Партизанський рух в Україні: де та як завдає найбільших втрат ворогу

Іван Січень для Gazeta.ua

 

 

Що можна протиставити сильнішому противнику під час війни, тим паче, повномасштабного формату? Одним із таких засобів є застосування так званих асиметричних методів дій, що дозволяє компенсувати перевагу ворога та завдавати йому неприйнятних втрат у живій силі і техніці. Асиметричні методи мають різні форми і, зокрема, включають розвідувально-диверсійну, терористичну та партизанську діяльність. В принципі, це дещо різні речі, однак суть у них одна — ураження противника не на лінії фронту, а на окупованих ним територіях та в його тилу точковими ударами великої ефективності.

Спеціальні операції

Незважаючи на високотехнологічний характер сучасних війн, подібна діяльність залишається їх невід’ємною складовою та проводиться у рамках спеціальних операцій, партизанської війни чи окремих заходів, зокрема терористичних актів. Основними з них є:

– Диверсії на шляхах логістичного забезпечення військ противника. Це й мінування автомобільних доріг та залізничних шляхів. Також підриви мостів, ліній зв’язку та електропередач, електротехнічних засобів управління рухом потягів;

– Напади на важливі об’єкти ворога у ближньому та глибокому тилу. Насамперед, штаби, вузли та лінії зв’язку, позиції сил ППО і ракетних військ, аеродроми, склади, сховища паливно-мастильних засобів, місця постійного базування військових частин, тилові установи тощо;

– Розвідка та наведення своїх ударних засобів на цілі противника на всю глибину фронту і в тиловій зоні;

– Знищення представників політичного керівництва і військового командування ворога. Ліквідація зрадників і колабораціоністів, які працюють в органах окупаційної влади або по-іншому сприяють їй;

– Агітаційна робота серед місцевого населення окупованих територій шляхом поширення відповідної інформації.

Все це має створити проблеми у перегрупуванні військ противника та забезпеченні їх необхідними ресурсами для ведення бойових дій. А також завдання втрат ворогу ще до прибуття його сил на лінію фронту. Крім того, дезорганізується робота систем управління і зв’язку та ускладнюється можливість застосування засобів ППО і ударних озброєнь.

Водночас підривається морально-бойовий дух особового складу ворожих військ і колабораціоністів. Поширюється паніка серед населення ворожої країни. Натомість формуються патріотичні настрої у жителів захоплених територій, які піднімаються на боротьбу з загарбниками.

Для виконання згаданих функцій у збройних силах та спецслужбах більшості країн світу створені відповідні війська або підрозділи. Так, у складі ЗС країн-членів НАТО існують сили спеціальних операцій (спеціального призначення), а також підрозділи спецназу військової розвідки. Аналогічні сили створені в Україні. В Росії функції ССО виконують розвідувальні бригади армійського підпорядкування та бригади спеціального призначення Головного управління розвідки ГШ ЗС РФ.

Завдання з ведення розвідки та здійснення диверсійних і терористичних актів можуть покладатися також на напіврегулярні збройні загони, сформовані з числа місцевого населення. Тоді це можна назвати партизанською діяльністю або війною.

…Партизанська діяльність руху «Талібан» в Афганістані змусила США вивести свої війська з цієї країни, які перебували там з часу початку операції «Нескорена свобода»…

Зазвичай спеціальні операції та партизанські дії організовуються і проводяться на тактичному чи оперативно-тактичному рівнях та мають відносно обмежені результати. Разом з тим, в деяких випадках вони дозволяли отримати стратегічні успіхи. Наведемо лише декілька прикладів із сучасної історії.

Так, багаторічна партизанська діяльність руху «Талібан» в Афганістані змусила США вивести свої війська з цієї країни, які перебували там з часу початку операції «Нескорена свобода» 2001 року. Наприкінці літа 2021-го американська армія залишила Афганістан, а вже через декілька тижнів таліби відновили свою владу в країні.

…Дії Сил спеціальних операцій української армії та партизан фактично унеможливили логістику військ російських загарбників на півночі…

Навесні 2022-го подібна ситуація повторилася в Україні. Дії Сил спеціальних операцій української армії та партизан фактично унеможливили логістику військ російських загарбників на півночі нашої держави та завдали їм значних втрат. В результаті Росія була змушена вивести свої війська з Київської, Чернігівської та Сумської областей.

Сили спеціальних операцій — наймолодша та найсучасніша складова Збройних Сил України. Це військова еліта держави

Спецоперації та партизанські рухи минулого і сьогодення

Головною передумовою вдалого проведення спецоперацій та партизанських дій є їхня завчасна підготовка. Подивимося на це через призму Другої світової війни та сучасних подій в Україні.

У першій половині 1930-х керівництво тодішнього СРСР провело значну роботу з підготовки партизанських загонів та їхніх баз у західних районах країни. У складі Червоної армії та Народного комісаріату внутрішніх справ сформували потужні розвідувально-диверсійні підрозділи. Планували розгорнути широкий рух опору противнику у разі захоплення ним територій Радянського Союзу.

