Загострення ситуації довкола України

Причини, стратегічні і поточні цілі Росії та США і НАТО

 

 

Віктор Гвоздь
доктор військових наук

 

У своїй статті «Америка повернулася. Перші кроки Дж. Байдена та їх наслідки» я вже оцінював можливий вплив політики нового президента США на геополітичну ситуацію в світі. При цьому дійшов висновку про високу ймовірність загострення відносин між США та Росією, що посилить їх протистояння на основних напрямах перетину їх інтересів, в тому числі на пострадянському просторі.

Перші кроки Дж. Байдена на посаді глави Білого дому та реакція на них керівництва Російської Федерації повністю підтверджують такі прогнози. Про що може свідчити, зокрема, нещодавній політичний скандал між США та Росією в зв’язку з недипломатичними висловлюваннями Дж. Байдена на адресу В. Путіна. У найближчій перспективі ще більш критичним чинником у американсько-російських стосунках може стати запровадження Сполученими Штатами нових, більш потужних за попередні санкцій проти Росії. Наразі такі санкції можуть застосовуватися на основі всеохоплюючого огляду агресивної політики Москви, який може набути офіційного статусу вже у квітні ц. р.

Документ розробляється за особистим розпорядженням Дж. Байдена і включає докази втручань росіян у вибори в США та інші недружні дії стосовно цієї країни, а також перелік порушень Росією норм міжнародного права (зокрема, отруєння О. Навального та інших супротивників режиму В. Путіна). В цьому плані для Росії можуть бути відчутними обмеження щодо її цінних паперів на міжнародному фінансовому ринку, що фактично блокує доступ російського уряду до іноземних кредитів.

Як відомо, з початку поточного року суттєво загострюється напруженість довкола України, що пов’язано з порушенням Росією перемир’я на Донбасі, а також посиленням її військової активності на українському напрямку. Це супроводжуються активною політико-інформаційною кампанією зі звинуваченнями України у підготовці до нападу на «ДНР» і «ЛНР», яке нібито підтримують її західні партнери. При цьому Росія фактично погрожує Україні своїм військовим втручанням у конфлікт на Донбасі і в той же час намагається «торгуватися» зі США з українського питання, пропонуючи співробітництво у вирішенні різних важливих для Вашингтона проблем (зокрема, щодо контролю над озброєннями, боротьби з міжнародним тероризмом, урегулювання збройних конфліктів на Близькому Сході, примушення Північної Кореї припинити ракетно-ядерну програму тощо).

Нарощування російської військової присутності вздовж українського кордону

По суті, це означає, що Росія повертається до політики жорсткої конфронтації з Україною, в тому числі у військовій сфері, яка відбувалась до 2019-го року. Зважаючи на аналіз ситуації, причини зазначеного — у провалі планів росіян з відновлення свого впливу на Україну після змін у українському керівництві, а також внаслідок низки інших чинників, які стосуються американсько-російських відносин та внутрішніх проблем Росії. З огляду на зазначене, російські провокації проти України здійснюються в основному з метою:

  • примусити Україну погодитися з російським підходом до «врегулювання» конфлікту на Донбасі. Суть такого підходу добре відома. Аналогічним чином Росія намагається домогтися, аби в Україні перестали тиснути на її лобі із представників проросійської опозиції;
  • продемонструвати, що пострадянський простір залишається «сферою виняткового впливу Росії», де можливі будь-які дії з реалізації її інтересів, в тому числі у військовий спосіб. Тим самим вона фактично кидає виклик США і Європі та «відіграється» на їх партнерах з числа країн колишнього СРСР;
  • здійснювати тиск на США і ЄС у питанні їх ставлення до Росії та України. При цьому Росія у протистоянні з ними «підвищує ставки», демонструючи реальну можливість виникнення масштабного збройного конфлікту в Європі;
  • відволікти увагу російського населення від внутрішніх проблем країни напередодні парламентських виборів в жовтні поточного року. Водночас робиться спроба підвищити рейтинг В. Путіна на традиційних гаслах жорсткого відстоювання інтересів Росії перед Заходом, а також захисту російськомовного населення в інших державах, насамперед, в Україні;
  • знівелювати міжнародний резонанс справи О. Навального, а також факти підривної діяльності Росії проти інших країн.

