Зупинка «Північного потоку-1» та чому Україна не може більше поставляти газ Німеччині

Зупинка «Північного потоку-1» та чому Україна не може більше поставляти газ Німеччині

13.07.2022 р. «Berliner Zeitung», Німеччина

Останніми знаковими подіями міжнародного життя, що можуть суттєво вплинути на перебіг подій та характер продовження війни Росії проти України, створення нових міжнародних відносин у вже існуючих альянсах та, можливо, виникнення нових об’єднань країн, стали події навколо війни Росії проти України та реакції на неї міжнародної спільноти на чолі зі США. Візит президента Джо Байдена на Близький Схід, метою якого вважається досягнення домовленостей з головними гравцями регіону щодо постачання енергоносіїв основним споживачам, зокрема в Європі, встановлення прийнятних для всіх гравців розмірів ціни на газ та нафту і обсяги їх видобутку, шляхи диверсифікації постачань, нові домовленості або підтвердження існуючих правил гри на ринку енергоносіїв за участі США тощо. Окремим блоком стоїть зміна конфігурації відносин США з Іраном, який попри санкції та внаслідок виходу з ядерної Угоди по Ірану, продовжує створювати ядерну зброю та планомірно здійснює збагачення урану до стану збройового з використанням палива на національних АЕС. Примітно, що саме зараз Росія та Іран вирішують питання щодо отримання від Тегерану сотень ударних БПЛА для війни проти України.

Серед важливих для Європи і світу подій є результати переговорів між Україною та Росією стосовно відновлення експорту українського зерна на міжнародні ринки, що наразі тривають. Міжнародні переговори за участі України, Росії, Туреччини і ООН відбуваються у Стамбулі та мають принципове значення для міжнародної стабільності та запобігання голоду сотень мільйонів людей у регіонах Африки.

Згадані переговори Росії з Іраном стосовно постачання Москві близько 300 ударних дронів для участі у війні проти України спричинені, вочевидь, необхідністю їх застосування росіянами, що повинно компенсувати технологічні переваги України та важкі втрати військових Росії від застосування важкої зброї, насамперед реактивних систем залпового вогню та ствольної артилерії, отриманих від Заходу.

Водночас, для ситої та заспокоєної своїм спокійним життям Європи і насамперед, Німеччини, більш актуальним і зрозумілим вважається питання забезпечення своїх споживачів природним газом з Росії.

З наближенням нового опалювального сезону та збільшенням обсягів споживання зростає також і стурбованість в Європі щодо забезпечення власних потреб держав у природному паливі. Не виключенням є Німеччина, яка власне свідомо спричинила європейську залежність від монопольного постачання газу з Росії та привчила своїх громадян до легкого комфортного життя за рахунок сприяння зростанню залежності від Москви. Така ситуація прогнозувалася давно, але навіть зараз, після п’яти місяців агресивної війни Росії проти України та зневаги військовиків з Росії до всіх європейських норм і правил життя, існуючих економічних домовленостей і норм моралі тощо, в Німеччині дотепер існують сили, зацікавлені у споживанні російського газу. Навіть, якщо за це буде заплачено українською кров’ю у мирних містах та на полях боїв з російським агресором.

Очевидно також, що саме на такий перебіг подій та вплив об’єктивних чинників розраховував і керівник Кремля, коли прораховував негативну реакцію Заходу на його вторгнення в Україну та вірогідні міжнародні санкції. Вважалося, що з плином часу негативні враження від жорстокості боїв в Україні відійдуть для громадян Німеччини на другий план, актуальним залишаться опалення власних будинків, виробництво продукції на підприємствах, що споживають газ тощо. Схоже, такий час наближається.

Видання 12 липня ц.р. надрукувало статтю власного кореспондента, співредактора в галузі економіки та німецько-російських відносини Liudmila Kotlyarova, присвячену проблемі забезпечення російським газом Німеччини у контекстів війни Росії проти України.

Видання зазначає, що протягом війни російський газ продовжує надходити до Європи через Україну, хоча й у недостатніх обсягах. Український оператор газових мереж висунув через це звинувачення на адресу «Газпрому».

