У тіні війни в Україні Китай погрожує Тайваню кораблями та винищувачами

Небезпечний системний конфлікт у Тайванській протоці через протистояння Тайваню і Китаю

14.07.2022 р. «Die Zeit», Німеччина

Впливове німецьке видання «Die Zeit» 13 липня ц. р. надрукувало аналітичний матеріал щодо тривалого загострення ситуації у відносинах між Тайванем та Китаєм, що загрожує перерости у військове протистояння та захоплення острівної держави військами Китаю. Наслідками вторгнення у Тайвань може стати світова економічна і політична криза, оскільки Тайвань широко й активно представлений у світі на ринку напівпровідників. Його поглинання буде означати порушення Китаєм майнових та інтелектуальних прав провідних концернів світу, що мають власні інтереси у виробничих лініях у Тайвані. Автори статті Хауке Фрідерікс (Hauke Friederichs) та Штеффен Ріхтер (Steffen Richter) аналізують, чи наважиться Китай здійснити вторгнення в острівну державу і вступити у пряме протистояння зі світовими лідерами в галузі використання тайванських чипів, та які паралелі відзначаються у цьому протистоянні з війною Росії в Україні.

Карта Китаю та Тайваню з сусідніми державами.
Джерело: ВВС

У тіні війни в Україні, зазначає видання, Китай погрожує Тайваню кораблями та винищувачами та енергійно озброюється. Демократичний сусід Тайвань готується до найгіршого.

Демократичне майбутнє Тайваню виглядає більш крихким, ніж було протягом тривалого часу, і причина цього полягає у ставленні лідерів правлячої Комуністичної партії Китаю (КПК) до Тайваню як складової частини материка, тобто частини Китайської Народної Республіки. Однак у Тайвані практично ніхто не хоче належати до сусідньої комуністичної країни, оскільки не хоче жити в стані репресій. Це знають і лідери КПК, тому давно погрожують силовою анексією Тайваню. Як своєрідне передчуття, Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) останнім часом активізувала регулярні вторгнення своїх винищувачів і бомбардувальників в зону протиповітряної оборони сусідньої країни.

Особливо небезпечною ситуація стала нещодавно, 21 червня, коли до узбережжя Тайваню наблизилася група з 29 військових літаків Китаю, включаючи шість стратегічних бомбардувальників типу Xian H-6, здатних нести ядерну зброю, один літак-розвідник і літаки супроводу. Особливо небезпечними та такими, що здатні спричинити ескалацію, стали випадки перетину серединної лінії між материком і островом, причому останній раз провокація з боку літаків НВАК мала місце у п’ятницю 8 липня ц. р.

Довідково. Xian H-6

Xian H-6 (Сіань H-6) — китайська ліцензійна копія радянського реактивного бомбардувальника Ту-16.

Випускався на Сіаньському авіазаводі.

Одна з модифікацій є носієм термоядерної зброї.

Були створені також модифікації носіїв протикорабельних ракет, стратегічних крилатих ракет, паливозаправники

[свернуть]

Лише за останні два роки, відзначає «Die Zeit», понад 1000 китайських військових літаків здійснили вторгнення в зону ППО Тайваню. Захисники Тайваню отримали такий саме військовий досвід, який у термін ще до 24 лютого ц.р. мали набути також і українці, зважаючи на провокації Росії. Москва також неодноразово випробовувала аналогічними діями оборонні реакції в країнах Балтії, Швеції, Данії та Фінляндії.

Отже, коли сьогодні світ спостерігає за війною Росії в Україні, у Південно-Китайському морі також спостерігається ескалація, хоча й поки що на рівні, що значно нижче порогу війни. Китайські демонстративні імітації атак є загрозливими, вони можуть легко закінчитися катастрофою, якщо одна зі сторін відкриє вогонь на ураження.

Росія і Китай спираються на історичні надбання

Зокрема, цьому також може сприяти той факт, що в червні ц.р. МЗС Китаю оголосило, що Тайванська протока, як виключна економічна зона, підпадає під суверенітет Китаю і не є міжнародними водами. Роком раніше уряд у Пекіні закликав західні країни припинити рух їх військових кораблів через Тайванську протоку. Звернення не мало ефекту, навпаки на Мадридському саміті ц. р. Китай був оголошений противником НАТО. Китайський уряд нехтує міжнародними правилами та претендує на майже все Південно-Китайське море. А сусідів, які не погоджуються, залякує винищувачами та військовими кораблями. Китай проводить зовнішню політику зі зброєю в руках, зазначає німецьке видання.