В той же час РФ намагається переконати, що її політика — миролюбна, і заперечує, коли її звинувачують у провокуванні напруженості довкола України. Так, активізація заходів оперативної та бойової підготовки російських збройних сил у західній частині РФ пояснюється її керівництвом тим, що відбувається перевірка військ у рамках підготовки стратегічних командно-штабних навчань «Захід-2021».

Засідання спільної колегії міністерств оборони Білорусі та Росії з питань підготовки СКШН «Захід-2021»

Втім, кроки Росії з підготовки СКШН в повній мірі відповідають підготовчим заходам до реальної війни, коли дійсно можуть відновитися активні бойові дії на Донбасі та розширитися масштаби військового вторгнення до України з кінцевою метою «остаточного вирішення українського питання».

Під час, або у вигляді підготовки до СКШН «Захід-2021», з лютого ц. р. у Західному та Південному військових округах Росії відбувалися заходи з:

  • удосконалення транспортної інфраструктури;
  • розгортання елементів систем управління, зв’язку, протиповітряної оборони та матеріально-технічного забезпечення військового часу;
  • виведення військ на полігони у польових районах.

На теперішній час на полігонах у більшості із сусідніх з Україною областей Росії та в інших російських регіонах тривають активні тактичні навчання мотострілецьких, танкових, артилерійських та інших підрозділів батальйонного рівня. При цьому окремі військові частини (в основному, тактичної авіації та ППО) переміщуються з тилових до передових районів, в т. ч. на українському напрямку.

З урахуванням нових об’єднань, які Росія розгорнула поблизу кордону України з 2015-го року (дві загальновійськові армії), чисельність російських військ, долучених до згаданих вище заходів, дійсно є найбільшою з часу активної фази її збройної агресії проти України.

 

Загрозу нового нападу Росії на Україну визнають наші західні партнери. З огляду на це, США, НАТО та ЄС, активно підтримуючи Україну, намагаються стримати агресивні наміри Москви. Конкретні кроки західних країн і міжнародних організацій в цьому напрямі добре відомі та широко висвітлюються у ЗМІ.

Навчання США/НАТО «Захисник Європи-2021»

У тій ситуації, що склалася довкола України, більш цікаві стратегічні та поточні воєнно-політичні цілі США, НАТО і ЄС. При цьому вони багато в чому пов’язуються з власними інтересами сторін та змінами у політиці США після приходу до влади Дж. Байдена. На теперішній час основні із таких цілей наступні:

  • стримування неоімперських амбіцій Москви та її експансії в Європі активною підтримкою України, як головної з числа країн Центрально-Східної Європи та колишнього СРСР противаги Росії. Згідно з більшістю оцінок, Москва без встановлення свого контролю над Україною ніколи не зможе реалізувати свої геополітичні плани з відновлення подоби СРСР, як глобального супротивника Заходу;
  • недопущення виникнення нового спалаху конфлікту поблизу східного кордону ЄС внаслідок активізації збройного протистояння на Донбасі та розширення масштабів військової агресії Росії проти України. Як свідчить досвід громадянської війни у колишній Югославії, такий хід подій матиме відчутні негативні наслідки для всього Європейського Союзу;
  • підрив позицій режиму В. Путіна та критичне послаблення Росії за рахунок виникнення додаткових підстав для посилення антиросійських санкцій. По суті, США використовують провокування росіянами військової напруженості довкола України як ще один вагомий привід для обґрунтування політики Дж. Байдена стосовно Російської Федерації;
  • зміцнення власних позицій США та НАТО у Південно-Східній Європі та в Чорноморському регіоні прискоренням процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України. Так, в Альянсі вже порушене питання про надання Україні статусу учасника програми «План дій щодо членства». Крім того, поглиблення співробітництва США/НАТО з Україною створює умови для використання ними її військової інфраструктури та можливості проведення інших заходів на українській території, у її повітряному просторі і територіальних водах.

