», перебуває під охороною поліції після погроз з боку мафії. Він повідомив виданню WELT, що йому запропонували хабар у «три мільйони євро» і він мав вирішувати, чи хоче він бути «другом чи ворогом».

Тодішній прем’єр-міністр Болгарії Кирил Петков (Kiril Petkow) повідомив, що «від самого початку нашої каденції ми помітили, що корупція також призводить до проблем на кордоні». Там навіть не працювали камери спостереження. Органи безпеки Болгарії підрахували, що прибутки від незаконних операцій з контрольованим мафією прикордонним контролем досягають мільярдів євро.

Сумнівно, що майбутній уряд Болгарії, який ще лише формується і в якому партія багаторічного прем’єр-міністра Бойко Борисова (Bojko Borissow) знову має більшість, продовжить боротьбу з корупційними структурами. Проти Борисова є багато звинувачень. Заява прем’єр-міністра Нідерландів Рютте про те, що відмова від вступу до Шенгенської зони є не «ні», а лише «ще ні», ймовірно, пов’язана з такими перспективами.

Тож голоси болгарської опозиції, яка бореться за реформи та верховенство права, звучали менш обурено, ніж голоси уряду в Софії, зазначає німецьке видання. Колишній міністр юстиції Болгарії та засновник реформаторської партії «Так, Болгарія!» Христо Іванов (Hristo Ivanov), заявив, що «Не існує нічого, через що ми повинні злитися». Політик вважає, що «ми повинні посилити прикордонний контроль, судову систему та всі антикорупційні структури».

* * * * *

Внутрішні проблеми між країнами в ЄС мають давню історію та складні перспективи вирішення, зокрема у мирний час. У стані збройної боротьби колективного Заходу проти агресії в Україні продовження міждержавних чвар та підігрівання традиційній мафії, що контролювала прибуткові процеси раніше, може стримувати опір москві та сповільнювати надання допомоги Україні. Традиційний пацифізм Австрії, Швейцарії, а наразі — ще й Нідерландів наразі недоречний та виглядає історичним анахронізмом, який може спричинити проблеми для багатьох країн ЄС, зокрема, й для самих ініціаторів стримуючих голосів. Українській дипломатії доцільно активізувати діяльність у національних інтересах України та заявляти про власні спроможності в інтересах спільної Європи.