Тиск громадської думки на прийняття політичних рішень у Німеччині

Наскільки тісно пов’язані настрої у населення в Німеччині та зовнішньополітичний курс Олафа Шольца?

 

Die Zeit, Німеччина

Німеччина продовжує привертати до себе увагу міжнародних аналітиків та експертів, з огляду на стратегічний характер її діалогу з країнами-партнерами та із власним суспільством. Маркером незвичної та непоступливої політики федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца стало його ставлення до сформованого коаліцією країн Заходу запиту на ефективну допомогу Україні сучасною зброєю і боєприпасами, необхідними для зламу перебігу війни та перемоги над російською федерацією на полі бою.

…Маркером непоступливої політики канцлера Шольца стало його ставлення до сформованого коаліцією країн Заходу запиту на ефективну допомогу Україні сучасною зброєю і боєприпасами…

Примітним стало саме ставлення Шольца до поставок Україні сучасних німецьких танків типу «Леопард-2», оскільки інші типи озброєнь та боєприпасів Німеччина надавала Україні відносно стабільно та у значних кількостях. Пояснення Шольца своєї стриманої політики стосовно передачі танків базувалося на різних чинниках, які змінювалися з часом та засвідчили вперте намагання канцлера знайти привід для відмовок та затягування передачі саме ефективного наступального озброєння — танків «Леопард-2». Аналітики висловлюють різні припущення стосовно причин такої позиції Шольца, оскільки вона може означати суттєві особливості для подальшої політики Німеччини у складі коаліції країн Заходу та забезпечення цільності і керованості НАТО. Діапазон експертних версій широкий — від особистої зради Шольцом інтересів України та коаліції Заходу внаслідок його особливих стосунків зі спецслужбами росії та приязню до путіна, до змови гравців-ляльководів лідера Німеччини. Десь серед цих теорій змови мають також місце економічні чинники, які є принциповими та важливими для Шольца, а також гіпотетичні перспективи продовження бізнесу з росією за участі певних гравців у Німеччині після завершення війни в Україні. Об’єктивним у підсумку залишається принципова неготовність Шольца передавати Україні наступальні озброєння, які здатні внести докорінний злам у ситуацію на фронті та ефективно сприяти розгрому угруповання російських військ в Україні.

Міжнародна коаліція країн на чолі зі США, які вже вклали значні засоби у фінансування боротьби українського народу за свою незалежність, очікувано здійснила потужний тиск на Шольца та примусила його змінити позицію, відкрити постачання «Леопардів» Україні та надавати дозволи іншим країнам, якщо вони надішлють до Берліна відповідні запити.

…Обіцяне «лідерство» Німеччини не доводить свою ефективність…

Проте присмак від впертої позиції Шольца залишився. Поза увагою дотепер залишається вірогідність того, що потенційні можливості Німеччини на експорт танків до України із власних резервів може бути насправді досить обмеженим, з огляду на тотально зруйновану бойову готовність бронетанкової техніки Німеччини загалом. Шольц може просто реально не знати, скільки у нього у Бундесвері насправді боєготових танків, а не того, що йому доповідають зацікавлені особи. Адже їх кількість напряму впливає на кількість і якість танків, що можуть опинитися на полях війни України. Шольц пам’ятає нещодавній скандал з сучасними БМП «Пума», які є наступним поколінням перевірених часом БМП «Мардер». Як відомо, всі машини «Пума», що брали участь у військових навчаннях на полігоні Бундесверу, вийшли з ладу. Винними у цьому визначені саме військові, а не заводи-виробники зброї Німеччини.

Опосередковано таку версію підтверджує інформація про те, що врешті-решт до кінця березня ц. р. Німеччина надасть Україні роту танків у кількості 14 одиниць у сучасній модифікації «Леопард-2А6». Можливо, вони ще не встигли вийти з ладу через нерозпорядність німецьких військових.

