Підсумки самітів наших західних партнерів

Іван Січень

У червні-липні 2023 року визначальними політичними заходами щодо впливу на перебіг російсько-української війни стали саміти на вищому рівні Європейського Союзу та НАТО. Аналіз підсумків цих самітів дає змогу уточнити та зробити нові висновки стосовно наслідків війни, а також позицій і планів дій західних країн та міжнародних організацій у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України. Своєю чергою, це дозволяє спрогнозувати подальші події, і те, як врешті-решт може закінчитися війна. Хоча, за великим рахунком, все це і так зрозуміло. США, НАТО та ЄС і надалі допомагатимуть Україні та будуть тиснути на Росію аж до спільної над нею перемоги. А щодо України, то вона обов’язково стане членом Північноатлантичного альянсу та Європейського Союзу. Наразі не ми, українці, а вони, європейці, у цьому найбільш зацікавлені.

Отже, що ми можемо казати про саміти Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу. Їх головні підсумки: лідери ЄС і НАТО продемонстрували свій намір і надалі підтримувати Україну та посилювати санкції стосовно Росії; підтверджена перспектива європейської і євроатлантичної інтеграції нашої держави; ухвалені плани та програма надання допомоги Україні у політичній, економічній та військово-технічній сферах, а також у встановленні миру в нашій країні; визначені заходи з посилення європейської та євроатлантичної безпеки за участі України; означена діяльність з забезпечення стабільної роботи європейської економіки у сучасних умовах; надано увагу стримуванню експансії Китаю з одночасним розвитком взаємовигідних аспектів співробітництва сторін; визнане за належне поглиблювати відносини Європи з країнами-партнерами. Аналіз рішень самітів ЄС і НАТО з таких питань, а також процесу їх обговорення дозволяє зробити наступні висновки.

Перше. Війна Росії проти України залишається в центрі уваги світової спільноти та здійснює визначальний вплив на міжнародні відносини. Саміти ЄС і НАТО підтвердили розподіл світу на коаліції, основу яких складають колективний Захід (США та Європа), Росія та Китай.

Захід вважає Росію головним військовим супротивником та найбільшим джерелом загроз власній, регіональній і світовій безпеці. На відміну від цього США та Європа сприймають Китай як потужний центр сили світового рівня. З одного боку він є для них важливим торговельно-економічним партнером, а з іншого — конкурентом на міжнародній арені зі значним військовим потенціалом.

Захід поки що утримується від прямого визнання факту виникнення у світі нової холодної війни. Однак вона фактично ведеться в рамках гострого протистояння між США/Європою та Росією, а також посилення їх суперечностей з КНР.

Друге. У центрі перетину інтересів Заходу та Росії на теперішній час знаходиться Україна. На її території фактично відбувається військове зіткнення між ними, як це було під час минулої холодної війни в Кореї, В’єтнамі, на Близькому Сході та в Афганістані.

Росія прагне із застосуванням військової сили знищити Україну та відновити свій контроль над нею, що має на меті забезпечити необхідні умови для її відродження в якості «великої світової держави», зміцнити російські позиції у Східній Європі та створити плацдарм для експансії у європейському напрямку. Своєю чергою, США та Європа надають військову та іншу допомогу Україні, яка, по суті, є «передовим бастіоном» Заходу у стримуванні Росії.

Наведені обставини демонструють непохитність позицій США та Європи з питань всебічної підтримки України «стільки, скільки це буде потрібно», що ще раз підтвердили лідери ЄС і НАТО. Ба більше, західні країни та міжнародні організації послідовно нарощують масштаби такої підтримки та розширюють її форми.

Як відомо, під час зустрічей лідери Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу засудили війну Росії проти України (включно з вбивствами і насильницькою депортацією українських громадян), а також дії Кремля з перешкоджання експорту українського зерна (використання продовольства в якості зброї), що загрожує продовольчій безпеці країн Африки та Азії. Західні лідери рішуче засудили навмисне руйнування греблі Каховського водосховища, що ставить під загрозу безпеку Запорізької АЕС.

Виходячи із зазначеного, глави країн ЄС і НАТО підтримали запровадження 11-го пакету санкцій проти Росії та висловилися за необхідність притягнути її керівництво та інших осіб до відповідальності за скоєні злочини.

Учасники саміту Європейського Союзу ухвалили рішення щодо: виділення Україні додаткових обсягів фінансової допомоги та продовження роботи над залученням до цього заморожених російських активів; виробництва і придбання для потреб нашої держави одного мільйона артилерійських снарядів і ракет; розширення міжнародної підтримки української «формули миру», зокрема через майбутній Глобальний саміт миру.

