Форми та методи «гібридної війни» Росії проти Білорусі

Білорусь і Україна повинні об’єднати зусилля в боротьбі з російською експансією

 

7 лютого 2020 року у Києві відбулась міжнародна експертна дискусія «Гібридна війна РФ проти Білорусі». Захід організували Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» та Рух Салідарнасці «Разам».

Під час зустрічі представники України та Білорусі обговорили сутність «гібридної війни» Російської Федерації проти Білорусі, загрозу для двох держав та регіону загалом.

На запрошення організаторів президент Центру «Борисфен Інтел» Віктор Гвоздь виступив перед учасниками конференції із доповіддю щодо форм та методів «гібридної війни» Росії проти Білорусі.

**********************************

1. Вступ

Наша сьогоднішня зустріч присвячена розгляду важливої та актуальної теми, яка стосується методів дій Росії з відновлення свого контролю над пострадянським простором. Такі наміри Москви безпосередньо зачіпають інтереси всіх колишніх радянських республік, які є першочерговими об’єктами російської експансії.

В свою чергу, це вимагає адекватного розуміння механізмів реалізації Росією її планів, що дозволить забезпечити ефективну протидію політиці Кремля. Та, більш того — створити сприятливі умови для досягнення країнами колишнього СРСР цілей власного державного та національного розвитку.

Наразі широко відомі методи агресії Росії проти України, що здійснюється у різних формах «гібридної війни». Це питання залишається предметом посиленої уваги як в українському, так і зарубіжному експертних середовищах, і вже знайшло своє відображення у матеріалах прикладних та теоретичних досліджень.

Разом з тим Україна є лише одним із напрямів експансії Росії. Як відмічалося вище, Москва намагається повернути до сфери свого виключного впливу також і інші пострадянські країни, в тому числі Білорусь.

Незважаючи на різні підходи України та Білорусі до вибору свого зовнішнього курсу, політика Москви створює спільні загрози для обох наших країн. Саме це і визначає доцільність визначення особливостей «гібридної війни» Росії проти Білорусі, що надасть можливість обмінятися відповідним досвідом та об’єднати зусилля у захисті наших інтересів.

Тим паче, коли Мінськ досить очевидно переходить до проведення більш незалежної політики від Росії. Зокрема, свідченням цього стала зустріч президента Білорусі О. Лукашенко та державного секретаря США М. Помпео 1 лютого ц. р. у Мінську.

З урахуванням наведених обставин, у ході свого виступу я хотів би виказати наше бачення основних напрямів дій Росії проти Білорусі, а також зупинитися на тих аспектах, які сприяють або перешкоджають досягненню Москвою її цілей. Виходячи з цього, хотілося б також запропонувати певні підходи до налагодження взаємодії між Україною та Білоруссю у стримуванні Росії.

Ще раз зроблю наголос на важливості цього завдання в контексті теми нашої зустрічі. Так, досягнення Росією її цілей у відношенні Білорусі фактично позбавить її державності. У свою чергу, це матиме критично негативні наслідки для України, яка опиниться у російському оточенні як зі сходу та півдня, так і з півночі.

Отже приступимо до більш детального розгляду порушених питань.

 

2. Білорусь між Росією та Європою. Історичний аспект

Як і Україна, Білорусь займає особливе місце в геополітичних планах Москви, що пов’язано з її принципово важливим значенням для Російської Федерації.

Насамперед, причиною цього є географічне положення Білорусі між Росією та Європою. Саме через Білорусь проходить стратегічний коридор Москва — Мінськ — Варшава — Берлін, який з однієї сторони є основною сполучною ланкою Росії та Європи, а з іншої — головним напрямком військових дій у випадках виникнення конфліктів між ними.

Так, саме через Білорусь здійснювалися наступи на Москву військ Наполеона в 1812 році, кайзерівської Німеччини в 1915 році під час Першої світової війни та гітлерівської Німеччини в 1941 році у ході Другої світової війни. Через Білорусь проходили також контрнаступи військ Російської імперії в 1812 році та Радянської армії в 1944 році.

 

3. Білорусь між Росією та Європою. Сучасність

Протягом «холодної» війни згаданий напрямок став головною віссю протистояння між СРСР та НАТО. А зараз він є такою ж віссю конфронтації між Росією та Північноатлантичним союзом, який вийшов на кордони Білорусі і Російської Федерації. При цьому обидві сторони здійснюють симетричне нарощування збройних сил, а також проводять військові навчання протилежної спрямованості.