У цьому контексті привертає увагу дослідження німецького видання Die Zeit, яке надрукувало статтю власного політичного оглядача Ленца Якобсена (Lenz Jacobsen) з висвітленням можливих причин так званої танкової проблеми, що її створив Шольц протягом останніх місяців і днів. Видання звертає увагу на гіпертрофовану увагу Шольца до стану громадської думки у Німеччині до його особистих дій на посаді канцлера та до кроків, що здійснюються ним особисто на міжнародному рівні. Відомо, що очолювана ним Соціал-демократична партія Німеччини виграла парламентські вибори зі значним відривом від конкурентів, а сам Шольц завдяки цьому став главою уряду, федеральним канцлером. Та актуальні соціологічні опитування засвідчили, що як партія СДП, так і особисто Шольц останнім часом суттєво втратили в електоральних уподобаннях, спричинених непереконливою зовнішньою політикою канцлера та нездатністю обґрунтувати свою позицію щодо війни в центрі Європи.

Die Zeit зазначає, що незвична принциповість і непоступливість федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца та його традиційне затягування у наданні Україні необхідної зброї німецького виробництва викликає запитання у фахівців у Німеччині, чи ставить Шольц постачання танків Україні у залежність від опитувань громадської думки. Наскільки тісно пов’язані настрої у населення в Німеччині та зовнішньополітичний курс Олафа Шольца? Відповіді на ці запитання могли би бути одним із пояснень дивної поведінки Шольца, яка дратує партнерів по коаліції західних держав на чолі зі США.

Видання зазначає, що рішення федерального уряду Німеччини щодо поставок танків Україні співпали з результатами опитування громадської думки, як колись із приводу протидії пандемії коронавірусу. За тиждень після того, як федеральний уряд нарешті вирішив надати Україні бронетранспортери «Мардер», незначна більшість у 59 відсотків підтвердила, що це рішення уряду було правильним. Навпаки, танки «Леопард-2» не хотіла давати українцям незначна більшість у 46–42 відсотки, яку підтримував і сам Олаф Шольц. Інше опитування, проведене незадовго до зустрічі в Рамштайні, показало незначну більшість за поставку танків «Леопард», але лише у тому випадку, якщо Україна не намагатиметься повернути собі Крим, що є принциповою позицією для Києва.

Політичні аналітики припускають, що канцлер Олаф Шольц, як і його попередниця Ангела Меркель, дуже уважно придивляється до таких опитувань. Багато хто з його прихильників кажуть, що до компетенції і завдань голови німецького уряду входить те, що він не повинен ховатися від народу, а Шольцу наразі потрібно більш жорстко керувати урядом держави, щоби допомогти Україні.

…Зараз Німеччина не настільки переконливо лідирує економічно, а в політиці безпеки вона відверто відстає…

Зовнішньополітичний курс і суспільна думка у Німеччині пов’язані між собою та можуть набути систематичного характеру. Як країни-партнери, так і сам федеральний уряд хочуть, щоби Німеччина взяла на себе більше відповідальності щодо зовнішньої політики та політики безпеки. Водночас, зазначає видання, існує розумінні того, що й надалі саме через певні німецькі особливості цей процес буде відбуватися з подібними конфліктами такого роду, як у випадку з танками «Леопард-2».

Такі німецькі особливості мають певні прояви.

По-перше, переконання у громадянському суспільстві не просто існують, вони реалізуються, зокрема у зовнішній політиці. Німці мали власний негативний досвід з російськими газопроводами та цінами на енергоносії, але, на щастя, не із вторгненням російських танків. Щодо постачання танків з Німеччини, вплив громадської дискусії на прийняття рішень у політикумі набагато більший. Політолог Крістофер Вратіл (Christopher Wratil) з Віденського університету, зокрема описує, як змінювалася громадська думка щодо поставок Україні німецьких танків. Політолог зазначає, що «після початку війни спочатку була лише незначна більшість за постачання німецьких танків Україні. Але після того, як Шольц та інші його послідовники рішуче попередили, що Німеччина може внаслідок цього стати стороною війни та навіть спричинити ядерну війну, підтримка постачань танків значно впала». Крістофер Вратіл вважає, що «якби Шольц і його Соціал-демократична партія від квітня минулого року проводили рішучу й аргументовану кампанію за поставки зброї Україні, ми би сьогодні мали більш широку підтримку».

