Туреччина готується до чергових президентських і парламентських виборів

Die Zeit, Німеччина

Одним з найбільш потужних гравців-суб’єктів міжнародної політики у регіоні є трансконтинентальна країна Середнього Сходу — Турецька Республіка. Держава відіграє значну геополітичну роль у визначенні та досягненні як власних національних цілей, так і суттєво впливає на розстановку політичних сил серед інших країн регіону. Анкара є важливим партнером України, надає нам дієву допомогу у боротьбі проти російської агресії. Наразі Туреччина, як країна-член НАТО, відіграє додаткову суттєву роль у прийнятті рішення стосовно розширення Альянсу за рахунок вступу до НАТО Фінляндії та Швеції, до яких у Туреччини та її президента Реджепа Тайїпа Ердогана існують попередні політичні умови і застереження. Також наразі Туреччина готується до чергових президентських і парламентських виборів, що відбудуться у країні в травні 2023 року, та на яких вчергове, хоча й з порушенням вимог конституції, на посаду президента має намір знову балотуватися Ердоган.

Впливове видання Німеччини Die Zeit надрукувало редакційну статтю, присвячену особливостям перебігу політичного виборчого процесу у Туреччині та зазначило певні особливості розвитку ситуації, що може призвести до важливих і неприємних для Ердогана наслідків.

Опозиційні політики на зустрічі об’єднання шести опозиційних політичних партій, що відбулася 26 січня ц. р.
Джерело: © Tunahan Turhan/imago images

Союз шести турецьких опозиційних партій, повідомляє німецьке видання, представив спільну програму на травневі президентські та парламентські вибори. Альянс, до якого входить найбільша опозиційна «Республіканська народна партія» (Cumhuriyet Halk Partisi, CHP), а також партії лівого та правого спрямування, також оголосив про наміри здійснити у Туреччині великі проекти реформ.

На виборах альянс має намір виступити зі спільним кандидатом. Його ім’я сторони повинні оголосити 13 лютого, очікується, що кандидата надасть «Республіканська народна партія». Зараз у парламенті Туреччини п’ять партій представляють 175 із 600 депутатів, одна з опозиційних партій альянсу там не представлена.

Опозиційний альянс хоче посилити парламент

Якщо альянс переможе на виборах чинного президента Ердогана, він обіцяє здійснити демократизацію країни, державна влада якої майже 20 років була сильно централізована та набула авторитарних рис.

Члени альянсу хочуть скасувати президентську систему, запроваджену Ердоганом, і повернутися до парламентської системи. Повноваження глави держави планується ще більше обмежити, він більше не повинен видавати жодних указів і не матиме права належати до жодної політичної партії. Шість партій також мають намір обмежити термін повноважень глави держави до семи років.

Члени альянсу також хочуть обмежити право вето президента щодо парламенту та передавати парламенту матеріали щодо заборони партій. Конституція держави може бути змінена лише за згодою двох третин членів парламенту.

Відхід від фінансової політики Ердогана

З точки зору зовнішньої політики, альянс шести партій прагне до перспективного членства в ЄС і НАТО, але також хоче підтримувати відносини з Росією. У програмі альянсу, що складається зі 240 сторінок, сторони також поставили собі за мету боротися з високою інфляцією, яка на сьогодні становить понад 60 відсотків. Передбачається, що протягом двох років інфляція має повернутися до значень однозначного числа.

Критики звинувачують Ердогана у надто сильному впливі на Центральний банк Туреччини, що сприяє інфляції. Політика низьких процентних ставок, за допомогою якої Ердоган протидіє високій інфляції, суперечить поширеній економічній доктрині, згідно з якою центральний банк повинен підвищувати процентні ставки на таких етапах. «Наша країна переживає одну з найсерйозніших адміністративно-економічних криз в історії республіки», велика відповідальність за яку лежить на президентській системі, йдеться в тексті програми.

Турецька опозиція обіцяє більше демократії в разі перемоги на виборах.
Фото: EPA; джерело: eKathimerini.com

Прокурдська HDP не входить до альянсу

Прокурдська «Демократична партія народів» (Halklarin Demokratik Partisi, HDP), третя за силою партія в парламенті, не входить до опозиційного альянсу. Зараз вона перебуває у стані заборони за нібито підтримку тероризму, а нещодавно втратила доступ до фінансування. HDP відкидає звинувачення на свою адресу та визначає їх як політично мотивовані.

Ердоган очолював уряд Туреччини з 2003 до 2014 року, відтоді президент є головою консервативної ісламської правлячої «Партії справедливості і розвитку» (ПСР, Adalet ve Kalkınma Partisi). Після невдалої спроби державного перевороту в 2016 році він зміцнив свою владу і значно розширив свої повноваження в рамках конституційної реформи. Це послабило поділ гілок влади в Туреччині. Насамперед внутрішні політичні опоненти Ердогана та ЄС критикували вади незалежності судової системи та обмеження свободи преси.

