Рік війни. Висновки та уроки

Єдиним засобом для виживання України є і будуть її збройні сили та, загалом, військова складова

 

Іван Січень

Річниця повномасштабного нападу Росії на Україну 24 лютого поточного року є слушною нагодою для підбиття підсумків того, що відбулось протягом згаданого періоду. Це має важливе значення з точки зору правильного розуміння цілей та можливостей Росії з їх реалізації, а також визначення її подальших планів. Разом з тим детальний аналіз війни Російської Федерації проти України вже проведений у статті, яка розміщена у нашому журналі «Бінтел». Тому зосередимось на тих висновках та уроках, які ми можемо зробити, зважаючи на ситуацію, пов’язану з російською навалою. Такі висновки та уроки певним чином доповнюють одні одного, а також ті матеріали, що публікувались на нашому сайті. Втім, їм притаманна своя специфіка, що потребує їх виокремлення.

 

…Повномасштабна війна Росії проти України повністю змінила світ…

Як ми вже писали у попередніх матеріалах, повномасштабна війна Росії проти України повністю змінила світ. Більшість провідних держав об’єдналися довкола справи надання допомоги Україні у її військовому протистоянні з Росією, а також побудови нової світової системи, яка б виключила можливість застосування зброї при усуненні проблем у міжнародних відносинах.

Дії іноземних партнерів України надзвичайно важливі за значенням для нашої держави та дозволяють досягти стратегічних результатів. Так, західна зброя допомогла Україні стримати Росію, завдати відчутних втрат її збройним силам та звільнити частину українських територій. Наразі фактично зірваний і новий повномасштабний наступ ЗС РФ на Донбасі.

Те ж саме можна казати і про фінансово-економічну допомогу Україні з боку всього цивілізованого світу. З початку війни це дало змогу стабілізувати українську економіку, відновити її позитивний розвиток, а також надати можливість виплачувати зарплатню працівникам бюджетної сфери та пенсії.

…Дії іноземних партнерів України надзвичайно важливі за значенням для нашої держави та дозволяють досягти стратегічних результатів…

Запроваджені західні санкції стосовно Росії не відразу забезпечили повний та очікуваний ефект. Але вже через рік Росія відчула їх дію повною мірою. І буде відчувати все більше і більше, аж до того моменту, поки Російська Федерація не припинить війну проти України або й не розпадеться як держава.

Розпочався процес формування механізмів притягнення до відповідальності російських військових злочинців, що є одним із кроків на шляху створення нової системи колективної безпеки. Аби зробити її дійсно дієвою з працездатним змістом — потрібен час. Але ми рухаємося у правильному напрямку, до перемоги. Так, проявом зазначеного стало засудження дій Москви більшістю членів Генеральної асамблеї ООН.

…Війна Росії проти України дозволяє нам зробити низку висновків та засвоїти певні уроки, які необхідно буде врахувати у зовнішній та внутрішній політиці нашої держави…

Повторюю: не все так просто. Світ вкрай непростий, а перебіг міжнародних процесів практично не можна передбачити з високим рівнем вірогідності, що достатній для ухвалення адекватних рішень. Що демонструє повномасштабний напад Росії на Україну, який очікувався лише на Донбасі, але перекинувся на інші напрямки. Втім, рік повномасштабної війни Росії проти України все ж дозволяє нам зробити низку висновків та засвоїти певні уроки, які необхідно буде врахувати у зовнішній та внутрішній політиці нашої держави. Це дасть змогу більш ефективно протистояти нашим ворогам та уникати дій, які можуть мати негативні для нас наслідки. В основному такі висновки та уроки є досить жахливі, пов’язані з кров’ю та смертями. Але вони досить повчальні за змістом. Розглянемо їх більш детально.

…На сьогодні побудова єдиного та справедливого для всіх світу принципово неможлива…

По-перше, на сьогодні побудова єдиного та справедливого для всіх світу принципово неможлива. І так буде надалі, принаймні у терміни, які піддаються більш-менш адекватним прогнозам. Всесвітні рівність та братерство є утопічними ідеями. Вони проповідуються політиками (особами), у яких немає нічого спільного з реальністю. Або це є елементами піар-компаній окремих організацій і країн, що прагнуть отримати від них певні зиски.