…Зовнішня політика Німеччини більше не формується виключно елітами…

По-друге, зовнішня політика Німеччини більше не формується виключно елітами. У 1950-х роках Конрад Аденауер (Konrad Adenauer) сприяв суперечливим на той час зв’язкам Федеративної Республіки Німеччина із Заходом, оскільки багато німців відсторонено дивилися на зовнішню політику і дипломатію та не втручалися у процеси. Відтоді політичний дискурс став більш демократизованим, зокрема щотижневі опитування громадської думки щодо наміру постачання Україні танків є ознакою ефективності громадської комунікації та інтенсивності формування настроїв. Наразі якби Шольц навіть хотів залишатися при владі всупереч думці німців, для нього це було би зробити набагато легше, ніж колись Аденауеру.

…Німеччина вважає за краще почуватися комфортно у своїй прагматичній моралі, ніж прийняти свою відповідальність за ситуацію в Європі…

По-третє, Соціал-демократична партія Олафа Шольца, як і всі інші партії Німеччини, більше не має спроможності ефективно впливати та визначати спрямованість таких дебатів. Їх недоліком стало зменшення впливу і популярності саме народних партій, власне їх впливу на суспільство. Більше того, партійних політиків часто вже навіть не сприймають як представників народу. З цієї точки зору Шольц у подальшому має за будь-яку ціну уникати ситуацій та висновків, що він більше прислухається до порад державних осіб і пов’язаних з державою еліт, ніж до побажань громадян, щоби не посилювати у електорату розчарування політикою загалом і розчарування державою та СДП зокрема.

Ця третя особливість створює противагу першій: так, Шольц міг би спробувати сильніше сформувати громадську думку щодо необхідності поставок танків Україні. Але таким чином він ризикував би послабити власну владу в середньостроковій перспективі, оскільки у деяких виборців може скластися враження, що він представляє не їх, а намагається нав’язати їм свою волю. Той факт, що Шольц більше схиляється до підтримки противників постачань танків, ніж до їхніх прихильників, пояснюється тим, що останні вже підтримані політиками партій «Зелені», опозиційним союзом партій ХДС-ХСС і коаліційною «Вільною демократичною партією» Німеччини.

По-четверте, німці загалом недосвідчені у зовнішній політиці і не звикли узгоджувати свої переконання ні з ким, крім самих себе. Точніше, вони не звикли, щоб їхні інтереси та політичні пріоритети зустрічали занадто рішучий спротив. Протягом десятиліть це було неважливим та незначним у зовнішній політиці, а зовнішня політика Німеччини загалом була маловажливою. Пізніше, під час фінансової кризи, Німеччина довела свою провідну роль в Європі, а невдоволення з цього приводу з боку менших південноєвропейських держав було сприйняте як тимчасова проблема для адаптації до єдино правильного економічного шляху розвитку — німецького.

…Наразі німці здивовано констатують, що їх національний пацифізм, який вони практикували десятиліттями, нічого не вартий…

Однак зараз Німеччина не настільки переконливо лідирує економічно, а в політиці безпеки вона відверто відстає. Наразі, зазначає видання, німці здивовано констатують, що їх національний пацифізм, який вони практикували десятиліттями, нічого не вартий. А іноземні партнери ворогують із їх країною, яка вважає за краще почуватися комфортно у своїй прагматичній моралі, ніж прийняти свою відповідальність за ситуацію в Європі.