Спущено на воду третій китайський авіаносець «Фуцзянь».
Тільки Сполучені Штати мають більше авіаносців.
Введення в експлуатацію «Фуцзянь» відбувається на тлі напруженості між Китаєм і США
через позицію Китаю щодо острівної держави Тайвань.
Джерело: CCTV/Reuters TV

Війні поки що вдалося запобігти, оскільки керівництво Пекіна не знає, як відреагує неофіційна держава-покровителька Тайваню США у разі нападу Китаю на острів. Від 1970-х років вашингтонська адміністрація проводить політику певної стратегічної двозначності, при цьому дипломатичні відносини існують із Пекіном, а не з Тайбеєм. Але паралельно зі зростанням загроз з боку Китаю, така дипломатична неоднозначність слабшає та поступово схиляється на користь острівної республіки. Це є однією з причин, чому режим у Пекіні наразі активізував свої спроби залякати Тайвань. Примітно, що президент США Джо Байден заявив у травні в Японії, що має намір здійснити військовий захист Тайваню від китайської агресії, якщо це буде необхідно. Щоправда трохи пізніше він повернувся до попередньої двозначності у відносинах з Китаєм і Тайванем.

Тайвань, який перебуває під загрозою Китаю, де-факто є суверенною державою, навіть якщо його дипломатично визнають лише кілька невеликих країн світу. Тиск з боку Китаю є занадто високим для багатьох інших країн, про що свідчить запекле протистояння щодо вступу Тайваню до Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), який підтримують Сполучені Штати Америки та якому протистоїть Китай.

Нерівні противники

Порівняння військового потенціалу Тайваню (блакитний колір) та Китаю (червоний колір).
Джерело: globalfirepower.com

Комуністична партія Китаю виправдовує свою агресію історичними обставинами. Від 1970-х років вона все більше підносить «анексію» Тайваню до патріотичного наративу, а нинішній лідер партії Сі Цзіньпін посилено наполягає на цьому. На його думку, анексія має відбутися до 2049 року, тобто до 100-річчя від заснування Китайської Народної Республіки, коли має офіційно завершитися «велике оновлення» Китаю під керівництвом Комуністичної партії. Оскільки тоді Сі теоретично буде занадто старим, існує ризик, що він не захоче чекати так довго і може спробувати напасти на Тайвань у якийсь момент у найближчі роки.

На цьому тлі очевидні паралелі із загарбницькою війною Росії проти України: президент Росії Владімір Путін також бачить порівняно невеликого сусіда частиною своєї держави, у його світогляді розпад Радянського Союзу був геополітичною катастрофою. Сьогоднішня криза на Тайвані є спадщиною Другої світової війни та громадянської війни в Китаї між Національною армією під проводом Чан Кайші (Chiang Kai-shek) та комуністичною Червоною армією під проводом Мао Цзедуна (Mao Zedongs). Тайвань ніколи не був частиною Китайської Народної Республіки, заснованої в 1949 році, він тривалий час був частиною китайської династії Цин (Qing) і колонією Японії, а саме від кінця ХІХ століття до 1945 року. У 1949 році національна армія Чан Кайші втекла на острів, Чан встановив там військову диктатуру, а його син пізніше ініціював перехід до сьогоднішньої демократії.

Карта розташування Тайваню (Республіки Китай).
На північний захід від острова  — Китайська Народна Республіка.
Зображення з відкритих джерел

Небажані конкурентні моделі для Китаю та Росії

Як існуючі демократії, обидві держави, Україна і Тайвань, становлять політично небажані конкурентні моделі для автократів у Пекіні та Москві. Однак, на відміну від українців, тайванці ніколи не проголошували свою незалежність, що може бути сприятливим приводом для режиму в Пекіні покласти край статус-кво острівної держави та почати війну проти неї. У січні 2019 року Сі Цзіньпін заявив, що незалежний Тайвань протирічить тренду історії.

Однак, на відміну від армії США, китайська армія не має досвіду ведення бойових дій. Вона вела свою останню війну в 1979 році проти В’єтнаму, але не змогла виграти прикордонну суперечку і зазнала великих втрат. Військово-морський флот Китаю ніколи не брав участі у справжній морській битві. Але Комуністична партія Китаю зараз серйозно озброює країну, зміцнює флот, авіацію та ракетні сили держави. Щойно у Китаї був побудований вже третій авіаносець. Повним ходом йде виробництво підводних човнів. Крім того, Китай має на озброєнні гіперзвукову зброю, проти якої існуючі на сьогодні зенітно-ракетні комплекси поки що не мають протидії.