У 2014 році Реджеп Таїп Ердоган ще зміг вести кампанію в Берліні до майбутніх парламентських виборах у Туреччині: на цьому фото він виступає перед прихильниками ПСР у концертному залі Tempodrom у Берліні.
Джерело:© Adam Berry/Getty Images

Раніше видання Die Zeit до теми чергових виборів у Туреччині зазначало, що протягом поточної виборчої кампанії Ердогана мають місце особливості у порівнянні з попередніми роками. Зокрема, наразі у Берліні немає жодної наочної агітації та рекламної інформації на користь Ердогана. Зазначається, що він мав намір здійснити поїздку до Берліну з метою власної рекламної кампанії, але намір на відбувся, насамперед через позицію німецьких політиків.

Видання відзначає, що президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган давно не відвідував також і Західну Європу. Зокрема, минулого року він їздив до Західної Європи не далі Чехії, за винятком офіційних візитів на два саміти НАТО в Брюсселі та Мадриді. Востаннє Ердоган був у Німеччині в січні 2020 року на запрошення тодішнього федерального канцлера Ангели Меркель до участі у першій конференції щодо Лівії.

У Ердогана не настільки переповнений графік роботи в Туреччині, що заважав би йому подорожувати до Європи. Він регулярно здійснює візити за кордон, зокрема, до Африки, Центральної Азії та Близького і Середнього Сходу. Проте запрошення з європейських столиць йому вже тривалий час не надходять, а відповідні запити від нього самого там, очевидно, відхилили.

Натомість у Туреччині Ердоган представляє себе президентом, до якого стоять у черзі лідери держав з усього світу з проханнями про кооперацію та співпрацю. Однак, щоб підтвердити цей імідж, йому постійно потрібні особисті фото у важливих місцях світу — у Білому домі, в Єлисейському палаці, а також у Відомстві федерального канцлера у Берліні. Особливо зараз, перед виборами в Туреччині, які Ердоган планує провести в середині травня поточного року. Однак перші особи європейських держав, вочевидь, наразі не хочуть з ним фотографуватися.

У Німеччини є негативний досвід таких візитів турецьких політиків, які явно служать цілям передвиборчої кампанії, адже в Німеччині проживає близько 1,4 мільйона осіб, які мають право голосу в Туреччині. Сам Ердоган не любить подорожувати. А виступи представників його правлячої «Партії справедливості і розвитку» у 2017 році, напередодні принципового референдуму з питань чинної конституції Туреччини, викликали бурхливі дебати у Німеччині. Ердоган протестував тоді проти скасування подібних виступів німецькою стороною і звинуватив Меркель у «нацистських методах», що у свою чергу викликало жорстку реакцію в Німеччині.

Тепер, знову перед принциповим голосуванням у Туреччині, внутрішньополітична напруженість у Туреччині та загроза розколу в країні вкотре експортуються до Німеччини, зазначає німецьке видання. Ердоган спершу відрядив свій авангард. Таким чином, як пише Frankfurter Rundschau, політики від правлячої ПСР з’явилися в різних місцях Німеччини. Зокрема, міністр сільського господарства Туреччини Вахіт Кіріші (Vahit Kirisci) перебував у Берліні. Відеозапис промови, яку нещодавно виголосив депутат від ПСР Мустафа Ачикгьоз (Mustafa Açıkgöz) перед релігійною мусульманською асоціацією «Сірі вовки» у мечеті міста Нойсс (Neuss), що на заході Німеччини, швидко облетів Інтернет. У промові Ачикгьоз буквально відмовив усім опонентам Ердогана, таким як членам «Робітничої партії Курдистану» (Partiya Karkeren Kurdistan. PKK), у праві на життя, заявивши, що всі вони будуть вистежені і знищені.

Очевидно, нинішній федеральний уряд Німеччини не бажає повторення досвіду, який мав його попередній склад Бундестагу та уряду із такими виступами протягом передвиборної кампанії на німецькій землі у 2017 році, і вжив негайних заходів. А саме, турецького посла у Берліні після виступу Ачикгьоза викликали до федерального міністерства закордонних справ та попередили, що у Німеччині немає місця для підбурювання і закликів до ворожнечі.

В офіційній заяві федерального міністерства закордонних справ Німеччини з цього приводу було чітко зазначено, що якщо турецькі представники не дотримуватимуться встановлених у державі правил, це матиме відповідні наслідки. А саме будуть застосовані положення законодавства Німеччини, згідно з яким виступи політиків з країн, що не входять до ЄС, протягом передвиборчої кампанії на території Німеччини потребують дозволу з боку МЗС Німеччини. За реакцією дипломатичного відомства надійшла заява уповноваженого німецького прокурора про те, що ним розпочате розслідування випадків використання мови ненависті. Чи будуть через це наслідки і які саме, наразі не повідомляється.