Видання ставить запитання, як у такій ситуації може виглядати обіцяне «лідерство» Німеччини? У всякому разі, воно не доводить свою ефективність, штовхаючи німців то в одну, то в іншу сторону. Невизначеного «так» або «ні» щодо постачань танків Україні зараз вже буде недостатньо. Вирішальним фактором є те, чи можна успішно подолати розрив між самосприйняттям німців і сприйняттям ними інших націй, що практикувалося десятиліттями.

Таким чином, робить висновок автор і німецьке видання, лідерство Німеччини за сучасних умов може означати не лише готовність забезпечувати закордон перевагами німецького способу життя та особливостями соціальних стандартів, але й сприяти тому, що німці усвідомлять, що їм не потрібно виправдовуватися перед собою за міжнародні наслідки всього, що вони роблять чи не роблять у політичній площині.

* * * * *

Очевидно, що питання стосовно спроможності вищого політичного керівництва Німеччини ефективно реагувати на сучасні виклики і загрози для європейської безпеки, відповідати очікуванням власного населення та партнерів по західній коаліції, залишиться актуальним ще тривалий час. Їх підґрунтям є наразі та залишатимуться у середньостроковій перспективі перманентні незадовільний стан військової техніки та озброєння Бундесверу, заполітизованість і неефективність дій керівників військового відомства, затяжний характер існуючих та накопичених проблем у Бундесвері, що мають системний характер, небажання самого Шольца ризикувати власною репутацією через прийняття сумнівних рішень з непередбаченим результатом. Та все ж, танки для України будуть надані. Швейцарія розглядає у національному парламенті зняття заборони третім країнам на реекспорт до третіх країн, зокрема України, військової продукції, виготовленої у Швейцарії. Створена так звана танкова коаліція країн-партнерів України, готових надати танки «Леопард», що маються у них на озброєнні. Шольц зрозумів, що у своїй впертості, яка має ще не вивчений характер, може залишитися наодинці на неправильній стороні історії. Та чи не найбільший страх Шольца у тому, що його змістять з посади внаслідок політичної кризи у парламенті Німеччини, яку використають сьогоднішні партнери по коаліції, насамперед лідер партії «Зелені» Анналена Бербок.

…Шольц зрозумів, що у своїй впертості може залишитися наодинці на неправильній стороні історії…

Німеччина в останній момент виправилася, Шольцу вдалося навіть зберегти обличчя і вдавати, що він навіть примусив піти на його умови адміністрацію США, прийнявши рішення щодо поставок в Україну танків «Абрамс». Та для України у підсумку головним залишається те, що міжнародна коаліція на чолі зі США працює, що вона ефективна і готова до надання військової допомоги Україні для забезпечення її перемоги над росією.

Темпи розгортання мобілізаційних ресурсів росією, насичення лінії фронту особовим складом, навіть без достатньої кількості техніки, наполегливе нанесення ударів по українських позиціях, ракетні удари по містах України та її інфраструктурі свідчать, що плани агресора не змінилися. Змінити їх може лише рішуча перемога ЗС України на полі бою, для чого потрібна достатня кількість сучасної зброї. У поєднанні з прийняттям рішення на черговому «Рамштайні» у лютому ц. р. щодо надання Україні авіації, необхідної для нанесення ураження ворогу в наступальних операціях, Україна отримає достатні засоби для перемоги у війні.

Про автора:

Ленц Якобсен вивчав економіку, політику та соціологію в Кельні та Стамбулі, був редактором ZEIT ONLINE з 2012 року, очолюючи відділ політики, економіки та суспільства від 2017 до 2019 року. Відповідає за висвітлення проблематики демократії. У 2016 році працював в Центрі соціальних наук Берліна (Wissenschaftszentrum für Sozialforschung Berlin, WZB).

Лауреат медіа-премій за багатосторонню демократію (2021), Репортерської премії (2016, у складі команди), Топ 30 з 30 (2012, у складі команди).

Підготував Сергій Польовик

Схожі публікації