11 липня 2022 р., Мекленбург-Передня Померанія, Лубмін:
Трубопровідні системи та запірні пристрої на газоприймальній станції газопроводу
Nord Stream 1 Baltic Sea та перевантажувальній станції газопроводу Opal
зупинилися після того, як 11 липня газопровід Nord Stream 1 розпочав щорічне технічне обслуговування.

Джерело: dpa

Газопровід «Північний потік-1» перебуватиме на технічному обслуговуванні протягом десяти днів від понеділка 11 липня ц.р., а це означає, що російський газ поки що не надходить до Європи через Балтійське море. Проте проблема на цьому не вичерпана.

Примітно, зазначає видання, що станом на вівторок12 липня ц.р. через Україну до ЄС щодня надходить 41,3 млн. кубометрів російського газу. Постраждала війною Україна й надалі отримуватиме плату за транзит від Росії та виконуватиме свої транзитні зобов’язання перед ЄС. Але чи не замало 41 мільйон кубометрів газу від цього транзиту для всієї Європи та для Німеччини, яка повільно готується до газової кризи, стаавить питання автор статті. За даними Федерального мережевого агентства з електроенергії, газу, телекомунікацій, пошти та залізниць, що входить до складу Федерального міністерства економіки Німеччини, лише 22 мільйони кубометрів російського газу надходять через Україну до компресорної станції Waidhaus на баварсько-чеському кордоні. Це прикордонне містечко є точкою входу для російського природного газу, що постачає природне паливо до Німеччини, Франції, Італії, Швейцарії та через Бельгію й інші країни Європи.

Компресорна газова станція у Waidhaus.
Фото: BR

Україна не розуміє, чому «Газпром» платить гроші за великі контрактовані обсяги і водночас постачає мало газу

У квітні, в розпал війни, російський енергетичний гігант «Газпром» поставив близько 108 мільйонів кубометрів газу, що є майже максимальний гарантований контрактом обсяг газу через Україну до Європи. Ці обсяги, зазначає видання, приблизно на 67 мільйонів кубометрів більше, ніж сьогодні.

Тепер український оператор газових мереж ГТС висуває звинувачення на адресу Газпрому. Неназваний речник оператора мережі ГТС заявив для видання Berliner Zeitung, що «Газпром навмисне не використовує вільні потужності української газотранспортної мережі, здійснюючи тим самим тиск на ЄС». Заброньовані та оплачені потужності в обсязі 77,2 млн. кубометрів на добу через пункт пропуску «Суджа», що на кордоні РФ із Сумською областю України, не використовуються. Транзит газу до ЄС українськими трубопроводами не перевищує 42,1 млн. кубометрів на добу.

«Газпром» може використовувати ще 35 млн. кубометрів уже заброньованих потужностей через Суджу «без додаткових заходів і витрат». Українці висловлюють здивування, адже «Газпром» бронює обсяги газу на перекачування та платить, але не використовує вже заброньовані й оплачені обсяги.

Однак, оскільки Україна хотіла б спростити для ЄС підготовку до наступного опалювального сезону, оператор газових мереж у Києві, за його власними словами, був би «навіть готовий» розглянути додаткове тимчасове збільшення транзиту через Україну до обсягів, які були скасовані внаслідок обслуговування «Північного потоку-1», повідомляється з української сторони.

Газова турбіна в Німеччині (презентативне фото), що наразі перебуває в Канаді.
Оттава має намір зробити виняток із санкцій.

Фото: Imago/IPON

Однак, відзначає німецьке видання, таке занепокоєння європейськими проблемами стосується не всіх випадків у відносинах з партнерами. Зокрема нещодавно Міністерство енергетики України з розчаруванням розкритикувало повернення російському «Газпрому» турбіни для газопроводу «Північний потік-1» від німецького виробника Siemens. Канада довго не хотіла повернути турбіну, але нещодавно вирішила доставити її до Німеччини, а не до Росії, у відповідності до режиму міжнародних санкцій.

Суперечка щодо точки входу газу на сході України

«Газпром» поки не відповів на запити Berliner Zeitung щодо звинувачень українського оператора газових мереж. Український оператор газових мереж, навпаки, продовжує відстоювати свою позицію. Речник ГТС повідомив, що незважаючи на війну, Україна продовжує виконувати свої транзитні зобов’язання перед ЄС. На відміну від Росії, Україна «ніколи не зупиняла» транзит.

