Голод, міграція та дезінформація: попереду важкі часи

Відповідальність за воєнні злочини повинна понести не лише Росія, а й ті, хто її підтримує

«Defence24.pl», Польща

Як зазначає польський аналітик Вітольд Репетович у своєму аналітичному звіті «Голод, міграція та дезінформація: попереду важкі часи» на польському сайті defence24.pl, російсько-українська війна викликала ланцюгову реакцію, що переросте у величезне протистояння. Саме тому він і застерігає, що 2023 рік, ймовірно, буде ще гіршим за нинішній, бо «світ охопить голод, …а потім міграція в безпрецедентних масштабах, активована, зокрема Росією, і масована війна в інформаційному просторі». У зв’язку з цим він посилається на нещодавні конференції, що відбулися у Польщі два тижні тому — Strategic Ark/Стратегічний Ковчег і Three Seas One Oportunity/Три моря — одна можливість.

Джерело: «Defence24.pl», фото MINUSMA/Harandane Dicko

Зрозуміло, що учасники заходів порушували актуальні питання щодо згаданої війни, та в більшій мірі йшлося про запобігання подальшого негативного її розвитку. Серед тих, хто брав слово для виступу, був і генерал Раймунд Анджейчак, який наголошував, що росіяни не здолають Україну, оскільки не змогли виконати жодної з трьох ключових умов перемоги: знищення армії супротивника, захоплення місцевості та викорінення у українців прагнення до захисту. Одночасно він вказував, що «Росія втратила свій імпульс», але при цьому застерігав, що «якщо війна буде тривалою, то це буде трагедія, … але Польща зробить все можливе і навіть неможливе для підтримки України».

Але тут варто звернути увагу ще на один факт, який навів генерал у своєму виступі, стосовно деяких голосів про те, що поразка Росії в Україні може бути доказом того, що РФ не складала великої загрози. Спочатку він нагадав, як за період від своєї поразки у війні з Фінляндією та початкового зіткнення з Німеччиною в 1941 році до переломного моменту Курської битви та наступного контрнаступу СРСР відновив свій потенціал і оперативні можливості під час Другої світової війни. А потім застеріг, що «росіяни можуть відновити таку міць і створити загрозу для інших країн швидше, ніж ми очікуємо».

Так, після вигнання французів з Малі вона спонукала правлячу хунту країни вийти з ключового антиджихадистського альянсу Сахеля, тобто G5 (до нього також належать Мавританія, Нігер, Буркіна-Фасо та Чад). Росія також стояла за успішним переворотом у Буркіна-Фасо в січні 2022 року, вона посилює свій вплив у Судані, а також працює над тим, щоб взяти під контроль ключового союзника Франції в регіоні, тобто Чад.

Довідково. Сахель

Сахель (узбережжя, берег) — це екокліматична та біогеографічна сфера переходу в Африці між Сахарою на півночі та суданською саваною на півдні.

Маючи напівпосушливий клімат, вона простягається через південно-центральні широти Північної Африки між Атлантичним океаном і Червоним морем.

Сахельська частина Африки включає із заходу на схід частини північного Сенегалу, південну Мавританію, центральну частину Малі, північ Буркіна-Фасо, крайній південь Алжиру, Нігер, крайню північ Нігерії, Камерун та Центральноафриканську Республіку, центральний Чад, центральну частину та південний Судан, крайню північ Південного Судану, Еритрею та Ефіопію.

Історично західну частину Сахелю іноді називали регіоном Судану. Цей пояс приблизно був розташований між Сахарою і прибережними районами Західної Африки.

G5 Sahel або G5S — це інституційна структура для координації регіонального співробітництва з питань політики розвитку та безпеки в Західній Африці. Вона була утворена 16 лютого 2014 року на саміті п’яти країн Сахелю: Буркіна-Фасо, Чаду, Малі, Мавританії та Нігеру. 19 грудня 2014 року вона прийняла конвенцію про заснування і постійно розташована в Мавританії.

Координація організована на різних рівнях.

Військовий аспект координують начальники штабів відповідних країн.