При цьому США/НАТО вживають у військовій сфері власні заходи на противагу Росії. Зокрема, США/НАТО послідовно посилюють свою військову присутність в країнах Центрально-Східної Європи та Балтії, а також проводять військові навчання, симетричні до СКШН ЗС РФ «Захід» та «Кавказ».

Так, з 2020-го року на північному та південному флангах Європейського ТВД почергово відбуваються стратегічні навчання США/НАТО «Захисник Європи» (Defender Europe). Характерною особливістю підготовки таких навчань у поточному році, які плануються у Середземноморському та Чорноморському регіонах, є підтримка України демонстрацією військової сили перед Росією.

Під приводом підготовки навчання «Захисник Європи-2021», з січня ц. р. США/НАТО різко активізували військово-морську діяльність в Чорноморському регіоні. Зокрема, відбулися: багатогалузева операція 6-го флоту ВМС США, а також міжнародні навчання НАТО «Посейдон-2021» і «Морський щит-2021». В рамках цих та інших заходів посилено військово-морську присутність США/НАТО в Чорному морі. Так, в березні ц. р. до його акваторій вперше увійшли відразу чотири ракетні кораблі, в т. ч. два фрегати, есмінець та крейсер.

З огляду на стратегічний характер цілей Росії та США/НАТО, а також на твердість і незворушність позицій сторін, вони і надалі втілюватимуть свої плани. При цьому ситуація довкола України може набути особливої гостроти влітку–восени поточного року під час активної фази СКШН «Захід-2021» та навчань США/НАТО «Захисник Європи-2021». Водночас найвищого рівня досягнуть і військові загрози щодо України.

 

…Відновлення військового тиску на Україну підтверджує неможливість досягнення жодних мирних та рівноправних домовленостей з Росією…

Загалом наведені обставини дозволяють дійти таких висновків:

по-перше, зміни у російській політиці в плані відновлення військового тиску на Україну підтверджують неможливість досягнення жодних мирних та рівноправних домовленостей з Росією, яка робить ставку тільки на силові рішення та зважає тільки на мову сили. Все це стосується також Донбасу і Криму;

по-друге, новий президент США Дж. Байден і його адміністрація переходять до більш конкретних та жорстких дій зі стримування Росії як основного джерела військових загроз Америці та всьому Західному світу. В рамках такого підходу основні зусилля Вашингтона зосереджуються на примушенні Кремля до зміни його політики шляхом нарощування проти нього санкцій разом з продовженням з ним діалогу з позиції сили;

по-третє, політику Дж. Байдена стосовно Росії підтримують європейські союзники США, які вбачають в цьому запоруку їх безпеки від загроз зі Східного напрямку. Своєю чергою, це зміцнює трансатлантичну солідарність, порушену попереднім президентом США Д. Трампом;

по-четверте, США, НАТО та ЄС непохитні у своїй позиції стосовно України, яка принципово важлива для їх інтересів. Тому вони не допустять будь-яких компромісів з Росією стосовно України. І навіть більше, слід очікувати активних дій провідних західних країн з надання допомоги у зміцненні оборонної сфери України та виведенні співробітництва НАТО з нею на якісно новий рівень;

по-п’яте, загострення відносин між Росією та Заходом і надалі збільшуватиме напруженість довкола України, у т. ч. у військовій сфері. За таких обставин Росія не припинятиме свого тиску на Україну у спосіб демонстрації можливості розширення масштабів своєї збройної агресії. Зі свого боку США та НАТО нарощуватимуть зусилля з військового стримування Росії та захисту України.

…Головним інструментом у відбитті російської агресії залишаються Збройні сили України…

Разом з тим, на теперішньому етапі США і НАТО навряд чи безпосередньо втручатимуться до збройного конфлікту між Росією та Україною до того часу, поки він не створить пряму загрозу їх безпеці. Виходячи з цього, головним інструментом у відбитті російської агресії залишатимуться Збройні сили України, що вимагає подальшого нарощування їх бойових можливостей.

Водночас і надалі будуть важливими всі види розвідки України як засобу з викриття загроз для України та планів і дій її супротивників.

 

Схожі публікації