Претензії на владу Австралії та Китаю. Частина 1

Претензії на владу Австралії та Китаю

03.06.2022 р. «Deutschlandfunk», Німеччина

Мінливі події у південному регіоні Тихого океану

Австралія колись була найважливішим партнером багатьох сусідніх країн у південній частині Тихого океану. Але наразі вона дедалі більше втрачає цю роль через щедру економічну та інфраструктурну політику Китаю. Деякі аналітики називають такі дії Пекіну політикою чекової книжки і застерігають, що Китай купує союзників у південній частині Тихого океану у своїх власних інтересах.

Нещодавно у травні ц. р. популярний німецький радіомовник «Deutschlandfunk» оприлюднив матеріали статті власного кореспондента Андреаса Штуммера (Andreas Stummer), в якій робить огляд подій та тенденцій розвитку міжнародної ситуації у регіоні Південного Тихого океану, з урахуванням активності та пріоритетів зовнішньої політики другої потуги світу, Китаю.

День АНЗАК у Перті, Австралія, за участі військових та державних прапорів.
Джерало: IMAGO/YAY Images

 

Довідково. День АНЗАК

День АНЗАК — національний день пам’яті в Австралії та Новій Зеландії.

25 квітня 1915 року протягом Першої світової війни сили Антанти почали десантування на півострові Галліполі. У наступних затяжних і кровопролитних боях десант не зміг розвинути наступ із захоплених плацдармів і в кінці року був евакуйований.

День АНЗАК почав офіційно відзначатися з 1916 року (у Новій Зеландії — з 1920). Спочатку це був день пам’яті австралійців та новозеландців, загиблих у Першій світовій війні. Після Другої світової війни 25 квітня в Австралії та Новій Зеландії згадують своїх громадян, загиблих у всіх війнах і військових конфліктах за участю цих країн.

За традицією, в цей день проводяться церковні служби, військові паради, зустрічі ветеранів. Австралійські та новозеландські туристи відвідують Галліполі, де також проводяться пам’ятні заходи. Тільки в день АНЗАК дозволено грати в національну гру з підкиданням монет ту-ап, якою захоплювалися і солдати Першої світової війни.

[свернуть]

День АНЗАК є найвищим державним святом Австралії. Щороку наприкінці квітня вся нація зупиняється, щоб згадати загиблих воїнів. Піднімаються державні прапори, вшановуються хвилиною мовчання. Політики зазвичай вшановують пам’ять минулих війн у віддалених частинах світу.

Однак цього разу політики застерігали про вірогідність виникнення нового конфлікту у південній частині Тихого океану, що у безпосередній близькості від Австралії.

Манассе Дамукана Согаваре, прем’єр-міністр Соломонових островів,
у пошуках порозуміння з урядом Китаю.
Фото: alliance / dpa / MAXPPP / VCG / China News Servixe / Sheng Jiapeng)

Лише за кілька днів до цього прем’єр-міністр Соломонових островів Манассе Согаваре (Manasseh Sogavare) оголосив у парламенті, що острівна держава, яка постраждала від громадянської війни та економічної кризи, підписала угоду про забезпечення безпеки з Китаєм. Цей пакт дозволить китайцям здійснювати морські та поліцейські операції на Соломонових островах, включно й під захистом національних збройних сил. Зокрема, прем’єр-міністр зазначив, що «угода про безпеку була укладена на прохання уряду Соломонових островів. Ніхто на нас не тиснув. Як незалежна країна, ми хочемо забезпечити задоволення наших потреб у галузі безпеки. І за допомогою різних партнерів».

Сильні слова на адресу Китаю

У Канберрі дзвонять тривожні дзвони. Верховний комісар Австралії на Соломонових островах нічого не знав про намір підписання угоди з Китаєм, служба розвідки та Тихоокеанське міністерство уряду були захоплені зненацька. Адже дотепер Китай мав лише одну військову базу за кордоном, у Джибуті. Але Австралія та США вже давно побоювалися, що Китай може також зробити свою ставку в південній частині Тихого океану та створити стратегічну військово-морську базу. На підставі нещодавно укладеної угоди китайські фрегати тепер мають можливість вільно маневрувати у водах Соломонових островів, у будь-який момент швартуватися в портах і приймати на борт вантажі. Примітно, що відстані від районів маневрування кораблів Китаю становитимуть 2000 кілометрів від східного узбережжя Австралії та майже 8000 кілометрів від материкового Китаю. Для міністра оборони Австралії Пітера Даттона (Peter Dutton) є однозначним те, що згадана угода про безпеку є цілеспрямованою провокацією Китаю, якій необхідно рішуче протистояти.