Так, у рамках спільних стратегічних командно-штабних навчань збройних сил Росії та Білорусі типу «Захід» відпрацьовуються питання проведення фронтової наступальної операції із захоплення країн Балтії та частини території Польщі. У свою чергу, США та НАТО відновили проведення комплексу навчань, характерних для періоду «холодної» війни, в ході який яких вирішуються завдання відбиття збройної агресії з боку Росії.

 

4. Роль та місце Білорусі у геополітичних планах Москви

За таких умов встановлення контролю над Білоруссю дозволить Москві вирішити низку стратегічних питань, в т. ч.:

  • створити буферну зону з НАТО на найбільш важливій для Росії ділянці центрального адміністративно-промислового району країни, включаючи місто Москву;
  • розширити можливості доступу до транспортної інфраструктури Білорусі, яка є основною сполучною ланкою Росії з провідними країнами Західної Європи, насамперед, Німеччиною;
  • отримати плацдарм для розміщення російських військ в інтересах розгортання передового рубежу перед НАТО, а також отримання додаткових можливостей військових дій проти України (з північного напрямку) та країн Балтії (з південного напрямку).

Крім того, окремі цілі Росії у відношенні Білорусі включають:

  • інтеграцію Білорусі до складу «російського світу». За поглядами Москви, підґрунтям для цього є переважно слов’янський склад білоруського населення, а також близькість культурно-історичних традицій двох країн;
  • побудову та зміцнення інтеграційного ядра на пострадянському просторі з подальшим об’єднанням довкола нього інших країн колишнього СРСР;
  • посилення російських позицій в економіці Білорусі та на її ринку. В цьому плані найбільший інтерес Росії викликають білоруський енергетичний сектор, підприємства оборонно-промислового комплексу, легка і хімічна промисловості та машинобудування;
  • залучення Білорусі до підтримки політики Росії на міжнародній арені, в т. ч. на пострадянському просторі та у відношенні України;
  • об’єднання військових потенціалів двох країн у рамках спільного протистояння з НАТО;
  • використання Союзної держави Росії та Білорусі як один із варіантів збереження В. Путіна при владі після 2024 року.

 

5. Особливості ситуації в Білорусі, які використовуються Росією для дій проти неї

Для досягнення своїх цілей на білоруському напрямі Росія застосовує весь спектр методів «гібридних війн», які проводяться також і проти інших країн колишнього СРСР. Разом з тим стратегія та тактика дій Москви на білоруському напрямі має певні особливості, пов’язані з низкою історичних, демографічних, економічних і політичних чинників, які стосуються Білорусі.

Такі чинники мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер і можуть по різному сприйматися всередині Білорусі та поза її межами. Зокрема, на нашу думку, основними із них є:

  • відсутність в Білорусі потужних національно-демократичних сил, здатних впливати на зовнішню та внутрішню політику країни за рахунок власної активності та широкої підтримки громадськості;
  • переважно проросійська орієнтація білоруських громадян, які пов’язують своє минуле, сучасність та майбутнє з Росією та негативно ставляться до Заходу;
  • структура білоруської економіки, яка залишилась в країні від Радянського Союзу, та робить її критично залежною від Росії в плані коопераційних зв’язків виробників, ринку збуту продукції та джерел енергоносіїв;
  • спрямованість політики керівництва Білорусі на чолі з О. Лукашенко щодо забезпечення економічного розвитку країни за рахунок отримання преференцій від Росії в обмін на проведення проросійського курсу;
  • тоталітарний характер режиму О. Лукашенко, що викликає негативну реакцію з боку США і Європи та призводить до перманентної напруженості у відносинах між Білоруссю та Заходом.

Всі ці обставини використовуються Росією при реалізації її інтересів у відношенні Білорусі та визначають форми і методи таких дій.

 

6. Форми та методи «гібридної війни» Росії проти Білорусі

Цілеспрямовані кроки Росії з реалізації її інтересів у відношенні Білорусі були розпочаті відразу ж після розпаду Радянського Союзу. Разом з тим на початковому етапі вони мали досить обмежений характер і, в основному, стосувалися збереження російського впливу на Білорусь, а також створення перешкод у її національно-демократичному та європейському розвитку.