Але цього для Туреччини було замало, було повідомлено про набагато більшу проблему. А саме, видання Deutsche Welle в середині січня ц. р. вже повідомляло, що Ердоган планував здійснити державний візит до Польщі та Німеччини 27 і 28 січня. Згідно з повідомленням у Німеччині турецькою мовою, Ердоган мав намір провести у Берліні переговори з федеральним президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром і федеральним канцлером Олафом Шольцем.

Противники Ердогана, які проживають у Німеччині, організували акції протесту

Складно повірити, що такий візит, хоча він і названий просто робочим, був би в цей момент бажаним для німецької сторони. Адже він був запланований безпосередньо перед вирішальними для Туреччини виборами, на яких опозиція розраховує перемогти Ердогана. Внаслідок цього, якби Ердогану запропонували такий майданчик для самореклами за три з половиною місяці до виборів, Німеччина суттєво втрутилася би у турецьку політику.

Представники федерального міністерства закордонних справ Німеччини, з якими спілкувалися представники німецького видання, із занепокоєнням підтвердили зміст повідомлення Deutsche Welle. Вони підкреслили, що йдеться про «наполегливу» вимогу з боку Анкари щодо організації і здійснення візиту. Очевидно, Ердоган дійсно хотів розпочати свою виборчу кампанію в Берліні, а німці, зі свого боку, не могли категорично відмовити у здійсненні візиту в розпал війни в Україні. Адже це могло викликати деструктивні дії президента Туреччини, який домовився з владіміром путіним про зернову угоду, що вигідно Україні, і який, можливо, все ще спроможний виступати посередником у російсько-українській війні в майбутньому, доки він буде президентом Туреччини.

Коли про намір Ердогана відвідати Німеччину стало відомо, опір у країні щодо його візиту у посилився. Ні партнери по коаліції, ні опозиція, очевидно, не були схильні дозволити Ердогану такий політичний трюк та брати участь в його реалізації. Противники Ердогана з Туреччини, які проживають у Німеччині, організували акції протесту, як тільки дізналися про такі плани. Це довело, що напруга напередодні турецьких виборів відобразиться на Німеччині.

Редакційна мережа новин Німеччини (Redaktionsnetzwerk Deutschland, RND) з’ясувала з джерел, близьких до правлячої «Партії справедливості і розвитку», що «радник канцлера із зовнішньої політики Єнс Пльотнер (Jens Plötner) і радник Ердогана Ібрагім Калін (Ibrahim Kalın) не змогли домовитися про теми та час візиту Ердогана до Німеччини». Під час візиту німецька сторона мала намір публічно розкритикувати нещодавній передвиборчий виступ депутата від правлячої ПСР Мустафи Ачикгьоза у місті Нойсс. Причетним в Анкарі це не сподобалося, тому, ймовірно, Ердогану дали сигнал, що його приїзд до Німеччини доцільно здійснити лише після закінчення виборів у травні. Після цього візит Ердогана до Берліна було скасовано.

Зрештою, плани візиту Реджепа Тайїпа Ердогана до Берліну провалилися, коли була оприлюднена «деструктивна промова» депутатів від правлячої ПСР, яких він відправив до Німеччини з метою проведення передвиборної кампанії. Ворожі висловлювання одного з членів делегації позбавили Ердогана можливості зробити у Берліні друковану рекламу і фото напередодні виборів. Наразі, принаймні, президент Туреччини переміг сам себе.

* * * * *

Одна з провідних країн регіону Туреччина перебуває у напруженій ситуації, з огляду на майбутні парламентські та президентські вибори в країні. Президент Ердоган протягом терміну свого правління створив жорстку диктаторську вертикаль державного управління, яка не терпить компромісів з внутрішніми ворогами та зовнішніми опонентами. Роль Туреччини у перебігу російсько-української війни наразі значна, з огляду насамперед на встановлене між Анкарою і Києвом військово-технічне співробітництво та позитивний вплив Туреччини на вивезення Чорним морем українського урожаю зернових. У подальшому вплив країни на перебіг війни в Україні та стримування російської агресії буде суттєво залежати від результатів виборів та чи залишиться Ердоган на посаді президента країни. В той же час деструктивна роль та амбіції Ердогана щодо погодження вступу Швеції і Фінляндії до НАТО ставлять на порядок денний Альянсу питання перегляду процедур голосування та прийняття рішень в НАТО, оскільки країни оборонного альянсу, як і країни ЄС стають заручниками амбіцій деяких автократичних правителів.

Підготував Сергій Польовик