Президент Сі Цзіньпін наказав модернізувати Народно-визвольну армію Китаю у термін до 2035 року. А в 2049 році національні збройні сили повинні бути здатними боротися проти інших сильних держав та здатними перемагати у війні. З цією метою до армії постійно надходять нові системи озброєння. Зокрема, на початку року державні ЗМІ відзначили надходження ударного гелікоптера Z-10, який є першим типом, розробленим і побудованим у Китаї, щоправда й за допомогою європейських збройних компаній. Крім того, Китай хоче придбати 100 нових міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), здатних вражати цілі на території США, а НВАК паралельно оновлює свій ядерний арсенал. До 2030 року на озброєння ВМС планується ввести кілька десятків нових надводних підрозділів.

Китайський вертоліт Z-10
Фото: з відкритих джерел

Пані президент із протитанковою зброєю на плечі

Експерт з Китаю Френк Умбах (Frank Umbach) заявив у спеціалізованому журналі Europäische Sicherheit und Technik («Європейська безпека та техніка»), що «Китай вже сьогодні має чисельно найбільші військово-морські сили у світі у складі приблизно 350 кораблів та підводних човнів» (довідково: у США в наявності є 293 одиниць). Водночас, «Військово-повітряні сили Китаю налічують близько 2000 бойових літаків та є вже третіми за чисельністю у світі та найбільшим в регіоні». Це робить китайську армію однією з найбільших за всю історію. Згідно зі звітом Military Balance Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні (International Institute for Strategic Studies in London), у збройних силах Китаю служать близько двох мільйонів солдатів, тоді як у сусіднього Тайваню зі зброєю лише 163 000 чоловік.

Майже всі свої системи озброєнь Тайвань отримує зі Сполучених Штатів Америки. Обидві країни тісно співпрацюють у питаннях безпеки. Тайвань довгий час намагався не відставати від Китаю в звичайних озброєннях, здійснював закупівлі важкого озброєння і готувався до широкомасштабних боїв. Завоювання острова материковим Китаєм було актуальним питанням ще від часів Чан Кайші. Війна в Україні зараз показує, що мобільна зброя важлива для успішної оборони від переважаючого противника, який має більше солдатів, більше танків і більше артилерії.

Нарощування озброєнь і погрози Китаю вже спонукали президентку Тайваню Цай Ін Вень (Tsai Ing-wen) зробити цікаве порівняння в Twitter. Політик зазначила, що те, як Україна захищається від сильного супротивника, також надихає її країну. Вона заявила, що «Тайвань, як і Україна, не піддасться тиску». Те, як українці захищаються від російського вторгнення, є прикладом для наслідування для Тайваню. Під час візиту до військ на початку червня ц. р. пані Цай сфотографували з протитанковою зброєю на плечі. Подібними засобами українці знищили велику кількість російських танків.

Президент Тайваню Цай Ін Вень тримає протитанковий ракетний пристрій під час відвідування військової бази в Таоюані.
Джерело: «AFP News Agency», https://twitter.com/

Довідково. Цай Ін Вень

Цай Ін Вень — тайванський політик, Президент Республіки Китай з 2016 року.

Член Демократичної прогресивної партії.

Цай — перша жінка-президент Тайваню. Вона обіймає посаду голови Демократичної прогресивної партії з 2020 року, яку також обіймала раніше з 2008 р. до 2012 р. та у 2014–2018 рр.

[свернуть]

Росія, офіційно проводячи лише спецоперацію в Україні, зазнає там військового фіаско. Російська армія вже втратила в наступальних боях тисячі солдатів і багато сотень систем важкого озброєння, втратила стільки людей і військової техніки, що не зможе вести велику війну ще роками.

Сполученим Штатам Америки потрібен Тайвань

З огляду на це, Тайвань закуповує у США такі системи озброєння, як ракети класу «земля-земля», які відіграють важливу роль у війні в Україні, протикорабельні ракети для запобігання вторгненню десантних кораблів у Китай та винищувачі F16 для боротьби з ворожими бомбардувальниками. Уряд у Тайбеї готує війська до так званої «стратегії дикобраза», оборонного підходу, який вражає ворога точковими ударами та сповільнює наступ. Насамперед США, враховуючи досвід бойових дій української армії проти Росії, закликають Тайвань інвестувати в мобільні, легкі, потужні системи, такі як бойові безпілотники, ракети «земля-повітря» Stinger або протитанкові ракети Javelin, які є менш вразливими до більш сучасної зброї Китаю.

Підготовка сил оборони на Тайвані знову посилилася від дати вторгнення Росії в Україну 24 лютого ц. р. Зокрема, уряд у Тайбеї вже

2 березня ц.р. підписав контракт з компанією Boeing на поставку ракет Harpoon, які будуть використані для створення нової системи берегової оборони. Країна намагається продемонструвати готовність до захисту та надіслати Китаю чітке послання: ціна нападу буде високою, надто високою.