У світі й надалі існуватимуть тоталітарні країни та режими з глобальними амбіціями, транснаціональні корпорації та міжнародні злочинні організації тощо, які намагатимуться реалізувати свої інтереси за рахунок інших, в тому числі у військовий спосіб.

Таким же лихом і джерелом збройних конфліктів та війн залишатиметься і боротьба між провідними державами світу за світове лідерство. Вони втягуватимуть до такої справи інші країни.

По-друге, жодна міжнародна організація з дорадчими правами без реальних важелів впливу не зможе стримати чи зупинити агресора. Так, ні ООН, ні ОБСЄ, ні жодна з інших подібних установ не відіграли якоїсь ролі у справі припинення війни Росії проти України. Тим паче за умов гострих суперечностей між Росією/КНР з одного боку, та іншими членами Ради Безпеки ООН — з іншого.

…Альтруїзму у міжнародних відносинах не існувало, не існує і ніколи не буде існувати…

По-третє, альтруїзму у міжнародних відносинах не існувало, не існує і ніколи не буде існувати. Допомога однієї країни чи коаліції країн іншим завжди має меркантильне підґрунтя. У нього можуть бути різні цілі, включно з: розширенням власних сфер впливу; посиленням своїх можливостей у протидії супротивникам; недопущенням поширення наслідків стихійних лих, катастроф та конфліктів на національну територію; покращенням свого міжнародного іміджу; отриманням вільного доступу до ресурсів, промисловості та інфраструктури партнерів.

Все це повною мірою притаманне нинішній ситуації довкола війни Росії проти України. Ми вже частково порушували таку тему, однак зроблю це ще раз задля ілюстрації такого уроку.

…Україна розглядається Європою та США як «передовий бастіон» у стримуванні Росії…

Так, Україна розглядається Європою та США як «передовий бастіон» у стримуванні Росії. Саме це і є головною причиною того, що Захід допомагає Україні, включно з постачанням озброєння та військової техніки. Крім того, руками українців по суті знищуються збройні сили Росії, які вважалися «другою армією світу». Як відомо, провідним механізмом координації міжнародних зусиль передачі зброї Україні є група «Рамштайн» — перша структура такого роду.

Наразі Росія через втрати на фронтах в Україні вже фактично неспроможна протистояти НАТО під час звичайних бойових дій. Єдине, на що вона покладається, так це на наявну у неї ядерну зброю. Один із підтверджень цього стало призупинення участі Росії у Договорі про подальше скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь.

До того ж західні країни досить обачно ставляться до передачі зброї Україні. Знову ж таки, з суто меркантильних помислів. З одного боку, вони нарощують обсяги таких постачань, надаючи нам все більш потужні та далекобійні системи озброєнь. А з боку іншого — зволікають з постачанням Україні тактичної авіації та ракет, спроможних влучити по тилових об’єктах Росії вглибині її території.

…КНР використовує Росію, як інструмент, що створює проблеми для США та ЄС — своїх геополітичних суперників…

Своєю чергою, КНР використовує Росію, як інструмент, що створює проблеми для США та ЄС — своїх геополітичних суперників. Водночас, як відомо, Китай зацікавлений в широкому доступі до російських енергоносіїв та інших корисних копалин, лісу (деревини) і сільськогосподарських угідь. На теперішній час, маніпулюючи питаннями політичної підтримки та певним чином економічної допомоги Росії, керівництво КНР досить успішно реалізує згадані плани.

При цьому прагматичність позицій КНР також більш глибинна. Наприклад, попри нібито відносини стратегічного партнерства з Росією, влада КНР поки що не поспішає надавати їй зброю (за винятком окремих виробів подвійного призначення), щоб не ускладнювати відносини зі США та Європою, як своїми головними торговельно-економічними партнерами.

