Близький Схід: перезавантаження відносин

Вірогідні зміни у воєнно-політичній обстановці в регіоні у найближчі роки

 

 

Вадим Волохов

 

Ще не вщухли емоції від нещодавно закінченої війни в Нагірному Карабасі, як інші події знову привертають увагу до регіону Близького Сходу та Перської затоки. Мається на увазі нове загострення в ізраїльсько-палестинському протистоянні. Зараз йдеться про ті регіональні події, що згодом викличуть певні зміни.

Наразі Саудівська Аравія і Іран досить наполегливо шукають способи з налагодження взаємних відносин. Єгипет прагне не залишатись обабіч цих подій, щоб також стати активним регіональним гравцем. Останнім часом загальною рисою поведінки всіх щойно згаданих країн стало їх бажання «пом’якшити і встановити сусідські стосунки».

 

Так, Туреччина та Єгипет налагоджують зв’язки своїх розвідувальних структур під загальним гаслом про необхідність «зосередити зусилля для протистояння новим загрозам» під час відчутного загострення воєнно-політичної ситуації в регіоні. Але при цьому бажано мати на увазі, що Каїр не поспішає приятелювати з Анкарою, оскільки протягом багатьох років вона спонсорувала радикальних ісламістів, зокрема широковідомих «Братів-мусульман».

Та світ поступово змінюється, як змінюється і політика суспільств.

На початку мусульманського місяця Рамадан (розпочався 13 квітня і закінчився 12 травня) турецький міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу спілкувався телефоном із своїм єгипетським колегою Самехом Шукрі, що стало переломним моментом у відносинах двох країн. Щойно розпочався травень, як делегація МЗС Туреччини з робочим візитом попрямувала до Каїру.

5–6 травня ц. р. перша за останні вісім років офіційна турецька делегація відвідала Єгипет

Також Туреччина вживає певних заходів для нормалізації відносин із Королівством Саудівська Аравія. Згадаймо, що стосунки між цими країнами відчутно погіршились після вбивства саудівського журналіста Джемаля Хашоггі у генеральному консульстві КСА у Стамбулі 2 жовтня 2018 року. У відповідь на турецькі звинувачення влада Саудівської Аравії закрила 8 турецьких шкіл, які працювали під патронажем міністерства національної освіти Туреччини. До речі, Ер-Ріяд також не проти налагодити зв’язки з Анкарою. Відновлення та покращення стосунків з країнами Близького Сходу, безумовно, можуть надати Реджепу Ердогану додаткових балів до його рейтингу, тим більш, що незабаром в Туреччині відбуватимуться парламентські вибори і його Партії справедливості та розвитку треба подолати 10-відсотковий бар’єр.

Спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед бен Сальман

Але найбільш яскравим прикладом нормалізації міждержавних відносин у регіоні є покращення стосунків між Саудівською Аравією та Ісламською Республікою Іран, які тривалий час були непримиренними ворогами. В засобах масової інформації неодноразово з’являлась звістка про таємні зустрічі в Багдаді представників Саудівської Аравії та Ірану. Але щоразу її спростовували офіційні представники цих країн. І нарешті наприкінці квітня поточного року спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед бен Сальман у своїй заяві стосовно Ірану наголосив, що «Іран є сусідньою країною і королівство бажає налагодити з ним дружні стосунки». При цьому принц підкреслив, що Саудівська Аравія щиро бажає процвітання Ірану і готова до плідного співробітництва.

Також М. бен Сальман наголосив, що каменем спотикання у відносинах між країнами залишаються три головні теми, а саме:

  • ядерна програма Ірану;
  • розробка балістичних ракет;
  • підтримка Тегераном терористів у деяких країнах регіону.

