Від G7 до G20. Підсумки та перспективи

Іван Січень

 

 

Раніше ми вже писали про стратегічні цілі путінської війни проти України, які передбачають перебудову існуючої системи світового устрою виходячи з російських інтересів. Таким чином у Кремлі намагаються перетворити Росію на провідний центр сили глобального рівня зі власною сферою виключного впливу, домінуючою роллю у розвитку світових процесів та правом диктату своєї волі іншим країнам. Замість цього, напад на Україну призвів лише до поглиблення міжнародної ізоляції Росії, як країни-агресора та окупанта.

Неспроможність Москви швидко досягти своїх цілей у відношенні завідомо слабшого противника наочно свідчить і про її нездатність реально протистояти США/НАТО у звичайній війні. Все це і визначає нинішнє ставлення Заходу до Росії, що було продемонстровано в ході нещодавнього саміту «Групи семи» (G7) у Баварії. І ось тепер Москва очікує саміту «Групи двадцяти» (G20) для того, щоб хоч якось виправити ситуацію. Хоча, це їй навряд чи вдасться.

 

Не має великої потреби переказувати підсумки саміту «Групи семи». Вони широковідомі. Тим паче, що після завершення зустрічі вже пройшов деякий час. Втім, хід і результати саміту дозволяють підтвердити та доповнити низку геополітичних висновків, які були зроблені виходячи із попередніх подій, і дозволяють краще зрозуміти позиції наших партнерів.

По-перше, колективний Захід зберігає єдність та непохитність своїх позицій щодо захисту демократії у світі та протидії тоталітарним режимам, попри погрози з їх сторони та ускладнення власних економічних проблем через зворотну дію санкцій.

Колективний Захід зберігає єдність та непохитність своїх позицій щодо захисту демократії у світі та протидії тоталітарним режимам

По-друге, на переконання лідерів західних країн, наразі головну небезпеку світу створює агресивна неоімперська політика Москви, що засвідчив її напад на Україну. Так, війна Росії проти України стала подією загальносвітового значення, що негативно впливає на всі життєво важливі сфери існування світової спільноти. Насамперед це стосується виникнення критичних загроз глобальній безпеці у світі, розвитку світової економіки, роботі міжнародної енергетичної системи, можливостям забезпечення світових продовольчих потреб та екології. Тому, такі дії не можуть залишитись без відповіді, оскільки вони неминуче призведуть до порушення всього світового ладу, а також створять небезпечний прецедент, який може бути використаний іншими диктаторськими режимами.

…Війна Росії проти України стала подією загальносвітового значення, що негативно впливає на всі життєво важливі сфери існування світової спільноти…

По-третє, Україна зберігає виключно важливе значення для Заходу як символ боротьби за демократію проти тоталітаризму, передовий бастіон на вістрі російської агресії та фактичний «щит» Європи, який захищає її від небезпеки військового вторгнення Росії зі Сходу. А тому поразка України буде означати і поразку всього вільного та демократичного світу, а також поставить Європу під загрозу прямого удару з боку Москви.

По-четверте, з урахуванням наведених обставин, Захід продовжить проведення жорсткої політики стримування Росії за допомогою послідовного нарощування санкцій та збільшення обсягів допомоги Україні. Це має принципове значення для Заходу як головний засіб захисту його цивілізаційних цінностей.

По-п’яте, в умовах загострення протистояння з Росією, яке, по суті, виходить на рівень прямої конфронтації сторін, США, НАТО та ЄС посилюватимуть заходи із забезпечення власної безпеки за всіма напрямами.

Україна зберігає виключно важливе значення для Заходу як фактичний «щит» Європи, який захищає її від військового вторгнення Росії

Наведені позиції знайшли практичну реалізацію у рішеннях та політичних заявах учасників саміту «Групи семи».

Так, був обговорений та прийнятий до реалізації новий пакет санкцій проти Росії, які включають додаткові обмеження на постачання радіоелектронних та інших компонентів для її військових підприємств, підвищення мит на російські експортні товари, а також розширення списку підсанкційних осіб і установ.

Схвалена ініціатива США щодо сприяння зниженню світових цін на енергоносії, як засобу позбавлення Росії її доходів. До речі, свого часу саме таким чином США підірвали економіку СРСР, що призвело до його розпаду. Крім того, США оголосили про введення низки односторонніх санкцій у відношенні Росії, зокрема, заборонили американськими установами, компаніями та громадянами операції з російським золотом.