Довідково. AGM/RGM/UGM-84 Harpoon

AGM/RGM/UGM-84 Harpoon — американська протикорабельна ракета, одна з найпоширеніших у світі.

Розроблена та випускалася компанією McDonnell Douglas, наразі випускається компанією Boeing Defense, Space & Security.

У 2004 році виробником була поставлена 7-тисячна ракета з моменту введення її в експлуатацію в 1977 році.

[свернуть]

КПК навряд чи може дозволити собі невдале вторгнення

Це також означає, що Тайвань докладає зусиль, щоб скоротити час реагування, протягом якого його власні резервісти можуть бути мобілізовані у разі нападу Китаю. Оскільки китайські війська повинні будуть дістатися до острова, що розташований за 130 кілометрів від материка, із застосуванням десантних кораблів, у захисників є трохи часу, щоб підготуватися до оборони. Стратегія Тайваню полягає в тому, щоб затримати наступ якомога довше, щоб створити умови своїм союзникам, насамперед Сполученим Штатам Америки, для постачання від них зброї або, в найкращому випадку, створити умови для їх прямого втручання із застосуванням військ США.

Уряд Байдена має вагомі причини зміцнювати Тайвань у військовому плані, оскільки острівна держава відіграє особливу роль у зовнішній політиці США. Хоча, існують суттєві відмінності від ситуації в Україні, але вони демонструють, що для США багато чого поставлено на карту в західній частині Тихого океану.

З економічної точки зору Тайвань є однією з найпродуктивніших економік у світі та важливим постачальником у секторі високих технологій, зокрема, напівпровідників, які також застосовуються в сучасних ракетах. Глобальна залежність від Тайваню заходить настільки далеко, що колишній керівник Google Ерік Шмідт (Eric Schmidt) і дослідник війни Грем Еллісон (Graham Allison), який невтомно попереджає про вірогідну війну США з Китаєм, побоюються за національну безпеку США. Вони заявляють, що «якщо потужності виробництва мікросхем Тайваню будуть втрачені або перейдуть у власність Китаю, технологічний сектор Америки буде докорінно спустошений».

Геостратегічно острів є важливою частиною так званого «першого острівного ланцюга» (first island chain),
щільного кільця американських баз в Індо-Тихоокеанському регіоні,
який також служить для стримування китайських претензій на владу.

Нарешті, це питання політичних цінностей: на відміну від України, Тайвань не страждає від великомасштабної корупції, він перетворився на зразкову східноазійську демократію. Зокрема, Тайвань був першою країною в регіоні, яка дозволила одностатеві шлюби. Як Японія, Південна Корея чи Австралія в західній частині Тихого океану, він вписується в глобальну мережу дружніх, відносно ліберальних держав, яких намагається підтримувати уряд Байдена. Такі країни підтримують модель правління США, засновану на вільній торгівлі, і таким чином допомагають підтримувати глобальні впливи США.

Саме цю модель категорично відкидають Сі Цзіньпін і Владімір Путін. Обидва вони офіційно стали «найкращими друзями» від лютого ц. р., перетворивши українсько-тайванський комплекс проблем на системний конфлікт. Зараз, коли Тайвань стрімко озброюється все більшою кількістю зброї асиметричних технологій та знаходить все більше політичних контактів на високому рівні з багатим Заходом, Сі Цзіньпін може вирішити, що для нього закривається вікно можливостей для силової анексії Тайваню. З іншого боку, невдача внаслідок вторгнення на Тайвань істотно поставила б під загрозу легітимність КПК у Китаї. А для американців з маленьким Тайванем мабуть пов’язане більше сподівань і планів, ніж з Україною.

Парад ВМС Тайваню в портовому місті Гаосюн, листопад 2018 р.
Гаосюн — місто на південному заході Тайваню.
Друге за розміром місто на острові з населенням близько 2,9 мільйона осіб.
Великий порт і промисловий центр.

Джерело: Chris Stowers/​AFP/​Getty Images

Мужність та героїзм українського народу у війні з агресором Росією вже стали прикладом для наслідування в аналогічні ситуації у протистоянні острівного Тайваню та світової потуги Китаю. Аналогії хоча й припустимі, але не співпадають за масштабами і вірогідними наслідками. Вбивства мирних людей у містах України та кровопролитні бої на полях війни продовжуються.

Військові дії Китаю проти Тайваню ще не почалися. Вірогідно, розвиток подій в Україні може вплинути й на продовження протистояння Китаю й Тайваню.

https://www.zeit.de/politik/ausland/2022-07/taiwan-china-konflikt-aufruestung

 

Схожі публікації