Зі свого боку, представники НАТО досягли домовленостей стосовно: введення в дію комплексу заходів із забезпечення повної сумісності Збройних сил України та Північноатлантичного альянсу; трансформації Комісії Україна-НАТО у Раду Україна-НАТО, що має вивести стосунки сторін на якісно новий рівень; надання багаторічної допомоги нашій державі в обсязі 500 млн євро на рік. На відміну від Комісії, Рада Україна-НАТО зможе ухвалювати конкретні рішення, і ніхто, в тому числі проросійське керівництво Угорщини, не зможе цьому зашкодити.

Третє. Європейський Союз та Північноатлантичний альянс беззаперечно визнають Україну частиною Західного світу та підтримують процеси її європейської та євроатлантичної інтеграції. Разом з тим керівництво згаданих організацій утримується від визначення конкретних термінів початку безпосередніх підготовчих заходів щодо набуття Україною членства у їх складі. Незважаючи на це, вона вже може бути прирівняна за низкою аспектів до членів ЄС і НАТО. Насамперед зазначене стосується глибини та форм їх співробітництва з нашою державою, а також масштабів допомоги, що надаються Україні.

У підсумковій декларації саміту ЄС відзначається готовність України до виконання необхідних умов її вступу до Європейського Союзу, а також здійснення Києвом послідовних кроків у цьому напрямі. Йдеться і про наміри Брюсселю продовжувати тісне співробітництво з Україною та надавати підтримку у її повному виконанні всіх умов членства в ЄС.

Члени Північноатлантичного альянсу підтвердили, що Україна буде в НАТО і скасували вимоги стосовно необхідності проходження нею процедур Плану дій щодо членства в Альянсі. Наразі жодних сумнівів у тому, що Україна буде в НАТО вже немає. Звичайно, ми не зможемо увійти до Альянсу до закінчення війни та нашої перемоги над Росією. Однак це обов’язково буде зроблено.

Четверте. Військово-технічна допомога Україні з боку західних країн та міжнародних організацій має високу ефективність.

Саме вона значною мірою дала нашій державі змогу стримати Росію, частково перехопити ініціативу на фронті та звільнити низку українських територій. При цьому була винищена щонайменше половина російського військового потенціалу. А за кількістю танків та артилерійських систем Україна починає зрівнюватись з Росією. Значною мірою закрите також і наше небо та нівельовано перевагу росіян у засобах повітряного нападу.

Нові постачання озброєнь Україні підсилять і наш контрнаступ. Партнери України планують надати чергові пакети військово-технічної допомоги. Зокрема, США погодились передати касетні боєприпаси; Німеччина — 40 бойових машин піхоти Marder, 25 танків Leopard 1, БПЛА LUNA та два зенітні ракетні комплекси Patroit; Франція — далекобійні ракети SCALP; Норвегія — дві установки NASAMS і тисячу мінідронів Black Hornet. Були також досягнуті домовленості про підготовку українських пілотів на літаках F-16.

Все це і є головними гарантіями безпеки України. Вони принципово відрізняються від тих, які надавалися згідно з Будапештським меморандумом у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та передач українських ядерних боєголовок у розпорядження Росії.

П’яте. Поряд з наданням допомоги Україні, НАТО та ЄС вживають заходи з посилення власних оборонних можливостей.

Важливим підсумком саміту Північноатлантичного альянсу стало ухвалення трьох нових регіональних планів протидії головним загрозам НАТО, якими визначені Росія та тероризм. Перший з таких планів стосується Атлантики та європейської Арктики, другий — країн Балтії і Польщі (центру Балтійського регіону і Центрально-Східної Європи), третій — Чорноморського і Середземноморського регіонів. Для їх виконання у підвищену бойову готовність буде переведено 300 тис. військовослужбовців, включно з компонентами сухопутних, військово-морських і військово-повітряних сил. 40 тис. військовослужбовців НАТО будуть виконувати завдання з протидії загрозі нападу Росії на країни Балтії і Польщу.

Учасники саміту НАТО ухвалили план дій з розвитку оборонного виробництва, яким передбачається збільшення обсягів виготовлення озброєння і військової техніки, поглиблення кооперації в цій сфері між країнами НАТО і ЄС. Члени Альянсу зобов’язалися щорічно інвестувати в оборону не менше 2 % валового національного продукту.