Пітер Даттон заявив, що «єдиний спосіб зберегти мир — це бути готовим до війни. Продемонструвати нашу силу. Китайці свідомо йдуть на конфронтацію у південній частині Тихого океану. Тому ми, з нашими союзниками, повинні протистояти будь-якій агресії, щоб забезпечити мир в регіоні та для Австралії».

Німецьке видання зазначає, що це сильні слова від міністра оборони, який має за спиною міцний альянс. У вересні минулого року США, Велика Британія та Австралія заснували військовий альянс «Aukus», який покликаний забезпечити більш тісну взаємодію країн-учасниць у південній частині Тихого океану. Однак жоден із партнерів у новому альянсу тоді не мав на увазі пакт Соломонових островів з Китаєм, зазначає «Deutschlandfunk».

Міністр оборони Австралії Пітер Даттон вважає,
що «китайці свідомо йдуть конфронтаційним курсом у південній частині Тихого океану».
Фото: picture alliance / AP / Cpl. Dustin Anderson

Під час виборчої кампанії тіньовий держсекретар Австралійської лейбористської партії Пенні Вонг (Penny Wong) заявила з цього приводу про «найбільший провал зовнішньої політики Австралії в Тихому океані після закінчення Другої світової війни».

Соломонові острови прагнуть до згоди з Китаєм

Щоправда, керівництво Соломонових островів наголошує, що вони ніколи й не планували дозволити Китаю побудувати військову базу в країні. Але опозиційний політик держави, колишній прем’єр-міністр Соломонових островів Пітер Кенілореа (Peter Kenilorea) налаштований скептично. Він вже був у парламенті своєї країни в 2019 році, коли уряд раптово, через 36 років, розірвав усі дипломатичні відносини з Тайванем і звернувся до співробітництва з Китаєм. Тоді говорили про мільйонні хабарі з Пекіна. Пітер Кенілореа впевнений, що китайці також доклали руку до переговорів до нещодавно укладеної угоди про безпеку.

Політик заявив, що «він вважає, що уряд Соломонових островів і прем’єр-міністр перебувають у таборі та на зарплаті у китайців. Цей пакт забезпечує Соломоновим островам не більше безпеки, ніж ті, що вже гарантують інші наші партнери. Особливо Австралія».

Але, зазначає автор дослідження Андреас Штуммер, де були австралійці, які після закінчення Другої світової війни називали «своєю територією» не лише Соломонові острови, а й усю південну частину Тихого океану?

Китай з’являється там, де Австралія мало присутня

Шейн Дорні

Здійснюючи фінансові внески в розмірі двох мільярдів євро на рік, Австралія є, з великим відривом, найбільшим донором у регіоні, найбільш надійним і перевіреним партнером у подоланні наслідків надзвичайних ситуацій та сприяння розвитку. З цього приводу відомий австралійський журналіст Шейн Дорні (Sean Dorney) припускає, що «можливо, у південній частині Тихого океану надто довго панував мир».

 Шейн Дорні переконаний, що «більшість австралійських політиків вважали, що Тихий океан є стратегічно найбільш віддаленою провінцією, і значною мірою нехтували ним. Ситуація змінилася на початку 2000-х років, коли китайці почали отримувати все більший політичний вплив у регіоні. Австралії треба краще дослухатися до сусідів, адже занадто довго жителі Тихого океану відчували, що їхня думка не враховується в рішеннях, які приймає Австралія».

