Китайська космічна станція обіцяє «небесну гармонію». Але насправді вона є спеціальним інструментом влади

Національне космічне управління Китаю повідомило 15 травня, що космічний апарат Tianwen-1, запущений з острова Хайнань у липні минулого року, успішно доставив посадкову платформу на північну частину поверхні Марсу. Tianwen-1 складається з орбітального модуля, посадкової платформи та марсохода. Дослідницький зонд вийшов на задану орбіту навколо Марсу ще наприкінці лютого ц. р. і протягом двох місяців, фотографуючи поверхню планети, обирав місце посадки, пише агенція «Сіньхуа». Доставлений марсохід Zhurong (кит. — «бог вогню») зовні нагадує американські Spirit та Opportunity, які працювали на поверхні Марсу з 2004 року. Він важить близько 240 кг, живиться енергією сонячних батарей, обладнаний спеціальними щоглами з камерами для фотографування та навігації і досліджуватиме планету щонайменше 90 марсіанських діб.

Майже одночасна з американським марсоходом Perseverance керована посадка на Марс космічного апарату свідчить, з одного боку, про намагання Китаю не відставати від США у дослідженнях космосу та забезпечити там власну політичну присутність, а з іншого боку, — демонструє типове копіювання методів досліджень провідних космічних держав.

Модель посадкової платформи космічного апарату Tianwen-1 та марсоходу Zhurong

Китайська Народна Республіка прискорено просуває й інші форми розбудови власного позаземного представництва у космосі. Цікаво, що про наукові дослідження при цьому йдеться лише у другу чергу.

Напередодні успішної посадки китайського дослідницького апарату на поверхню Марсу у швейцарському виданні Neue Zürcher Zeitung з’явився матеріал кореспондентів Александера Штірна та Крістіана Клеєба, у якому йдеться про те, що Пекін намагається бути серед перших у комічному просторі. Це підтверджує нещодавній запуск на навколоземну орбіту китайського космічного модуля Tianhe.

На прапорі Китайської Народної Республіки, зазначається у швейцарському виданні, розміщено п’ять зірок: велика — на честь Комуністичної партії та чотири маленькі — на відзнаку найповажніших верств населення. Останнім часом над Китаєм засяяла ще одна зірка, щоправда, не поруч з іншими на прапорі, а у високому небі. Її промінь поки що можна ледь розгледіти, але він означає потужний геополітичний сигнал.

Китай назвав центральний модуль своєї нової космічної станції Tianhe, себто «небесна гармонія». Орбітальний модуль вагою в 22 тонни був виведений на орбіту з космодрому Венчань на острові Хайнань 29 квітня ц. р., а перші астронавти, як планується, прибудуть на станцію наступного місяця. Проживатимуть, працюватимуть та виконуватимуть наукові дослідження на борту, хоча, як вважає китайське керівництво, наука тут не на першому місці. Китайська Народна Республіка намагається продемонструвати особливою формою «орбітальної дипломатії» свою потугу.

Розбудова у космосі прискореними темпами

Проект першої китайської модульної космічної станції Tiangong

У модулі Tianhe міститься все, що потрібно астронавтам на орбіті: системи життєзабезпечення та підготовки й постачання води, спальні місця, двигуни для корекції траєкторії польоту та механізми для стиковки космічних кораблів чи модулів. Tianhe недовго залишатиметься самотнім на навколоземній орбіті. Вже протягом найближчого часу з метою розширення можливостей станції десятьма рейсами туди доставлять необхідні запаси та астронавтів. Для реалізації такого амбіційного плану Пекін планує використати два стартові майданчики космодромів і три типи ракет-носіїв. Перший космічний транспортний корабель незабаром доставить на станцію 6,5 тонн палива, води та їжі. А перша трійка китайських астронавтів прибуде до станції вже у червні і працюватиме там протягом трьох місяців. Наступні екіпажі перебуватимуть на станції по півроку. На повну потужність базовий модуль Tianhe вийде у наступному році, коли запрацюють два дослідницькі модулі — Wentian і Mengtian.

Модуль Wentian забезпечуватиме вихід астронавтів у відкритий космос, а наявний роботизований маніпулятор переміщуватиме вантажі і забезпечуватиме проведення наукових експериментів за межами космічної станції.

Інший дослідницький модуль Mengtian за технічними характеристиками схожий на Wentian, але має спеціальний повітряний шлюз для переміщення вантажів і інструментів між внутрішньою і зовнішньою частиною космічної станції.