Водночас лідери країн G7 підтвердили повну підтримку України, що було зроблено як у їх особистих заявах, так і у спільному комюніке. Учасники саміту дійшли згоди щодо необхідності збільшення обсягів постачання важкої зброї Україні та надання їй макроекономічної допомоги.

Захід продовжить проведення жорсткої політики стримування Росії за допомогою послідовного нарощування санкцій та збільшення обсягів допомоги Україні

В цьому зв’язку згадаймо плани США щодо передачі нашій державі засобів ППО середньої дальності, а також наміри ФРН продовжити постачання артилерійських систем та іншого озброєння для потреб сил оборони України.

Важливе значення мала ініціатива ФРН стосовно розробки та реалізації аналога «Плану Маршалла» для післявоєнного відновлення нашої держави. Досягнута також домовленість щодо направлення на потреби України додаткових коштів, отриманих від підвищення мит на російські експортні товари. В результаті — своєю зовнішньою торгівлею Росія фактично фінансуватиме Україну.

Окрема увага учасників саміту приділялась підвищенню безпеки західних країн в умовах переходу Росії до відвертих агресивних дій. З цією метою передбачається активізація кроків з максимального зниження залежності Європи від російських енергоносіїв. Крім того, США мають намір посилити свою військову присутність в Європі. Більш детально це питання розглядається під час саміту НАТО в Мадриді, куди прибули всі учасники «Групи семи».

За допомогою західних партнерів Україна нарощує свої військові можливості як оборонного, так і наступального характеру

За оцінками багатьох політиків та експертів, наведені підходи західних країн і міжнародних організацій, які підкріплюються їх практичними діями, створюють передумови для перелому у війні на користь України. Свідченням цього називається все більш очевидна неспроможність Росії продовжувати активні бойові дії на широкому фронті.

На сьогодні Москва вже стягнула на Донбас практично всі свої боєздатні війська у складі з’єднань шести армій, однак не може досягти рішучих успіхів. Причому, як вже неодноразово писалося у ЗМІ, Росія змушена проводити приховану мобілізацію та знімати з консервації застарілу військову техніку.

Натомість за допомогою західних партнерів Україна нарощує свої військові можливості як оборонного, так і наступального характеру. Наразі це вже відображається на ході бойових дій. Проявами такої тенденції є збільшення частки російських ракет, які знищуються силами української ППО, а також підвищення ефективності ураження військових об’єктів ворога, які знаходяться в його тилу.

Насамперед удари наносяться по штабах, складах боєприпасів і скупченням особового складу та військової техніки противника. Такі цілі мають особливо важливе значення з точки зору порушення системи управління та зв’язку російських військ, позбавлення їх ракетно-артилерійських засобів для ведення бойових дій, а також нанесення їм максимальних втрат.

І це лише початок. Після отримання Україною достатньої кількості озброєнь та накопичення сил вона може перейти у повномасштабний контрнаступ та звільнити свої території.

За таких умов Росія намагається компенсувати поступову втрату нею ініціативи на фронті, залякати українське населення та примусити керівництво нашої держави до поступок шляхом нанесення ракетно-терористичних ударів по мирних населених пунктах України. Однак, це лише мотивує захисників України до посилення опору Росії та остаточно підриває її авторитет на міжнародній арені. Хоча, вона і так його давно вже втратила.

…Досить дивними здаються сподівання Кремля на можливість виправлення ситуації. Нереальність таких сподівань доводить сьогоднішня обстановка на фронті…

Отже, досить дивними здаються сподівання Кремля на можливість виправлення ситуації за допомогою участі В. Путіна або іншої високопосадової особи зі складу керівництва РФ у саміті «Групи двадцяти» в листопаді поточного року в Індонезії. Можливо, в силу запущеного розладу з реальністю, російська правляча верхівка розраховує до того часу знищити Україну та поставити Захід перед цим «фактом». А потім і розмовляти з ним з позиції сили.

Нереальність таких сподівань доводить сьогоднішня обстановка на фронті. Тому, єдине на що може сподіватися Москва, це демонстрацію того, що Росія все ще залишається у «клубі» провідних держав світу, яким є G20. Хоча, це просто смішно і може обдурити хіба що росіян, зазомбованих російською пропагандою.

 

Схожі публікації