З приходом до влади В. Путіна, який розпочав проведення активного курсу відродження Росії в якості великої світової держави, політика Москви на білоруському напрямі набула якісно нового характеру. Так, її головним змістом стало відновлення повного контролю над Білоруссю та фактичне зведення її на рівень російської провінції при збереженні формальних ознак державності. По суті, з цього часу дії Росії проти Білорусі набули вигляду повномасштабної «гібридної війни».

Основними напрямами таких дій стали:

  • підпорядкування Росії інформаційного простору Білорусі і проведення через нього проросійської та антизахідної ідеології;
  • формування російського лобі в органах білоруської влади, бізнесі, силових структурах та освітній і культурній сферах;
  • втягування Білорусі до різних інтеграційних структур з Росією як на двосторонньому рівні, так і у форматах багатосторонніх об’єднань з іншими пострадянськими країнами;
  • збереження Білорусі в економічному полі Росії шляхом реалізації спільних торговельних, економічних та інвестиційних проектів, постачання нафти і газу по пільговим цінам, а також надання фінансової допомоги білоруському уряду;

За оцінками МВФ, обсяги щорічної фінансової підтримки Білорусі з боку Росії у різних формах становлять до 10 млрд дол. США. Це складає від 11 % до 27 % білоруського ВВП. В останні роки обсяги російської фінансової підтримки білоруської економіки дещо зменшилися, однак залишаються досить значними;

  • включення Білорусі до російського безпекового простору під приводом наявності спільних загроз з боку НАТО, екстремізму та тероризму;
  • провокування напруженості у відносинах між Білоруссю та США і Європою шляхом підтримки білоруської влади у її суперечностях із Заходом.

Для досягнення наведених цілей Росією застосовується комплекс заходів, що включають як надання їй різного роду преференцій, так і здійснення тиску на неї у політичній, економічній та інформаційній сферах.

 

7. Шляхи реалізації Росією своїх цілей у відношенні Білорусі

Застосування Росією наведеного підходу дозволило їй досягти досить значних результатів. Насамперед, серед них можливо відмітити:

  • приведення до влади в Білорусі проросійського режиму на чолі з О. Лукашенко, який значно загальмував її національний розвиток, згорнув демократичні перетворення та повністю переорієнтував зовнішній курс країни на Росію;
  • закріплення Білорусі в сфері російського впливу в рамках створення Союзної держави Білорусі та Росії із наддержавними органами і взаємними зобов’язаннями у сферах політики, економіки та безпеки;
  • підключення Білорусі до стратегічних інтеграційних ініціатив Росії на пострадянському просторі, а саме: Організації Договору про колективну безпеку та Євразійського економічного союзу;
  • збереження економічної залежності Білорусі від Росії, а також підпорядкування російському бізнесу значної частини білоруської економіки;
  • консолідацію військових потенціалів двох країн у рамках створення об’єднаного угруповання військ Росії та Білорусі, спрямованого проти НАТО;
  • налагодження тісної взаємодії спецслужб двох країн, у т. ч. в сферах протидії поширенню західного впливу на пострадянському просторі та підтримки збройної агресії Росії проти України.

 

8. Результати реалізації Росією своїх цілей у відношенні Білорусі

Все це зробило Білорусь найтіснішим союзником Росії не тільки на пострадянському просторі, але і загалом у світі. Тим самим були створені прецедент та основа для відновлення Москвою сфери свого впливу на пострадянському просторі в формі «реінкарнації» подоби СРСР, а по суті — реставрації Російської імперії.

У свою чергу, союзницькі відносини з Росією та підтримка з її боку дозволили О. Лукашенко утримувати свою владу протягом довготривалого періоду, а також забезпечувати відносну стабільність в країні та розвиток білоруської економіки.

 

9. Проблеми у відносинах між Росією та Білоруссю

Незважаючи на преференції, отримані Білоруссю та особисто О. Лукашенко від союзу з Росією, країна зіткнулася також і з низкою суттєвих проблем. Серед них найбільш негативний характер мали:

  • втрата Білоруссю частини свого суверенітету, в т. ч. можливості проведення самостійної зовнішньої політики;
  • поглиблення конфронтації Білорусі із Заходом з усіма негативними наслідками такої ситуації. Включаючи політико-економічні санкції, які були введені США та ЄС проти низки представників білоруської влади;
  • вихід із-під контролю білоруського бізнесу, а фактично, самого О. Лукашенко, провідних галузей економіки країни внаслідок їх переходу у власність російських олігархів;
  • порушення Москвою своїх зобов’язань перед Білоруссю в економічній сфері як в інтересах російського бізнесу, так і з метою здійснення тиску на Мінськ з різних питань.