Оприлюднюючи вищезазначене, спадкоємний принц, так би мовити, сигналізує, на що Тегеран повинен звернути увагу, щоб покращити стосунки з саудітами. Саме на ці та інші питання в діяльності Ірану практично постійно звертають увагу Вашингтон та Ізраїль. І оскільки Тегеран не поспішає їх вирішувати в односторонньому порядку, то навряд чи ми побачимо якісь реальні зміни в регіоні. Але Ер-Ріяд зробив такий свій крок і Тегеран схвалив бажання М. бен Сальмана провести переговори для покращення відносин між країнами.

Ми пам’ятаємо, як кілька років тому Тегеран пропонував свій план розвитку відносин між країнами регіону, і ось лише зараз з’явилася можливість сісти за стіл переговорів і спілкуватися про способи зміцнення регіонального миру і безпеки в зоні Перської затоки.

Причин тут може бути кілька, а саме — виведення американських військ та військ НАТО із Афганістану та Іраку, скорочення іноземної присутності в Сирії, вживання Анкарою заходів зі зміцнення своїх позицій як в Сирії, так і на Північному Кавказі.

Але про це згадаємо пізніше. Сьогодні ж у нас на першому місці Близький Схід та Перська затока.

 

Представник іранського МЗС заявив, що Ісламська Республіка Іран є новатором у справі з розширення регіонального співробітництва, маючи на увазі, зокрема, «Ормузський план встановлення миру» та плани діалогу та співробітництва в регіоні Перської затоки. І наголосив, що священний для всіх мусульман світу місяць Рамадан «повинен стати початком благословення для зближення ісламської умми і усунення війн та встановлення стабільної безпеки в регіоні».

Саме про це написав на своїй сторінці у Twitter 16 травня ц. р. Алі Шамхані, колишній міністр оборони Ірану, а нині — секретар Вищої ради національної безпеки ІРІ.

Секретар Вищої ради національної безпеки ІРІ Алі Шамхані

Він, зокрема, наголосив, що поразка США в Афганістані та невдале протистояння сіоністського режиму «вісі спротиву» (шиїтські центри сили в регіоні Близького Сходу: палестинська «Хизбулла», Іран та режим Башара Асада в Сирії) є ознакою безплідності окупації, панування та розпалювання війни.

За повідомленням іранського видання Tehran Times, командувач Армії Ірану генерал Абдольрахім Мусаві у своїй промові пішов ще далі, наголосивши, що «Єрусалим дуже скоро звільниться з рук узурпаторів».

Командувач Армії Ірану генерал Абдольрахім Мусаві

Майже одночасно нормалізуючи відносини з Тегераном, Ер-Ріяд почав відновлювати стосунки з Дамаском. В березні 2012 року, через рік після початку «арабської весни» та конфлікту в Сирії, Саудівська Аравія зачинила своє посольство в Дамаску і привселюдно підтримала опозиційні формування, що розпочали війну з Башаром Асадом. Наразі М. бен Сальман вирішив відновити дипломатичні стосунки з Сирією, що фактично призведе до офіційного визнання легітимності президента Б. Асада. Вважається, що відновлення стосунків між Дамаском, Ер-Ріядом та Абу-Дабі зруйнує блокаду Сирії та сприятиме припиненню багаторічного збройного конфлікту.

Показовим є й те, що 5 квітня ц. р. міністр закордонних справ КСА Фейсал бен Фархан у своєму інтерв’ю CNN неодноразово називав офіційну владу в Сирії «урядом Башара Асада». При цьому висловив сподівання, що цей уряд спроможний знайти політичне рішення і Саудівська Аравія його підтримує.

До цього, тобто, 10 березня ц. р. Ф. бен Фархан на зустрічі з міністром закордонних справ Росії С. Лавровим підкреслив, що Сирія «повинна повернутись у арабські обійми» для досягнення миру, стабільності та безпеки. І навіть більше, оголошено, що Саудівська Аравія в принципі згідна, щоб Сирія повернулася до Ліги арабських держав (ЛАД), і цьому сприятиме на найближчій сесії ЛАД в Алжирі. Ірак, ОАЕ, Іран та Єгипет також підтримали таку ініціативу стосовно повернення Сирії до ЛАД, що офіційно зафіксує політичну перемогу Б. Асада і відновить його міжнародну легітимність як президента Сирії та покладе край кровопролиттю.