Питання посилення європейської безпеки розглядались і на саміті Європейського Союзу. Було визнано за необхідне підвищити відповідальність за власну оборону, що передбачає нагальні кроки з розвитку військових складових ЄС, поглиблення взаємодії Європейського Союзу з НАТО, а також посилення технологічної та промислової бази європейського оборонного сектора. З цією метою передбачені наступні кроки: вдосконалення системи спільних закупок боєприпасів; реалізація угоди про зміцнення оборонної промисловості ЄС; розробка та запровадження Європейської програми інвестицій в оборону; збільшення обсягів фінансових ресурсів Європейського фонду миру; подальша військово-технічна підтримка України; підвищення спроможності Європейського Союзу з запобігання криз та конфліктів, а також оперативного реагування на них; посилення безпеки у кібернетичному, морському та космічному просторах; розширення цивільної складової Єдиної політики в галузі безпеки і оборони.

Шосте. В рамках посилення можливостей протидії новим викликам та загрозам безпеці Європи керівництво Європейського Союзу надає особливого значення підвищенню довгострокової конкурентної спроможності та розширенню виробничих потужностей європейської економіки, розвитку і збереженню цілісності європейського ринку, а також зниженню залежності найбільш важливих сфер від недружніх країн.

Для досягнення зазначеного передбачені такі кроки: продовження роботи з розвитку стратегічних технологій та вдосконалення їх виробничих ланцюгів; підвищення ефективності виробничих процесів; ухвалення законодавства про найважливіші сировинні матеріали; перетворення ЄС у головний центр розробки систем штучного інтелекту; стимулювання інвестицій в європейську економіку; скорочення інфляції; розв’язання демографічних проблем.

Сьоме. Західні країни та міжнародні організації обирають більш збалансовану політику стосовно Китаю, який є для них важливим партнером та, водночас, конкурентом і системним суперником.

Згідно з таким підходом США та Європа і надалі докладатимуть зусилля для того, щоб розвивати конструктивні та стабільні відносини з КНР, засновані на дотриманні норм міжнародного права із врахуванням інтересів один одного. Захід продовжить взаємодію з Китаєм у розв’язанні глобальних світових проблем, зокрема — у сферах протидії змінам клімату, недопущення виникнення нових пандемій, забезпечення продовольчої безпеки, зниження ризиків стихійних лих. Триватиме і торговельно-економічне співробітництво сторін.

Разом з тим західні країни знижуватимуть свою залежність від китайського ринку і товарів. Будуть нарощуватися можливості з військового стримування КНР. Водночас США та Європа намагатимуться переконати Пекін у необхідності застосування ним свого впливу для того, щоб примусити Росію припинити розв’язану проти України війну, а також продовжуватимуть критику його дій через провокування напруженості довкола Тайваню та утиски прав людини в КНР.

Восьме. Важливе значення для США та Європи мають також країни Середземноморського регіону, Північної Африки, Карибського басейну та Латинської Америки. Насамперед це стосується поглиблення торговельно-економічних відносин з ними, а також спільної участі у розв’язанні міжнародних проблем.

Європейський Союз зацікавлений у мирному врегулюванні конфліктних ситуацій поблизу його південних кордонів — на Кіпрі та в Косові. Поряд з цим ЄС підтримує процес європейської інтеграції країн Західних Балкан та зміцнює партнерство з Тунісом.

Вищезгадані висновки дають можливість передбачити наслідки війни Росії проти України. Як і у випадках зі всіма іншими війнами, її наслідки будуть залежати від кількох основних чинників, а саме: морально-бойового духу та підготовки особового складу збройних сил сторін; рівня підтримки керівництва країни та армії з боку населення; наявних ресурсів та допомоги союзників.

З початку війни Росія мала перевагу над Україною лише за своїми військовими та економічними ресурсами. Внаслідок наданої допомоги нашій державі її західними та іншими партнерами, наразі Москва втратила таку перевагу. А тому Україна неодмінно переможе. Зрозуміло, не так швидко, як би цього хотілося нам та всьому цивілізованому світу, але обов’язково і впевнено, із катастрофічними наслідками для Російської Федерації.

На жаль, підсумки самітів ЄС і НАТО не є такими, яких бажала Україна. Однак їх не можна вважати провальними, як того хотіли наші зовнішні та внутрішні вороги. Так чи інакше, але процес рухається у правильному напрямі, що підтверджує чергова хвиля істерики у російському політичному та інформаційному просторі.