Однак напередодні Другої світової війни роботу згорнули, бази для ведення партизанських дій ліквідували, а відповідних фахівців переорієнтували на інші напрями діяльності або репресували. За однією з версій, причиною такого рішення Москви було занепокоєння Сталіна можливістю використання згаданих сил його противниками в армії та спецслужбах країни для державного перевороту. Сталін перейшов до безпосереднього планування нападу на гітлерівську Німеччину та сподівався на швидку перемогу. Вважав неможливою окупацію противником радянських територій, а отже — непотрібними партизанські загони та диверсантів.

…До 2014 року ніхто практично не займався організацією та підготовкою розвідувально-диверсійних та партизанських дій…

Так чи інакше, СРСР вступив у війну без можливості швидкого розгортання масштабних партизанських дій. Це стало суттєвою проблемою після невдач Червоної армії 1941 року та окупації німцями більшої частини західних районів країни.

Аналогічна проблема виникла і в сучасній Україні. До 2014 року ніхто практично не займався організацією та підготовкою розвідувально-диверсійних та партизанських дій на українських територіях, які могли бути захоплені противником. Більш того, скорочувалися чи розформовувалися частини спецназу та розвідки. Особливо активно та цілеспрямовано це робилося за президентства Януковича.

Саме тому після захоплення Росією Криму та частини території українського Донбасу там практично не була розгорнута ні диверсійна, ні партизанська діяльність. Але згодом проводились диверсійні акції проти ватажків так званих ДНР і ЛНР.

Протягом останніх років ці прорахунки по можливості виправили. Фактично заново створили Сили спеціальних операцій, зміцнили спецназ воєнної розвідки. Сформували Сили територіальної оборони, які і є головною складовою партизанського руху. Результатом цього стали стратегічні успіхи дій ССО та партизанський формувань на півночі України. Така ж діяльність зараз розгортається і на окупованих територіях півдня нашої держави.

…До 90 % розвідувально-диверсійних груп, які засилалися до Білорусі ГРУ ГШ Червоної армії та НКВС здавалися місцевими жителями німцям…

Украй важливе значення має підтримка дій підрозділів ССО та партизан місцевим населенням. Тут також можна звернутися до досвіду Другої світової війни та провести паралелі з сучасністю.

Після звірств більшовиків під час громадянської війни, а також їхніх подальших дій з проведення примусової колективізації, свідомої організації Голодомору в Україні та репресій 1930-х, значна частина населення західних регіонів СРСР досить негативно ставилася до радянської влади, а то і просто ненавиділа її. При цьому у жителів країн Балтії, України та Білорусі вона асоціювалася з Москвою і Росією.

Не було нічого дивного в тому, що жителі згаданих територій СРСР якщо і не зустрічали німців із квітами, то принаймні не сумували за радянською владою. А отже, і не мали особливого бажання йти у партизани чи надавати допомогу розвідувально-диверсійним групам Червоної армії чи НКВС.

За даними, які ретельно замовчуються нинішньою російською владою, у 1941–1942 роках до 90 % розвідувально-диверсійних груп, які засилалися до Білорусі ГРУ ГШ Червоної армії та НКВС здавалися місцевими жителями німцям. Майже таке ж співвідношення 1 до 10 було і між тими, хто йшов у партизани та — на службу до німців.

До речі, те ж саме відбувалося і в самій Росії, включаючи Підмосков’я. Восени 1941 року командування Червоної армії намагалося зупинити наступ німців на Москву шляхом застосування тактики випаленої землі. Для цього у Підмосков’я направлялися групи диверсантів підпалювати оселі та цілі населені пункти, де могли розташовуватись німецькі війська. Більшість із таких груп була знищена або здана німцям місцевими жителями.

…На півночі окупантів вже немає, а от на півдні — у них буквально горить земля під ногами…

Подібна ситуація склалася зараз в Україні. Так, розвідувально-диверсійна та партизанська діяльність, спрямована проти Росії, в принципі не може знайти широкої підтримки на Донбасі та в Криму, де значна кількість місцевих жителів має стійкі проросійські настрої. А ті, хто підтримують Україну, здебільшого виїхали звідти.

На відміну від цього, на півночі та півдні України місцеве населення не тільки підтримує розвідувально-диверсійні та партизанські дії проти російських загарбників, а й бере у них активну участь. На щастя, на півночі нашої держави окупантів вже немає, а от на півдні — у них буквально горить земля під ногами.

За час окупації південних районів України підрозділами ССО та партизанами знищені сотні російських загарбників, неодноразово підривалися залізничні колії та навіть бронепоїзд. А також здійснювалися диверсії у морських портах. Через це ворог не тільки зазнає втрат, а й змушений відволікати значні сили для забезпечення своєї безпеки.

Робота проти колаборантів

Активізуються замахи на колаборантів. Прикладів тут досить багато.