Прес-конференція міністрів закордонних справ КСА і РФ Ф. бен Фархана і С. Лаврова, 10 березня ц. р.

До речі, Саудівська Аравія офіційно анулювала всі стосунки зі штаб-квартирою сирійської опозиції в Ер-Ріяді, заявивши, що припиняє надавати підтримку міжнародному тероризму. З іншого боку, визнання та підтримка Б. Асада надає змогу Саудівській Аравії стримувати турецьку експансію в Сирії і, безумовно, суперечить планам Анкари, але посилює позиції Тегерану.

Згадаймо, що кілька років тому, з початком «арабської весни» у 2011 році, Ер-Ріяд і Абу-Дабі активно намагались вибудувати новий блок арабських країн, щоб не дозволити зламати старі режими та запобігти розбудові нових. Ставилось за мету зміцнити позиції Саудівської Аравії та не допустити збільшення впливу в регіоні неарабських країн, передусім Ірану і Туреччини. Але не склалося. І КСА разом з ОАЕ не зуміли протистояти Туреччині та Ірану в їх намаганнях посилити свій вплив в арабському світі.

В цьому зв’язку заяву спадкоємного принца КСА М. бен Сальмана слід розглядати не лише як прагнення до миру та стабільності в регіоні, а як крок з метою виграти час для втілення великомасштабних економічних програм. Річ у тому, що молоде покоління саудівської влади планує реформувати королівство і головною метою визначає відхід від залежності від нафтових прибутків і створення потужного економічного потенціалу. А величезні, на погляд цього покоління, видатки на оборону і безпеку, у світлі політики Ірану та Туреччини, дуже заважають реалізації таких планів.

 

Зміни відбуваються і у Об’єднаних Арабських Еміратах. Президент ОАЕ Халіфа бен Заїд аль-Нахайян 7 листопада минулого року підписав указ про зміни у цілу низку нормативно-правових актів «з метою закріплення принципів толерантності і зміцнення позицій країни, як центру для роботи та життя».

Серед іншого, зміни стосуються теми спадкоємності і розлучення. Відтепер будуть застосовуватись закони тієї держави, звідки походить людина, яка претендує на спадок. Раніше ці питання вирішувались винятково за законами Шаріату. Внесені певні зміни у кримінальне, сімейне та цивільне право.

Президент ОАЕ Халіфа бен Заїд аль-Нахайян

Досить відчутною стала відміна штрафів за вживання алкоголю. Зараз громадяни ОАЕ та іноземці, яким виповнився 21 рік, мають право без обмежень зберігати, продавати та вживати спиртні напої у своїх домівках чи громадських місцях, де на це є дозвіл.

Однією з причин згаданих змін стало бажання влади зробити свою країну більш привабливою для іноземних туристів, які відчутно поповнюють місцевий бюджет. Ще однією з причин може вважатись налагодження відносин з Державою Ізраїль. Так, 20 березня ц. р. в Дубаї відкрився перший кошерний ізраїльський ресторан «Муль Ха-Ям». Щораз більше ізраїльтян виказують бажання відвідати Емірати, але їх стримували дуже жорсткі ісламські норми поведінки. Наразі їх частково знімають.

 

Китай застосовує політику «двостороннього невтручання» на Близькому Сході

Мозаїка Близького Сходу була б неповною без згадки про Китай. Відомо, що він досить успішно витісняє США з традиційних зон їх інтересів не тільки на Близькому Сході. Китай активно застосовує політику «двостороннього невтручання», що дозволяє оминати досить складні близькосхідні протиріччя, а відносини будувати на суто двосторонніх економічних засадах і не брати на себе виконання ролі посередника. Така політика дає змогу Китаю економічно проникати у країни регіону і застосовувати саме економічні важелі для задоволення своїх національних інтересів.

