«Не копай іншому ями, бо сам до неї і втрапиш»

Як Росія опинилася у власній «енергетичній пастці»

 

 

Іван Січень

 

Останнім часом у світі та Європі суттєво збільшуються ціни на природний газ, що має як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Така тенденція вже активно використовується Росією та компанією «Газпром» у своїх політичних і економічних цілях. Насамперед це намагання вплинути на позиції Європи і України у питаннях, що важливі для Росії, а також отримати надприбутки від експорту газу. Ситуація така загрожує безпосередньо Україні і Заходові, оскільки у їх протистоянні з Росією посилює можливості останньої. Тому ЄС змушений активізувати заходи зі зниження енергетичної залежності від Росії. Тим паче, в умовах системного погіршення технічного стану російської газотранспортної та газопереробної інфраструктури.

 

Поряд з резонансними подіями воєнно-політичного характеру літо поточного року характеризується черговими змінами на світовому та європейському енергетичному ринках. Зокрема, різко підвищується ціна на газ у Європі, Азії і низці інших регіонів світу. Так, в країнах ЄС вона досягла рівня майже 500 дол. США за тисячу кубометрів. Причина пояснюється збільшенням світового попиту внаслідок поступового відновлення світової економіки після масового поширення пандемії COVID-19 у минулому році. Крім того, холодна зима в Європі та аномальна спека влітку поточного року змусили європейські країни збільшити обсяги використання газу спочатку на опалення, а потім і на нарощування виробництва електроенергії для забезпечення роботи кондиціонерів, охолоджувальних установок тощо.

Аналогічна ситуація спостерігається у США та країнах Азії. Причому через зниження попиту на газ у минулому році, ні Сполучені Штати, ні Європа, не зробили достатніх його запасів, що автоматично призвело до спустошення газових сховищ, які необхідно терміново поповнювати, особливо зважаючи на майбутній осінньо-зимовий період.

Тому країни ЄС звернулися до Росії та компанії «Газпром» з проханням збільшити обсяги постачання газу для його закачування у європейські газосховища. За низкою оцінок, окремою мотивацією такого звернення було і занепокоєння керівництва та членів ЄС можливістю подальшого зростання вартості газу. Тому і поспішають з його придбанням за нинішніми, хоча і високими, цінами.

Однак, «Газпром» відмовився задовольнити таке прохання. У липні поточного року вона навіть зменшила обсяги закачування газу до європейських родовищ. Офіційно це пояснювалося умовами відповідних контрактів та виникненням певних технічних проблем (зокрема, ремонтом магістралі «Ямал — Європа» та профілактикою газогону «Північний потік-1»). Однак насправді у таких рішень причини інші.

Зменшення обсягів постачання російським «Газпром» газу до Європи влітку 2021 року

Так, Росія сама очікує підвищення цін на газ, що дозволить їй (а точніше — російським олігархам, наближеним до В. Путіна) отримати надприбутки від його продажу. Тому очевидно, що не вигідно збільшувати обсяги продажу газу за нинішніми цінами. Росія зараз лише закачує газ у європейські газові сховища, але не продає його. Хоча і витрачається на його зберігання.

Зрозуміло, Росія знову використовує «газовий чинник» як засіб тиску на Європу. Зокрема, можливість збільшення постачання газу до країн ЄС Росія пов’язує з введенням в дію газогону «Північний потік-2», оскільки український маршрут називає «занадто дорогим». Хоча насправді прагне позбавити Україну можливості отримати додаткові кошти за збільшення обсягів транзиту російського газу через її територію. І це не кажучи вже про стратегічні наміри росіян отримати критичні важелі тиску на Україну під загрозою припинити постачання газу для забезпечення її енергетичних потреб.

В той же час загрожуючи дестабілізувати європейський газовий ринок, РФ намагається вплинути на підсумки парламентських виборів у ФРН 26 вересня ц. р. Тобто підірвати позиції лідера партії «Зелених» А. Бербок, яка вважається основним кандидатом на посаду нового федерального канцлера ФРН та має тверді позиції стосовно Росії. Наприклад, вона вважає за належне продовжити дію санкцій проти Росії, не кажучи вже про те, що виступає проти «Північного потоку-2».

Зважаючи на такі кроки Москви, можна передбачити, що вже взимку 2021–2022 років Росія розпочне нову «газову війну» проти України та ЄС, вимагаючи погодитися з російським варіантом «врегулювання» конфлікту на Донбасі, визнати «російську належність» Криму та зняти з неї західні санкції.

 

А утім, за народною мудрістю, не копай іншому ями, бо сам до неї і втрапиш. Це ж стосується і прикриття якихось своїх дій вигаданими хворобами, бо вони можуть виникнути насправді. Однак, подібні поради Росія ігнорує. Вона «йде своїм шляхом» і сама себе… заганяє у різноманітні «пастки», в тому числі критично для неї небезпечні.