22 травня у тимчасово окупованому Енергодарі Запорізької області місцеві партизани влаштували вибух у будинку, де мешкає «глава військової адміністрації» окупантів Шевчик. А вже 30 травня в центрі Мелітополя був підірваний вибуховий пристрій, в результаті чого поранили племінницю «губернатора» Запорізької області Балицького.

З наближенням українських військ суттєво активізувалися дії партизан у Херсоні. З 18 по 24 червня були підірвали автівки «начальника» маріонеткової пенітенціарної служби області Соболєва, «голови» громади Чорнобаївки Турульова та «голови управління сім’ї, молоді та спорту військово-цивільної адміністрації» Савлученка. Двоє перших отримали поранення, останній загинув на місці. Відмітилися і каховські партизани. 26 червня здійснили замах на колаборантку Махньову, яка займалася питаннями «освіти та культури» у російській адміністрації.

…Перспективи отримати кару від партизан реально налякали зрадників України. Ті почали відмовлятися від посад та втікати до Росії…

Перспективи отримати кару від партизан реально налякали зрадників України. Ті почали відмовлятись від посад та втікати до Росії.

Партизани проводять активну пропагандистську роботу з залякування окупантів та їх приспішників. Поширюють патріотичні настрої серед населення окупованих територій. Це має особливо важливе значення в умовах блокування загарбниками роботи українського телебачення, радіо, інтернету та нав’язування місцевим жителям власних версій розвитку подій.

Діяльність партизан у поєднанні з проукраїнськими настроями місцевих зривають плани Росії щодо анексії захоплених територій шляхом проведення «референдумів» та створення псевдореспублік.

Управління ССО та партизанами

Дії сил спеціального призначення та партизан потребують оперативного управління, координації і матеріально-технічного забезпечення з єдиного центру, що значно підвищує їхню ефективність.

На сьогодні командування Сил спеціальних операцій ЗС України досить очевидно поєднує централізоване управління розвідувально-диверсійними групами і партизанськими загонами з наданням їм автономності та свободи дій. Свідченням цього стали вдалі дії сил оборони України на окупованих територіях півночі нашої держави в березні.

…Зірвали логістику російських військ та практично зупинили їх без значних власних втрат…

Нищили транспортні засоби противника, а не його важку техніку. Це дозволило зірвати логістику російських військ та практично зупинити їх без значних власних втрат. Водночас при можливості удари завдавалися також і по бойовій техніці та особовому складу підрозділів російської армії. А часто техніка захоплювалася цілою та застосовувалася проти окупантів.

Зараз таким же чином здійснюється управління розвідувально-диверсійними і партизанськими групами на півдні України. Також досить очевидною є важливість завчасної підготовки запасів озброєння та інших необхідних засобів у районах, які могли опинитися (і, врешті, опинилися) під російською окупацією. Скоріш за все, були налагоджені й приховані канали комунікацій.

Диверсійно-розвідувальні групи на території ворога

Розвідувально-диверсійна та партизанська діяльність не обов’язково мають проводитися на своїй території. Може поширюватися і на територію противника. Особливо, коли маємо тем певну підтримку місцевого населення через етнічні чи політичні причини.

І це здійснюється в реальності. Так, згідно з повідомленнями західних ЗМІ, з самого початку війни підрозділи ССО ЗС України завдають систематичних ударів по об’єктах військової, транспортної та енергетичної інфраструктури у суміжних з Україною районах Росії.

Так, у Брянській області Росії продовжуються напади на місця постійної дислокації частин зі складу 144-ї мотострілецької дивізії 20-ї армії ЗС РФ. Такі ж напади здійснюються і на військові об’єкти, насамперед склади з боєприпасами, у Бєлгородській області. До речі, на сьогодні Бєлгородська область, що межує з Харківською областю України, де тривають активні бойові дії, фактично перетворилася на прифронтову зону. Це ж саме можна сказати і про інші прикордонні області РФ, хоча вони і не межують з районами боїв.

…Обстріляли нафтобазу в російському Бєлгороді, що призвело до її вибуху та масштабної пожежі…

Є випадки навмисних пошкоджень залізничних колій, сигнальної апаратури та ліній зв’язку у Брянській області. А 1 травня у Суджанському районі Курської області підірвали залізничний міст.

Перешкоджають у забезпеченні російських військ паливом. 1 квітня обстріляли нафтобазу в російському Бєлгороді, що призвело до її вибуху та масштабної пожежі. А 22 червня завдали удару по нафтопереробному заводу в Новошахтинську Ростовської області. НПЗ був єдиним із таких об’єктів на південному заході Росії.

Окрім ССО ЗС України або у взаємодії з ними, у суміжних районах Росії ймовірно діють і місцеві партизани, які виступають проти режиму Путіна. Зокрема, у російському прикордонні та в глибині території країни діють загони легіону «Свобода России». І це вже не кажучи про білоруських партизан, які в березні виводили з ладу залізничне обладнання, аби не дати перекинути російські війська. Все це також дозволяє виснажувати противника та підривати його моральний дух.

Іван Січень, військовий аналітик для Gazeta.ua

Статья доступна на русском

 

Схожі публікації