Чи будуть зміни в Росії?

Послання В. Путіна Федеральним зборам РФ

 

Віктор Гвоздь

Минуло два десятиліття, як на початку 2000-го року російську владу очолив В. Путін. Весь цей час він утримував її фактично як одноосібний правитель країни. І ось з наближенням кінця його другого президентського терміну у новій каденції (завершується у 2024 році) знову постає перед ним питання збереження влади.

На сторінках нашого сайту ми вже розглядали можливі варіанти дій російської правлячої верхівки з вирішення згаданої проблеми. Судячи з усього, Кремль нарешті зробив свій вибір і розпочав його втілювати. Такі дії досить очевидні за своїм характером, їх вже активно аналізують експерти. Однак ще раз розглянемо їх в контексті тієї ситуації, яка зараз виникає в Росії. Зокрема, це стосується пропозиції В. Путіна внести до конституції Росії зміни, які він висунув у щорічному посланні Федеральним зборам країни. Найбільш важливими з них є пропозиції стосовно:

  • фактичної відміни положення про неможливість перебування президента Росії на своїй посаді більш, ніж два терміни поспіль;
  • підвищення ролі Державної ради при президентові Росії (включає керівників російського парламенту та вищих посадових осіб суб’єктів РФ) у спосіб закріплення її статусу у конституції країни;
  • надання права Державній думі РФ самостійно висувати та ухвалювати кандидатури глави уряду РФ і всіх міністрів, а не лише надавати згоду на призначення кандидатів, визначених президентом.

 

Зміни у конституції Росії дозволятимуть формальний транзит влади, але вона реально залишатиметься в руках В. Путіна

На погляд російських експертів, такі зміни у конституції Росії дозволятимуть формальний транзит влади в країні, але вона реально залишатиметься в руках В. Путіна. При цьому найбільш ймовірні три сценарії, а саме:

  • перший — переобрання В. Путіна на третій президентський термін;
  • другий — збереження за В. Путіним посади голови Державної ради РФ з розширенням її повноважень до рівня вищого керівного органу Росії;
  • третій — обрання В. Путіна головою Державної думи РФ (як лідера правлячої партії «Единая Россия») з більшими правами, що дасть йому змогу контролювати як парламент, так і уряд.

 

Втілення одного зі згаданих сценаріїв або ж реалізація іншого варіанту залежатиме від конкретної ситуації, що складатиметься в Росії протягом наступних чотирьох років. У цьому зв’язку досить показове послання В. Путіна Федеральним зборам РФ 15 січня ц. р. та супутні події. З одного боку, вони підтверджують дієвість вжитих Заходом санкцій проти Росії, що змушує російську владу корегувати свою політику. А з іншого — демонструють бажання Кремля все ж утримати свої позиції.

Головним у виступі В. Путіна було продемонструвати «турботу» про населення

Так, головним у виступі В. Путіна було продемонструвати «турботу» про населення російської влади, яка переймається нагальними соціально-економічними проблемами. Для цього, як завжди, перебільшувалися її досягнення та замовчувалося про провали, а також надавалися всілякі обіцянки у соціальній сфері.

Щоправда, на відміну від попередніх років президент РФ не вдавався до агресивної риторики стосовно Заходу, озвучивши лише наміри і надалі зміцнювати національну безпеку. Цікаво, що В. Путін згадав про те, що російське населення прагне змін у країні.

 

Все це ще раз підтверджує, що акценти у політиці Кремля зміщуються внаслідок запроваджених західних санкцій проти Росії. І хоча її керівництво намагається переконати, що країна адаптувалася до зовнішнього тиску, насправді це не так, про що свідчать, зокрема, втрати економіки. А про саму трансформацію суспільних настроїв російського населення свідчать результати соціологічних досліджень.