Всі ці проблеми набували послідовного посилення по мірі розширення масштабів експансії Росії у відношенні Білорусі.

З 2014 року вони вийшли на якісно новий рівень, що стало наслідком негативного впливу західних санкцій на російську економіку, а через неї і на економіки країн-партнерів Росії. Крім того, інтереси Білорусі безпосередньо зачепили контрсанкції Москви проти західних країн.

 

10. Поширення негативного сприйняття Росії

Слід також відмітити поступове поширення негативного сприйняття Росії у білоруському суспільстві, а також збільшення кількості прихильників незалежного розвитку Білорусі.

За даними Інституту соціології Національної академії наук Білорусі, з 2003 по 2019 роки кількість білоруських громадян, які виступають за повну незалежність країни, зросла на 14,9 % — до 49 %, а кількість прихильників рівноправного союзу з Росією знизилась на 13,3 % — до 36,1 %. При цьому лише 7,7 % жителів Білорусі бажають її повного входження до складу Російської Федерації.

 

11. Заходи керівництва Білорусі з протидії російській експансії

В умовах посилення тиску з боку Росії керівництво Білорусі активізувало заходи зі стримування російської експансії. При цьому, в умовах значної переваги потенціалу та можливостей Росії був застосований асиметричний підхід із зосередженням уваги на найбільш чутливих аспектах для обох країн. Головними напрямами таких зусиль стали:

  • перехід Білорусі від конфронтації із Заходом до налагодження конструктивних відносин із західними країнами та міжнародними організаціями;

В цьому зв’язку найбільш показовий характер мав візит до Білорусі 1 лютого ц. р. державного секретаря США М. Помпео, який засвідчив «розмороження» відносин між двома країнами. Так, представники США такого рівня не відвідували Білорусь 25 років, а з 2008 року дипломатичні стосунки між двома країнами знижені до рівня тимчасових повірених.

За результатами переговорів між О. Лукашенко та М. Помпео була досягнута домовленість щодо активізації співробітництва двох країн. При цьому О. Лукашенко привітав посилення ролі США в Білорусі, а також зробив наголос на тому, що Білорусь ніколи не стане частиною Росії. У свою чергу, М. Помпео висловив готовність США повністю забезпечити білоруські потреби в нафті;

  • розширення спектру торговельно-економічних партнерів Білорусі, зокрема, за рахунок активізації зв’язків з Китаєм та іншими країнами, які можуть мати інтерес до товарів білоруського виробництва;
  • пошук альтернативних джерел енергоносіїв та шляхів їх доставки до Білорусі, в т. ч. через країни Балтії, Польщу та Україну;
  • блокування спроб Москви провести нові положення договорів у рамках Союзної держави, які фактично позбавляють Білорусь її суверенітету;
  • уникнення спроб Росії розширити свою військову присутність на території Білорусі на постійній основі;
  • обмеження інформаційного впливу на Білорусь з одночасним посиленням підтримки ідей національного розвитку та культури.

Наведені дії керівництва Білорусі в значній мірі спираються на тоталітарну систему білоруської влади, що дозволяє блокувати спроби Москви розхитати внутрішню ситуацію в країні. Водночас враховується і зростання національної свідомості населення країни.

Свідченням цього є досить лояльне ставлення білоруської влади до антиросійських акцій протесту в Білорусі, які мали місце у грудні минулого року з приводу планів підписання нової «дорожньої карти» поглиблення інтеграції у рамках Союзної держави Білорусі та Росії.

У відповідь на це Росія застосовує засоби тиску на Білорусь з метою збереження її у руслі своєї політики. При цьому основним засобом такого тиску як правило залишається маніпулювання питаннями поставок російської нафти до Білорусі.

Все це призводить до періодичних загострень відносин між Росією та Білоруссю, що, зокрема, відбулось на початку поточного року.