Аманда Кехіл

Адвокат Аманда Кехіл (Amanda Cahill) багато років працювала асистентом-розробником у компанії Фіджі. Вона порівнює тристоронні відносини між Австралією, Китаєм та 16 острівними державами південної частини Тихого океану із «замороженим, нещасним шлюбом за розрахунком». Партнер відчуває себе покинутим, фліртує з кимось іншим і починає новий роман. Очевидно, що без жодних додаткових умов і зобов’язань. Австралія створила на Фіджі жорсткі умови після перевороту в 2006 році, нагадує Аманда Кехілл. Проте китайці наразі прийшли лише з привабливою чековою книжкою.

 «Настрій був проти Австралії. Лайливі слова на кшталт «колоніальних правителів» лунали скрізь. У той же час іноземна допомога Фіджі скоротилася — за десять років аж на 30%, що ще більше ускладнило ситуацію. Для уряду Фіджі кожен долар був пов’язаний з розрахунками того, як він має бути витраченим. Але потім з’явилися китайці, у Фіджі раптово з’явилося інше джерело надходження грошей».

У той час як австралійські прем’єр-міністри все частіше трималися осторонь щорічного Форуму тихоокеанських островів і відчутно скорочували фінансову допомогу на розвиток, китайці без зайвої бюрократії виділяли мільйонні кредити по всьому регіону. В основному проекти Пекіна передбачали об’єкти інфраструктури: дороги і мости, адміністративні та державні будівлі, порти, доки і злітно-посадкові смуги.

 «Китайська підтримка вітається»

Стівен Хоус

Професор економіки, директор Центру політики розвитку в Національному університеті Канберри Стівен Хоус (Stephen Howes) вважає, що гроші не є проблемою для Китаю. А питання про корупцію чи можливу безгосподарність у країнах-одержувачах навіть не ставилося.

«Підтримка китайців дуже вітається, тому що, на відміну від Австралії, вони не придивляються до діяльності урядів країн Південного моря. Австралія витрачає багато грошей на освіту місцевих жителів та розвиток економіки. Китайці вважають за краще просто побудувати міст, — це просто відчутніше для багатьох жителів».

 

Довідково. Республіка Вануату

Республіка Вануату — тихоокеанська держава в Меланезії.

Держава Вануату, розташована у 3600 кілометрах на північний схід від узбережжя Австралії. З повітря південно-тихоокеанський штат із загальною кількістю 83 островів виглядає незайманим природним раєм.

Межує на півночі з територіальними водами Соломонових островів, на заході з економічною зоною Австралії, на південному заході з територіальними водами Нової Каледонії, на сході — з територіальними водами Фіджі. Протяжність прибережної смуги — 2528 км.

[свернуть]
Ральф Регенвану

Потрапивши на землю, ситуація виявляється іншою: злітно-посадкова смуга була побудована та профінансована Китаєм, як і дорога від аеропорту до столиці держави, міста Порт-Віла (Port Vila), тодішнього величезного конгрес-центру на півдорозі. Будівля занадто велика для проведення якихось подій, тому вона стоїть в основному порожня. Уряд не може дозволити собі навіть сплачувати рахунки за електроенергію та прибирання — вони оплачуються з фонду австралійської допомоги розвитку. Лідер опозиції, громадський і політичний діяч Ральф Регенвану (Ralph Regenvanu) відкрито визнає, що бідна країна Вануату потребує фінансової підтримки та приймає її, неважливо, звідки вона надходить.

Він повідомив, що «ми шукаємо партнерства з Китаєм, а також з іншими країнами. Ми хочемо досягти найкращого майбутнього для Вануату, співпрацюючи з якомога більшою кількістю країн. Як нація, ми ні перед ким не зобов’язані. У будь-якому випадку, ми у Вануату не хочемо нічого чути про силову гру «Китай проти Австралії».

Аеропорт Бауерфілд на Вануату, поблизу столиці Порт-Віла.
Фото: alliance / dpa | Sgt Neil Bryden Raf / Brtish Ministry of Defence

https://www.deutschlandfunk.de/australien-china-einfluss-spielball-suedpazifik-100.html

У заголовку матеріалу зображення з сайту «24tv.ua»

Претензії на владу Австралії та Китаю. Частина 2

Схожі публікації