…Жодна, навіть найбільш потужна держава не може самотужки у сучасному світі існувати…

По-четверте, жодна, навіть найбільш потужна держава не може самотужки у сучасному світі існувати. Причина — поглиблення тенденцій міжнародного розподілу праці та ресурсів, які розпочалися ще у XVIII–ХІХ століттях і наразі стають незворотними. Ба більше, вони доповнюються світовою глобалізацією, в рамках якої більшість із країн входять у загальну торговельно-економічну систему. Звичайно, кожна із них робить свій внесок у таку систему, але одночасно починає критично залежати від інших. Причому така ситуація, по суті, «одностороння» за своїм характером. Загалом світова торговельно-економічна система може зберегти свою життєздатність навіть після виключення з неї одного чи кількох членів (у тому числі таких, як Росія, що вважає себе світовим постачальником енергоносіїв). А от жоден із таких членів самостійно існувати не може, принаймні, на відносно цивілізованому рівні.

По-п’яте, аналогічним чином жодна держава, в тому числі з потужним ракетно-ядерним потенціалом, не спроможна самотужки перемогти у війні з відносно рівними супротивниками, тому потребує для себе партнерів і союзників. Наразі навіть така країна, як Росія, яка готувалася до війни багато років, фактично витратила свої запаси ракетної зброї, БПЛА та снарядів для артилерійських систем, а також зазнала значних втрат у важкій техніці, що змушує її переводити економіку на військові рейки, шукати можливість придбати необхідні боєприпаси і технічні засоби.

…Застосування нових видів зброї та військової техніки повністю змінило характер сучасної війни…

По-шосте, застосування нових видів зброї та військової техніки, включно з розвідувально-ударними БПЛА, високоточними та далекобійними ракетно-артилерійськими системами, автоматизованими системами управління та зв’язку, повністю змінило характер сучасної війни. Відтепер перевага у живій силі, навіть значна, не гарантує перемоги. Саме це і демонструє перший етап російсько-української війни, коли Росія постала перед необхідністю залишити частину українських територій та ще й оголосити часткову мобілізацію. Водночас застосування оперативно-тактичних ракет різних видів та БПЛА не мало «смертельних» наслідків для України ні у військовому, ні в економічному плані.

Втім, супротивника недооцінювати не варто. Росії вдалося мобілізувати понад 300 тис. осіб, назбирати додаткову кількість техніки та відновити активні наступальні на Донбасі та частково — на півдні України. Причому Москва вчиться на своїх помилках, переймає нашу тактику. Хоча в основному тактика її дій залишається без змін, включно зі спробами «прочавити» позиції ЗС України великою військовою живою масою.

…Для досягнення своїх цілей Путін не пошкодує ані людських, ані фінансових, ані матеріальних ресурсів. Навіть якщо їх втрата загрожуватиме існуванню Росії…

По-сьоме, В. Путін ніколи не погодиться з припиненням війни проти України. Адже війна має для нього сакральне значення, є ніби сенсом його існування. Причому Кремль не обмежиться завоюванням тільки Донбасу та покладанням сухопутного коридору до Криму. Він прагне захопити всю Україну, щоб знищити її як незалежну державу. Сьогодні таке вже відверто декларується російським керівництвом. І замінює собою пропагандистські тези про «звільнення України від нацистів», її «демілітаризацію». Для досягнення своїх цілей В. Путін не пошкодує ані людських, ані фінансових, ані матеріальних ресурсів. Навіть якщо їх втрата загрожуватиме існуванню Росії.

…Війна між Росією та Україною матиме складний та довготривалий характер без жодної надії на досягнення політичних компромісів…

Зі свого боку, Україна також не погодиться на невигідні для себе компроміси на користь Росії. Бо такий крок означатиме втрату своєї державності. Тому Україна покладатиметься як на власні ресурси, так і на поміч партнерів, які обіцяють ніколи не залишити її наодинці у протистоянні з Росією. А тому війна, чи як кажуть, збройний конфлікт між Росією та Україною матиме складний та довготривалий характер без жодної надії на досягнення політичних компромісів. Для сторін просто немає для цього жодного підґрунтя. Причому, в наслідок того, що Росія вчинила в Україні, вона назавжди стала нашим головним ворогом.

Тому жодні міжнародні гарантії безпеки України не будуть чинними. Єдиним засобом для виживання України є і будуть її збройні сили та, загалом, військова складова. Це і є головним уроком війни Росії проти України. Будемо сподіватися, що ми все ж вчасно отримаємо якісно нові види західної зброї (включно з танками, ЗРК, літаками та далекобійними ракетами), завдяки чому вдасться остаточно переломити хід війни.

 

Схожі публікації