Як зазначалося вище, зниження обсягів постачання газу до Європи наприкінці липня поточного року Росія пояснювала «технічними проблемами». І як тут не згадати ще одну народну приказку «Не буди лихо поки воно тихе». Вже на початку серпня вигадані «технічні проблеми» Росії із постачанням газу до Європи перетворилися на справжню катастрофу для російської газової системи.

Увечері 5 серпня ц. р. на заводі компанії «Газпром» у Новому Уренгої (Ямало-Ненецький автономний округ), що готує газовий конденсат до транспортування, виникла пожежа та стався потужний вибух. Внаслідок цього припинено видобуток газу у всьому Західному Сибіру, який забезпечує 80 % його виробництва в Росії. Через це були знижені і обсяги прокачування газу через трубопровід «Ямал — Європа».

Пожар на заводі «Газпрома» у Новому Уренгої

За попередніми даними розслідування катастрофи, причиною стали технічні недоліки через застарілість технічного обладнання заводу (виготовлене ще на початку 1980-х років) та його незадовільне обслуговування.

А як же могло бути інакше, коли пріоритетом для Росії є будівництво газогонів в обхід України, а не підтримка у робочому стані та модернізація вже існуючої газової інфраструктури? Не кажучи вже про західні санкції, які забороняють продаж Росії сучасних технологій та обладнання для її нафтогазової галузі. А своїх у неї як не було, так немає. І ніколи не буде.

 

Звичайно, Росія якось відновить роботу заводу та видобуток газу у Західному Сибіру. Однак, на фоні її маніпуляцій довкола питання поставок газу до Європи катастрофа у Новому Уренгої може стати додатковим каталізатором дій Європейського Союзу щодо виходу із енергетичної залежності від Російської Федерації.

Такі кроки Євросоюзу досить добре відомі і неодноразово згадувалися на сторінках нашого сайту та в інших ЗМІ. Зокрема, згідно зі Стратегією енергетичної безпеки ЄС, яка ухвалена ще в травні 2014 року, вони включають: створення системи альтернативних нафто- та газогонів до Європи з Норвегії, Азербайджану і Центральної Азії; будівництво терміналів з приймання та регазифікації скрапленого природного газу (СПГ) у приморських країнах ЄС; об’єднання європейських енергетичних мереж (насамперед, газових і електричних) та створення єдиного енергетичного ринку; перехід на «зелену» енергетику, а саме — відновлювальні джерела енергоносіїв.

Залежність європейських країн від російського газу

На сьогоднішній день багато з запланованого вже реалізоване на практиці. Знову ж таки не будемо втомлювати читачів переліком всіх заходів ЄС, а зупинимося лише на їх наслідках. Основним з них є спорудження низки терміналів для прийому і регазифікації СПГ, що дозволяє компенсувати зниження обсягів російського газового постачання. Таке постачання до Європи вже виконується кілька років зі США та країн Середнього Сходу, насамперед, Катару. Зараз з цим виникли певні складнощі, пов’язані з необхідністю поповнення США власних газових запасів та переорієнтуванням постачання СПГ до країн Азії. Однак такі складнощі тимчасові.

Крім того, ще в 2019 році введено в дію Трансанатолійський газогін за маршрутом Азербайджан — Грузія — Туреччина — Греція з його подальшим підключенням до Трансадріатичного газогону, яким постачається газ до країн Південної Європи і Балканського півострова. Одночасно завершується будівництво газогону Baltic Pipe із Норвегії до Польщі по дну Балтійського моря. Його робота розпочинається вже у 2022 році.

Все це вже дає змогу Польщі, країнам Балтії, Румунії та Болгарії поступово відмовлятися від використання російського газу, вже не кажучи про Україну, яка перестала купувати газ у Росії з 2014 року.

 

І на завершення цих рядків ще дещо про сьогоднішні події, які давно передбачали західні експерти. Ми не маємо доступу до оцінок західних спецслужб, оскільки вони залишаються закритими. Але питання, що пов’язані з проблемною російською економікою та її енергетичною галуззю, знайшли відображення у творах американських письменників, зокрема — Тома Кленсі у його книзі «Червоний шторм підіймається». Згідно з сюжетом, ісламські терористи підірвали нафтопереробний завод у Західному Сибіру. В результаті цього СРСР втрачає можливість постачати нафту до Європи, а з тим — і отримувати валютні надходження, що дозволяли йому хоч якось підтримувати свою економіку.

Як пише Том Кленсі, для усунення цієї проблеми керівництво СРСР вирішило захопити нафтові родовища та нафтопереробні заводи Ірану. А для того, щоб відволікти увагу світу від таких дій Радянського Союзу, було спровоковано збройних конфлікт з НАТО. І хто сьогодні гарантує, що подібний сценарій Росія не візьметься реалізувати на практиці?

 

Схожі публікації