Трубопровідні системи та запірні пристрої в газоприймальній станції балтійського газопроводу Nord Stream 1.
Фото: Єнс Бюттнер/dpa

Але реальність насправді дещо складніша, зазначає «Berliner Zeitung». В останніх заявах для преси російська держкомпанія зазначає, що Україна завжди відхиляла її бронювання транзиту через пункт пропуску «Сохранівка», що на кордоні зі східною Україною. Україна припинила транзит газу через Луганську область до Європи в середині травня через форс-мажорні обставини війни, оскільки територія не контролюється Києвом. Це склало майже третину того обсягу, який потрібно було би щодня транспортувати до Європи за існуючим контрактом. Однак у «Газпромі» не погодилися, заявивши, що ознак форс-мажору та перешкод для нормальної роботи станції «Сохранівка» немає.

Німецьке видання відзначає, що оператор ГТС України не погоджується з таким твердженням росіян. Речник GTS повідомив Berliner Zeitung, що керівництво компанії несанкціоновано відбирало газ з лінії постачання. Крім того, були втручання в роботу об’єктів української ГТС на окупованих територіях.

З цієї причини український мережевий оператор «Газпром» запропонував перенести бажану потужність близько 32 млн. кубометрів на добу із Сохранівки в Суджу. Українська сторона заявила, що «Газпром» цією можливістю не користується». Водночас, німецьке видання відзначає щодо намірів України, що вона хоче продовжувати транспортувати російський газ до Європи, оскільки бачить у транзиті газу захист від цілеспрямованого руйнування газотранспортної інфраструктури та можливість запобігти гуманітарній катастрофі.

Голова правління «Газпрому» Олексій Міллер на Петербурзькому економічному форумі 16 червня 2022 року.
Джерело: imago

Однак очільник «Газпрому» Олексій Міллер переслідує інші інтереси. В умовах економічної війни, зазначає німецьке видання, було б дещо наївно очікувати від «Газпрому» іншої відповіді на санкції проти Росії. Як заявив Міллер на економічному форумі в Санкт-Петербурзі в середині червня ц.р., Росія керується принципом: «наші товари, — наші правила». Ймовірно, такий підхід Росії стосується поставок газу через східну Україну, а також «Північного потоку-2», який «Газпром» все ще підтримує.

 

Актуальні виклики для світової спільноти від агресії Росії в Україну мають глобальний характер та зачіпають майбутнє людей, країн, держав, континентів. Продовольча та газова проблеми — складові комплексу новітніх загроз і викликів, з якими ще не стикалася сучасна міжнародна спільнота. Україна перебуває на вістрі боротьби з агресором, несе на собі найтяжчий тягар війни та жертвує життями своїх людей, територіями, перспективами, долями і майбутнім своїх громадян. Інші країни Європи, зокрема й Німеччина, вважають себе також постраждалими від війни в Україні, намагаються віднайти шляхи стабілізації ситуації та повернення собі довоєнного спокою і благополуччя.

Навряд чи це у них вийде. Війна ескалує і захоплює все більші території і геополітичні регіони Європи і світу. Стає все більш очевидним, що головним суб’єктам міжнародної політики потрібно врешті-решт поєднувати зусилля, а не приторговувати газом і нафтою, як Китай та Індія, не збільшувати обсяги товарообігу, як Італія та не влаштовувати тихий бойкот проблемі, як це роблять інші партнери Кремля. Не гідно сучасного і майбутнього народів тримати за спиною запасні варіанти виграшного для себе завершення війни за рахунок втрати територій України та життів українців.

Ситуація набуває все більшої напруженості та очікує на кульмінацію, яка відбудеться наприкінці літа-восени. Ще не всі аргументи використав Кремль, ще немає його реакції на успішні дії та деокупацію тимчасово захоплених територій України. Найбільші бої та випробування України і світу ще попереду.

https://www.berliner-zeitung.de/wirtschaft-verantwortung/nach-stopp-der-nord-stream-1-kann-die-ukraine-mehr-gas-nach-europa-liefern-li.245613

Схожі публікації