 

12. Ускладнення стосунків між Росією та Білоруссю

Проблеми у відносинах між Росією та Білоруссю знайшли своє відображення у ході підготовки нового пакету документів щодо поглиблення інтеграції сторін у рамках Союзної держави. Найбільші суперечності між двома країнами викликали питання щодо:

  • створення наддержавних органів з правами обов’язкових рішень для обох країн;
  • повноважень сторін у визначенні зовнішньої та внутрішньої політики Союзної держави, в т. ч. у військовій сфері;
  • торговельних податків, вартості нафти та газу і тарифів на їх транзит білоруською територією.

Принципові розбіжності сторін щодо згаданих проблем були підтверджені під час зустрічі президентів Росії та Білорусі 20 грудня 2019 року у Санкт-Петербурзі. Наслідком цього стала чергова «нафтова» війна між двома країнами в січні ц. р.

 

13. Висновки та пропозиції

В цілому розглянуті питання дозволяють зробити низку висновків, що стосуються як Білорусі, так і України.

По-перше, Білорусь, як і Україна, знаходиться на вістрі російської експансії на пострадянському, що пов’язано з її стратегічним значенням для Росії. З огляду на це, Москва і надалі продовжуватиме послідовні дії зі встановлення повного контролю над Білоруссю, в т. ч. із застосуванням форм та методів «гібридної війни».

По-друге, на відміну від України, Білорусь поки що не має достатнього потенціалу для стримування Росії. За рахунок цього Москва вже в значній мірі досягла своїх цілей на білоруському напрямі. Разом з тим поступове розуміння керівництвом та суспільством Білорусі небезпеки втрати державності обумовлює посилення опору діям Кремля.

По-третє, наявність спільних загроз для Білорусі та України з боку Росії створює підґрунтя для об’єднання зусиль у протидії російській експансії.

Основними напрямами таких зусиль можуть бути:

  • обмін інформацією щодо форм і методів «гібридних війн» Росії проти України та Білорусі, а також досвідом протистояння діям Москви.

По суті, сьогодні ми вже започаткували таку роботу;

  • налагодження співробітництва між Україною і Білоруссю та координація заходів з протидії «гібридним війнам» з боку Росії. Для цього може бути створена спільна робоча група високого рівня, а також започаткована взаємодія на рівні відповідних відомств та різного роду політичних сил та громадських організацій.

Підґрунтя для реалізації такої ідеї створює зустріч президентів України В. Зеленського та Білорусі О. Лукашенко в жовтні 2019 року в Житомирі, у ході якої був підтверджений братерський характер відносин між двома країнами;

  • підтримка Україною інтересів Білорусі у відносинах із західними країнами та міжнародними організаціями. З цією метою можуть використовуватись різні формати міжнародних відносин у т. ч.: двосторонні стосунки України зі США, ЄС та окремими європейськими країнами; механізми Східного партнерства; ОБСЄ, Парламентської асамблеї Ради Європи тощо;
  • надання Україною допомоги Білорусі у зниженні її економічної та енергетичної залежності від Росії. Зокрема, це може включати розширення торгівлі між Україною та Білоруссю, а також організацію поставок нафти на білоруські НПЗ через українські порти.

Керівництво Білоруської нафтової компанії розглядає плани імпорту нафти через порти країн Балтії та України на постійній основі. Восени 2016 року, в період чергового загострення російсько-білоруських відносин, була організована тимчасова схема постачання нафти на Мозирський НПЗ з Азербайджану танкерами до Одеського морського порту і далі залізницею через територію України.

4 лютого ц. р. у ході прес-конференції в Празі міністр закордонних справ України В. Пристайко підтвердив наміри Києва надати допомогу Білорусі у забезпеченні її нафтових потреб;

  • участь Білорусі у процесі врегулювання конфлікту на Донбасі як за рахунок надання майданчику для переговорів, так і шляхом сприяння залученню до них провідних держав світу.

Готовність Мінська до цього була підтверджена міністром закордонних справ Білорусі В. Макейем у ході спільної прес-конференції з державним секретарем США М. Помпео 1 лютого ц. р. у Мінську. За його словами, Білорусь зробить все можливе для сприяння вирішенню проблеми Донбасу, в т. ч. за участю США.

Реалізація такого підходу дозволить Україні та Білорусі зміцнити свої позиції у стримуванні Росії, що матиме важливе значення як для їх власних інтересів, так і безпеки всієї Європи.

**********************************

Дивитися відео конференції:

 

Схожі публікації