Хто боїться БНД?

Щодо деяких пропозицій колишнього президента Федеральної служби розвідки Німеччини

 

 

У популярному німецькому виданні Tagesspiegel нещодавно з’явилася рецензія на нову книжку колишнього керівника Федеральної служби розвідки Німеччини Герхарда Шиндлера «Хто боїться БНД?» (Wer hat Angst vorm BND?). Книжка видавництва Econ Verlag присвячена проблематиці архітектури безпеки Німеччини у контексті сучасних викликів і загроз. Колишній керівник БНД сумнівається, чи спроможні відповідні структури гарантувати безпеку Німеччини, оскільки у Німеччині сьогодні у цьому плані надто мало щось робиться. І радить що саме і як слід зробити, щоб змінити таку ситуацію на краще.

Перш за все у своїй книжці автор викладає чинники загроз та небезпек для Німеччини. І робить це як досвідчений лікар під час виставлення діагнозу важкохворому пацієнту.

Що саме мається на увазі?

Масова імміграція, що поділила німецьке суспільство на протилежні табори, від чого виникла загроза внутрішній безпеці держави. Також Німеччина, вважає автор книжки, занадто підтримує Китай «у питанні участі технологічного концерну Huawei у створенні телекомунікаційної мережі 5G». Захист даних, на його погляд, мутував до «надмірного права» і перетворився на «монстра» правової системи, а сама архітектура безпеки Німеччини заплутана і обмежена. Так, німецька правова система найменше захищає діяльність своїх спецслужб. Тому такій структурі, як Федеральна служба розвідки, загрожує деградація до «позицій третього класу значущості серед спецслужб у державі через невиправдано жорстку практику Федерального конституційного суду щодо діяльності БНД у галузі міжнародних іноземних телекомунікаційних операцій сил розвідки». Діяльність німецьких органів безпеки, переконує автор, оцінюється недостатньо, а самій Німеччині бракує мужності і рішучості у питаннях, коли справа стосується національної безпеки. БНД поки що продовжує працювати, але, за медичною термінологією, пацієнт Німеччина, здається, дуже далека від одужання.

Довідково:

Герхард Шиндлер (нар. 1952 р.) — державний діяч Німеччини, у 2011–2016 рр. — президент Федеральної служби розвідки Німеччини (Bundesnachrichtendienst, BND).

Висновок автора, що викладений на 250 сторінках, справляє враження: Німеччина потребує невідкладного і серйозного лікування, коли йдеться про національну безпеку. І, перш за все, необхідні ментальні зміни.

 

Безпека повинна стати національною метою

Свою книжку Г. Шиндлер розглядає як одну з форм «полеміки». Так, Німеччині бракує «культури в галузі безпеки, яка думає наперед», заявив він на прес-конференції в Берліні, що проходила в офісі неподалік від нової штаб-квартири БНД. «Чому безпека в Німеччині не закріплена законодавчо як основоположне право або, принаймні, як національна мета?» — цікавився він в присутніх у аудиторії. І зауважував, що неправильно, що в Основному законі Німеччини охорона навколишнього середовища є державною метою, а «державна безпека — ні». Щоб щось змінити найближчим часом, то слід створити «Раду національної безпеки», пропонує Г. Шиндлер: «Це буде певним позитивом».

Те, що пропонує колишній президент БНД, зазначає німецьке видання, є питанням політичним. Він не єдиний досвідчений експерт, який не погоджується зі станом поточної політики безпеки у Федеративній Республіці Німеччина. Аналогічних поглядів дотримуються Ганс-Георг Маассен, екс-президент Федерального відомства захисту конституції, чинний глава Федеральної поліції Дітер Роман та один з попередників автора книжки на чолі БНД — Август Ганнінг, який після перебування в розвідувальній службі встиг попрацювати державним секретарем у Федеральному міністерстві внутрішніх справ Німеччини. До слова, у 2015 році Г. Шиндлер, Г.-Г. Маассен і Д. Роман намагалися утримати Федерального канцлера Німеччини від надання дозволу сотням тисяч біженців на в’їзд до країни без офіційної реєстрації. Та їхні зусилля тоді виявилися марними.

 

Відомство Федерального канцлера Німеччини перешкодило виданню першої книги Г. Шиндлера

Вищезгаданих Г. Шиндлера, Г.-Г. Маассена та А. Ганнінга об’єднує також те, що вони не за власним бажанням пішли зі своїх керівних посад. До того ж, у випадку з Г. Шиндлером має місце той факт, що йому довелося після звільнення зазнати чергового приниження. Мається на увазі заборона відомства Федерального канцлера Німеччини на видання його першої книжки зі спогадами про часи, коли він був президентом БНД. Мовляв, у тексті Г. Шиндлер розкрив багато таємної інформації. Наступну книжку, про яку зараз йдеться, він взагалі не подавав до відомства Федерального канцлера.

Жорстка, часом фундаментальна опозиція провідних фахівців щодо питань поточної політики безпеки Німеччини, зазначає Tagesspiegel, порушує важливі для держави проблеми. Та водночас виникають сумніви, чи не є Г. Шиндлер, Г.-Г. Маассен, Д. Роман та А. Ганнінг надмірно завзятими опозиціонерами, які мають на меті перетворити Німеччину на так звану республіку правопорядку?

 

Німеччина все ще доростає до рівня розуміння загроз?

Можливо, зазначається далі у статті, критика небезпідставна, якщо поцікавитися, чи здатна Німеччина взагалі впоратися із загрозами, що створюють терористи, кіберзлочинці та «авторитарні націонал-популісти», як Г. Шиндлер називає В. Путіна, Р. Ердогана та інших автократів. Автор намагається викликати дискусію в експертному середовищі щодо того, чи є німецька федеральна розгалужена архітектура безпеки, до якої входить кілька десятків відомств, стійкою до викликів і загроз у майбутньому, чи спроможна з ними впоратися? Автор книжки також вносить пропозиції (принаймні оглядово), як слід змінити певні структури у державі.

Так, Федеральну службу розвідки, з огляду на розвідувальне супроводження Бундесверу у кризових регіонах, доцільно відокремити від відомства Федерального канцлера і підпорядкувати Федеральному міністерству оборони Німеччини.

Розвідувальне забезпечення справи з подолання тероризму повинне виконуватися у Федеральному відомстві з питань захисту конституції, оскільки внутрішній та іноземний терор у випадках ісламізму та правого екстремізму зливаються.

Автор книжки пропонує також об’єднати під єдине управління Федеральну поліцію і Федеральне управління кримінальної поліції Німеччини. Вперше він спробував здійснити таке об’єднання у 2011 році, але це не вдалося через опір співробітників кримінальної поліції.

Водночас, зазначається у статті Tagesspiegel, у Г. Шиндлера є несподівана для експерта з питань безпеки ідея. Зокрема, він пише у книжці, що для того, щоб у подальшому зупинити дрейф турецької меншини у Німеччині до паралельного суспільства, «громадянам Німеччини турецького походження слід надати можливість розвивати власну німецько-турецьку ідентичність». Включно із запровадженням подвійного громадянства, з телевізійним турецькомовним вісником на зразок франко-німецького засобу масової інформації Arte, з турецькомовними школами, управління якими здійснюється турецькою державою, як доповнення до німецьких державних шкіл.

Однак, зазначає Tagesspiegel, така пропозиція Г. Шиндлера не знаходить підтримки у колі експертів, принаймні у його друга Г.-Г. Маассена.

 

Схожі публікації