Метою G5 Sahel є зміцнення зв’язку між економічним розвитком і безпекою і разом боротися із загрозою джихадистських організацій, що діють в регіоні (AQIM, MUJWA, Al-Mourabitoun, Boko Haram).

[свернуть]

Про важливість Африки в російських розрахунках свідчить той факт, що суданська делегація відвідала Москву на зломі лютого-березня, коли первісні російські плани щодо України руйнувалися. Бо Кремль навіть запропонував представникам африканської країни свої плани з відкриття військово-морської бази.

Візит делегації Республіки Судан до Москви.
Джерело: «Торгово-промышленная палата Российской Федерации», https://news.tpprf.ru/

Російський контроль над Сахелем становить загрозу не лише через доступ до сировини, завдяки якій Росія може відновити свій потенціал, зауважується у згаданому матеріалі. Це також контроль над міграційними та контрабандними маршрутами та можливість стимулювати джихадистську загрозу Європі. «Це також важливо в контексті іншої проблеми, поява якої існує в загальній свідомості, але не має далекосяжних висновків і пов’язаної з нею цілісної стратегії… ​​Йдеться про можливий голод, спричинений перериванням ланцюгів поставок, зокрема блокуванням експорту української пшениці, а також обмеженням торгівлі добривами», — пише автор у своєму аналітичному звіті, одночасно ще раз нагадуючи, що щонайменше 300 мільйонів людей у ​​світі можуть опинитися під загрозою голодної смерті, а також що це призведе до соціальних заворушень у багатьох країнах.

Та на переконання автора матеріалу, реакції на проблему лише у вигляді дискусій щодо гуманітарної допомоги, накопичення запасів та відкриття каналів постачання (особливо у сфері продовольства) недостатньо. Важливо домогтися стратегічної поразки Росії, про що наголошувала на Стратегічному Ковчегу послиця США в НАТО Джуліанни Сміт і застерігав генерал Р. Анджейчак. Лише так можна образно кажучи, запобігти постійному відростанню голів російської гідри і відновленню імперією свого потенціалу. Тільки на помилках можна і треба вчитися, і якщо у Росії є якийсь шанс, то потрібно її позбавити цього шансу.

Автор також звертає увагу на необхідність дотримуватися вигідних позицій і визначати серед них ключові, які даватимуть змогу протистояти експансії Росії. Ми повинні, пише він, перш за все мати свою точку зору, а не керуватися точкою зору країн, яким загрожує дефіцит продовольства. Між іншим, більшість із таких країн не вважають російський напад на Україну суттєвою проблемою і схильні сприймати російську дезінформацію в плані звинувачення Заходу та наслідків санкцій у кризі.

І наостанок про те, з чого можна було розпочинати згаданий матеріал — про відповідальність Росії за військові злочини. Автор пише, що «індивідуальна кримінальна відповідальність таких злочинців, як Путін, очевидно проблематична через неможливість їх затримання, однак під час обговорення (на одній з панелей Strategic Ark — Авт.) також порушувалося питання про арешт іноземних фінансових резервів Росії. У зв’язку з цим були заморожені 284 мільярди доларів США російських резервів, з яких лише 38 мільярдів зберігалися в США».

Оскільки про такі резерви дебати тривають не один день чи тиждень, то автор вважає тему безпечного міжнародного зберігання статків не актуальною. Немає сенсу розвивати її, лише нагадаємо, що заморожені статки обіцяють конфіскувати і використати для відшкодування наслідків російської агресії. Що ж до тих держав, які з цим не погоджуються, то їм не надаватимуть планової допомоги. Очевидно мається на увазі допомога ЄС своїм окремим членам. Адже «відповідальність за воєнні злочини повинна понести не лише Росія, а й ті, хто її підтримує (відповідальність ґрунтується на таких феноменальних формах, як пособництво)». Це також слід розглядати з точки зору індивідуальної кримінальної відповідальності, а також фінансової відповідальності держави.

Підготував Олег Махно.

https://defence24.pl/geopolityka/glod-migracja-i-dezinformacja-przed-nami-ciezkie-czas

У заголовку матеріалу зображення з сайту «Promote Ukraine», https://www.promoteukraine.org/

Схожі публікації