Довжина кожного нового модуля із науково-дослідницьким обладнанням становитиме 14 метрів. Буде на станції і космічний телескоп Xuntian («той, що сягає неба»), з такою ж роздільної здатністю, як європейсько-американська обсерваторія Hubble Space Telescope. Він спостерігатиме за космічним простором, а в разі потреби може бути приєднаний до базової станції.

Модель китайського телескопу Xuntian

На МКС немає місця для Китаю

Китай розробляє і втілює свою довгострокову космічну стратегію як на національному, так і на геополітичному рівні. Перші роботи з побудови власної станції розпочалися ще у 1992 році, коли стало зрозуміло, що Китайська Народна Республіка, за наполяганням США, не дістане змоги долучитися до досліджень на «Міжнародній космічній станції» (МКС).

Тоді у Пекіні вирішили, що побудують вітчизняну космічну станцію Tiangong («небесний палац»). На той час у КНР не було власної програми дослідження космосу, але були хороші стосунки з Росією, яка допомагала проектувати космічні кораблі, навчала екіпажі. Не даремно зовнішній вигляд станції Tiangong з центральним модулем Tianhe дуже нагадує колишню російську космічну станцію «Мир»…

План Пекіна спрацював: у жовтні 2003 року китайці вивели у космос свого першого астронавта. Перша невелика орбітальна лабораторія розпочала свою роботу у 2011 році, а через п’ять років на навколоземній орбіті з’явилася ще одна лабораторія.

Порівняння розмірів космічних станцій
«Міжнародна космічна станція» (МКС) Вага: 420 тонн Розмір: 109 метрів В експлуатації: з 1998 року Склад екіпажу: 6 астронавтів     Космічна станція Китаю Tiangong Вага: 90 тонн Розмір: 37 метрів Перший модуль (Tianhe): 2021 рік Склад екіпажу: 3 астронавти     Космічна станція «Мир» Вага: 130 тонн Розмір: 31 метр В експлуатації: 1986–2001 рр. Склад екіпажу: 3 астронавти

Наразі реалізується третій, завершальний етап амбітної програми космічних досліджень Китаю — виведення на навколоземну орбіту та використання космічної станції Tiangong. Національна космічна програма та власна космічна станція надзвичайно важливі для керівництва країни, оскільки є передвісниками майбутніх успіхів, а зірка Комуністичної партії Китаю має засяти ще яскравіше.

Політолог Кевін Поллпетер в підготовленому для Конгресу США аналізі цю подію формулює наступним чином: «Піднесення Китаю як космічної держави має на меті показати людям, що Комуністична партія є найкращою організацією, яка керує країною, і забезпечити їй належне місце у світі».

Ідеальними виконавцями для цього вважають китайських астронавтів. Не дивно, що (згідно з розрахунками консалтингової фірми Euroconsult) Китай витрачає близько третини свого космічного бюджету на космічні експедиції, що значно більше, ніж деінде у світі.

Відкритий для співпраці

Китай, зазначають автори статті швейцарського видання, за допомогою нової космічної станції переслідує також зовнішньополітичні цілі. У 2018 році Пекін закликав інші країни приєднатися до роботи над проектом Tiangong, зокрема, до проведення досліджень на борту станції. Є пропозиція навіть доправити на станцію свої модулі з автономним керуванням. Таким чином Китай намагається скласти конкуренцію МКС, тим більше, що її майбутнє в даний час досить сумнівне. Хоча, з чисто технічної точки зору, спільний проект 15-ти країн, включно зі Швейцарією, може ще бути продовжений до 2030 року. Згадаймо, як нещодавно Росія шантажувала США через їх плани щодо виходу з проекту МКС…

Плани міжнародної наукової співпраці зі спільного використання китайської станції Tiangong

Спільне використання космічної станції Tiangong, навпаки, може тривати щонайменше 10–15 років і стати важливим дипломатичним засобом міждержавних відносин. Зокрема, астронавти з Європейської космічної агенції (ESA) і їх китайські колеги кілька років тому розпочали спільні тренування. Чи скоро європейські астронавти вирушать до китайської станції — відповіді ще немає. І не лише через ситуацію з правами людини в Китаї і відповідні з цього приводу європейські застереження.

У Китаю, ймовірно, свої пріоритети. Подібно до того, як він в рамках «Нового Шовкового шляху» будує мости в Африці чи роздає коронавірусну вакцину країнам, які її потребують, так і астронавти з таких країн одного дня вирушать на китайську космічну станцію. Перетворення нової китайської станції Tiangong на міжнародну космічну станцію створює залежність, що зміцнює авторитет пекінської влади.