 

Не варто оминати увагою і фактор присутності в регіоні Сполучених Штатів Америки. На початку лютому поточного року новий президент США Джозеф Байден, виступаючи перед співробітниками держдепартаменту США, окреслив нові контури політики в регіоні Близького Сходу. Хоча досі така політика Білого дому не зовсім зрозуміла.

В лютому 2020 року в Досі (Катар) США підписали з талібами угоду про виведення до травня 2021 року американських сил із Афганістану, але якщо таліби гарантують виконання своїх зобов’язань. Новий президент об’явив про припинення військової присутності США в Афганістані. Однак, у міністерстві оборони США вважають, що вихід американського контингенту призведе до громадянської війни в Афганістані, стануть вірогідними терористичні акти проти США та їх союзників і в країні значно погіршиться ситуація з правами людини.

Політика США в регіоні Близького Сходу досі не зовсім зрозуміла

Білий дім, як і раніше, вважає Саудівську Аравію своїм ключовим союзником в регіоні і має наміри підтримувати з нею стійкі і довготривалі дружні стосунки, що частково порушилися за часів президентства Дональда Трампа.

Невизначеною залишається політика Вашингтона щодо Ірану, оскільки їх стосунки значно погіршились через вихід США із СВПД в травні 2018 року. Нова адміністрація США повідомила про можливе повернення до «ядерної угоди», але за тих умов, які вже Тегеран вважає неприйнятними. Перемовини тривають і їх результат на сьогодні ще непередбачуваний. Багато хто з американських політиків вважає, що санкції проти Ірану слід зняти в обмін на його повернення до СВПД.

За даними The Associated Press, Вашингтон готовий розглянути можливість зняття так званих неядерних санкцій, пов’язаних з підтримкою Іраном терористичних організацій, в першу чергу, шиїтських збройних формувань в Іраку та Сирії. До цього пакету санкцій також можна віднести ракетну програму Ірану та питання стосовно прав людини. Розглядається також питання відкриття доступу Ірану до міжнародної фінансової системи. Однак, станом на 1 травня ц. р. конкретного рішення ще немає.

Стосовно Сирії можна вважати, що американські санкції дозволяють Вашингтонові впливати як на процеси економічного відновлення країни, так і на політичне врегулювання конфлікту. Дамаск залишається об’єктом регіональної політики Вашингтону, і ситуація в Сирії залежатиме від політики США щодо Туреччини, а також Ірану та Росії, які певним чином впливають на режим Б. Асада.

 

Доцільно дещо сказати про ініціативи Анкари відносно ізраїльсько-палестинського загострення. Туреччина закликала ООН, Раду Безпеки ООН, Організацію ісламського співробітництва та інші міжнародні організації до активних дій, щоб захистити народ Палестини та Єрусалим. Так, президент Туреччини Р. Ердоган 17 травня ц. р. запропонував надати місту Єрусалим нового статусу та передати його під контроль міжконфесійної комісії у складі представників мусульманської, іудейської та християнської громад. Він вважає, що це був би найбільш ефективний та швидкий спосіб з запобігання загроз. Р. Ердоган також наголосив, що Туреччина готова надати як політичну, так і воєнну підтримку у справі звільнення Єрусалиму та захисту палестинського народу.

Ініціативу Туреччини схвалили Іран, Саудівська Аравія, ОАЕ та інші ісламські країни регіону. Вашингтон — на боці Ізраїлю, заявивши про свою готовність надати йому всебічну підтримку.

Президент Туреччини Р. Ердоган пропонує надати нового статусу місту Єрусалим

Таким чином, політичні процеси, що чітко проявилися останнім часом, свідчать про вірогідність змін у воєнно-політичній обстановці в регіоні Близького Сходу та Перської затоки у найближчі 2–3 роки.

 

Схожі публікації