Наприклад, за станом на кінець 2019 року, рівень підтримки діяльності російського уряду знизився до 44 %, а частка тих, хто його не схвалює, зросла до 54 %. При цьому показник недовіри голові уряду зріс до тих же 54 %, президенту — до 30 %. Водночас 70 % опитаних вважають, що необхідні зміни у зовнішній та внутрішній політиці Росії, включно з припиненням конфронтації із Заходом та протистояння з Україною.

Через неспроможність керівництва РФ покращити ситуацію в країні такі процеси наростають і навіть починають підривати стабільність путінського режиму. Зокрема, правляча партія «Единая Россия» програла місцеві вибори у низці регіонів країни. Причому, намагання російської влади використати адміністративний ресурс для утримання своїх позицій лише підриває її авторитет.

На Д. Медведєва поклали відповідальність за соціально-економічні негаразди в країні. Тим паче, що з цим погоджується більшість російського населення

В цілому через всі ці обставини Москва змушена міняти свою політику або, принаймні, обіцяти це зробити. Саме з цією метою пішов у відставку уряд Росії на чолі з Д. Медведєвим, на якого і поклали відповідальність за соціально-економічні негаразди в країні. Тим паче, що з цим погоджується більшість російського населення. А це, між іншим, дозволяє зняти відповідальність за ситуацію з самого В. Путіна, як справжнього винуватця всіх негараздів у державі.

Водночас призначенням Д. Медведєва на посаду заступника голови Ради безпеки Російської Федерації було створено умови для реалізації ще одного варіанту збереження В. Путіна при владі після 2024 року. За таким варіантом В. Путін може залишитися на посаді голови Ради безпеки Росії, коли суттєво підвищується статус і повноваження згаданого органу. При цьому Д. Медведєв, як людина В. Путіна, стане його головною опорою у новій конфігурації Ради безпеки РФ.

М. Мішустін уособлює в очах В. Путіна ефективну технократичну бюрократію без політичних амбіцій, що унеможливлює його вихід з-під контролю Кремля

Досить очевидні цілі має також і вибір В. Путіним кандидатури глави Федеральної податкової служби М. Мішустіна в якості нового голови уряду Росії. Так, на погляд експертів, той уособлює в очах В. Путіна ефективну технократичну бюрократію без політичних амбіцій, що унеможливлює його вихід з-під контролю Кремля. Сам же М. Мішустін має значний досвід фіскальної діяльності, що може використати для забезпечення доходів державного бюджету. В тому числі для реалізації соціальних програм, анонсованих В. Путіним, на які потрібно щонайменше 500 млрд рублів на рік.

 

Нові підходи Кремля у зовнішній сфері підтверджує те, що В. Путін перестає відкрито погрожувати США та Європі, намагаючись демонструвати свою готовність до компромісів і співробітництва. Це ні що інше, як намагання зняти західні санкції, чи, як мінімум, уникнути запровадження нових. В той же час справжні цілі Кремля, в тому числі щодо України, залишаються без змін. Це підтверджує підсумкове інтерв’ю В. Путіна наприкінці минулого року, коли він підтвердив претензії Росії на території колишніх радянських республік. І навіть більше, Москва продовжує робити все можливе, щоб практично досягти бажаного.

Кремль саме це має на меті, коли нав’язує Україні свій варіант виконання Мінських домовленостей у рамках так званої формули Штайнмайєра. Як ми вже неодноразово зазначали, таким чином Кремль намагається дезінтегрувати Україну, як єдину державу, під виглядом її федералізації і відновити над нею свій контроль.

Закінчення президентського терміну В. Путіна у 2024 році жодним чином не означатиме, що в Росії реально зміниться влада і її політика на українському напрямі

Таким чином, закінчення президентського терміну В. Путіна у 2024 році жодним чином не означатиме, що в Росії реально зміниться влада і її політика на українському напрямі. Агресія проти України не припинятиметься  до повного досягнення визначених цілей, або ж до критичного загострення внутрішніх проблем у Російській Федерації під дією західних санкцій.

 

Схожі публікації